Досліджено фотоелектричні властивості двох типів сандвіч-структур алюміній / пористий кремній / монокристалічний кремній / алюміній (Аl/ПК/с-Si/Al) з тонкими і товстими шарами ПК, одержаними хімічним забарвлюючим травленням без застосування електричного поля. Виміряно вольт-амперні характеристики (ВАХ) та спектральні залежності фотовідгуку. Встановлено, що властивості структур з тонкими шарами ПК визначаються гетеропереходом (ГП) ПК/с-Si з проявом локальних станів на межі поділу. Фоточутливість структур з товстими шарами ПК визначається фотопровідністю (ФП) ПК. Максимум спектральної залежності ФП шарів ПК лежить в області 400 - 500 нм.

Приведен сравнительный анализ разделительных покрытий на основе водорастворимой пасты марки (Аl-C)50 и оксида цинка. Исследовано их влияние на механические свойства, структуру и качество поверхности отливок, а также на изменение температурного режима кокиля при установившемся темпе литья. Установлено, что применение алюминиево-графитовых водорастворимых паст в качестве разделительных покрытий для кокилей позволит улучшить качество поверхности отливок, повысить производительность труда в 1,5 - 1,6 раза, увеличить стойкость кокилей и снизить себестоимость готовых отливок.

Розглянуто закономірності основних фізико-хімічних процесів пластичної деформації, масопереносу, фазоутворення, які супроводжують формування сполук різнорідних матеріалів (Си, Ті, АL та їх сплавів, сталей різного класу), що характеризуються обмеженою взаємною розчинністю за умов зварювання тиском для широкого діапазону швидкостей <$E epsilon dot > зовнішнього навантаження від <$E "~" 1~cdot~10 sup -4 > до <$E "~" 1~cdot~10 sup 5~roman c sup -1 >.

За допомогою квантово-механічної моделі взаємодії електронів середніх енергій (E0 << 1500 еВ) з поверхневими шарами твердого тіла з урахуванням просторової дисперсії екранування в приповерхневих шарах проаналізовано числовим методом спектри характеристичних втрат енергії відбитих електронів (ХВЕВЕ) в області збудження поверхневих плазмонів для Al. Модель виявила азимутальні залежності інтенсивності спектрів ХВЕВЕ, які спостерігаються експериментально. Просторова дисперсія зменшує амплітуду розрахованих спектрів Аl на 5 - 25 % в діапазоні початкових енергій електронів 100 - 600 еВ. Показано, що півширина розрахованої лінії поверхневого плазмону залежить від енергії електронів і визначається просторовою дисперсією, яка значно, в 1,2 - 1,4 рази, розширює цю спектральну лінію.

Проведено порівняльне вивчення покриттів, одержаних методами електроіскрового легування, лазерного газопорошкового наплавлення та магнетронного напилювання з використанням композиційного матеріалу AlN - ТiВ2. Доведено, що наявність в робочому середовищі кисню обумовлює окиснення нітриду алюмінію, а також появу в покриттях високотемпературних з'єднань у системі Тi - Аl - О. Під час електроіскрового та лазерного легувань на поверхні утворюються глобулярні ділянки за механізмом рідиннофазного спікання внаслідок масопереносу металевої складової з підкладки. Спікання композиційного прошарку магнетронного покриття здійснюється за механізмом твердофазної взаємодії. Дисперснозміцнена структура електроіскрових покриттів обумовлює їх високу зносостійкість, тоді як суцільність, висока дисперсність і гетерогенність структури магнетронних покриттів дозволяє рекомендувати їх для корозійного захисту.

У випадку насичення воднем титан-алюмінієвих сплавів з концентрацією алюмінію до 5 % за масою на залежності кількості поглинутого водню від складу сплавів C_H = f(C_Al) виявлено мінімум на ділянці 0,15 - 1,0 % за масою Аl. Форма кривої та розташування мінімуму змінюються зі зміною температури та часу відпалу у водні. До того ж, зі збільшенням параметрів Ті мінімум кривої зміщується у напрямку чистого титану і водночас іде вгору вздовж осі концентрації водню в сплавах, зберігаючись аж до утворення дигідридів. На підставі порівняння залежності C_H = f(C_Al) з відомими фізико-хімічними властивостями сплавів на цій ділянці зроблено висновок про недостатність пояснення явища на рівні міжатомної взаємодії. Появу мінімуму пов'язано зі збільшенням градієнта електричного поля в гратах кристала, зумовленого напрямленими р-електронами Аl, що призводить до зменшення енергії зв'язку частково іонізованого атома водню з найближчими іонами металу грат і зниження концентрації водню.

Досліджено орієнтування мартенситу в дебаївських монокристалічних зразках загартованих аустенітних та аустеніто-карбідних високовуглецевих сплавів системи Fе - Аl - С після імпульсного лазерного впливу. Встановлено, що симетрія орієнтувань alpha-мартенситу та їх кількість змінюються в зразках у разі віддалення від обробленої поверхні. Порушення симетрії та зменшення кількості дифракційних відбиттів пояснено впливом залишкових стискальних та розтягальних напружень в зразках.

Розглянуто вплив концентраційних неоднорідностей у <$E beta sub 1 >-твердому розчині на мартенситне перетворення в сплавах систем Сu - Аl - Мn і Сu - Аl - Мn - Co. Установлено, що після охолодження з піччю від 600 <$E symbol Р >С до l50 <$E symbol Р >C зі швидкістю 0,02 <$E symbol Р > С/с тільки в сплавах, які містять від 3 ваг. % (Мn + Со), мартенситне перетворення може проходити в двох температурних інтервалах. Припущено, що цей ефект пов'язаний з утворенням двох типів областей: збіднілих на марганець і збагачених кобальтом та збагачених марганцем і збіднілих на кобальт. Таким чином, у сплавах Си - Аl - Мn - Со часткове заміщення атомів марганцю на кобальт не є перешкодою для ізоструктурного розпаду <$E beta sub 1 >-фази, що є причиною проходження мартенситного перетворення в двох температурних інтервалах після відповідного старіння.

З метою більш повного опису будови діаграми стану системи Аl2О3 - ZrO2 - Lа2О3 у широкому інтервалі температур і концентрацій побудовано три політермічних перерізи, які розкривають характер взаємодії в потрійній системі. Ізоконцентрата 20 % (мол.) ZrO2 (20Z) описує будову діаграми стану системи Аl2О3 - ZrO2 - Lа2О3 в області, багатій на Аl2О3 та Lа2О3, ізоконцентрата 60 % (мол.) ZrO2 (60Z) - будову діаграми стану потрійної системи в області, багатій на ZrO2, а також механізм фазового перетворення <$E roman F~symbol <187>~roman Т> твердих розчинів на основі ZrO2. Бісектриса кута Lа2О3 - (50 % (мол.) <$E roman {Аl sub 2 О sub 3} ~cdot~ 50 %> (мол.) ZrO2) показує механізм фазових перетворень <$E roman {X~symbol <187>~H~symbol <187>~A}> твердих розчинів на основі Lа2О3. Побудовані політермічні перерізи перетинають всі три триангулюючі перерізи потрійної системи та показують динаміку зміни ширини їх двофазних областей.

Установлено, що окалина, яка утворюється під час окиснення керамічних композитів системи AlN - SiC у повітрі за температур до 1 550 <$E symbol Р>C, містить муліт <$E roman {3Аl sub 2 O sub 3 ~cdot~2SiO} sub 2> як основну фазу зовнішнього шару. Це й забезпечує її високі захисні властивості. У внутрішньому шарі окалини міститься певна кількість кристобаліту <$E beta - roman {SiO sub 2 ,~ alpha - Al sub 2 O sub 3}> та незначна кількість оксинітриду Al10N8O2. У сухому повітрі навіть за температури 1 500 <$E symbol Р>С і тривалої витримки (50 год) зберігається надзвичайно високий опір корозії матеріалу 50 % (мас.) AlN - 50 % (мас.) SiC. Показано, що під час тривалого (до 240 год) окиснення вказаної кераміки у середовищі згоряння S- та Na-містких промислових палив (керосина та морського дизельного палива) за умов 1 200 - 1 300 <$E symbol Р>C поряд з мулітом в окалині (внаслідок взаємодії <$E beta>-кристобаліту з Al2O3 та газоподібними сполуками Na2O та NaOH) утворюється силікатне скло Na2SiO3 і NaAlSiO4 з малою в'язкістю. Разом з домішковим Fe2O3 та газоподібним Na2SO4 воно частково руйнує захисний мулітний шар й спричинює погіршення захисних властивостей окалини.

Установлено, що у процесі механохімічного синтезу порошків Ti - Al та Ti - Al - Sc утворюються рентгеноаморфні мікророзмірні частинки з субмікронними структурними складовими. Показано, що сумісне використання порошку з підвищеною хімічною активністю одержаного внаслідок механохімічного синтезу і високошвидкісної ударної детонаційної технології напилення, дозволяє консолідувати матеріали з метастабільними фазовими складами. Зокрема, одержано покриття на основі тіаліту, що за умов рівноваги існує лише за температур, вищих <$E1~200~ symbol Р roman C>. Визначено закономірності фазо- та структуроутворення детонаційних покриттів з активованих механічним легуванням композитних порошків на основі Ti - Al, які полягають у тому, що за окиснювальної дії робочого газового середовища на порошок у процесі напилення можна сформувати керамічне покриття на основі тіаліту, за азотуючої дії робочого газового середовища на порошок може бути сформоване композиційне покриття на основі алюмініду титану з включеннями TiN. За умов використання порошку, одержаного механічним подрібненням злитка, його фазовий склад успадковується покриттям. З'ясовано механізм контактної взаємодії розроблених покриттів у процесі тертя з високомолекулярним полістеном марки Chirulen, який полягає у перенесенні полімеру на контакутуючу поверхню й утворенні тонкої плівки, яка виконує функції твердого мастила. Установлено закономірності консолідування матеріалу з одержаних порошків гарячим ізостатичним пресуванням, а саме: високошвидкісне нагрівання, мінімальна тривалість ізотермічної витримки за незвичайно високого навантаження і

Синтезовано нові координаційні сполуки Аl, Zn і La з 3-феніл-1-метилпіразоло[3,4-b]квіноліно-6-карбоксиліновою кислотою. Структура та термічний розклад досліджено за допомогою інфрачервоної спектроскопії, термогравіметричних вимірювань та порошкової дифрактоскопії. Для всіх сполук, які розглядали, ліганд виявився не ідентифікованим. Після термічного розкладу виявлено залишки твердотільних оксидів. Виведено формули досліджуваних сполук.

New coordination compounds of La, Mg, Zn and Al with 3-phenyl-1-methylpyrazolo[3,4-b] quinolino-6-carboxylic acid (PQH) were prepared. IR,TG,DSC and powder X-ray measurements were done to the structure and thermal decomposition paths. For all the compounds under consideration the ligand was found to be an unidentate one. Thermal decomposition proceeds to oxides solid remnants. Formulas of the investigated compounds were established to be <$Eroman {[Mg(PQ) sub 2 (H sub 2 O) sub 2 ]~ cdot ~3H sub 2 O}>, <$Eroman [Zn(PQ) sub 2 (H sub 2 O) sub 2 ]~ cdot ~4H sub 2 O}>, <$Eroman {[Al(PQ) sub 3 (H sub 2 O) sub 3 ]~ cdot ~3H sub 2 O}>, <$Eroman {[La(PQ) sub 3 (H sub 2 O) sub 3 ]~ cdot ~7H sub 2 O}>.

За допомогою капілярного методу досліджено дифузію радіоізотопів <$E roman { nothing sup 108m Ag,~ nothing sup 125 Sb}> в розплавах In, насичених неметалевими домішками О, N <$E <<> 0,1 % ат., у температурному інтервалі 473 - 1 120 К (за умови насичення домішками О, N <$E <<> 0,1 % ат. радіоактивних міток, виготовлених на основі In з домішкою 1 % ат. Аl). Виявлено, що <$E roman { nothing sup 108m Ag}> і <$E nothing sup 125 roman Sb> дифундують в розплавах In як в атомарному вигляді, так і у вигляді комплексів (наноугруповань) типу Ag(O або N)Aly та відповідно Sb(Ox або Nx)Aly. Показано, що температурна залежність концентрації цих комплексів у дифузійному потоці описується у флуктуаційній моделі дисоціації комплексів, за умови, що комплекси, утворені <$E roman {nothing sup 108m Ag}>, складаються з 3 - 4 атомів, а комплекси, утворені <$E nothing sup 125 roman Sb>, складаються з 5 - 7 атомів (найімовірніше, це комплекси AgOAl, AgNAl2 та SbO3Al3). Визначено температури дисоціації та ефективні діаметри цих комплексів.

Проведено электронно-микроскопическое и рентгенодифракционное исследование структурного состояния сплавов Al - 0,67 ат. % Sc, Al - (0,33 - 1,2) ат. % Zr, закаленных из жидкого состояния со скоростью ~ <$E 10 sup 5 ~-~10 sup 6~symbol Р>С/с. Определены фазовый состав, размеры зерен, средние размеры областей когерентного рассеяния и величины внутренних напряжений лент в зависимости от состава сплавов и температуры закалки. Показано, что при закалке от 1400 <$E symbol Р>С сплава Аl - 1,2 ат. % Zr образуется нанокристаллическое состояние, для которого характерно совпадение размеров зерен и областей когерентного рассеяния ~ 20 - 50 нм. Величина внутренних напряжений достигает ~ 400 МПа.

Исследованы транспортные свойства неорганических ионообменных материалов на основе оксигидратов Аl, Zr, Sn, Ti по отношению к ионам Cd (II), Cu (II), Pb (II). Измерены значения удельной электропроводности индивидуальных и двойных материалов, содержащих адсорбированные ионы Cd (II), Cu (II), Pb (II). Обнаружено, что в весьма разбавленных растворах двойные оксигидраты более электропроводны, чем индивидуальные. Эффективные подвижности ионов Cd (II), Cu (II), Pb (II) в двойных оксигидратах в 5 - 10 раз превышают таковые в индивидуальных.

Исследовано влияние Аl и Zr на морфологию, субструктуру и механические свойства продуктов мартенситного превращения в сплавах системы Ti - Si. Исследованы структура, фазовый состав и твердость сплавов Ti - 2,4 Si, Ti - 2,3 Si - 7,5 Zr, Ti - 2,5 Si - 3,0 Al и Ti - 2,3 Si - 3,0 Al - 5,2 Zr (вес. %), закаленных с 1300 <$E symbol Р>C. Исследование структур закаленных образцов с помощью методов оптической и электронной микроскопии показало, что структура сплавов после закалки состоит из мартенсита различной морфологии. Проведен фазовый анализ закаленных образцов, который показал наличие в структуре всех сплавов, кроме Ti - 2,3 Si - 7,5 Zr, только <$E alpha prime>-фазы; структура последнего состояла из <$E alpha symbol Т>-фазы. Установлено, что измеренная твердость закаленных образцов коррелирует с отмеченными различиями в структуре.

В присутствии 1,6-диаминогексана в качестве темплата получен цеолит IPC-3, изоструктурный германатному цеолиту ASU-16, а также его кремний-, алюминий- и титансодержащие аналоги. Показана возможность селективного включения элементов в различные кристаллографические позиции, определяемые природой элементов, в частности валентностью и характерным координационным числом по кислороду. Установлено, что Si занимает тетраэдрические позиции в решетке IPC-3, Al - окта- или тетраэдрические, а Тi - октаэдрические. Показано, что катионы лития в небольших количествах способствуют тетраэдрической координации и повышению содержания Аl в IРС-3.

С помощью методов рентгеноструктурного анализа и магнитных измерений проведено исследование особенностей образования фазы Cu2MnAl в сплавах Cu - Al - Mn - Co, содержащих 12 - 15 % по массе Аl и 8 - 16 % по массе (Mn + Co). Показано, что процесс выделения изоморфной фазы в сплавах, легированных кобальтом, идет с меньшей скоростью. Это может быть обусловлено тем, что выделившиеся частицы стабильной кристаллической фазы CoAl затрудняют возможность выделения фазы Cu2MnAl в процессе закалки.