Зазначено, що на формування світоглядної позиції В. Винниченка мали вплив філософська антропологія, "філософія життя", екзистенціалізм, психоаналіз, синтез яких знайшов своє відображення у художньо-естетичній формі. Завдяки цим філософським напрямам, він зумів цілісно підійти до аналізу людини, суспільства та світу. Загальний песимізм мислення вченого відобразився у його антиутопічних позиціях. Розум митця настільки всеохоплююче відображав навколишній світ, що припускав для суспільства та людини не лише "світле", а й "темне" майбутнє. Яскравим прикладом цього є його роман "Сонячна машина", в якому благородні наміри людини щодо побудови майбутнього щасливого соціального життя не дали позитивних результатів. Некласичні риси мислення В. Винниченка мають під собою загальну достатню підставу - соціально-філософське спрямування дослідження сутності й існування людини, її індивідуального та суспільного життя, особливостей та зовнішніх обставин її розвитку, оцінення здібностей як митця тощо. Між класичним і некласичним етапами розвитку соціально-філософського мислення простежується чітка відмінність. Виникнення вітчизняної соціальної філософії - не просто продовження та систематизація попереднього досвіду вивчення розвитку суспільства, це його принципове відкидання або заперечення, як на рівні змісту - у вигляді створення нових методів дослідження суспільства, так і на рівні форми - у вигляді різних варіантів концепції єдності "нового суспільства" та "нової людини" від марксизму до ніцшеанства. Пропагуючи правила конкордистської моралі, мислитель щиро вірив, що вони здатні сприяти гармонізації людини та світу, примножуючи любов і добро. У світоглядній позиції В. Винниченка простежується разом із незадоволенням тогочасним станом суспільства невимовна тривога за майбутнє. Його філософська позиція - це формування людини нового гатунку - неолюдини, оскільки він неодноразово вказував на масштабне за своєю значущістю явище тогочасної Європи - декаданс, з наслідками якого боровся до кінця свого життя.