Досліджено психологічні особливості жінок, хворих на міому матку та ендометріоз. Обстежено 54-й пацієнтки з міомою матки та 49 пацієнток з ендометріозом. Встановлено, що жінкам з гінекологічною патологією властива слабка диференційованість емоцій, знижена рефлексія та брак творчого ставлення до життя. Показано, що рівень конструктивної агресії, як адаптивної складової, знижений, а деструктивної та дефіцитарної, навпаки, високий. Описано особливості особистісної сфери жінок, хворих на міому матки та ендометріоз. Жінки з міомою матки відрізняються невпевненістю у собі, знехтувальним ставленням до себе, жінки з ендометріозом відрізняються амбіціями та фантазіями про владу. Визначено, що жінкам з гінекологічною патологією властиве надмірне напруження механізмів психологічного захисту, які не виконують протективну дію, а, навпаки, запускають дестабілізаційні процеси. Визначено мішені психокорекції. Розроблено програму психокорекції дисфункційних психологічних особливостей. Надано оцінку її ефективності.

Досліджено та розкрито структуру процесу, розроблено модель психології готовності прикордонного офіцера до професійної діяльності, яка дозволила розкрити сутність, компонентний склад, зміст, умови та шляхи розвитку цієї готовності. Показано, що рівень впливу психологічних складових готовності в індивідуальному проявленні діяльності офіцера-прикордонника на ступінь виконання ним завдань охорони державного кордону залежить від напрямку служби, посади, на якій здійснюється професійна діяльність, рівнів розвитку психологічних і особистісних якостей офіцера. Встановлено, що ця готовність складається із таких компонентів, як стилі керівництва, орієнтаційні стилі професійного спілкування, комунікативні й організаційні здібності. Доведено, що найбільш ефективними для професійної діяльності офіцера-прикордонника є змішані стилі керівництва та професійного спілкування: демократично-авторитарний й авторитарно-демократично-ліберальний та спрямованність на процес діяльності, її результат і наслідки, колективну взаємодію. Показником цієї готовності є змішаний тип ситуативно-особистісної орієнтації, зокрема, спрямованість на професійний інтерес, психологічний клімат в колективі, відношення з прикордонниками й офіційна субординація, як між членами військового колективі (підрозділу), так і з керівною ланкою вищого рівня (штабу). Емпірично доведено, що для ефективного виконання своїх професійних обов'язків офіцери-прикордонники повинні мати розвинуті організаційні та комунікативні здібності, які виявляються в колективному прийнятті рішень, структуризації відношень керівник - підлеглий, колективній відповідальності за прорахунки. Показано та доведено, що існують гендерні відмінності у сформованості різних компонентів готовності до діяльності офіцерів-прикордонників, зокрема жінкам притаманний демократичний стиль управління, а авторитарність в них виявляється на початку та в кінці несення служби, а чоловікам притаманний авторитарний і ліберальний стилі керівництва. Офіцерам віком понад 40 років властива велика ліберальність й одночасно, зменшена спрямованість на інтереси справи, що пов'язано зі зниженням мотивації професійної діяльності через звільнення. Визначено зміст психології готовності й оптимізовано процес підготовки офіцера-керівника за умов програм навчальних закладів, систем перепідготовки та підвищення кваліфікації офіцерського корпусу, підвищення його професійно-психологічного рівня.

Досліджено алкогольну залежність (АЗ) жінок за етапами: відбір досліджених і виявлення АЗ, виявлення гендерних особливостей алкогольної мотивації та соціально-демографічних показників, визначення типів жінок, які страждають на АЗ, проведення психофармакотерапії АЗ та оцінювання її ефективності. Обстеженно 281 особу жіночої статі та як групу порівняння - 42 особи чоловічої статі з АЗ у віком від 26 до 68 років. На основі комплексного оцінювання встановлено особливості взаємозв'язку між біологічними, особистісними та психосоціальними предикторами та наслідками АЗ у жінок. Вперше з урахуванням гендерної специфічності виокремлено психологічні типи жінок з АЗ: гіперфемінінний, гіпермаскулінний, інфантильний та андрогінний. Визначено основні принципи і етапи короткотривалої стаціонарної мотиваційної терапії жінок, які страждають на АЗ, що базується на основі поведінкової терапії відповідно до характерологічних особливостей пацієнток. Науково обгрунтовано і впроваджено у наркологічну практику засади фармакотерапії та психотерапевтичної допомоги жінкам, що страждають на АЗ, які включали корекцію клініко-психопатологічних, патопсихологічних, психосоціальних дисгармонійних рис і враховували гендерну специфічність. Створено рекомендації щодо впровадження гендерно спрямованої програми медико-соціальної профілактики АЗ у жінок. Встановлено, що оцінювання ефективності фармакотерапевтичного та психотерапевтичного комплексу дозволило констатувати позитивні зміни на клінічному, мотиваційному, психоемоційному та соціально-психологічному рівнях.

Увагу приділено проблемі покращення якості надання спеціалізованої допомоги жінкам репродуктивного віку (ЖРВ), хворим на гострий необструктивний пієлонефрит (ГНП), в аспекті упередження розвитку, несприятливого перебігу захворювання й оптимального вибору тактики ведення хворих. Ретроспективні спостереження представлено всіма випадками госпіталізацій (за 2003 - 2012 рр.) жінок, хворих на ГНП, із поглибленим вивченням історій хвороб ЖРВ (1844 та 1263 відповідно). На основі довготривалого спостереження з виділенням двох п'ятирічних періодів обгрунтовано вірогідні висновки щодо особливостей госпіталізації та інтенсивності змін. Виявлено несприятливі чинники розвитку та перебігу захворювання. Проспективне дослідження представлено 183 ЖРВ, хворими на ГНП, які одержували стаціонарне лікування у 2013 р. Доведено вірогідне зростання госпіталізованих жінок із ГНП (на 43,7 %), темп якого уповільнювався з роками (24,0 % та 18,1 % за періодами вивчення); серед них на репродуктивний вік припадало 66,8 - 69,7 % з подібною динамікою (25,0 % та 9,0 %). Виявлено сезонні особливості. Визначено соціальний спектр найбільш вразливої категорії ЖРВ. Доведено причинно-наслідковий зв'язок між характером перебігу ГНП і передумовами його виникнення. На основі виявлених факторів ризику розвитку й ознак несприятливого перебігу захворювання (26 і 104 відповідно), після оцінки їх інформаційної значимості розроблено прогностичну карту. Вона стала основою запропонованого способу виділення трьох груп ризику, який служив інструментом для прийняття рішень щодо вибору тактики ведення хворих, а також ключовим елементом запропонованої концептуальної моделі профілактики розвитку та несприятливого перебігу ГНП у ЖРВ. За результатами експертної оцінки та часткового впровадження (2014 - 2015 рр.) доведено ефективність запропонованих нововведень.

Вирішено науково-практичне завдання, яке полягає в розробці алгоритму судово-психіатричного експертного оцінювання психічних розладів у жінок, які скоїли злочини проти життя та здоров'я особи, для встановлення їх здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Наведено результати дослідження 353 випадків проведення жінкам стаціонарної судово-психіатричної експертизи, з них 172 підекспертних, звинувачуваних у скоєнні злочинів проти життя та здоров'я особи, та 181 підекспертна без агресивних тенденцій під час скоєння суспільно-небезпечного діяння. Визначено вплив соціально-демографічних, психопатологічних, психологічних і ситуаційних факторів на формування агресивної поведінки жінок. На нозологічному та синдромологічному рівнях визначено структуру медичного критерію неосудності й обмеженої осудності жінок, які скоїли злочини проти життя та здоров'я особи. Проведено структурний аналіз суспільно-небезпечних діянь, скоєних жінками, визначено складові ситуаційного чинника. Проведено ретроспективний аналіз порівняльних характеристик досліджуваних груп для виявлення особливостей та тенденцій, притаманних жінкам з кримінальною агресивною поведінкою. Запропоновано та впроваджено в судово-психіатричну практику алгоритм судово-психіатричного експертного оцінювання психічних розладів у жінок, які скоїли злочини проти життя та здоров'я особи.

Вивчено проблему акушерських і перинатальних ускладнень, які виникають у вагітних, хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз. Розглянуто можливості їх запобігання, питання організації надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим жінкам в залежності від наявності й активності у них захворювання на туберкульоз. Встановлено високу частоту акушерських і перинатальних ускладнень, випадки материнської та перинатальної смертності у ВІЛ-інфікованих жінок, хворих на активний туберкульоз. Визначено фактори ризику щодо захворювання на туберкульоз ВІЛ-інфікованої вагітної, на основі яких розроблено анкету ВІЛ-інфікованої вагітної для встановлення групи високого ризику щодо захворювання на туберкульоз під час вагітності. Розроблено алгоритми ведення ВІЛ-інфікованих вагітних, хворих на активний туберкульоз легень, та ВІЛ- інфікованих вагітних, вагітність у яких настала на фоні залишкових змін перенесеного туберкульозу. Розроблено та впроваджено лікувально-профілактичну методику ведення вагітності у ВІЛ-інфікованих жінок із залишковими змінами перенесеного туберкульозу легень, застосування якої дозволить знизити частоту акушерських і перинатальних ускладнень.

Відображено комплексне уявлення про теоретичні та практичні аспекти соціальної роботи, розкрито її базові поняття та принципи, мотиваційні та ціннісно-етичні аспекти професійної діяльності соціального працівника. Увагу приділено проблемам психореабілітації фахівців із соціальної роботи. Розглянуто психодіагностику як міждисциплінарну та крос-культурну сферу пізнання, що дозволяє класифікувати людей за психологічними та психофізіологічними ознаками для організації подальшого соціального супроводу та допомоги. Увагу приділено соціальній геронтології, що досліджує особливості соціальної адаптації та соціалізації літніх людей. Досліджено волонтерський рух як нове та вкрай обмежене явище для українського суспільства. Розкрито методи, технології й інноваційні принципи соціальної роботи з проблемними ситуаціями, притаманними різним категоріям населення - дітям, підліткам, жінкам тощо.

Висвітлено екологічні аспекти сучасної біології та медичної генетики, питання екологічної та клінічної імунології й імунореабілітації, біохімії, гастроентерології та гепатології, проблеми фармакотерапії, експериментальної та клінічної медицини. Описано структуру вроджених вад розвитку новонароджених дітей на Закарпатті в екологічному аспекті. Проаналізовано патогенетичне значення порушень продукції цитокінів мононуклеарами периферійної крові у хворих на параноїдну шизофренію з наявністю терапевтичної резистентності. Розкрито вплив глутаргіну та мукоза композитуму на клітинні показники імунітету у хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з хронічними обструктивними захворюваннями легень, а також вплив лізорму на стан системи антиоксидантного захисту у хворих з хронічним некалькульозним холециститом і наявністю синдрому хронічної втоми. Визначено ефективність імуноглобуліну для внутрішньовенного введення жінкам, хворим на хронічний сальпінгоофорит, клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного панкреатиту, сполученого з хронічним бронхітом. Проаналізовано стан периферичної крові у дітей з гострою лімфобластною лейкемією на різних етапах лікування та термінах довготривалої ремісії.

Освещены экологические аспекты современной биологии и медицинской генетики, вопросы экологической и клинической иммунологии, иммунореабилитации, биохимии, гастроэнтерологии и гепатологии, проблемы фармакотерапии, экспериментальной и клинической медицины. Раскрыта структура врожденных дефектов развития новорожденных детей на Закарпатье в экологическом аспекте. Проанализировано патогенетическое значение нарушений продукции цитокинов мононуклеарами периферической крови у больных на параноидную шизофрению с наличием терапевтической резистентности. Изучены влияние глутаргина и мукоза композитума на клеточные показатели иммунитета у больных на хронический некалькулезный холецистит, совмещенный с хроническими обструктивными заболеваниями легких, а также влияние лизорма на состояние системы антиоксидантной защиты у больных с хроническим некалькулезным холециститом и наличием синдрома хронической утомляемости. Определены эффективность иммуноглобулина для внутривенного ввода женщинам, больным на хронический сальпингоофорит, клинико-патогенетические особенности протекания хронического панкреатита, совмещенного с хроническим бронхитом. Проанализировано состояние периферической крови у детей с острой лимфобластной лейкемией на разных этапах лечения и продолжительной ремиссии.

Наведено літературні джерела з історії благодійництва та соціальної роботи на Харківщині у ХІХ - на початку ХХІ ст., що зберігаються в Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Г.Короленка, бібліотеці Національної юридичної академії України ім. Я.Мудрого (Харків) та інших. Проаналізовано діяльність видатних меценатів різних епох, а також дореволюційних, радянських і сучасних доброчинних товариств допомоги бідним, дітям, жінкам, студентам і учням, іноземцям, пораненим і біженцям, освітнім закладам.

Приведены литературные источники по истории благотворительности и социальной работе на Харьковщине в ХІХ - начале ХХІ вв., которые хранятся в Харьковской государственной научной библиотеке им. В.Г.Короленко, библиотеке Национальной юридической академии Украины им. Я.Мудрого и других. Проанализирована деятельность известных меценатов различных эпох, а также дореволюционных, советских и современных благотворительных обществ помощи бедным, детям, женщинам, студентам и ученикам, иностранцам, раненым и беженцам, образовательным заведениям.

Обгрунтувано поняття "материнська ідентичність", визначено її структуру, зміст і типи (цілісна материнська ідентичність, дифузна материнська ідентичність та нерозвинена материнська ідентичність). Побудовано й апробовано модель емпіричного дослідження специфіки використання технік арт-терапії для дослідження материнської ідентичності. Верифіковано системи критеріїв якісно-кількісної обробки тематичних малюнків "Я - мама", "Я і моя дитина", "Я - жінка". Досліджено психологічні особливості становлення материнської ідентичності вагітних жінок, які виношують першу дитину, другу та третю-шосту дитину. За результатами емпіричного дослідження материнської ідентичності вагітних жінок за допомогою арт-терапевтичних засобів підтверджено високий психодіагностичний потенціал малюнкових методів і виявлено принципову необхідність розробки та впровадження диференційованої відповідно до психологічної типології материнської ідентичності системи психологічної допомоги вагітним жінкам.

Обгрунтовано переваги диференційованого підходу до вибору методу переривання вагітності. Шляхом комплексного психодіагностичного дослідження доведено, що штучний аборт не залежно від методу його виконання є потужним психотравмуючим фактором, який за певних умов (особливості психологічної структури індивіда, стан протективних резервів особистості, вплив суб'єктивної оцінки ситуації) може стати ініціальним фактором у механізмі розвитку неврозу. Це доводить необхідність надання кваліфікованої психотерапевтичної допомоги жінкам, що вирішують перервати вагітність. Виявлено, що за наявності інших рівних умов застосування медикаментозний метод переривання вагітності має менший невротизуючий потенціал, суб'єктивно сприймається більш позитивно, не викликає суттєвих порушень психологічної рівноваги та адаптаційного процесу, на відміну від оперативного. Виділено групи ризику щодо можливості виникнення психічних розладів післяабортного періоду в жінок з домінуванням астенічних та змішаних психологічних рис, а також особ віком від 18-ти до 30-ти років. Рекомендовано за необхідності переривання вагітності в даного контингенту жінок надавати перевагу медикаментозному аборту. Надано порівняльну характеристику оперативного та медикаментозного методів переривання вагітності ранніх термінів і встановлено, що медикаментозний метод з використанням міфепристону та мізопростолу є високоефективним, фізіологічно обгрунтованим методом, він не має вираженого негативного впливу на стан подальшого репродуктивного здоров'я жінки, добре переноситься жінками, так як не вимагає використання загальних анестетиків, а також є досить простим у

Науково обгрунтовано новий напрямок у допомозі вагітним жінкам групи високого ризику, який полягає в створенні комплексу ранньої діагностики патогенетично обгрунтованої плацентарної недостатності (ПН) шляхом удосконалення ультразвукового дослідження складових частин фето-плацентарної системи та визначення тактики ведення вагітності з метою зниження перинатальних ускладнень. Доведено, що ультразвукове дослідження всіх екстраембріональних структур у першому триместрі вагітності сприяє визначенню найхарактерніших доклінічних ознак первинної ПН у жінок групи високого ризику. Встановлено та систематизовано ехографічні критерії структурних аномалій плаценти в другому триместрі вагітності, що вказують на порушення її основних функцій і є ознаками хронічної ПН. Визначено основні ультразвукові критерії патології пуповини, доведено їх зв'язок з ускладненнями вагітності та аномаліями плода у жінок групи високого ризику. Встановлено, що вроджені вади розвитку плода і плаценти мають тісний багатофакторний взаємозв'язок, в патогенезі виникнення яких велику роль відіграють ранні морфологічні і біохімічні зміни в плаценті та порушення міжклітинної взаємодії. Запропоновано алгоритм ранньої діагностики ПН у першому та другому триместрах і тактики ведення вагітності, використання якого дозволить своєчасно розпочати лікування та знизити частоту акушерських та перинатальних ускладнень.

Розкрито сутність і досліджено актуальні проблеми гендерного виховання та становлення жінки як лідера у діяльності громадських організацій і рухів на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Вперше обгрунтовано соціально-педагогічні умови гендерного виховання жінок-лідерів у діяльності громадських організацій та рухів, зокрема, обгрунтовано необхідність створення освітньо-виховного середовища з метою надання жінкам максимальних можливостей для реаліазції себе як лідера та суб'єкта громадсько-професійного й особистого життя, формування соціально-психологічної готовності до громадської діяльності та розвитку гендерної компетентності. Розроблено програму школи жіночого лідерства та методики впровадження інтерактивних форм і методів навчання. Наведено рекомендації щодо удосконалення діяльності керівників громадських організацій різного рівня.

Вперше системно наведено причини материнської смертності та характеристику організації медичної допомоги жінкам з ускладненнями вагітності, пологів і післяпологового періоду. Визначено основні недоліки в організації медичної допомоги жінкам з ускладненим перебігом вагітності, пологів і післяпологового періоду. Встановлено основні причини низької ефективності медичної допомоги цим жінкам. Обгрунтовано функціонально-організаційну модель оптимізації надання медичної допомоги жінкам з ускладненим перебігом вагітності, пологів та післяпологового періоду за принципів системності та функціональної єдності, зберігаючи наявні елементи існуючої системи: створення міжрайонних/міських пологових відділень, акушерсько-гінекологічного центру на основі багатопрофільної обласної лікарні та на його основі Восцепад. Обгрунтовано, що в основу роботи центру покладено автоматизовану систему управління з застосуванням телемедичних технологій.

Визначено нейродинамічні кореляти, що детермінують особливості сприйняття стимулів різної модальності молодими жінками з яскраво вираженими властивостями темпераменту. З'ясовано, що жінкам з високим рівнем тривожності та нейротизму притаманні висока загальномозкова лабільність, рухливість та інтенсивність збудження, що обумовлюють прискорення початкових етапів світлової адаптації, підвищення слухової та зниження тактильної та пропріоцептивної чутливості. Зміна балансу у напрямі гальмування та зниження фонової активності детермінує уповільнення простих сенсомоторних реакцій і різних етапів адаптації. Для жінок з високим рівнем психомоторної активності характерними є висока інтенсивність і низька рухливість збудження, знижена фонова активність і витривалість нервової системи. За виключенням пропріоцептивної та тактильної, всі показники чутливості у них кращі, ніж у групи з низькою активністю. Агресивні й екстравертовані жінки подібні до активних за високою інтенсивністю та низькою рухливістю збудження, високою рухливістю гальмування та загальномозковою лабільністю, низькою витривалістю нервової системи. Подібність сенсорної сфери виявляється підвищенням абсолютної слухової та зорової чутливості. У агресивних жінок знижені швидкість зорово-моторних реакцій розрізнення, уповільнені початкові етапи світлової адаптації, підвищені термінальні слухові пороги та загалом менші диференційні пороги тактильного та рухового аналізаторів.

В екстравертів знижена ефективність пізніх етапів світлової та темнової адаптації, збільшені диференційні пороги тактильного та рухового аналізаторів. Зроблено висновок, що у різних за темпераментом групах у сприйнятті стимулів різної модальності беруть участь ті ж самі нервові центри, але вихідні рівні їх активації відрізняються та пов'язані з властивостями темпераменту.

Проведено комплексне дослідження гендерних аспектів покарання із застосуванням його до осіб різної статі. Викладено нові теоретичні положення, розкрито зміст окремих понять, їх значення для науки та практики призначення та виконання покарань. Проаналізовано підходи до вирішення гендерних проблем із застосуванням категорії гендерної адекватності, відповідно до якої біологічні особливості чоловіка та жінки не нівелюються в праві в контексті створення привілеїв чоловікам та жінкам, та враховуються на основі забезпечення адекватного ставлення суспільства до їх природних особливостей. Особливу увагу приділено гендерному аналізу норм, за допомогою яких регулюється порядок призначення покарання чоловікам і жінкам, а також порядок його відбування.

Запропоновано авторське визначення кримінального насильства в сім'ї, уточнено його види, а також встановлено специфічні ознаки насильницьких злочинів стосовно жінок у сім'ї, наведено їх класифікацію. Досліджено становлення законодавства щодо протидії насильству в сім'ї та узагальнено основні напрями його розвитку. На підставі кримінологічного аналізу узагальнено нову кримінологічну інформацію щодо насильницьких злочинів стосовно жінок у сім'ї, характерологічні особливості осіб, які вчиняють насильницькі злочини, ознаки, які типово притаманні жінкам-жертвам насильства в сім'ї. Проаналізовано суб'єктивні та об'єктивні детермінанти насильницьких злочинів стосовно жінок у сім'ї, й, зокрема, з'ясовано чинники латентності, недоліки діяльності органів внутрішніх справ. З урахуванням кримінологічного аспекту діяльності органів внутрішніх справ розглянуто форми, методи, заходи запобігання даним злочинам. З метою уточнення заходів запобігання насильницьким злочинам стосовно жінок у сім'ї розроблено типологію сімей. Сформульовано пропозиції щодо комплексного удосконалення механізму запобігання органами внутрішніх справ насильницьким злочинам щодо жінок у сім'ї.

Визначено особливості перебігу гіпертонічної хвороби (ГХ) у жінок з клімактеричним синдромом і особливості порушень добової структури артеріального тиску (АТ) та варіабельності серцевого ритму у жінок з епізодичними підйомами АТ на тлі клімактеричного синдрому у період перименопаузи за даними показників добового моніторування АТ з аналізом варіабельності серцевого ритму, оцінки якості життя. Доведено, що застосування комплексного лікування інгібіторами агіотензин-перетворювального ферменту (ІАПФ) лізиноприлом й екстрактом циміцифуги в жінок з ГХ і клімактеричним синдромом є ефективним щодо нормалізації показників добового моніторування АТ і варіабельності серцевого ритму. Науково обгрунтовано доцільність призначення екстракту циміцифуги "нормотензивним" жінкам за перименопаузи з клімактеричним синдромом для корекції епізодів підвищеного АТ і проявів клімактеричного синдрому. За допомогою української версії опитувальника Всесвітньої організації охорони здоров'я ВООЗЯЖ-100 визначено особливості якості життя жінок з ГХ і клімактеричним синдромом. Доведено сприятливий вплив лікування ІАПФ й екстрактом циміцифуги на якість життя жінок за перименопаузи.

Проведено комплексне дослідження стану тканин пародонта в 108-ми жінок після тотальної оваріоектомії та 25-ти жінок з нормальною оваріальною функцією. Установлено, що активність остеопорозного процесу в альвеолярному відростку зростає через 3 роки, а особливо - через 5 років після оваріоектоммії. Доведено, що в жінок, хворих на генералізований пародонтит (ГП), після оваріоектомії формуються малоактивні, середньоактивні й активні вогнища остеопорозу в альвеолярному відростку, установлено причини їх формування. Розроблено диференційовані схеми комплексного лікування ГП на фоні хірургічної менопаузи залежно від активності остеопорозного процесу в альвеолярному відростку. Установлено, що жінкам, хворим на ГП, після тотальної оваріоектомії, з малоактивним остеопорозним процесом у кісткових структурах пародонта показано монотерапії остеотропним препраратом "Кальцій-<$Eroman D sub 3> Нікомед", за наявності у міжзубних альвеолярних перегородках вогнищ середньої та високої активності додатково до остеотропної терапії патогенетично обгрунтоване застосування замісної гормональної терапії ("Прогінова"), та "Фосамакс".

Розглянуто чинники післяпологових інфекційних ускладнень. Розроблено та проведено диференційовану метроінстиляцію (гравітаційну - 27-ми хворим, гравітаційно-аспіраційну за термінових ситуацій - 23-м жінкам, проточне дренування матки - 21-й породілі, гідровіброкюретаж стінок порожнини матки - 26-ти жінкам), яка має ціленаправлену мету зберігання матки у породіль. Доведено показання ранньої діагностики цих ускладнень лізосомальними ферментами у метроаспіраті, експрес-діагностики анаеробних, неклостридіальних ендометритів у лохіях матки. Розроблено метод слідкування за сеансом метроінстиляції, показання та протипоказання. Рекомендовано застосування розробленої метроінстилювальної суміші. Зазначено, що завдяки запропонованій органозберігальній терапії (консервативно-хірургічній та хірургічній) залежно від клінічно-морфологічної форми ендометриту терміни лікування скорочено на 5 - 6 днів, зменшено інвалідизацію у 2,5 рази, а летальність - на 12 %.