Вперше в українському літературознавстві надано комплексний огляд літератури України ХV - ХІХ ст. латинською мовою. На матеріалі творчої спадщини тридцяти авторів проаналізовано особливості самовираження письменників, які писали латинською мовою, беручи активну участь у загальноєвропейському дискурсі. Надано перелік жанрів, виділено основні мотиви й окреслено чільні ідеї, характерні для творчості авторів епох Ренесансу, Бароко, Класицизму. Особливу увагу присвячено розгляду політологічних ідей, які українська еліта Гетьманату виклала у міжнародних угодах XVII - XVIII ст. та у Конституції 1710 р. Констатовано, що аналіз складу та змісту публікацій творів XVII - пepшoï половини XVIII ст. наводить на думку щодо гіпертекстової організації літературних творів і форм їх публікації. Трирівнева система візуально-змістової подачі матеріалу у поєднанні з анаграмами, акронаписами та хронограмами, насиченість тексту риторичними засобами, античною топікою та впізнаваними реципієнтом криптоцитатами, котрі прогнозовано викликали асоціації з античними творами або/та алюзії на Святе Письмо, - усі ці елементи в сукупності створювали семантичне поле, яке відображало особливості світогляду та світосприйняття епохи Бароко.Надано розв'язання проблем, пов'язаних із визначенням належності/паспортизації культурної спадщини латиномовних авторів XV - XIX ст. різного етнічного походження, які писали про Україну, українські етнічні території, особливості української історії і культури.