Висвітлено сучасні теоретичні підходи до визначення сутності фінансово-кредитної системи та науково обгрунтовано її типи, завдання та методичні підходи до оцінювання ефективності її функціонування. Визначено методологічні засади формування фінансово-кредитної системи аграрного сектору економіки на підставі світового досвіду. Розкрито закономірності й особливості розвитку аграрного сектору економіки України, проведено оцінювання потреби його у фінансуванні. Проаналізовано ефективність діяльності фінансових інститутів і державної кредитної підтримки в аграрному секторі економіки України. Розроблено оптимізаційну модель, на підставі якої доведено, що основною причиною раціонування кредиту для сільськогосподарських підприємств є намагання кредитора з обережним ставленням до ризику оптимізувати кредитний портфель. Визначено засоби державного впливу для мінімізації кредитного раціонування з позиції інтересів консолідованого кредитора та самої держави. Обгрунтовано концепцію розвитку системи мікрокредитування фермерських господарств і домогосподарств у сільській місцевості, реалізація якої забезпечить доступ останніх до кредитування через створення сільськогосподарських кредитних кооперативів і схеми гарантування кредитів.