Висунуто тезу, що окремішницька ідеологія визрівала в рамках консервативної частини національно-демократичної течії українського руху. Показано, що у марксистському соціал-демократичному українському русі існував ортодоксальний і реформістський консервативний національно-центристський напрями. Якщо представники першого напряму наголошували на досягненні соціально-класових завдань, то представники іншого напряму відстоювали ідеї самостійності України та вирішення передусім національно-державних завдань. Центристи есдеки шукали співробітництва з українською наддніпрянською інтелігенцією. Запропоновано тезу про закладання основ молодоукраїнської течії в національній ідеології, яка намагалася об'єднати всі партії - від правих до лівих - в один надпартійний блок для пропаганди ідей політичної незалежності. Показано, що організаційно та структурно цього не вдалося досягти, але ця ідейна спадщина лягла в основу національної ідеології XX ст.