Вперше здійснено синтетичне дослідження відносин керівництва радянських України та Росії у міжвоєнний період. Визначено особливості та етапи розвитку історіографічного процесу із заявленої проблематики, подальші перспективи вивчення механізмів влади та україно-російських відносин у міжвоєнний період. Запропоновано метод аналізу диктаторської влади в радянській Україні шляхом вивчення інтерактивних дій і конфліктів інституційних і персональних акторів. На підставі відомих та уведених до наукового обігу нових архівних документів і матеріалів суттєво доповнено знання про створення в Україні компартійно-радянського субцентру влади та механізмів його функціонування. З'ясовано, що утворення СРСР викликалося не лише ідеологічними уявленнями комуністичних вождів, але й інституційними протиріччями та конфліктами структур управління радянських України та Росії, що наклало відбиток на процес формування союзної держави, її структуру тощо. Доведено, що керівники радянської України у ході боротьби за владу в РКП(б)-ВКП(б) були важливою складовою групи Й. Сталіна, сприяли трансформації диктатури олігархічної відомчості в одноосібну деспотичну диктатуру. Проаналізовано особливості реалізації субцентром влади політичного курсу Кремля в умовах опору українського суспільства тоталітарному режиму. Встановлено, що очільники КП(б)У підтримали сталінську "революцію згори", але логіка управління субцентру влади ввійшла у протиріччя з логікою Й. Сталіна, що яскраво виявилося в період Голодомору та стало однією з причин знищення керівників республіки під час "великого терору" 1936 - 1938 рр.