Мета роботи - оптимізація амперометричного глутаматчутливого біосенсора і його використання для визначення концентрацій глутамату в зразках їжі. Застосовували амперометричний метод вимірювань. Біосенсор базувався на іммобілізованій глутаматоксидазі та платиновому дисковому електроді. Біосенсор був підключений до робочої комірки з допоміжним електродом (платиновим дротом) і електродом порівняння (Ag/AgCl). Біосенсор мав високу чутливість до глутамату, тривалість одного аналізу становила близько 5 хв. Досліджено вплив іонної сили, pH і буферної ємності на роботу біосенсора. Вивчено чутливість біосенсора до різних можливих інтерферуючих речовин, включаючи амінокислоти; показано високу селективність до глутамату. Було оцінено відтворюваність аналізу зразків харчових продуктів і вплив розведення зразків. Концентрації глутамату в різних соусах і приправах вимірювали за допомогою розробленого біосенсора; результати добре корелювали з результатами, одержаними за допомогою спектрофотометричного методу (R<^>2 = 0,988). Таким чином, амперометричний біосенсор для визначення глутамату було успішно оптимізовано і використано для вимірювання концентрації глутамату в соусах і приправах.

З метою підвищення ефективності лікування хворих на цукровий діабет (ЦД) вивчено можливість застосування в комплексі лікувальних заходів препарату цинкіт (Woerwag Pharma, Німеччина). За результатами комплексної оцінки показників контролю глікемії у хворих на ЦД через 3 тиж з моменту залучення до дослідження встановлено, що додаткове до гіпоглікемізувальної терапії застосування цинковмісного препарату не лише сприяло достовірному зниженню рівня глюкози крові натще та через 2 год після прийому їжі, а й наближало показники глікемії до цільових рівнів задовільного контролю діабету, забезпечувало вірогідне зниження рівня HbA1C на 6,8 % від початкового.

Естрадіол (E2) пригнічує харчову поведінку, і це опосередковується активацією церебральних рецепторів естрогенів (ER). Показано, що для гальмування патерну харчової поведінки достатньо активації ER у задньому мозку. Щоб дослідити, чи необхідна активація цих рецепторів у даній частині мозку для естрогенопосередкованого контролю харчової поведінки, автори використовували інтрацеребровентрикулярні інфузії (4 i.c.v.) антагоніста естрогенових рецепторів ICI 182780 (ICI) оваріоектомованим самицям щурів. У таких самиць спостерігався вірогідно менший щоденний рівень споживання їжі після ін'єкції інфузій естрадіолу бензоату (EB). Вплив EB на споживанні їжі послаблювався після 4 i.c.v.-інфузій розчинів ICI в концентраціях як 4, так і 8 нМ. Наведені результати свідчать про те, що інфузії ICI в задній мозок можуть суттєво нейтралізувати гальмівний ефект E2. Важливо відмітити, що 4 i.c.v.-інфузії ICI протягом 12 діб самі по собі не впливали на харчування. Крім того, не було виявленовірогідних відмінностей у кількості ER alpha-імунопозитивних нейронів у декількох гіпоталамічних ядрах та nucl. tractus solitarius. Одержані дані підтверджують, що 4 i.c.v.-інфузії ICI послаблюють вплив екзогенного естрогену на споживання їжі оваріоектомованими самицями щурів, а задні відділи мозку є важливим регіоном, що забезпечує естрогенопосередкований контроль споживання їжі.

Мета роботи - дослідження впливу різних способів приготування (жаріння, варіння та випікання) на хімічний і мінеральний склад зразків риб Scomberoides commersonnianus і Spyraena jello. Свіжі Scom beroides lysan (Scomberoides commersonnianus) і Sphyraenidae (Spyraena jello) відібрано на ринку Бехбехан в Ірані. Під час транспортування в лабораторію харчової хімії Бехбеханского технологічного університету їх зразки знаходилися в пластиковому контейнері. Для дослідження біохімічного складу риби використано методи AOAC. Вміст білка та ліпідів був вищим у запеченої та смаженої риби S. commersonnianus (74,29 і 20,20 %), риби S. jello (88,12 і 17,77 %) відповідно. Зольність у зразках риби S. commersonnianus коливається від 9,80 до 15,34 %, а S. jello - від 5,83 до 7,68 %. У ході порівняння вмісту поживних речовин у варених філе двох риб виявлено, що риба S. jello показала кращі результати. Низький вміст жиру у вареному та запеченому S. jello в основному пов'язаний з поглинанням води, яка використовується під час приготування карі. Таке ж поглинання води відбувалося і за умови жаріння S. jello. Як і очікувалося, вміст білка в цілому високий. Це пов'язано з тим, що риба є гарним джерелом білка. Вищий рівень вмісту білка спостерігається в смаженій рибі. Результат обумовлений тим, що м'ясо риби втратило вологу. Ще одним доказом цього є той факт, що S. jello, приготована в карі паровим способом, мала нижчий вміст білка, але за вищого вмісту вологи. Це може бути пов'язано з поглинанням води під час приготування, що викликає розрідження м'язової тканини в аналізованих зразках. Хімічний склад сирого філе обох видів риб є аналогічним попереднім звітам з дослідження риби. Безпосередній склад білків, жирів і золи S. commersonnianus і S. jello відрізнявся в усіх способах приготування їжі. Варто відмітити, що жодної істотної відмінності у вмісті жиру у відвареному, запеченому і сирому філе риби не спостерігалося. Підвищений вміст золи відмічено в усіх приготованих філе S. commersonnianus у порівнянні із сирим філе риби. Відповідно, збільшення вмісту золи, білка і жиру за умови приготування філе Scomberoides commersonnianus пояснюється зниженням вологості. Зроблено висновок, що найвищий вміст білка, низька жирність і калорійність виявлено у вареній рибі, тому варіння є кращим способом приготування їжі для здорового харчування.

Дев'ятнадцяти молодим здоровим випробуваним пропонували з'їсти невелику порцію твердої (волоський горіх) або м'якої (торт) їжі; в цей час відводили білатерально ЕМГ-активність жувальних м'язів. Тривалість усього епізоду жування, частота жувальних рухів, кількість жувальних циклів, тривалість окремого циклу, а також середні та максимальні амплітуди ЕМГ, відведених від вказаних м'язів, порівнювали у жінок і чоловіків (n = 12 і 7 відповідно). Тривалість усього епізоду жування м'якої їжі та тривалості окремого циклу для їжі обох типів були вірогідно більшими у жінок (P = 0,000). Частоти жувальних рухів для їжі обох типів були значно вищими у чоловіків (м'яка їжа: 0,98 ± 0,18 і 1,79 ± 0,18 с^-1, тверда їжа: 1,25 ± 0,29 і 2,03 ± 0,32 с^-1 у жінок і чоловіків відповідно; P = 0,000). Число циклів жування для їжі обох типів не демонструвало вірогідної різниці (P = 0,38 і P = 0,67). Середня і максимальна амплітуди ЕМГ були майже однаковими у жінок і чоловіків. Єдиним винятком була вища амплітуда ЕМГ справа у чоловіків під час жування м'якої їжі (P = 0,02). Таким чином, жування у жінок відбувається в цілому повільніше, в той час як м'язова жувальна активність у представників різних статей є досить подібною. Консистенція їжі в цілому слабко впливає на гендерні відмінності процесу жування.

Зазначено, що проблема природного та штучного вселення видів у нові ареали завжди є актуальною та є великим науковим і практичним інтересом. Чужорідні види можуть бути серйозною загрозою для біорізноманіття, сталого розвитку та охорони довкілля. Rapana venosa становить загрозу не тільки для Чорного моря, вона набула статус виду світового розповсюдження. Це вимагає всебічного дослідження особливостей життєдіяльності цього молюска. Більшість генетико-біохімічних аспектів діяльності систем рапани, в тому числі травної, практично не досліджувались. Мета роботи - з'ясувати поліморфізм та особливості експресії основних гідролаз у різних відділах травної системи рапани. Досліджено електрофоретичні спектри протеїназ, амілаз, естераз, ліпаз, фосфатаз у залозистих структурах травної системи рапани. Встановлено, що в окремих відділах травного тракту рапани функціонують різні комбінації гідролітичних ензимів. Найважливішу роль у перетравленні всіх компонентів їжі відіграють лейбленівська залоза та гепатопанкреас, а для розщеплення протеїнів - слинні залози.

Досліджено впливи інтрацеребровентрикулярних мікроін'єкцій агоніста β₁‚₂-адренорецепторів ізопротеренолу та блокатора β₁‚₂-адренорецепторів пропранололу на вживання їжі та води бройлерами-півниками, позбавленими їжі та питва протягом 3 год. Виявилося, що ізопротенерол у концентрації 200 нМ (але не менше) суттєво P ≤ 0,05) посилював споживання їжі, але не води. Пропранолол, ін'єкований у різних дозах (20 - 80 мкМ), вірогідно зменшував споживання їжі. Одержані дані свідчать на користь гіпотез про орексигенну роль β₁ та β₂-адренергічних систем у регуляції споживання їжі курчатами. Суттєвий (P ≤ 0,05) ефект ін'єкцій пропранололу (тимчасове зростання споживання води) вказує на певну роль адренергічної системи щодо регуляції споживання води бройлерами; цей ефект, вірогідно, реалізується через α-адренорецептори та є незалежним від впливів на споживання їжі.

Наведено особливості низькотемпературної (кріогенної) технології перероблення рослинної сировини на біологічно активні домішвки до їжі з підвищеним вмістом вітамінів, мінеральних елементів та інших цінних сполук, важливих для функціонування організму людини. Основними етапами цієї технології є заморожування сировини рідким азотом і сублімація закристалізованої води до залишкової вологості матеріалу 8 - 12 %. Сублімовані продукти надають можливість розширити асортимент оздоровчих харчових продуктів і відтак одержують перспективу реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках, завдяки поєднанню в продукті кількох показників: високої якості, цілковитої безпеки та помірної ціни.

Харчування є однією з найважливіших причин появи каменів у нирках. Дослідження розроблено для оцінки літогенних факторів у раціоні пацієнтів із нефролітіазом. У дослідження ввійшли 40 пацієнтів із сечокам'яною хворобою, які не мали метаболічних порушень, що приводили б до утворення каменів (таких як гіперпаратиреоз, первинна гіпероксалурія). Проводились оцінка антропометричних даних (індекс маси тіла, співвідношення окружностей талії та стегон), аналіз композиційного складу тіла (біоімпедансний аналіз складу тіла), якісний і кількісний аналіз харчових звичок пацієнтів (3-денна реєстрація їжі, що приймається). У половини пацієнтів відмічались надлишкова вага або ожиріння. Їх раціон містив велику кількість білка, жиру, фосфору, вітаміну С й невелику кількість рідини, кальцію, магнію, калію, вітаміну В6. Споживання білка позитивно корелювало із споживанням сечової кислоти (r = 0,78), а маса тіла - із рівнем жиру в раціоні (r = 0,58) і споживанням сечової кислоти (r = 0,55). Висновки: повний курс лікування із приводу нефролітіазу повинен включати дієтотерапію. Відсутність змін у звичайному раціоні пацієнтів із сечокам'яною хворобою може стимулювати процес літогенезу.

Досліджено гніздобудування та вибір гніздової території чорнодзьобою сорокою Pica pica sericea у Пекіні (Китай) протягом 2004 - 2006 рр. Перевірено та виміряно 814 гнізд сорок. Показано, що перші гнізда будуються з кінця грудня, але найбільше пар розпочинає процес гніздобудування у лютому. Для кожного гніздування пари будують переважно нове гніздо, іноді ремонтують старе. Під час гніздового сезону сороки часто піддаються нападу хижаків. Сороки будують гнізда на міцних і високих деревах (51 % усіх гнізд збудовано на Populus sp.). Якщо немає придатних дерев для будівництва, вони будують свої гнізда на конструкціях антропогенного походження, таких, як телеграфні стовпи, водонапірні башти тощо. Гнізда завжди розташовані у верхній частині крони, з куполом і з одним або двома входами. Виділено 4 типи біотопів сороки: міський житловий район, міський парк, приміський район і віддалене передмістя. Аналіз факторів, які можуть впливати на вибір місця гніздування у різних біотопах, виявив, що найважливішим фактором є висота дерев. У напрямку від віддаленого передмістя до центру міста, зі збільшенням кількості людей і машин, збільшувалася відповідно і висота дерев, які сороки вибирали для гніздування. Сороки в Пекіні можуть зібрати достатню кількість їжі та стикаються з меншим пресингом хижаків, що дозволяє їм успішно розмножуватися за умов міського середовища.

Мета роботи - оцінка якості раціонів харчування з позиції норм фізіологічної потреби людини та добового раціону харчування, для подальшого визначення збалансованості харчування. Добовий раціон харчування людини (сніданок, обід, вечеря) та норми фізіологічної потреби середньостатистичної людини - для визначення комплексно-кількісної оцінки якості раціонів харчування. Для об'єднання показників якості в узагальнений (комплексний) показник використано адитивну математичну модель як найбільш розповсюджену в кваліметрії. Методи дослідження - кваліметричні. Враховуючи норми фізіологічних потреб середньостатистичної людини, розраховано комплексну оцінку якості одноразового прийому їжі, при цьому розроблено трирівневу ієрархічну структуру системи показників якості: одиничні показники третього рівня згруповані у показники якості, що утворюють другий рівень ієрархії структури системи, які, своєю чергою, об'єднуються у перший рівень, а потім - у комплексний показник нульового рівня, які разом характеризують якість раціону харчування. Базові значення показників якості енергетичних, мінеральних речовин і вітамінів становлять: для білків - 0,15; жирів - 0,17; вуглеводів - 0,68; натрію - 0,45; калію - 0,34; кальцію - 0,07; магнію - 0,03; фосфору - 0,11; тіаміну - 0,02; рибофлавіну - 0,02; піридоксину - 0,02; аскорбінової кислоти - 0,94. Коефіцієнти вагомості становили для: білків - 0,50; жирів - 0,40; вуглеводів - 0,10; натрію - 0,03; калію - 0,05; кальцію - 0,25; магнію - 0,50; фосфору - 0,17; тіаміну - 0,36; рибофлавіну - 0,32; піридоксину - 0,31; аскорбінової кислоти - 0,01. Найбільше значення комплексного показника знайдено для сніданку - 1,60, мінімальне значення - характерне для вечері - 1,09.

За експериментальних умов порівняно продукцію та життєздатність яєць від самок двох видів каланоїдних копепод Calanus helgolandicus і Calanoides carinatus у разі живлення діатомовими мікроводоростями, Thalassiosira rotula, і у випадку переходу на живлення дінофлагелятами, Prorocentrum minimum. Самки обох видів у разі живлення діатомовими продукували подібну кількість яєць (до 17 - 22 <$E roman {яєць~cdot~самку sup -1 ~cdot~доб.} sup -1>), але всі ембріони були нежиттєздатними. Розвиток копепод зупинявся на різних стадіях ембріогенезу залежно від ступеня аномалій. В аномальних ембріонах виявлено різноманітні відхилення в розподілі пігменту й організації екстраклітинного матриксу. Репродуктивні відгуки C. carinatus як на негативну (діатомові), так і позитивну (дінофлагеляти) дієти відстрочені в порівнянні зі швидкими відгуками C. helgolandicus. Через 3 доби після початку живлення дінофлагелятами у аномальних ембріонів C. carinatus спостережено сильний залишковий ефект діатомової дієти, у той час як 50 % яєць C. helgolandicus життєздатні. Запропоновано гіпотезу, що зв'язує ступінь аномалій, викликаних діатомовими, зі зниженням антиоксидантних характеристик мембран та ступенем перекисного окиснювання ліпідів у мембранах і цитоплазмі ембріонів, індукованих дисбалансом співвідношення незамінних ВНЖК і каротиноїдів зі свіжоасимільованої їжі. Видоспецифічні розходження репродуктивного відгуку щодо дієти пояснюються розходженнями в кількості запасних незамінних компонентів і шляхах їх метаболізму у різних видів копепод.

Мета роботи - вивчення впливу сухого екстракту імбиру (ЕІ) на показники вуглеводного обміну за умови експериментального метаболічного синдрому (МС). Визначення впливу сухого ЕІ на вуглеводний обмін проводили за рівнем базальної глікемії, базальної інсулінемії, індексом HOMA-IR, рівнем HbA1c, вмістом глікогену у печінці та масою тіла на тлі МС, індукованого висококалорійною дієтою у сирійських золотавих хом'ячків. Споживання висококалорійної їжі впродовж 6 тиж призводило до розвитку МС, що підтверджувалось збільшенням маси тіла, гіперглікемією, компенсаторною інсулінемією, інсулінорезистентністю, посиленням процесів глікогенолізу у печінці та глікозилювання білків. Застосування сухого екстракту імбиру дозою 80 мг/кг впродовж 14 днів достовірно на 43,3 % знижувало рівень глюкози в крові та на 32,8 % нормалізувало інсулінемію, що відображалося зменшенням індексу HOMA-IR. Уведення ЕІ дозою 80 мг/кг також супроводжувалось пригніченням процесу глікозилювання білків на 29,6 % та відновленням глікогеноутворювальної функції печінки. За здатністю відновлювати показники вуглеводного обміну сухий ЕІ дозою 80 мг/кг не відрізнявся від метформіну та перевищував ефективність збору "Арфазетин", що, можливо, зумовлено потужною комплексною фармакологічною дією фенольних сполук імбиру і гінгеролів та інших складових компонентів. Висновки: на експериментальній моделі МС застосування сухого екстракту імбиру нормалізувало глікемію, інсулінемію, зменшувало інсулінорезистентість та відновлювало вміст глікогену у печінці на рівні метформіну. За виразністю фармакологічної дії ЕІ переважав препарат порівняння збір "Арфазетин", що є обгрунтуванням подальшого фармакологічного вивчення ЕІ як перспективного засобу для лікування МС та ЦД 2 типу.

Висвітлено актуальні питання впливу харчування дитини раннього віку на імунну відповідь (ІВ). Розглянуто особливості структури і функцій імунної системи шлунка та кишок, взаємозв'язок між складом кишкової мікрофлори і ступенем зрілості механізмів ІВ. Вивчено питання регуляції ІВ дитини за допомогою пребіотичних і пробіотичних компонентів їжі.

Висвітлено актуальні питання впливу харчування дитини раннього віку на імунну відповідь (ІВ). Розглянуто особливості структури і функцій імунної системи шлунка та кишок, взаємозв'язок між складом кишкової мікрофлори і ступенем зрілості механізмів ІВ. Вивчено питання регуляції ІВ дитини за допомогою пребіотичних і пробіотичних компонентів їжі.

Мета роботи - вивчити дію та ефективність функціонального харчового продукту унібіол за місцевого лікування хімічних опіків стравоходу в дітей та опрацювати рекомендації щодо його застосування у випадку цієї патології. У період з 1990 до 2010 р. за умов Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні проліковано 76 хворих з хімічними опіками стравоходу. Хворих було розподілено на 2 групи. До контрольної групи залучено 42 (55,3 %) пацієнтів, яких лікували у 1990 - 2000 рр. за класичною методикою з використанням профілактичного бужування, до основної - 34 (44,7 %) хворих, котрих у 2000 - 2010 рр. лікували за запропонованою авторами данної роботи інноваційною методикою місцевого лікування хімічних опіків стравоходу в дітей: з першої доби гострого періоду призначали по 3,0 г (пів чайної ложки) засобу унібіол per os за опіку I та II ступеня кожні 2 год, за опіку III ступеня - щогодини. В обох групах первинне ендоскопічне дослідження (фіброезофагогастроскопію) проводили у разі госпіталізації та через 7 - 10 днів. В основній групі найчастіше траплялися опіки стравоходу лужними розчинами - 10 (29,4 %) випадків (переважно II - III ступеня), заковтування кислотних агентів - 4 (11,8 %) (опіки I - III ступеня), дія неорганічних ушкоджувальних агентів та інших речовин - відповідно у 6 (17,6 %) та 13 (38,2 %) (опіки I - II ступеня), опік II ступеня, спричинений випитим окропом, - 1 (2,9 %). За результатами первинного та подальших ендоскопічних оглядів хімічний опік стравоходу I ступеня виявлено у 13 (38,3 %) пацієнтів з основної групи та 17 (40,5 %) - з контрольної, опік II ступеня - відповідно у 10 (29,4 %) та 13 (31,0 %) хворих, опік III ступеня - в 11 (32,3 %) та 12 (28,6 %). Через тяжкий стан у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології перебували 19 (43,2 %) дітей з основної групи та 25 (56,8 %) - з контрольної. Впродовж перших 5 днів у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології проліковано відповідно 18 (94,7 %) та 15 (60,0 %) дітей. Один (2,9 %) пацієнт з основної групи та 10 (40,0 %) з контрольної перебували у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології 6 діб і більше. Прийом рідини та рідкої їжі в перші 2 доби розпочали 22 (64,7 %) хворих з основної групи та 12 (28,6 %) - з контрольної. Перевагою інноваційної методики лікування було зменшення кількості хворих, які потребували проведення підтримувальних бужувань (23 (54,8 %) у контрольній групі та 2 (5,9 %) в основній), а також періоду перебування хворих у стаціонарі (за опіку I ступеня - 2 доби, II ступеня - 4 доби, III ступеня - 9 діб). Висновки: використання інноваційної методики клінічно довело позитивний вплив функціонального харчового продукту унібіол на перебіг і наслідок лікування хімічних опіків стравоходу в дітей. В основній групі 97,1 % пацієнтів виписано у задовільному стані без ускладнень, в контрольній групі - 52,4 %. За хімічних опіків стравоходу I та II ступеня вдалося запобігти розвитку рубцевих змін стравоходу в усіх пацієнтів та, як наслідок, забезпечити відповідну якість життя. У разі хімічного опіку стравоходу III ступеня зменшено кількість хворих, які потребували проведення тривалих профілактичних бужувань.

Розглянуто особливість взаємозв'язку фізичного стану чоловіків із різною добовою фізичною активністю з запропонованим інтегральним показником кількості пройдених кроків, поділених на спожиті грами їжі за добу. Досліджено їх фізичний стан, фізичну активність, вагу спожитої їжі за добу. Визначено взаємозв'язки інтегрального показника з їх фізичним станом.

Викладено методику проведення інтегрованого уроку з основ здоров'я і фізичної культури у формі гри-подорожі. Мета цього уроку - розкрити зміст понять "почуття", "емоції", показати вплив темпераменту, запахів, кольорів, їжі, фізичного стану на емоції та сприяти формуванню вміння керувати власними почуттями та емоціями, а також розвитку емоційно-асоціативної пам'яті, вихованню толерантності, комунікативних якостей. Під час проведення уроку показано застосування таких методів і методичних прийомів: групова робота, "мозковий штурм", розв'язування проблемних завдань, робота з додатковою літературою, рухливі ігри.

Изложена методика проведения интегрированного урока по основам здоровья и физической культуры в форме игры-путешествия. Цель этого урока - раскрыть содержание понятий "чувство", "эмоции" и показать влияние на эмоции темперамента, запахов, цветов, еды, физического состояния; способствовать формированию умения управлять собственными чувствами и эмоциями, а также развитию эмоционально-ассоциативной памяти, воспитанию толерантности, коммуникативных качеств. При проведении урока показано применение следующих методов и методических приемов: групповая работа, "мозговой штурм", решение проблемных задач, работа с дополнительной литературой, подвижные игры.

Представлено результати хірургічного лікування 89-ти хворих на ахалазію стравоходу І - ІV стадій, яким було виконано езофагокардіоміотомію. У 73-х хворих на ахалазії стравоходу ІІ - ІV стадій після езофагокардіоміотомії було проведено фундоплікацію лапароскопічним (n=23) та лапаротомним (n=50) доступами. Оцінювання функціонального стану стравоходу проведено до і безпосередньо після операції (5 - 30 днів). Після лапароскопічної езофагокардіоміотомії інтраопераційні ускладнення реєстрували лише в 4,3 % випадків, після лапаротомії - у 12 % пацієнтів. Втрати крові під час виконання операції лапаротомним доступом збільшувалися в 3-4 рази. Обстеження пацієнтів показали відмінні та добрі результати лікування ахалазії стравоходу, відновлення пасажу їжі досягнуто в усіх пацієнтів, навіть у разі ІV стадії захворювання.

Висвітлено джерела, походження та історичні етапи розвитку різних ділянок традиційно-побутової культури українців - господарських занять, домашніх ремесел і промислів, матеріальної культури (житла, одягу, їжі, траспорту тощо). Увагу приділено архаїзмам в народній культурі автохтонів України XIX - початку XX ст., спадковості та незнищенності давніх культурних надбань, їх місцю в загальноєвропейському та загальносвітовому цивілізаційних вимірах.