Вперше досліджено образ ранньомодерної української державності у сучасних польській та російській історіографіях. З'ясовано притаманні польським і російським історикам базові підходи, понятійний апарат, концепції, історіографічні пріоритети. Знаковим наслідком став у російській історіографії розпад досі єдиного концептуального поля на традиціоналістський та модернізаторський табори, а в польській історіографії - маргіналізація концепцій "меча, хреста і плуга", "домової війни" й "єдиного шляхетського народу Речі Посполитої" як платформи для концептуалізації української історії. Найважливішою рисою стало сутнісне зближення базових підходів та інтерпретацій польських, українських істориків і модернізаційної хвилі російської історіографії, що змусило традиціоналістів шукати шляхи імплементації новітніх напрацювань.