Підвищений рівень вісцерального жиру вважається фактором ризику розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки в дітей. Неінвазивні способи оцінки типу розподілу жирової тканини дозволяють отримати корисні біомаркери для стратифікації ризику формування стеатозу печінки в дітей, динамічного моніторингу й оцінки ефективності терапії. Мета роботи - дослідити антропометричні та сонографічні параметри розподілу жирової тканини та визначити можливість їх використання як діагностичних маркерів стеатозу печінки в дітей; дослідити їх взаємозв'язок із показниками вуглеводного обміну. Обстежені 56 пацієнтів віком від 5 до 17 років, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні дитячої гастроентерології ДУ "інститут гастроентерології НАМН України". Визначення наявності стеатозу печінки проводилось за допомогою апарата "FibroScan 502 Touch" із дослідженням контрольованого параметра ультразвукового затухання. Характер розподілу жирової тканини оцінювали на підставі вимірювання товщини підшкірного жиру (ПЖ), надчеревного жиру (НЧЖ) та розрахунку жирового індексу черевної стінки (ЖІ): ЖІ = НЧЖmax/ПЖmin. Також вимірювалася товщина вісцерального жиру (відстань між білою лінією та передньою стінкою аорти). Проведено дослідження рівня інсуліну за допомогою імуноферментного методу з подальшим розрахунком індексу НОМА. За наявністю стеатозу й показником індексу маси тіла пацієнти були розподілені на 3 групи: 1-ша група - 33 пацієнти зі стеатозом печінки й надмірною вагою та ожирінням, 2-га група - 18 пацієнтів із надмірною вагою та ожирінням без стеатозу, 3-тя група (контрольна) - 5 пацієнтів із нормальною вагою без стеатозу. Ожиріння діагностовано у 87,9 % хворих групи зі стеатозом, у 2-й групі діти з ожирінням становили 65 %. Товщина надчеревного жиру в дітей 1-ї групи в 1,4 раза перевищувала цей показник 2-ї групи та у 2 рази - 3-ї групи. Товщина підшкірного жиру в дітей 1-ї групи була в 1,18 раза більшою за аналогічний показник 2-ї групи та в 2,1 раза більшою за показник 3-ї групи. Середні значення товщини вісцерального жиру були максимальними у представників 1-ї групи, вірогідно відрізняючись від аналогічного показника дітей 3-ї групи (р << 0,05), значущість відмінностей між показниками 1-ї та 2-ї групи не була достатньою (p = 0,1). Середній рівень ЖІ був вірогідно вищим у дітей із стеатозом печінки порівняно з дітьми з ожирінням та нормальною вагою (0,49 +- 0,24 - у 1-й групі, 0,30 +- 0,10 - у 2-й, 0,24 +- 0,08 у 3-й, p << 0,05). Рівень індексу НОМА в дітей 1-ї групи був в 1,7 раза більшим за аналогічний показник 2-ї групи (p << 0,05). Під час проведення кореляційного аналізу виявлено, що ЖІ мав позитивний кореляційний зв'язок середньої сили з рівнем індексу НОМА (r = 0,540, p << 0,05) та позитивний кореляційний зв'язок високої сили з рівнем С-пептиду (r = 0,99, p << 0,05). Висновки: жировий індекс характеризує тип розподілу жирової тканини та може використовуватися як неінвазивний маркер розвитку стеатогепатозу та інсулінорезистентності в дітей.

Досліджено психологічні особливості впливу стосунків доньки з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності (ЖІ). Описано структурну модель ЖІ. Проаналізовано специфічні умови конституювання ЖІ, які формують стосунки доньки з матір'ю. Розроблено методику діагностики суб'єктивних уявлень доньки про якість ставлення до неї матері "ОпТиМО". Визначено кореляційні зв'язки між параметрами материнського ставлення та показниками конституювання аспектів ідентичності. Надано змістовну характеристику особливостей конституювання ЖІ під впливом репрезентації материнського ставлення. Доведено, що стосунки з матір'ю, зокрема психічна репрезентація материнського ставлення, виступають чинником конституювання ЖІ доньки. Розкрито особливості змістових складових ідентичності жінок, які не відділилися від матері. Визначено фактори, що ускладнюють сепарацію доньки від матері. Обгрунтовано принципи організації психотерапевтичної роботи зі сприяння відділенню жінки від матері в контексті відновлення спотворених аспектів ЖІ.

Використано самоконтроль в процесі тренування кваліфікованих легкоатлетів, а саме: добір параметрів самоконтролю, їх використання та формування щоденника самоконтролю кваліфікованого легкоатлета. За результатами роботи визначено, що основною формою самоконтролю в навчально-тренувальному процесі кваліфікованих легкоатлетів є щоденник самоконтролю. Він надає змогу спортсмену щоденного моніторингу за своїм організмом на основі об'єктивних і суб'єктивних даних, таких як об'єм та інтенсивність фізичного навантаження (м, кг, сек, кількість серій, повторень, інтервал і характер відпочинку), медико-біологічні показники (ЧСС, АТ, ЧД, ЖІ, ЖЄЛ, об'єм грудної клітки, станова й кистьова динамометрія, міотнометрія), функціональні проби; самопочуття, апетит, сон, бажання тренуватися, відчуття втоми.