Фармакологічне лікування остеоартрозу (ОА) колінного суглоба передбачає використання препаратів симптоматичної (зі швидким або повільним ефектом) і структурно-модифікувальної дії. Мета роботи - проаналізувати сучасні концепції (в'язкоеластичного захисту і в'язкознеболювального ефекту) й сучасні тенденції (збільшення молекулярної маси та концентрації) застосування препаратів гіалуронової кислоти (ГК) за ОА. Вивчено джерела інформації, де наведено результати клінічних досліджень щодо використання препаратів ГК. Результати: у концепції в'язкоеластичності (viscosupplementation) еталоном вважають молекулярну масу і концентрацію ГК у нормальній синовіальній рідині. Екзогенне введення ГК із високою молекулярною масою і концентрацією підвищує амортизаційні властивості синовіальної рідини і перешкоджає подальшим дистрофічним змінам у структурах суглоба. У концепції в'язкознеболювання (viscoanalgisation), яка також базується на біомеханічних властивостях синовіальної рідини, акцент зроблено на біологічних аспектах. Інновацією став препарат Synolis VA - поміщений у матрицю із сорбітолу в'язкопружний, стерильний, апірогенний, ізотонічний 2 % розчин гіалуронату натрію (молекулярна маса 2 000 000 Да). Synolis VA рекомендовано застосовувати за умов ОА колінного суглоба на ранніх стадіях (I - II за Kellgren - Lawrence), коли ОА супроводжується болем, незважаючи на проведення іншої медикаментозної та немедикаментозної терапії, з помірними рентгенологічними ознаками; в разі ОА з вираженим синовітом - у поєднанні з протизапальною терапією (кортикостероїдами, НПЗП тощо). Іншими показаннями можуть бути: виражений больовий синдром на кінцевих стадіях ОА колінного суглоба (III - IV) у випадках, коли неможливе ендопротезування або пацієнт відмовляється від нього; альтернативна терапія, якщо НПЗП протипоказані, не переносяться або неефективні. Висновки: застосування зшитого з сорбітолом гіалуронату натрію (Synolis VA) є перспективним у лікуванні всіх стадій остеоартрозу завдяки вираженому знеболювальному ефекту.

Клітинний контакт з гіалуроновою кислотою як компонентом екстрацелюлярного матриксу відіграє важливу роль у розвитку багатьох фізіологічних і патологічних процесів. В експерименті на лабораторних щурах відтворено модель хронічного панкреатиту (ХП). Тривала оклюзія панкреатичної протоки підшлункової залози (ПЗ) призвела до атрофії ацинарних клітин і поступового фіброзування органа. Встановлено, що розвиток ХП супроводжується збільшенням у плазмі крові концентрації гіалуронової кислоти як маркера фіброзу ПЗ. Відбувався перерозподіл гіалуронатзв'язувальної активності рецепторів у ПЗ та відділах мозку: мозочку, гіпокампі і таламусі. Найбільш виражений перерозподіл ступеня афінності до гіалуронату спостерігався у мембранній фракції білків: у мозочку та таламусі - зниження, а у гіпокампі - підвищення чутливості до глікозаміноглікана, що може бути сигналом для певних адаптивних процесів у цих відділах головного мозку під впливом факторів, що супроводжують розвиток ХП.

Труднощі лікування хворих з хронічним рецидивуючим циститом зумовлені як різними факторами вірулентності уропатогенної кишкової палички, так і станом локальної резистентності слизової оболонки сечового міхура і їх взаємодією. Застосування інсталяцій інстілану в комплексній терапії хворих на хронічний цистит призвело до вираженої позитивної клінічної динаміки у 95 % пацієнтів, а також до зниження кількості рецидивів циститу більш ніж в 2 рази, що істотно поліпшило якість життя хворих. Одержані результати дозволяють рекомендувати застосування гіалуронату натрію для внутрішньоміхурової терапії різних форм хронічного циститу.

Зазначено, що застосування гіалуронату у хворих, які отримували антиглаукоматозні препарати, що містять консервант БАХ, значною мірою запобігає дестабілізації мембранних структур тканин переднього відділу ока. Про це свідчить виразне зниження рівня активності відповідних маркерних ферментів в сльозній рідині за цих умов. Рівень тіолових сполук в сльозній рідині у разі застосування гіалуронату у хворих, які отримували краплі, що містили БАХ, значуще не змінюється, що підтверджує прямий мембранотропний захисний вплив гіалуронату від детергірувальної дії консерванта.

Отмечено, что применение гиалуроната у больных, получавших антиглаукоматозные препараты, содержащие консервант БАХ, в значительной степени предотвращает дестабилизацию мембранных структур тканей переднего отдела глаза. Об этом свидетельствует отчетливое снижение уровня активности соответствующих маркерных ферментов в слезной жидкости в этих условиях. Уровень тиоловых соединений в слезной жидкости при применении гиалуроната у больных, получавших капли, содержащие БАХ, значимо не меняется, что подтверждает прямое мембранотропное защитное влияние гиалуроната от детергирующего действия консерванта.

Вивчено роль макромолекул, що специфічно зв'язують гепарансульфат та гіалуронат на різних етапах морфогенезу мозку щурів за нормальних умов та у процесі моделювання гіперфенілаланінемії, <$Enothing sup 131 roman I>-індукованого материнського гіпотиреозу, опромінення низької інтенсивності, соматогенного післяопераційного гепарансульфат- та гіалуронат-зв'язувальної здатності білків in vitro та in situ. Запропоновано оригінальну концепцію залежності морфогенезних подій у мозку від загального рівня гепарансульфат- та гіалуронат-зв'язувальної активності водорозчинних, мембраноасоційованих, мембранних та екстрацелюлярних/цитоскелетних компонентів. Виявлено характерне співвідношення гепарансульфат-зв'язувальної та гіалуронат-зв'язувальної активності 1:10 на ранніх етапах розвитку мозку. Установлено ступінь залежності адгезивності нейронів гіпокампу від кількості гепарансульфату та гіалуронату в полілізиновому субстраті культури. Показано наявність мігруючих нервових клітин. Очищено мембраноасоційовані гепарансульфат-зв'язувальні білки з мозку новонароджених щурів (19 і 28 кДа) та мембранні гіалуронат-зв'язувальні білки з ембріонального мозку людини (250 і 20 кДа). Наведено докази збільшення загального рівня глікозамінглікан-зв'язувальної активності білків на етапі активної проліферації та міграції клітин за умов гіперфенілаланінемії. Доведено участь гепарансульфат-зв'язувальних і гіалуронат-зв'язувальних рецепторів в адаптаційних процесах за умов впливу <$Enothing sup 131 roman I>-індукованого материнського гіпотиреозу та опромінення низької інтенсивності (одноразового та фракціонованого в дозі 0,25 Гр). Визначено

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*699.177 + В60*739.177

Рубрики:

Загальна зоологія

Нерозпізнані літаючі об'єкти (НЛО)

Шифр НБУВ: РА338031 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено індекси адгезії, проліферації та морфологічні характеристики під час культивування клітин лінії СПЕВ на біополімерних позаклітинних матрицях (БПМ) на основі хітозану та його композитів гіалуронату й альгінату натрію. Показано, що індекс адгезії клітин при культивуванні на пластику та хітозановій матриці достеменно не відрізнявся між собою, тоді як використання матриць із гіалуронату й альгінату натрію призводило до зниження даного показника. Морфологія клітин під час культивування на БПМ була представлена сферичною формою, тоді як у контролі дана клітинна лінія характеризувалася веретеноподібною формою. Індекс проліферації на БПМ на основі хітозану та його композиту з гуаліронатом натрію був у 1,5 - 1,7 разу нижчим щодо даного показника на пластику. Використання композиту БПМ з альгінатом натрію призводило до пригнічення проліферативних властивостей клітин.