Розглянуто теоретичний, історичний, функціональний і прогностичний аспекти участі соціального інституту бібліотеки в процесах політичної комунікації. Доведено, що бібліотека в системі політичної комунікації функціонує як інформаційна база, опосередкований канал і функціональний суб'єкт, здійснюючи за цього більшість функцій політичної комунікації. Обгрунтовано, що набуттю бібліотеками статусу суб'єктів політичної комунікації сприяли розвиток інформаційної функції бібліотек, початок виробництва ними власної інформаційно-аналітичної продукції, створення в структурі бібліотечних установ спеціальних інформаційно-аналітичних підрозділів. Виявлено стратегічні напрями функціонування бібліотек у системі політичної комунікації - політико-комунікативну взаємодію з владними структурами та структурами громадянського суспільства. Узагальнено сучасний досвід реалізації бібліотеками цих напрямів, показано шляхи оптимізації діяльності бібліотечних структур у контексті їх участі у політико-комунікативних процесах з метою підвищення ефективності системи політичної комунікації та сприяння стабільному суспільному розвитку.