На основі історичного дискурсу інструмента обгрунтовано доцільність застосування категоріального апарату риторики щодо виконавської і композиторської творчості для домри в руслі академізації даного народного інструмента. Проаналізовано переклади творів європейських класиків та оригінальні твори для домри, створені сучасними українськими композиторами в академічній манері. Наведено спробу класифікації прийомів гри на домрі та стилістичних особливостей оригінальних творів і перекладень для інструмента - з позиції риторики, передусім, у її музичному вимірі, але з урахуванням філософсько-теологічного підгрунтя мистецтва риторики. Зроблено висновок, що еволюція творчості для домри в останні роки розширила жанрові, стилістичні, тематичні межі, технічно-виразові можливості інструмента, залучаючи у його сферу не лише віртуозні розгорнуті сольні композиції, але й ряд концертних творів з оркестром, найрозмаїтіші типи ансамблю за участю домри. В нових культурно-мистецьких реаліях, які змінили трактування домри в художньому просторі сучасності, гостро постала проблема збагачення перекладної літератури, використання домри не лише в академічній сфері чи в оркестрах народних інструментів, але й у популярно-естрадній музиці.