На матеріалі української поезії другої половини XX - початку XXI ст. здійснено лексико-семантичний, структурно-граматичний, функціонально-стилістичний аналіз і лексикографічний опис оксиморонних синтагм, які є характерною ознакою українського поетичного словника. Розглянуто історію вивчення оксиморона в поетиці, риториці, стилістиці. Розкрито сутність поняття "оксиморонна синтагма". З'ясовано, що мовний контраст є основою оксиморонних синтагм і принципом структурно-семантичної організації поетичного тексту. Проаналізовано лексико-семантичні типи оксиморонів. Виокремлено характерні для поетичної мови оксиморонні синтагми з ключовими протиставлюваними лексемами. Простежено механізм утворення оксиморонних синтагм. Визначено структурно-граматичні типи: оксиморони - складні слова; оксиморони - словосполучення; оксиморони зі структурою речення. Охарактеризовано семантико-стилістичні функції оксиморонів як засобу реалізації естетичної функції поетичної мови.