Здійснено комплексне дослідження словесних кодів культуроправової інформативності різножанрових текстів українського фольклору. Розроблено окремі теоретичні положення лінгвокультурологічного аналізу вербалізованих народним епосом і лірикою смислокомплексів правового формату - фольклороправових лінгвокультурем. Мовні одиниці, що презентують закодовані народнопоетичним масивом знаки етноправового досвіду сімейної, військової, адміністративної, трудової та кримінальної сфер систематизовано в лінгвокультурологічну мережу. Встановлено, що вербалізація правосуб'єктності слугує базою культуроправової інформативності фольклорного конструкта, оскільки саме на основі усвідомленої персональності постають уявлення рівня правосвідомості та правоздатності, які корелюють з філософсько-правовими поняттями порядок, порушення порядку, відновлення порядку. Уведено в українське мовознавство поняття фольклороправового лінгвоконцептополя, що дозволило переглянути традиційні схеми опису народнопоетичного слова, обгрунтувати новий метод матричного моделювання лінгвокультурних феноменів, виявити параметри мовної фіксації елементів правового знання в народних казках, думах, піснях, баладах.