Досліджено лексичну дифузність у мові української періодики першого десятиріччя XXI ст. Проаналізовано використання різностильової та субстандартної лексики, визначено внутрішньо- та позамовні чинники її функціонально-стильової динаміки. Простежено істотне розширення функціонально-стильової сфери термінологічної лексики й інших різновидів книжних одиниць, констатовано тенденцію до орозмовлення й експресивізації словника української преси, установлено функціонально-семантичні вияви конфесійної лексики в мові публіцистики, з'ясовано стилістичний потенціал жаргонізмів, сленгізмів та елементів суржику.