Досліджено гендерні розриви в оплаті праці на прикладі тайванських аудиторів. Гендерні розриви в оплаті проаналізовано відносно показників продуктивності праці. Доведено, що і продуктивність, і оплата праці чоловіків-аудиторів звичайно є вищими, ніж у жінок. Однак чоловіки переважно недоотримують за підвищену продуктивність, в той час як жінкам-аудиторам часто переплачують за нижчої продуктивності, що доводить існування завищених і занижених заробітних плат у сфері аудиту на Тайвані. Це дослідження відрізняється від попередніх досліджень гендерних розривів в оплаті праці також і тим, що проблему проаналізовано з позиції попиту на трудові ресурси, а не з точки зору їх пропозиції.

Мета роботи - відповідь на питання, якою повинна бути оптимальна тактика лікування жінок з ендометріозом, виходячи з найкращих наявних доказів, наведених у літературних джерелах. За допомогою структурованої методології Інструкції для розробки гайдлайнів ESHRE сформульовано 83 рекомендації, які відповіли на 22 ключових запитання щодо оптимальної тактики ведення жінок з ендометріозом. Відомо, що впродовж багатьох років орієнтиром для клінічної допомоги за ендометріозу було керівництво ESHRE з діагностики та лікування ендометріозу (2005), але це керівництво потребувало оновлення. Розроблено керівництво з використанням методології Інструкції для розробки гайдлайнів ESHRE, зокрема шляхом ретельного систематичного пошуку літературних даних, оцінки якості включених даних за період до січня 2012 р. і висновків з усіх рекомендацій. Керівництво надає 83 рекомендації щодо діагностики ендометріозу та лікування, пов'язаних з ендометріозом болю та безпліддя, та менеджменту жінок, у яких хворобу виявлено випадково (без болю або безпліддя), профілактики рецидивів захворювання та/або больових симптомів, лікування симптомів менопаузи у хворих з анамнезом ендометріозу та можливого зв'язку ендометріозу та злоякісних новоутворень. Визначено кілька областей допомоги жінкам з ендометріозом, для яких є не достатньо надійних доказів та оцінено як належну клінічну практику (GPP). Зроблено висновки, що 32 із 83 рекомендацій з менеджменту жінок з ендометріозом не засновані на доказах високого рівня, і тому були віднесені до GPP; сформульовано дослідницькі рекомендації для майбутніх досліджень з метою підвищення рівня доказів.

Морепродукти є головним джерелом жирних кислот омега-3, які є необхідними для оптимального розвитку нервової системи. Проте у США жінкам рекомендують Використано лонгітюдне дослідження батьків і дітей ALSPAC (Avon Longitudinal Study of Parents and Children) для оцінювання можливих переваг і небезпек для розвитку дитини за різних рівнів споживання морепродуктів під час вагітності. Одинадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять вагітних заповнили анкету частоти харчування, за якою оцінювали споживання морепродуктів протягом 32 тиж гестації. Багатоваріантні моделі логістичної регресії (включаючи 28 потенційних побічних змінних, що оцінюють соціальний добробут, перинатальні та дієтичні параметри) використано для порівняння результатів розвитку, поведінки та пізнавальної діяльності дітей віком від 6 міс до 8 років у жінок, які не вживали морепродуктів, вживали 1 - 340 г на тиждень і >> 340 г на тиждень під час вагітності. Споживання вагітними менше 340 г морепродуктів на тиждень пов'язане з підвищеним ризиком того, що їх діти опиняться у найнижчому квартилі вербального IQ (без споживання морепродуктів співвідношення шансів (СШ) 1,48, 95 % ДІ 1,16 - 1,90; у разі споживання - 1,09, 0,92 - 1,29; загальний тренд, p = 0,004), у порівнянні з матерями, які споживають понад 340 г на тиждень. Низький рівень споживання морепродуктів вагітними також пов'язаний з підвищеним ризиком субоптимальних результатів просоціальної поведінки, дрібних моторних, комунікаційних і соціальних показників. Чим меншим є рівень споживання морепродуктів під час вагітності, тим вищим ризик субоптимального розвитку у дітей. Зроблено висновки, що споживання морепродуктів майбутніми матерями менше 340 г на тиждень під час вагітності не захищає дітей від несприятливих наслідків; зафіксовано сприятливий вплив на розвиток дитини у разі споживання понад 340 г морепродуктів на тиждень. Результати свідчать про те, що поради щодо обмеження споживання морепродуктів насправді можуть бути згубними. Результати продемонстрували, що ризики від втрати поживних речовин є більшими, ніж ризики від шкідливого впливу забруднювальних речовин у 340 г морепродуктів, спожитих на тиждень.

Визначено рівень участі жінок у секторі економіки в окрузі Капрікорн та рекомендовано стратегію, яка мінімізує безробіття жінок. Проведено опитування 2600 жінок у окрузі Капрікорн віком від 20 до 54 років. Багатоступеневу вибірку використано для отримання відомостей від цих жінок. Результати показали, що рівень економічної участі жінок становить лише 39,8 %. Рекомендовано, щоб жінки брали шлюб (стабільні спілки) та отримували освіту більш серйозно, оскільки вони надавали жінкам можливість брати участь в економічній діяльності поза домом.

Грунтуючись на статтях міжнародної літератури та на власному досвіді, оцінено сучасний стан зі збором об'єктивних даних в перинатології та їх тлумаченням, застосуванням в повсякденному клінічному житті гінекологів та неонатологів Східної Європи та СНД. Показано, що у ході аналізу статистичних даних слід передбачати попереджувальні та клінічні можливості відповідно до міжнародних стандартів розвитку та якості надання медичної допомоги як вагітним жінкам, так плодам і новонародженим.

Мета дослідження - оцінити перебіг вагітності і пологів у жінок з передменструальним синдромом (ПМС). У дослідження були включені 200 жінок репродуктивного віку з діагнозом ПМС і 50 жінок без діагнозу ПМС. Проаналізовано дані репродуктивного та акушерського анамнезу. Встановлено, що жінки з ПМС мають більшу кількість вагітностей (в 1,59 разу) та пологів (в 1,70 разу) у порівнянні з контрольною групою. Крім того, у них відзначається тенденція до розвитку патологічного перебігу вагітності та пологів. Ускладнення вагітності та пологів є найбільш типовими для хворих із набряклою формою синдрому у порівнянні зі здоровими особами. У даній категорії пацієнтів констатовано більшу в 4,55 разу частоту пізнього гестозу - 47,82 проти 10,52 % у жінок контрольної групи. Зроблено висновки, що особливу увагу слід приділяти жінкам з набряклою формою захворювання, які мають більшу схильність до розвитку пізнього гестозу, а також відповідно ризику патологічних пологів - кесарева розтину, щипців, гіпотонічних/атонічних післяпологових маткових кровотеч і передчасних пологів.

Мета дослідження - оцінити психоемоційний стан хворих з передменструальним синдромом (ПМС). У дослідження було включено 200 жінок репродуктивного віку з діагнозом ПМС і 50 жінок без діагнозу ПМС. Психоемоційний стан вивчали за допомогою опитувальників В. Зунга для самооцінки тривоги та депресії та тесту "Самопочуття - активність - настрій" (САН). Встановлено, що рівень тривожності в осіб із ПМС є на 13,28 % (p << 0,001) вище показника контролю і залежить від тяжкості синдрому. Такі хворі часто мають "легкий тривожний стан або середнього ступеня" (<$Echi sup 2 ~=~14,49>; p << 0,001). Усі параметри тесту САН були знижені у жінок з ПМС. Заключення: для хворих з ПМС психофункціональні порушення є типовими. Проте їх інтенсивність корелює з формою і тяжкістю синдрому. Увагу слід приділяти жінкам з нейропсихічною, цефалгічною і кризовою формами синдрому.

Вивчено стан репродуктивного здоров'я жінок Рівненщини, які мешкають у сільській місцевості. Розроблено функціонально-організаційну модель його збереження. Установлено тенденції до погіршення репродуктивного здоров'я жінок і фактори, що впливають на цей процес. На підставі результатів, одержаних завдяки проведеним дослідженням, розроблено якісно нову функціонально-організаційну модель медичної допомоги жінкам, що мешкають у сільській місцевості, спрямованої на забезпечення доступною та якісною медичною допомогою, що дозволило, зберігаючи певні елементи існуючої системи, внести до неї та функціонально поєднанти нові структури та нові функції, а саме: надання первинної медико-санітарної допомоги сімейним лікарем на рівні сім'ї, інформаційно-просвітницьку роботу серед усіх контингентів, активізацію профілактичної роботи серед підлітків та молоді з залученням шкіл і недержавних організацій, вторинну стаціонарну допомогу у міжрайонних відділеннях, третинної допомоги - в акушерсько-гінекологічному центрі обласної багатопрофільної лікарні та реабілітацію вагітних у спеціалізованому санаторії. З метою підвищення якості лікувально-діагностичної допомоги, розробки профілактичних заходів, забезпечення інформаційного процесу прийняття адекватних управлінських рішень, удосконалення системи відновного лікування та формування адекватної поведінки молоді, науково обгрунтовано та розроблено обласну автоматизовану систему управління акушерсько-гінекологічною допомогою.

В історичній ретроспективі першими жінками-лауреатами ставали європейки й американки, які боролися за мир у глобальному значенні. Проте згодом світова громада звернула увагу на жінок, які діяли на перший погляд локально, але в таких умовах, де це сприймалося як подвиг. Той факт, що жінки ставали лауреатами такої престижної премії, як Нобелівська, був вагомим свідоцтвом їх самовідданої діяльності задля зміцнення миру. Останні роки Нобелівський комітет усе частіше вносить до списків номінантів представників країн третього світу. І хоча діяльність більшості з них не пов'язана із запобіганням війни, вона сприяє зміцненню суспільної стабільності, необхідної для миру і спокою в таких вибухонебезпечних регіонах, як Близький Схід і Африка. Відзначення цьогорічною Нобелівською премією миру трьох жінок допоможе покласти край обмеженням можливостей жінок, які все ще існують у багатьох країнах, а також дасть змогу жінкам і надалі працювати в ім'я демократії та миру.

Мета роботи - вивчити окремі показники ліпідного обміну v хворих на набряковий панкреатит залежно від поліморфізму генів IL-4 (С-590Т), TNF-alpha (G-308A), PRSS1 (R122Н), SPINK1 (N34S) і CFTR (delF508C). Генетичні дослідження виконано 123 хворим на набряковий панкреатит (23 (18,7 %) жінкам і 100 (81,3 %) чоловікам). До групи контролю залучено 40 практично здорових осіб відповідного віку і статі. Гєн PRSS1 (R122Н) досліджували у 123 хворих, CFTR (delF508) та IL-4 (С-590Т) - у 101, SPINK1 (N34S) - у 63, TNF-alpha (G-308A) - в 11. Поліморфізм генів вивчали методом полімеразної ланцюгової реакції із використанням олігонуклеотидних праймерів фірми Metabion (Німеччина). Дослідження ліпідів передбачало визначення рівня загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої і низької щільності (ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ) та аполіпротеїну В (АпоВ) і розрахунок індексу атерогенності (IА). Висновки: перебіг набрякового панкреатиту супроводжується вірогідними дисліпідемічними змінами, які не мають чіткої залежності від поліморфних варіантів гена CFTR (delF508) (гіперхолестеринемія у носіїв генотипу NN, гіпертригліцеридемія - у носіїв генотипу NM), гена PRSS1 (R122H) (значуща гіперхолестеринемія в осіб із генотипом GG; <$E р~<<~0,01>), гена IL-4 (С-590Т) (зростання вмісту ЗХС за рахунок ХС ЛПНЩ у носіїв генотипу ТТ) і TNF-alpha (G-308A) (гіперхолестеринемія у носіїв генотипу GG, гіпертригліцеридемія - в осіб із GA-варіантом).

Мета - порівняння характеристик вуглеводного обміну, наявності інших компонентів метаболічного синдрому (МС) на тлі фізіологічної та постхірургічної менопаузи, а також оцінювання можливого впливу замісної гормональної терапії (ЗГТ), призначеної для запобігання посткастраційним клімактеричним симптомам у жінок із гіпертонічною хворобою (ГХ) відповідних клінічних груп. Обстежено 112 жінок із ГХ II ст. 1 - 2 ступеня, середній вік яких становив 46,14 +- 1,60 року: I група - 37 хворих (середній вік - 45,70 +- 1,45 року) із ГХ II ст. і постхірургічною менопаузою в репродуктивному віці без ЗГТ; II група - 37 хворих (середній вік - 44,90 +- 1,82 року) із ГХ II ст. і постхірургічною менопаузою, яким призначалася комбінована ЗГТ; III група - 38 хворих (середній вік - 47,83 +- 1,70 року) із ГХ II ст. на тлі фізіологічної менопаузи без ЗГТ. Виявлення МС проводилося відповідно до Консенсусу Міжнародної діабетичної федерації (2009 р.). У жінок репродуктивного віку з постхірургічною менопаузою на тлі маніфестної гіпоестрогенемії без ЗГТ формуються порушення вуглеводного обміну, що виявляються вірогідним (<$E р~<<~0,01>) зростанням рівнів глюкози натще, у глікемічному профілі, характеристик інсулінорезистентності (ІР) за індексом НОМА та глікованого гемоглобіну, що асоціюється з мінімальним відсотком виявленої нормоглікемії (37,8 %), найбільшим відсотком ІР (89,2 %) і ЦД (29,7 %) на відміну від значно вищих показників нормоглікемії на тлі прийому ЗГТ (83,7 %) та ранньої фізіологічної менопаузи (63,1 %), нижчих відсотків ІР (70,3 та 65,8 %) і ЦД (2,7 та 0 %) у двох останніх групах хворих. Призначення ЗГТ жінкам репродуктивного віку з постхірургічною менопаузою оптимізує вуглеводний і ліпідний обмін, що виявляється майже вдвічі меншим числом випадків (45,9 проти 81,1 %) реєстрації МС та вірогідно (<$E p~<<~0,01>) меншою кількістю виявлених компонентів МС. Висновки: у жінок як постхірургічною, так і з ранньою фізіологічною менопаузою на тлі гіпоестрогенемії присутні значні порушення вуглеводного обміну у вигляді гіперглікемії, IP, ЦД, що асоціюються з кластеро кардіометаболічними симптомами, які формують менопаузальний МС. Усі вищезгадані зрушення максимально маніфестують у хворих із пост-хірургічною менопаузою без ЗГТ, призначення якої в другій групі дозволило запобігти гіпоестрогенемії та уповільнити перебіг продіабетогенних змін вуглеводного обміну.

Проведено дослідження з метою оцінки ефективності лікування трихомонадного кольпіту з використанням препарату місцевої дії осарбон, який складається з трьох основних компонентів: 250 мг осарсолу, 300 мг борної кислоти, 300 мг глюкози та допоміжної речовини - твердого жиру. Під спостереженням знаходилось 60 жінок репродуктивного віку, в яких на підставі клінічних та лабораторних даних діагностовано трихомонадний кольпіт. Всі пацієнтки розподілені на дві статистично достовірні рівні групи в залежності від обраного методу лікування. Враховуючи, що трихомоніаз є багатовогнищевим захворюванням, відповідно до всіх чинних міжнародних рекомендацій щодо лікування застосовували сучасний препарат системної дії орнідазол. Осарбон застосовувався з метою місцевої терапії. I групу склали 30 пацієнток із наявністю трихомонадної інфекції, які отримували препарат системної дії орнідазол протягом 10 днів, II групу - 30 пацієнток, які також отримували орнідазол та одночасно вагінальні супозиторії осарбон упродовж того самого періоду. Обов'язково проводилось лікування статевого партнера, жінкам надані рекомендації щодо правил проведення курсу лікування і особистої гігієни. Ефективність лікування оцінювали відповідно до клінічних та етіологічних критеріїв. Через 14 днів після закінчення курсу лікування у і групі етіологічне одужання спостерігалось у 88,2 % пацієнток із гострим та у 61,5 % пацієнток із хронічним перебігом захворювання, що стало підставою для призначення додаткового курсу терапії до повного клінічного та етіологічного одужання. У II групі етіологічне одужання серед пацієнток з гострим перебігом трихомоніазу склало 100 %, з хронічним - 85,7 %. Під час проведення повторних контрольних обстежень упродовж трьох місяців етіологічне одужання серед пацієнток і групи спостерігалось у 86,7 % випадків, серед пацієнток II групи - у 100 %. Отже, комбінована терапія із застосуванням вагінальних супозиторіїв осарбон має високу терапевтичну ефективність у лікуванні трихомонадної інфекції та сприяє відновленню функціонального стану піхви.

Наведено літературні джерела з історії благодійництва та соціальної роботи на Харківщині у ХІХ - на початку ХХІ ст., що зберігаються в Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Г.Короленка, бібліотеці Національної юридичної академії України ім. Я.Мудрого (Харків) та інших. Проаналізовано діяльність видатних меценатів різних епох, а також дореволюційних, радянських і сучасних доброчинних товариств допомоги бідним, дітям, жінкам, студентам і учням, іноземцям, пораненим і біженцям, освітнім закладам.

Приведены литературные источники по истории благотворительности и социальной работе на Харьковщине в ХІХ - начале ХХІ вв., которые хранятся в Харьковской государственной научной библиотеке им. В.Г.Короленко, библиотеке Национальной юридической академии Украины им. Я.Мудрого и других. Проанализирована деятельность известных меценатов различных эпох, а также дореволюционных, советских и современных благотворительных обществ помощи бедным, детям, женщинам, студентам и ученикам, иностранцам, раненым и беженцам, образовательным заведениям.

Антибіотикопрофілактику в післяопераційний період проведено 60 жінкам із цукровим діабетом. В основну групу ввійшли 30 жінок, які одержували для антибіотикопрофілактики в післяопераційний період препарат Ампісид. Групу порівняння склали 30 жінок, які одержували цефтріаксон. У жінок основної групи відзначено кращу динаміку температури тіла, меншу частоту та більш швидке усунення скарг, у 4 рази нижчу частоту проявів дисбіозу кишечнику, раніше відбувалося виписування жінок зі стаціонару. Побічних реакцій Ампісиду не зареєстровано.

Мета дослідження - зниження частоти побічних ефектів у жінок, які використовували різні методи пролонгованої гормональної контрацепції, та ускладнень за наступної вагітності та пологів на базі диференційованого підходу щодо їх застосування з урахуванням клінічних, ендокринологічних, ехографічних, мікробіологічних і психологічних особливостей, а також алгоритму підготовки до наступної вагітності. Вивчено використання трьох видів гормональних рилізинг-систем (ГРС) на стан репродуктивного здоров'я 250 жінок та особливості клінічного перебігу вагітності і пологів у 80 пацієнток, що використовували різні ГРС. Усі види ГРС мають високий контрацептивний ефект та особливо показані жінкам з гінекологічною захворюваністю (вагінальні та трансдермальні - за передменструального синдрому та дисменореї; внутрішньоматкові - за гіперпластичних процесів матки та аденоміозу), у цьому випадку побічні ефекти виникають протягом 3 міс, а потім самостійно зникають і не потребують додаткової корекції. Зроблено висновки, що жінкам, які планують подальшу реалізацію репродуктивної функції, перевагу треба віддавати вагінальнім і трансдермальним рилізинг-системам.

Мета статті - дослідження середнього віку матері при народженні дитини в Україні в умовних і реальних поколіннях та з'ясування можливості реверсії у найближчі десятиліття загальної тенденції до підвищення віку материнства, що має місце в нашій країні починаючи з 1997 р. Метод когортного аналізу надає змогу уникнути невірних висновків і припущень щодо особливостей демографічних змін, тому значна увага була приділена трансформаційним процесам у реальних поколіннях. Використано матеріали міжнародної бази даних Human Fertility Database. Уперше досліджено особливості змін середнього віку матері при народженні дитини у реальних когортах жінок, в яких тенденція "омолодження" материнства змінилася його "постарінням". З'ясовано відмінності змін віку материнства в Україні та розвинутих європейських країнах. Найнижчий показник середнього віку матері при народженні дитини для реальних когорт у розвинутих країнах Європи був притаманний жінкам, народженим у воєнні та перші післявоєнні роки. У всіх наступних молодших когортах він поступово збільшувався. Підвищення середнього віку матері при народженні дитини в Україні розпочалося на два десятиріччя пізніше. Незважаючи на істотне зростання показника (для умовних поколінь з 24,4 років (усі черговості народження) у 1996 р. до 27,4 років у 2016 р.) серед європейських держав Україна характеризується як країна із найнижчим його значенням. Підвищення віку материнства є однією з ключових ознак другого демографічного переходу. Істотне "відставання" України від розвинутих європейських країн за значенням середнього віку матері при народжені дитини, пізній початок другого демографічного переходу, досвід країн, де такий перехід відбувся значно раніше, ніж у нашій країні, вказують на подовження загальної тенденції до підвищення віку материнства у наступні десятиріччя. Водночас, не виключені відхилення від основного напряму змін під впливом екстраординарних подій, котрі здатні порушити на певний період демографічний розвиток. Запропоновано виконати дослідження особливостей тенденції відкладання народження дитини в умовах України.

Для профилактики железодефицитной анемии (ЖДА) беременным женщинам применена физическая реабилитация в сочетании с цветотерапией биологически активными добавками (БАД) фирмы "Наша Марка", получен положительный эффект.

Для профілактики залізодефіцитної анемії (ЗДА) вагітним жінкам застосовано фізичну реабілітацію у поєднанні з кольоротерапією біологічно активними домішками (БАД) фірми "Наша Марка", одержано позитивний ефект.

Мета роботи - вивчити вплив міомектомії на перистальтику матки та частоту настання вагітності в пацієнток із патологічною перистальтикою матки. У клінічному дослідженні, проведеному на базі КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова" у 2013 - 2016 рр., взяли участь три групи пацієнток: 1-ша група - 61 жінка з лейоміомою матки, інтрамуральним або інтрамурально-субсерозним розташуванням вузлів, заздалегідь верифікованим за допомогою УЗД, із неплідністю не менше ніж 24 місяці (середня тривалість неплідності становила 29 +- 2,2 місяця); 2-га (контрольна) група - 36 практично здорових жінок без лейоміоми матки, які планували вагітність; 3-тя група - 63 пацієнтки з лейоміомою матки, інтрамуральним або інтрамурально-субсерозним розташуванням вузлів, які планували вагітність. Показано, що міомектомія - метод, який нормалізує порушену перистальтику матки в понад 50 % випадків, а також підвищує ймовірність настання вагітності (у 16 (61,5 %) із 26 пацієнток) після хірургічного лікування в жінок із лейоміомою та порушеною перистальтикою матки. Враховуючи дані, отримані під час спостереження за жінками з лейоміомою матки, які планували вагітність, і відсоток невдалих спроб досягнути мети (50,8 %), можна зробити висновок про необхідність консервативної міомектомії таким пацієнткам, і навпаки, не слід пропонувати зайвих, невиправданих і ризикованих методів лікування жінкам, в яких на тлі лейоміоми матки перистальтика не порушена. Отже, це може свідчити про негативний вплив порушеної перистальтики матки на тлі лейоміоми на репродуктивну функцію. Висновки: ці дані надають змогу припустити, що лейоміома матки викликає порушення перистальтики в деяких пацієнтів, що, своєю чергою, призводить до непліддя, а міомектомія може підвищити настання вагітності в цих пацієнтів. і, хоча значущість інтрамуральної міоми на непліддя, як і раніше, залишає місце для дискусій, методика УЗД перистальтики матки дає нові можливості відбору пацієнток, яким показане оперативне лікування.

Мета роботи - оцінити клінічний ефект та переносність терапії левосименданом у хворих з гострою серцевою недостатністю (СН) і її вплив на показники системної та кардіальної гемодинаміки за умов реальної практики у відділенні інтенсивної терапії для кардіологічних хворих міської лікарні. У відділенні кардіологічної реанімації Олександрівської клінічної лікарні м. Київ від 2008 до 2011 р. інфузію левосимендану проведено 14 хворим із гострою СН (9 чоловікам і 5 жінкам). Середній вік хворих становив (<$E 59~symbol С~34>) роки (від 24 до 72 років), середня маса тіла - (<$E 84~symbol С~3,6>) кг. З них 8 пацієнтів госпіталізовано з приводу гострого інфаркту міокарда (ІМ) із зубцем Q, перебіг якого ускладнився кардіогенним шоком; у 4 пацієнтів була декомпенсація СН на тлі постінфарктного кардіосклерозу та у 2 - внаслідок ідіопатичної несімейної дилатаційної кардіоміопатії. Цілодобово проводили моніторинг артеріального тиску (AT), частоти серцевих скорочень (ЧСС), ЕКГ, SaO2 за допомогою монітора UTAS UM-300, визначення центрального венозного тиску, швидкості клубочкової фільтрації та погодинного й добового діурезу. Перед інфузією та на 5 - 6-ту добу після неї проводили ехокардіографічне дослідження з визначенням кінцеводіастолічного (КДО), кінцевосистолічного об'ємів (КСО) за методом Simpson, фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ). Вірогідність розбіжностей між середніми величинами показників оцінювали за допомогою критерію Вілкоксона. Висновки: добова інфузія левосимендану хворим із гострою СН, рефрактерною до внутрішньовенної інфузії нітратами, бета-агоністами та петльовими діуретичними засобами, сприяла зменшенню симптомів

СН на 5 - 6-ту добу у 12 (86 %) із 14 хворих, що супроводжувалися зменшенням початково підвищенної ЧСС на 26 %, збільшенням ФВ ЛШ на 31 % за рахунок зменшення КСО на 19,1 % без значної зміни КДО. У жодному випадку не спостерігали появи або погіршення шлуночкових ектопічних аритмій. У всіх 12 хворих із позитивним симптоматичним та гемодинамічним ефектом левосимендану на 5 - 6-ту добу він зберігався протягом (<$E 18~symbol С~3,5>) доби (до виписки зі стаціонару). За життєвими показаннями можливе обережне використання левосимендану під ретельним контролем показників гемодинаміки у хворих із гострим ІМ і кардіогенним шоком із середнім систолічним АТ близько 90 мм рт. ст. на тлі інфузії допаміну в середніх та високих дозах.

Розкрито сучасні аспекти психологічної допомоги жінкам у формуванні репродуктивної поведінки, описано психологічний стан жінок, які втратили дитину або народили дитину-інваліда. Описано особлиості лікування безпліддя з використанням допоміжних репродуктивних технологій в Україні, наведено шляхи оптимізації ведення вагітності після використання екстракорпорального запліднення. Розглянуто молекулярно-генетичні аспекти звичного невиношування вагітності, стан вегетативної нервової ситстеми у вагітних з невиношуванням за даними кардіоінтервалографії, особливості місцевої терапії хронічного неспецифічного єндометриту у таких пацієнток. Охарактеризовано альтернативні методи лікування патології зовнішніх статевих органів і шийки матки. Розкрито нові підходи до лікування та реабілітації репродуктивної функції у хворих з гострими сальпінгоофоритами та порушеннями менструальної функції. Проаналізовано механізми розвитку інсулінорезистентності та їх зв'язок з ускладненнями вагітності та пологів у жінок з ожирінням різного ступеня. Наведено аналіз анамнестичних даних та клінічних особливостей перебігу вагітності та пологів у жінок з багатоплідною вагітністю, акцентовано увагу на жінок, у сім'ях яких були випадки багатопліддя.