Вивчено особливості репаративної регенерації печінки та нирок за медикаментозного їх ураження рифампіцином та ізоніазидом у статевонезрілих щурів-самців і корекції тіотриазоліном і кверцетином. Встановлено, що у разі застосування рифампіцину й ізоніазиду відбувається альтерація високоспеціалізованих гепатоцитів з диплоїдним набором ДНК і збільшення рівня фрагментації ДНК клітин кіркової речовини нирок і тканини печінки. Посилення репаративної регенерації клітин печінки за їх ушкодження відбувається переважно за механізмом поліплоїдизації. За корекції тіотриазоліном активація репаративної регенерації ушкодженої тканини печінки відбувається за рахунок посилення процесів диференціації та функціональної спеціалізації гепатоцитів, зменшення рівня фрагментації ядерної ДНК, а також за механізмом деполіплоїдизації гепатоцитів. Зменшення фрагментації ДНК клітин кіркової речовини нирок відзначається як у разі застосування тіотриазоліну, так і кверцетину. У випадку ураження печінки та нирок на тлі введення рифампіцину й ізоніазиду відзначено вищий рівень сироваткового інсуліноподібного фактору-1 у порівнянні з контролем. За корекції кверцетином вміст інсуліноподібного фактору-1 зменшується у порівнянні з нелікованими тваринами.