Досліджено проблему буття людини у творчості В. Стуса крізь призму екзистенційного виміру. Проаналізовано філософсько-світоглядні ідеї автора, основу яких становить самобутня екзистенційна концепція, яку вважаємо соціокультурною репрезентацією української ментальності. Визначено екзистенціали абсурду, долі, страждання, болю, свободи, межової ситуації, іронії, щастя, мови, часу, що дозволяє визначити перспективу введення проблеми буття людини, визначеної у творчості В. Стуса, в контекст української літературно-філософської традиції. Здійснено соціально-філософський порівняльний аналіз творчості В. Стуса й А. Камю. Встановлено, що проблема людини у філософуваннях В. Стуса й А. Камю посідає чільне місце, а основна увага зосереджується на моделі людини, що відповідає екзистенційному типу, який визначає усвідомлення абсурдності буття, бунтування проти несправедливості долі, у наявності проблеми вибору та відповідальності.