Виконано ретроспективний аналіз лікування хворих, що дозволив поглибити знання про причини незадовільних результатів і з'ясувати ефективність паліативних оперативних втручань - парціальної та субтотальної апоневректомії, знайти закономірності ускладнених післяопераційних станів. Вперше виявлено нові фактори, які впливають на розвиток рецидиву контрактури, а саме: вид оперативного втручання, вік, стать, розповсюдженість патологічного процесу, тривалість хвороби, вік початку захворювання. Поглиблено знання про характер змін показників обміну сполучної тканини у хворих з контрактурою Дюпюітрена за різних ступенів контрактури. Простежено динаміку активності гіалуронідази та рівня глікозаміногліканів у тканинах апоневрозу та рівень колагенази, глікозаміногліканів, гіалуронідази та фракцій оксипролінів у сироватці крові за різних ступенів контрактури. Поглиблено знання про структурні зміни апоневрозу за різних ступенів контрактури та залежність структурних змін від тяжкості захворювання. Визначено такі фази патоморфологічного процесу: осередкова клітинна інфільтрація, в якій переважають мононуклеарні макрофаги та лімфоцити, осередкова проліферація фібробластичних клітинних елементів, у результаті якої формуються фібробластичні вузли, дегенеративно-дистрофічне та некротичне переродження фіброзної тканини з розвитком склерозу долонного апоневрозу та згинальної контрактури пальців кисті. Вперше виявлено значний вплив фіброзування власних м'язів кисті на формування контрактури та розвиток рецидиву контрактури у разі хвороби Дюпюітрена. На основі аналізу й обробки одержаних даних розроблено новий метод оперативного втручання, який полягає в виконанні мобілізації власних м'язів кисті за типової апоневректомії. Вперше розроблено диференційний підхід до тактики оперативного лікування залежно від віку хворих, тривалості хвороби, розповсюдженості патологічного процесу, ступеня контрактури та тяжкості перебігу захворювання.

На основі комплексних досліджень росту і розвитку організму, статевих залоз, морфо-гістологічної структури сім'яників, фізіолого-біохімічних змін у сім'яниках, їх придатках і міхурцеподібних залозах встановлено закономірності формування відтворної здатності у бугайців подільського заводського типу української чорно-рябої молочної породи. Одержано порівняльні дані про вікові зміни щодо вмісту секрету придатків, його концентрації, кількості сперміїв, їх рухливості, реакції середовища, наявність сперміїв з протоплазматичною краплею, активності гіалуронідази в секреті придатків сім'яників, вмісту фруктози і лимонної кислоти в секреті міхурцеподібних залоз, рівня гонадотропних гормонів і тестостерону в крові та процесами становлення сперматогенезу в бугайців. Запропоновано емпіричне рівняння регресії, що дозволяє прогнозувати ступінь розвитку статевих залоз у плідників подільського заводського типу залежно від швидкості росту організму і на основі цього прогнозувати їх статеву активність і продуктивні якості. За виробничих умов племпідприємства вивчено становлення репродуктивної функції у бугаїв-плідників зазначеного заводського типу української чорно-рябої молочної породи залежно від їх віку та інтенсивності росту та розвитку.

Одним із найбільш інформативних показників стану як організму в цілому, так і порожнини рота є мікрофлора. Тривалі дослідження мікробного біотопу ротової порожнини (РП) стали підгрунтям сучасних уявлень про значення бактерій для фізіологічних і патологічних процесів у РП. Виявлено, що у жінок, хворих на генералізований пародонтит у поєднанні з залізодефіцитною анемією, значно більший відсоток виділених ізолятів становили грамнегативні паличкоподібні бактерії та патогенні стафілококи, а фактори патогенності - гемолізини та гіалуронідази виявлялись значно частіше. Встановлено, що видовий склад пародонтопатогенної мікрофлори залежав від вмісту заліза в РП: за низького рівня заліза в слині селективну перевагу одержували грамнегативні бактерії. У цій групі частіше виділялися <$E alpha>-гемолітичні стрептококи, проте не виявлено достовірної різниці активності гіалуронідази ізолятів бактерій, виділених у осіб з різним рівнем заліза в слині.

Досліджено питання підвищення ефективності етіопатогенетичної терапії дітей, хворих на бронхіальну астму (БА), у періоді ремісії захворювання на підставі даних уточнення ролі мікробного чинника у формуванні БА, мімікруючих антигенів бронхолегеневої системи, які включає у свою структуру мікрофлора бронхо-легеневої системи і що сприяє переходу патологічного процесу на аутоімунну основу. Вперше для підвищення діагностики та диференціації клінічних форм і тяжкості перебігу БА у дітей, розроблено імунодіагностичний комплекс, складовою якого є кількісне обчислення рівня аутоантитіл до гемолізату, гіалуронідази, ліпополісахарідних антигенів бронхолегеневої системи, цитокінів сенсибілізованих Т-лімфоцитів, які формують аутоімунний компонент у бронхолегеневій системі. В експерименті на морських свинках доведено роль аутоімунного чинника та цитокінів сенсибілізованих Т-лімфоцитів у формуванні БА і розвитку астматичного стану. Завдяки уточненню ролі мікробного фактора, мімікруючих антигенів та ланок патогенезу захворювання розроблено комбіновану схему терапії, яка сприяє етіотропній, протизапальній, імуномодулюючій, десенсибілізувальній, антицитокіновій та антиоксидантній дії, поєднуючи її з протоколом, рекомендованим GINA (2006, 2009), з БА, зупиняє прогресування морфологічних змін у бронхолегеневій системі, що забезпечує розвиток тривалої ремісії захворювання.

Досліджено особливості перебігу запалення та стану сполучної тканини у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) II стадії, саркоїдоз легень II стадії й ідіопатичний легеневий фіброз на фоні різних варіантів корегувального лікування у зіставленні з результатами експериментальних досліджень та проаналізовано ефективність вдосконаленого способу ведення хворих. Морфометричними методами досліджень підтверджено здатність комбінації Імунофану (R) та гіалуронідази впливати на перебіг запалення та стан сполучної тканини легень за ХОЗЛ, а за результатами імуногістохімічного аналізу кортикостероїди виявилися більш ефективними під час гранулематозного запалення за умови раннього призначення. Використання принципів алгоритму ведення хворих за амбулаторних умов на фоні оптимізації базисного лікування асоціюється зі зменшенням частоти загострень ХОЗЛ II стадії на 50 % (р < 0,05) та саркоїдозу легень II стадії - на 54,5 % (р < 0,05) порівняно зі стандартним підходом до ведення цих хворих.

Увагу приділено питанням персистенції бактерій роду Streptococcus у біотопах верхніх дихальних шляхів і кишечнику хворих на алкогольний делірій. Доведено значення показників адгезії, факторів персистенції, продукції гіалуронідази Streptococcus spp., що вегетують у біотопах верхніх дихальних шляхів хворих, для розвитку негоспітальної пневмонії. Визначено зниження показників неспецифічної резистентності організму хворих і доведено роль стрептококів у розвитку інфекційних ускладнень. Встановлено оптимальні умови для біосинтезу гіалуронідази S. pyogenes та пригнічення його сумісною дією озону й ультрафіолету. Вперше застосовано гідролізат зернової барди як компонент селективного поживного середовища для культивування S. pyogenes та як енхансер запропоновано четвертинну амонієву сполуку.

Визначено ефективність застосування ліпоєвої кислоти (ЛК) у комплексному лікуванні моряків - хворих на хронічний панкреатит (ХП). За умов експерименту на моделі ХП у щурів, що відтворювалась шляхом замороження тканини залози на фоні застосування стрептозотоцину, доведено покращання перебігу захворювання під впливом самостійного застосування ЛК, а також у разі її комплексного використання з пентоксифіліном та лазерним випромінюванням низької інтенсивності інфрачервоного діапазону. У моряків - хворих на ХП, які отримали хірургічне лікування (69 осіб), а також комплексне консервативне лікування (57 осіб) виявлено більшу ефективність застосування розробленого лікувального комплексу щодо нормалізації показників перекисного окислення ліпідів, ферментативної активності крові (трипсин, амілаза, ліпаза, інгібітор трипсину), гіалуронідази, глюкозидази, рівня оксипроліну та оксилізину. Досліджені у віддаленому періоді (від 5 місяців до 5 років) результати засвідчили виразну терапевтичну ефективність згідно показників ферментативної активності крові, імунологічної реактивності.

Обгрунтовано засоби підвищення ефективності етіопатогенетичної терапії дітей, хворих на бронхіальну астму (БА), у період ремісії захворювання на підставі даних уточнення ролі мікробного фактора у формуванні БА, мімікруючих антигенів мікрофлори бронхолегеневої системи, що сприяє переходу патологічного процесу на аутоімунну основу. Вперше з метою покращення діагностики та диферецніації клінічних форм і тяжкості перебігу БА у дітей розроблено імунодіагностични комплекс, що включає визначення рівня аутоантитіл до медіаторів гістаміну, серотоніну, які визначають ранню фазу, та гемолізату, гіалуронідази, ліпополісахаридних антигенів бронхолегеневої системи, цитокінів сенсибілізованих Т-лімфоцитів, які визначають пізню фазу хронічного алергійного процесу у бронхолегеневій системі. В експериментах на морських свинках встановлено роль аутоімунного фактора та цитокінів сенсибілізованих Т-лімфоцитів у формуванні БА та розвитку астматичного стану. На підставі уточнення ролі мкіробного фактора, мімікруючих антигенів та ланок патогенезу захворювання розроблено сполучену схему терапії етіотропної, протизапальної, імуномодулюючої, десенсибілізуючої, антицитокінової та антиоксидантної дії у поєднанні з протоколом, рекомендованим Міжнародним консенсуом з БА, що зупиняє прогресування морфологічних змін у бронхолегеневій системі та забезпечує розвиток тривалої ремісії захворювання.

Формування внутрішньоочеревинних злук у випадку перитоніту пов'язане з реакцією організму на проникнення в черевну порожнину мікрофлори, що спричиняє запалення очеревини та утворення ексудату з наявністю токсичних продуктів бактеріального походження та формує розвиток гостроти, конфлікту між захисними силами організму пацієнта та агресивністю інвазуючих мікроорганізмів. Останні представлені аутоінфекцією, що має полімікробний характер, де поряд із кишковою паличкою, стафілококом у перитонеальному ексудаті присутні стрептококи, ентерококи, синєгнійна паличка, грибки роду Candida, анаероби, для життєвого циклу яких абсолютною необхідністю є наявність мікроелементів-металів. Проникнення в черевну порожнину мікрофлори спричиняє наявність значної кількості імунних комплексів і токсичних продуктів, що володіють ферментативною активністю мікробної каталази, нуклеази, гіалуронідази, активність яких залежить від вмісту металів. Встановлено наявність корелятивного зв'язку між зміною вмісту мікроелементів - металів заліза, міді, цинку в ексудаті абдомінальної порожнини за розвитку запальних процесів і формування злукоутворення. Доведено, що мікроелементи як біотики активують специфічні ферментативні системи, які відповідають за синтез білка колагену, що складає основу колагенових структур сполучнотканинних волокон, з яких формуються спайки між листками очеревини. Відповідною реакцією на ці діючі агенти є обмеження генералізації як запального процесу, так і розповсюдження у внутрішньоочеревинному середовищі організму токсинів шляхом формування злукоутворення.

Мікробіологічна діагностика пневмонії, особливо дітей, пов'язана з достатньо вагомими перепонами: складність одержання матеріалу для дослідження, наявність в мокротинні секрету верхніх дихальних шляхів та ротової порожнини, призначення емпіричної антибактеріальної терапії. Загальновідома роль бактерій роду Streptococcus в етіології пневмоній, та не завжди вдається чітко віддиференціювати стрептококи, що постійно вегетують у біотопах ротоглотки і легень, від збудників захворювання з притаманними їм вираженими патогенними властивостями, полірезистентністю до протимікробних засобів, селективними перевагами, які частіше за все і викликають гострий патологічний процес у легеневій системі. З масиву бактерій роду Streptococcus spp., ізольованих від хворих на пневмонію дітей, вибірково досліджено фактори патогенності у полірезистентних ізолятів: лізоцимну та антилізоцимну активність, антикомплементарну активність, продукцію гіалуронідази.

Микробиологическая диагностика пневмонии, особенно детей, связанная с достаточно весомыми преградами: сложность получения материала для исследования, наличие у мокроте секрета верхних дыхательных путей и ротовой полости, назначение эмпирической антибактериальной терапии. Общеизвестная роль бактерий рода Streptococcus в этиологии пневмоний, и не всегда удается четко отдифференцировать стрептококки, что постоянно вегетируют в биотопах ротоглотки и легких, от возбудителей заболевания с присущими им выраженными патогенными свойствами, полирезистентностью к противомикробным средствам, селективными преимуществами, которые чаще и вызывают острый патологический процесс в легочной системе. Из массива бактерий рода Streptococcus spp. изолированных от больных пневмонией детей, избирательно исследованы факторы патогенности у полирезистентных изолятов: лизоцимную и антилизоцимную активность, антикомплементарную активность, продукцию гиалуронидазы.

Мета роботи - вивчити терапевтичний ефект медикаментозного препарату леквін у комплексному лікуванні молодих пацієнтів із хронічним генералізованим катаральним гінгівітом (ХГКГ). Під спостереженням перебували 15 хворих на ХГКГ віком від 20 до 25 років. Пацієнтів було розподілено на 2 групи. Хворих 1-ї (контрольної) групи лікували відповідно до протоколу, а 2-ї (основної) - згідно із запропонованою авторами схемою. У схему лікування пацієнтів основної групи, крім загальновідомих препаратів, додатково було введено пребіотик леквін (по 1 таблетці тричі на добу протягом 20 діб) та аплікації на ясна гелю леквін (тричі на добу протягом 1 тиж). Препарат леквін має 4 основні складові, а саме: лецитин, який одержують із соняшника, кверцетин - із софори, інулін - із цикорію та кальцію цитрат. Лецитин входить до складу клітинних мембран і забезпечує транспорт жирів за допомогою крові та завдяки формуванню ліпопротеїдів. Кверцетин - біофлаваноїд, який має P-вітамінну активність, є одним із найсильніших антиоксидантів та інгібіторів деструктивних ферментів протеаз, фосфоліпази, гіалуронідази. Інулін - поліфруктозид, що має пребіотичну дію, тобто усуває вияви дисбіозу, стимулюючи ріст пробіотичних бактерій. Кальцію цитрат є джерелом найдоступнішого кальцію та лимонної кислоти, стимулює цикл Кребса - головний енергетичний процес у мітохондріях клітин організму. У молодих пацієнтів із ХГКГ спостерігалися зменшення об'єму нестимульованої ротової рідини (0,48 мл/хв у порівнянні з 0,72 мл/хв у контрольній групі; p << 0,05), збільшення активності мікробного обсіменіння (уреази), зниження активності лізоциму на тлі збільшення ступеня дисбіозу порожнини рота. Висновки: використання в комплексному лікуванні таких хворих препарату леквін надає змогу нормалізувати секреторну активність великих і малих слинних залоз, відновити біохімічні показники ротової рідини, знизити ступінь дисбіозу порожнини рота.

Досліджено формування фіброзу оболонок спинного мозку дорослих щурів, викликаного методом механічного травмування міжхребцевих дисків з епідуральним введенням суміші препаратів лонгідази та дипроспану. Епідуральне введення гіалуронідази та бетаметазону в складі препаратів дипроспану та лонгідази проявило високий синергічний ефект та антифіброзну активність. Протифіброзна дія цих двох лікарських препаратів суттєво перевищувала сумарний ефект порівняно з роздільним використанням. Так, зменшення максимальної товщини фіброзного шару становило 49 % що до контрольних значень, а зменшення загальної площі фіброзного утворення - 46 %. Виявлено протизапальну дію комплексу, що підсилює позитивний ефект препарату та дає підстави говорити про перспективу його використання для попередження епідурального фіброзу спинного мозку.

У результаті проведених досліджень встановлено, що активність гіалуронідази плазми крові інтактних тварин в різних вікових групах значно відрізняється. Найбільш низькі показники активності ферменту виявлено у 1-місячних щурів, а найвищі - у 15-місячних тварин. Тотальне gamma-опромінення сумарною дозою 1,0 Гр сприяло підвищенню активності гіалуронідази у всіх вікових групах експериментальних тварин протягом всього дослідження. Виразність і глибина змін активності ферменту залежать від часу, що минув після закінчення опромінення, та віку тварин.

Наведено результати досліджень впливу ультрафіолетового опромінення (УФО), озону, їх спільного впливу в залежності від експозиції на продукування гіалуронідази культурами S. pyogenes. Визначено оптимальні значення тривалості впливу УФО та озону, рекомендовано їх сукупне застосування для пригнічення ферментативної фукнції S. pyogenes.

Приведены результаты исследований влияния ультрафиолетового облучения (УФО), озона, их совместного воздействия в зависимости от экспозиции на продуцирование гиалуронидазы культурами S. pyogenes. Определены оптимальные значения длительности воздействия УФО и озона, рекомендовано их сочетанное применение для угнетения ферментативной фукнции S. pyogenes.

Проблема лікування хворих з ушкодженнями сухожиль залишається нерозв'язаною, незважаючи на різноманітність способів його відновлення. Незадовільні результати після хірургічного лікування, за інформацією різних авторів, становлять від 15 до 62 %. Найважливішою проблемою хірургії сухожиль є відновлення їх функції ковзання. Мета роботи - вивчити структурну організацію травмованого сухожилля шляхом введення навколо сухожильного шва медикаментозних препаратів. Експерименти виконано на 12-ти безпородних кролях віком 12 - 18 міс., масою 1850 - 2000 г. Часткове ушкодження ахіллового сухожилля моделювали, перетинаючи його на 1/2 діаметра. У контрольній групі (1-а серія) шви не обробляли. У дослідних тварин навколо сухожильного шва вводили: 2-а серія - 1 мл 1 % гіалуронової кислоти (сингіалі), 3-я серія - 1 мл 4,5 % тривимірного поліакриламідного полімеру (нолтрексі), 4-а серія - 1 мл 64 ОД гіалуронідази/мл (лідаза-біолікі). Дослідження проведено за допомогою світлової та поляризаційної мікроскопії. Через 60 діб в ділянці травматичного ушкодження формувалася сухожилкоподібна тканина, яка містила різноспрямовані пучки колагенових волокон, виконаних колагеном I і III типів. Максимум накопичення колагену III типу виявлено у регенератах тварин 1 та 4-ї серій. Деструктивні порушення в ділянках сухожилля, розташованих вище або нижче зони травми, встановлено в усіх серіях експерименту: найбільш виражені в 4-й (II стадія), менш виражені - у 2-й і 3-й (I стадія). Розростання сполучної тканини, що порушує ковзання пучків колагенових волокон, виявилося найбільш вираженим у 1-й і 4-й серіях експерименту. Висновок: для відновлення ковзної функції сухожилля і профілактики спайок можна рекомендувати препарати сингіалі-нолтрексі.

Проаналізовано ефективність кверцетину з нестероїдним протизапальним препаратом "Диклофенаком натрію" у тварин (кролі) під час експериментального остеоартрозу (трансхондральне ушкодження медіального надвиростку стегнової кістки). Дослідження проведене на 35-ти кролях. У сироватці крові експериментальних тварин визначали активність колагенази, гіалуронідази, фракції гідроксипролину, глікозаминогликани. У групи тварин, що одержували препарат "Кверцетин", як активність ферментів, так і показники метаболітів органічної основи міжклітинної речовини сполучної тканин близькі до даних інтактних тварин, на відміну від показників інших експериментальних груп.