"Українська літературна цивілізація" є першим на Заході комплексним дослідженням, яке відтворює тисячолітній континуум української літератури від витоків до сучасності. Основний результат дослідження - постання історії України як інтегральної частини європейської цивілізації. Нове вивчення історії української цивілізації, розглянутої в усіх своїх вимірах - від історико-політичного до філософсько-літературного, - виявляє континуїтет посередницької функції, а відтак і центральність України у процесі зустрічі (і зіткнення) між гуманістичним Заходом та провославним Сходом. У момент народження Нової Європи це дослідження доводить європейську ідентичність "української їдеї", закодованої в європейських концепціях республіки, свободи, толерантності, демократичного плюралізму, - тобто в аспектах, які, власне, є підвалинами "відкритого суспільства". Таким чином, українська культура постає як цивілізація діалогу та невід'ємний протагоніст європейської історії.

Проведено комплексний аналіз поетики ініціаційного простору у різножанрових текстах українського фольклору (казок, календарно-обрядової, родинно-обрядової поезії). Висвітлено аспект переосмислення та художнього відображення арехетипів ініціаційного обряду. З'ясовано закономірності відтворення засобами фольклорного тексту ритуальної свідомості архаїчноі людини. Досліджено магічно-ритуальні джерела мотивів і символів ініціаційного простору у вітчизняному фольклорі. Виявлено особливості еволюції творчої свідомості носія фольклорної традиції - народу - у процесі зародження та становлення національного образного мислення. Доведено, що їдеї, учасники, акціональний аспект обряду ініціації спричинили формування сюжетики, мотивів, асіології образності українських народнопоетичних творів, а проблема переходу у фольклорі є художньо-міфологічним спадком свідомості попередніх епох, який у результаті еволюції творчої думки має відображення як поетична символіка.

Проаналізовано ретроспективні праці просвітників та вітчизняні, дослідження їх спадку. Досліджено розвиток української педагогічної думки у другій половині XVII - XVIII ст. Здійснено періодизацію розвитку української педагогічної думки, що включає три етапи: І етап - друга половина XVII ст., II етап - перша половина XVIII ст., III етап - друга половина XVIII ст. Обгрунтовано логіко-структурну модель дослідження. Визначено тенденції культурно-освітніх процесів як складової педагогічної думки в Україні другої половини XVII ст. Охарактеризовано погляди науковців на особливості боротьби українських мислителів за православну педагогічну думку у другій половині XVII ст. Розкрито натуралістичну парадигму української педагогічної думки в першій половині XVIII ст. Висвітлено основні ідеї натурфілософії. Узагальнено погляди науковців на їдеї українських просвітників другої половини XVIII ст. на людину як вінець Божого творіння та виявлено, що вагомий вплив на них справляла культура бароко.