Досліджено вплив адсорбційного модифікування вихідного та частково гідрофобізованого нанокремнеземів білками крові (альбуміном, фібриногеном) і сахаридами (глюкозою, фруктозою, цукрозою) на зміну їх біосумісності та перспективність використання створених композитів у біотехнології. Встановлено, що гідрофобізація поверхні нанокремнезему (заміщення 52 % гідроксильних груп на триметилсилільні) зменшує значення максимальної адсорбції альбуміну і цукрози та практично не впливає на адсорбцію фібриногену. Попереднє модифікування нанокремнеземів альбуміном збільшує вдвічі адсорбцію цукрози та сприяє адсорбції моносахаридів (глюкози та фруктози) завдяки зв'язуванню вуглеводів з іммобілізованими молекулами білка, а цей процес супроводжується частковою дегідратацією альбуміну. Показано, що одним з механізмів гемолітичної дії кремнезему є деструкція глікокалікса (периферичних структур поверхні), яка залежить від кількості кремнезему. За його низького вмісту (< 0,01 %) руйнування еритроцитів не відбувається, тоді як за високого (> 0,01 %) структурні порушення у глікокаліксі зумовлюють трансформацію форм клітин і викликають гемоліз. Визначено, що гідрофобізація та модифікування біомолекулами поверхні нанокремнезему знижує його гемолітичну активність завдяки заміні або блокуванню поверхневих гідроксильних груп. Показано перспективність використання вихідного кремнезему та композитів як добавок до деконсервованих репродуктивних клітин сільгосптварин для підвищення їх рухливості та життєздатності у технології довгострокового зберігання генофонду тварин.