Мета роботи - звернути увагу лікарів на стерильні менінгоенцефаліти, які насправді можуть бути викликані мікобактеріями туберкульозу. В роботі було використано рутинні лабораторні методи. Послідовності бактеріальної та вірусної ДНК кількісно визначали за допомогою реал-тайм полімеразної реакції. Для пошуку M. tuberculosis осад СМР окрашували за Ziehl - Neelsen і культивували на середовищі Lowenstein - Jensen. До лікарні було доставлено молоду жінку зі скаргами на лихоманку, головний біль і галюцинації. В неї також спостерігались менінгеальні симптоми. У зразку спинномозкової рідини (СМР) було відмічено плейоцитоз, знижений рівень глюкози, а також виявлено ДНК ВПГ-1 та антитіла до вірусу. Попри застосування антибіотиків та ацикловіру стан пацієнтки погіршувався. Другий зразок СМР, одержаний через тиждень після першого, характеризувався більш високим рівнем цитозу та наявністю фібринового згустка, який часто зустрічається за туберкульозного менінгіту. Отже, туберкульоз став вважатися найбільш ймовірною причиною захворювання. Виявлення ДНК M. tuberculosis у третьому зразку СМР підтвердило діагноз. Пацієнтка почала одержувати протитуберкульозне лікування з гарним ефектом. Висновки: у будь-яких випадках стерильного менінгоенцефаліту слід мати на увазі можливість прихованого втручання у процес M. tuberculosis. Емпіричне призначення протитуберкульозної терапії може бути корисним у випадках ідіопатичного менінгоенцефаліту.

Мета роботи - проаналізувати вплив поліморфного варіанта C-108T гена PON1 на ризик розвитку раку молочної залози (РМЗ) та гіпертонічної хвороби (ГХ) у жінок. До дослідження залучено 130 жінок з діагнозом ГХ II ступеня з неускладненим перебігом та 131 жінку з діагнозом РМЗ I і II стадій без серцево-судинних ускладнень. До контрольної групи увійшли 102 жінки без серцево-судинної та онкологічної патологій. Для молекулярно-генетичного аналізу використано ДНК, виділену з лейкоцитів периферійної крові. Генотипування за поліморфним варіантом C-108T гена PON1 проведено із застосуванням методу ПЛР-ПДРФ. Встановлено, що наявність генотипу -108CC гена PON1 у жінок асоційована зі зниженням ризику розвитку ГХ більш ніж у 1,5 разу. Для жінок віком старше 54 років, наявність генотипу -108CC гена PON1 асоційована зі зменшенням ризику розвитку РМЗ майже у 4 рази, а наявність генотипу -108CT гена PON1, навпаки, пов'язана зі зростанням ризику розвитку РМЗ більш ніж у 3 рази. Висновки: поліморфний варіант C-108T гена PON1 є можливим прогностичним маркером ризику розвитку РМЗ та ГХ у жінок.

Проблема абортів залишається актуальною в Україні і на сьогодні, незважаючи на деяке зниження їх кількості. Наведено сучасні методи штучного переривання вагітності (ШВП), жоден з яких, однак, не є нешкідливим. Наслідки проведеного ШВП супроводжують жінку практично все її життя. Тому завданням як медиків, так і соціальних служб є подальша популяризація сучасних методів контрацепції, зниження частоти штучних абортів, підвищення народжуваності.

Розглянуто питання антропологізації простору як форми заперечення "нульової точки буття". Проаналізовано цинічний розум як чинник трансформації буттєвої сфери у малій прозі В.Винниченка, жінку-вамп як реформатора гендерної політики за матеріалом романістики письменника, а також ідентифікаційний код "вільної жінки" за оповіданням письменника "Таємність".

Рассмотрен вопрос об антропологизации пространства как формы отрицания "нулевой точки бытия". Проанализированы цинический ум как фактор трансформации сферы бытия в малой прозе В.Винниченко, женщина-вамп как реформатор гендерной политики по материалам романистики писателя, а также идентификационный код "свободной женщины" по рассказу писателя "Таинство".

Системний червоний вовчак (СЧВ) - автоімунне захворювання, яке характеризується хронічним запаленням і мультисистемним ушкодженням, що супроводжується ураженням кістково-суглобової системи, зокрема, вторинним остеопорозом (ОП) - важливим чинником у виникненні низькоенергетичних переломів. Мета роботи - порівнявши результати оцінки мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), визначені методами ультразвукової денситометрії, рентгеностеоденситометрії та двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії у хворих на СЧВ, обгрунтувати можливість і доцільність застосування, як альтернативи "золотого стандарту", скринінгових методів. У рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за статтю та наявністю пременопаузального статусу зі 134 хворих ревматологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, яким діагностовано СЧВ згідно з критеріями Американської колегії ревматологів (1982, 1997), у дослідження залучено 51 жінку віком від 21 до 53 років (середній вік на момент обстеження - 38,21 +- 1,66 року). 100,0 % пацієнтів уживали метилпреднізолон +- від 4,0 до 24,0 мг/добу (середня доза 11,12 +- 0,81 мг/добу) та препарати кальцію - 1000,0 мг/добу в комбінації з вітаміном D - 400,0 МО/добу. Пацієнтам проводили комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх органів і систем відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 676 від 12.10.2006 р. "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Ревматологія"", рекомендацій Європейської ліги проти ревматизму (2010), Американської колегії ревматологів (2010, 2012). Усім хворим проведено оцінку МЩКТ за допомогою ультразвукової кісткової денситометрії п'яткової кістки, методу рентгеностеоденситометрії кисті, двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії поперекового відділу хребта та проксимального відділу стегнової кістки. За результатами дослідження, скринінгові інструментальні методи оцінки мінеральної щільності кісткової тканини, а саме - ультразвукова денситометрія і рентгеностеоденситометрія, показали високу чутливість порівняно із "золотим стандартом" діагностики остеопорозу, що дає змогу обгрунтовано вважати за доцільне їх застосування як альтернативу дороговартісній із променевим навантаженням двохенергетичній рентгенівській абсорбціометрії. Висновки: застосування ультразвукової денситометрії і рентгеностеоденситометрії як альтернативи дороговартісній із променевим навантаженням двохенергетичній рентгенівській абсорбціометрії є науково обгрунтованим.

Мета роботи - визначення ролі гіперінсулінемії у формуванні порушень адипокінового профілю у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) та надмірною масою тіла й ожирінням. Обстежено 72 пацієнтів (21 чоловіка і 51 жінку) середнього віку 59 років з АГ і надмірною масою тіла та різними ступенями ожиріння: індекс маси тіла (ІМТ) >> 25 кг/м<^>2. Контрольна група включала 21 практично здорову особу (7 чоловіків та 14 жінок) середнього віку 43 роки. Обстеження передбачало: визначення зросту, маси тіла, обводу талії, ІМТ, рівнів глюкози у сироватці крові, глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), інсуліну, загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої щільності, аполіпопротеїну В (апоВ), адипокіпів, фактора некрозу пухлин <$E alpha> (ФНП-<$E alpha>), інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), адипонектину. Інсулінорезистентність оцінювали за критерієм HOMA-IR. Вміст холестерину ліпопротеїнів низької щільності розраховували за формулою W.T. Friedewald, коефіцієнт атерогенності - за формулою Ф. М. Климова. Висновки. У хворих з АГ, асоційованою з підвищеною масою тіла, ліпідний профіль залежно від рівня інсуліну істотно не відрізнявся, проте виявлено тісну позитивну кореляцію рівня інсуліну з рівнем атерогенного аполіпопротеїну В, найвищі значення якого зафіксовано у хворих із найвищим рівнем інсуліну. У хворих з АГ, асоційованою з надмірною масою тіла і ожирінням, гіперінсулінемія асоціюється зі статистично значущим збільшенням рівня ФНП-<$E alpha> (r = 0,3738) та зменшенням адипонектину (r = -0,2258). У хворих з АГ, асоційованою з ожирінням, встановлено кореляційні зв'язки рівня інсуліну із антропометрич

ними показниками (обводом талії, ІМТ, масою тіла), рівнем систолічного артеріального тиску, змінами вуглеводного обміну (HOMA-IR, глюкози, HbA1c), рівнями апоВ, ФНП-<$E alpha> та адипонектину.

Мета - визначити, чи скорочує акушерський гель другий період пологів і чи справляє захисний вплив на промежину. Для участі в дослідженні залучили 251 жінку, що раніше не народжували, з одноплідною вагітністю в термін, з потиличним передлежанням плода, з низьким ризиком ускладнень. Всього 226 жінок, що задовольняли вимогам дослідження, були розподілені в дві групи методом сліпого відбору: в групу А, без застосування акушерського гелю, та в групу В, з застосуванням акушерського гелю шляхом нанесення його під час вагінальних оглядів, починаючи з раннього першого періоду пологів (до розкриття шийки матки на 4 см) і закінчуючи пологами. В цілому було проаналізовано 183 випадки. При вагінальних пологах без втручань, таких як кесарів розтин, оперативне втручання на піхві чи метод Крістеллера, застосування акушерського гелю значно скоротило другий період пологів на 26 хв (30 %) (Р = 0,026), і суттєво зменшило розриви промежини (Р = 0,024). Перший період пологів і загальна тривалість пологів також скоротилися, але не суттєво. Не спостерігалося жодних побічних ефектів під час застосування акушерського гелю. Висновок: вагінальне застосування акушерського гелю показало суттєве скорочення другого періоду пологів і суттєве покращення цілісності промежини. Перспективою подальших досліджень може стати вивчення впливу гелю на частоту оперативного втручання і вихідні параметри наслідків для матері та новонародженого.

Зазначено, що наразі маловивченими та суперечливими залишаються питання впливу основних характеристик цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) (параметрів вуглеводного обміну, тривалості захворювання, особливостей цукрознижувальної терапії) на кісткову тканину, надто в період постменопаузи, що вимагає подальшого дослідження. Мета дослідження - оцінити вплив ЦД2 на стан кісткового ремоделювання у жінок залежно від віку, тривалості постменопаузи, виду цукрознижувальної терапії. Стан кісткового метаболізму оцінювали за вмістом сироваткового β-CrossLaps імуноферментним методом на автоматичному імуноферментному аналізаторі Cobas e 411 ROSHE HITACHI (Німеччина) із застосуванням реагентів β-CrossLaps/serum ROSHE. Обстежено 101 жінку, розподіливши на три групи: здорові жінки пізнього репродуктивного віку (до 50 років) без порушення менструальної функції - 14 осіб, практично здорові постменопаузні жінки - 56, постменопаузні жінки із ЦД2 - 31. Вміст β-CrossLaps у постменопаузних жінок із ЦД2 залежно від виду цукрознижувальної терапії визначено у 37 пацієнток, розподілених на дві підгрупи. Жінки першої підгрупи (n = 22) приймали пероральні цукрознижувальні препарати (ПЦЗП). Жінки другої підгрупи (n =1 2) одержували інсулінотерапію. Результати. Концентрація β-CrossLaps у сироватці крові постменопаузних жінок із ЦД2 була вірогідно нижчою, ніж у постменопаузних жінок без ЦД. Виявлене спрямування змін кісткового ремоделювання не залежить від віку, тривалості постменопаузи, ступеня компенсації вуглеводного обміну та виду цукрознижувальної терапії. Висновки. Рівень кісткового ремоделювання у жінок пізнього репродуктивного віку та практично здорових постменопаузних жінок не відрізняється. ЦД2 уповільнює процеси кісткового ремоделювання у жінок різного віку та не залежить від тривалості постменопаузи. Інтенсивність процесів кісткового ремоделювання у жінок із ЦД2 у постменопаузі не залежить від виду лікування (інсулінотерапія або ПЦЗП).

Отмечено, что на сегодня малоизученными и спорными остаются вопросы влияния основных характеристик сахарного диабета 2-го типа (СД2) (параметров углеводного обмена, длительности заболевания, особенностей сахароснижающей терапии) на костную ткань, особенно в период постменопаузы, что требует дальнейшего исследования. Цель исследования - оценить влияние СД2 на состояние костного ремоделирования у женщин в зависимости от возраста, длительности постменопаузы, вида сахароснижающей терапии. Состояние костного метаболизма оценивали по содержанию сывороточного β-CrossLaps иммуноферментным методом на автоматическом иммуноферментном анализаторе Cobase 411 ROSHE HITACHI (Германия) с применением реагентов β-CrossLaps/serum ROSHE. Обследованы 101 женщина, которых распределили на три группы: здоровые женщины позднего репродуктивного возраста в возрасте до 50 лет без нарушения менструальной функции - 14 человек, практически здоровые постменопаузные женщины - 56, постменопаузные женщины с СД2 - 31. Оценка β-CrossLaps у постменопаузных женщин с СД2 в зависимости от вида сахароснижающей терапии проведена у 37 пациенток, разделенных на две подгруппы. Женщины первой подгруппы принимали пероральные сахароснижающие препараты (ПССП) (n = 22). Женщины второй подгруппы (n = 12) получали инсулинотерапию. Результаты. Концентрация β-CrossLaps в сыворотке крови у постменопаузных женщин с СД2 была достоверно ниже, чем у постменопаузных женщин без СД (0,647 ± 0,039 нг/мл против 0,388 ± 0,031 нг/мл, р < 0,001). Выявленное направление изменений костного ремоделирования не зависит от возраста, длительности постменопаузы, степени компенсации углеводного обмена и вида сахароснижающей терапии. Выводы. Уровень костного ремоделирования у женщин позднего репродуктивного возраста и у практически здоровых постменопаузных женщин не различается. СД2 замедляет процессы костного ремоделирования у женщин разного возраста и не зависит от длительности постменопаузы. Интенсивность процессов костного ремоделирования у женщин с СД2 в постменопаузе не зависит от вида лечения (инсулинотерапия или ПССП).

At present, the questions of influence of the main characteristics of type 2 diabetes mellitus (T2DM) (carbohydrate metabolism parameters, duration of disease, especially glucoselowering therapy) on bone tissue, especially during menopause, are poorlystudied and remain controversial requiring further studies. The purpose - an evaluation of T2DM effect on the state of bone remodelling in women, depending on age, duration of postmenopause, type of hypoglycemic therapy. Materials and methods. The state of bone metabolism was evaluated by the content of serum β-CrossLaps with an automated immunoassay analyzer "Cobase 411 ROSHE HITACHI" (Germany) by immunoenzymatic method using β-CrossLaps/ serum ROSHE reagents. The study involved 101 women who were divided into three groups: 14 healthy women of late reproductive age without menstrual dysfunction, 56 practically healthy postmenopausal women, 31 postmenopausal women with T2DM. The evaluation of β-CrossLaps in postmenopausal women with T2DM was performed in 37 patients, divided into 2 subgroups, depending on the type of hypoglycemic therapy. Women of first subgroup were received oral hypoglycemic agents (22 patients). Women of second subgroup were taken insulin therapy (12 patients). Results. The concentration of serum ?-CrossLaps in postmenopausal women with T2DM was significantly lower compared with postmenopausal women without diabetes mellitus (0.647 ± 0.039 ng/mL, 0.388 ± 0.031 ng/ml, р < 0,001). Identified changes in the bone remodelling do not depend on age, duration of postmenopause, the degree of compensation of carbohydrate metabolism and type of hypoglycemic therapy. Conclusions. The level of bone remodelling in women of late reproductive age and in healthy postmenopausal women does not differ.T2DM slows down the process of bone remodelling in women of different age and is not dependent on menopausal duration. The intensity of bone remodelling processes in postmenopausal women with T2DM is not dependent on type of treatment (insulin therapy ororal hypoglycemic agents).

Досліджено ревматоїдні захворювання та їх вплив на зачаття, перебіг вагітності та післяпологовий період. Розглянуто класифікацію ревматоїдних захворювань. Простежено вплив ревматоїдних факторів на вагітність. Висновок: ревматоїдні захворювання у разі вагітності - сфера медицини, яка потребує поєднання сучасних знань акушерства та ревматології, а також проведення великої кількості якісних досліджень, оскільки цю тему майже не вивчено. Потрібно розробити не лише стандарти обстеження та ведення вагітних жінок з ревматоїдними станами, а й приділити достатню увагу модифікації лікування з урахуванням негативного впливу ліків на плід і вагітну жінку.

Застосовано інтегративний підхід до вивчення системно-мовного та дискурсивного аспектів об'єктивації концепту "щастя" на агломовному матеріалі й доведено, що представники англомовної лігвокультури мають специфічні уявлення про щастя, мотивовані гендерними еталонами та стереотипами, які орієнтують чоловіка та жінку на виконання різних соціальних ролей. З'ясовано структуру концепту "щастя" у класифікаційному, структураційному та ідентифікаційному модусах. Встановлено структуру поняттєвої категорії, вивчено специфіку актуалізації поняттєво-ціннісного та образно-ціннісного змісту концепту "щастя" суб'єктами сучасного англомовного художнього дискурсу чоловічої та жіночої статі.

Мета роботи - оцінити особливості вазорегуляторних властивостей ендотелію у вагітних із гестаційною гіпертензією шляхом визначення сироваткових концентрацій енотеліну-1 та С-натрійуретичного пептиду та їх співвідношення. Обстежено 61 вагітну жінку: I група - вагітні з гестаційною гіпертензією (n = 22), II група - жінки з прееклампсією (n = 20), III група - група контролю (n = 19). Для визначення концентрацій ендотеліну-1 та С-натрійуретичного пептиду у сироватці крові обстежуваних застосовано метод імуноферментного аналізу з використанням реактивів фірми "BIOMEDICA" (Німеччина). Сироваткові рівні ендотеліну-1 та С-натрійуретичного пептиду достовірно вищі у жінок із гестаційною гіпертензією (29,1 +- 2,84 пг/мл та 12,2 +- 1,24 нг/мл відповідно) та з прееклампсією (38,1 +- 2,82 пг/мл та 9,1 +- 0,90 нг/мл відповідно), порівняно з показниками у групі вагітних жінок із фізіологічним перебігом вагітності (15,86 +- 2,10 пг/мл та 6,95 +- 0,68 нг/мл відповідно). У жінок із прееклампсією виявлено дисбаланс у системі "конструктор/вазодилятатор" у вигляді переважання концентрації в сироватці крові ендотеліну-1 над рівнем С-натрійуретичного пептиду, про що свідчать результати співвідношення концентрацій ендотеліну-1 до С-натрійуретичного пептиду. Зокрема, їх співвідношення достовірно вище у вагітних із прееклампсією, ніж у групі контролю (<$E р~<<~0,05>). У вагітних із гестаційною гіпертензією дане співвідношення дещо вище порівняно з контрольною групою, що може бути проявом компенсаторної адаптації за рахунок зростання концентрації С-натрійуретичного пептиду у відповідь на збільшене вироблення ендотеліну-1. Висновки: для вагітних із гіпертензивними розладами, за даними дослідження, характерна ендотеліальна дисфункція, про що свідчить дисбаланс вазорегулюючих факторів, а саме, переважання вазоконстрикторного компоненту над вазодилятуючим.

Мета дослідження - оцінка клінічної ефективності моделі, що поєднує показники мінеральної щільності (МЩКТ) і мікроархітектури (TBS) кісткової тканини хребта щодо виявлення остеопоротичних переломів. Східноєвропейське багатоцентрове дослідження (Сербія, Болгарія, Румунія, Україна) оцінювало роль TBS у рутинній клінічній практиці як доповнення до МЩКТ. Усі відскановані дані було одержано на денситометрах Hologic Discovery й GE Prodigy звичайним способом, що застосовується в клінічній практиці. Клінічні значення МЩКТ хребта і TBS для всіх типів остеопоротичних переломів (All-OP Fx) додатково було проаналізовано за допомогою методу двохетапного дерева класифікації (МЩКТ супроводжувалось аналізом тертилів TBS). Було визначено чутливість, специфічність і точність виявлення переломів, а також розраховано Net Reclassification Index (NRI). Дослідження включало 1031 жінку віком 45 років і старше з різних країн Східної Європи. Клінічні центри було перехресно відкалібровано за МЩКТ і TBS. Як і очікувалось, мінеральна щільність кісткової тканини хребта і TBS корелювали помірно (r2 = 0,19). Показник поширеності для всіх типів остеопоротичних переломів (All-OP Fx) становив 26 %. Пацієнти з переломами мали значимо нижчі показники TBS і МЩКТ хребта, ніж особи без переломів (p = 0,01). Показник TBS асоціювався з наявністю переломів навіть після поправки на вік і МЩКТ хребта з OR (odds ratio) 1,27 [1,07 - 1,51]. Показники МЩКТ хребта за Т-критерієм - 2,5 і нижче та TBS нижнього тертиля були подібні з погляду чутливості (35 проти 39 %), специфічності (78 проти 80 %) і точності (64 проти 66 %). Комбінація МЩКТ хребта і TBS призводила до значного підвищення чутливості (+28 %) і точності (+17 %) у порівнянні з використанням тільки МЩКТ хребта, у той час як специфічність покращувалась помірно (+9 %). Загальний коефіцієнт ефективності комбінації, визначений за допомогою NRI, становив 36 %. Поєднане застосування МЩКТ хребта і TBS суттєво зменшило кількість суб'єктів, які потребують додаткової діагностики МЩКТ, із 7-ми до 2-х. Показано, що в східноєвропейській когорті використання TBS як доповнення до МЩКТ хребта надає змогу правильно класифікувати більше ніж третину з усіх пацієнтів. Крім того, кількість осіб, які потребують додаткової діагностики, зменшилась до 2-х. Щоб оцінити вигоду використання TBS для системи охорони здоров'я, необхідно провести додаткові економічні дослідження.

Досліджено метаболічні чинники ризику судинних ускладнень (дисліпідемію, оксидативний стрес) у жінок, хворих на цукровий діабет (ЦД) II типу за умов традиційної цукрознижувальної терапії та поєднаної з антиоксидантами. Обстежено 146 хворих на ЦД II типу та 21 здорову жінку. У хворих верифіковано значне порушення ліпідного профілю та різке підвищення оксидативного стресу (активацію перекисного окиснення ліпідів, зниження АОЗ), сполучені з високою частотою макро- та мікросудинних ускладнень, насамперед, ішемічної хвороби серця (44 %) та ретинопатії (43 %). Визначено характер зв'язку складових оксидативного стресу, ліпідного спектра та інсулорезистентності зі ступенем глікемічної компенсації за умов різного забезпечення статевими гормонами (пре-, пери- та постменопаузи). Встановлено ефективність перорального використання вітамінів E та C (<$Ealpha>-токоферолу ацетат + аскорбінова кислота) як засобу, що призводить до суттєвого гальмування окиснювальності ліпідів). На підставі результатів досліджень поглиблено уявлення про патогенетичні механізми формування метаболічних чинників судинних ускладнень за наявності ЦД II типу, зокрема, засвідчено можливу роль підвищеного оксидативного стресу в зникненні ангіопротекторної дії естрогенів.

Згідно з даними літературних джерел, деякі параметри стегнової кістки (СК), а саме довжина її осі, шийково-діафізарний кут та ін., є незалежними предикторами переломів проксимального відділу (ПВ) СК, проте подібні дослідження серед хворих української популяції відсутні. Наведено дані літературних джерел та результати власного дослідження особливостей геометричних параметрів СК у хворих із внутрішньосуглобовими переломами ПВ СК. Проаналізовано 100 оглядових (передньо-задніх) рентгенограм кульшових суглобів (таза) хворих віком 50 - 89 років (середній вік 70,98 +- 0,99 року). Обстежено 31 жінку та 39 чоловіків, яких було госпіталізовано з внутрішньо-суглобовими переломами СК, та 30 осіб (16 жінок і 14 чоловіків) без переломів. Оцінку параметрів геометрії стегнової кістки проводили на контралатеральній до перелому кінцівці. Для аналізу пацієнтів було розподілено на підгрупи за віком і статтю. Виявлено вірогідний вплив віку на параметри геометрії ПВ СК у чоловіків та жінок із внутрішньосуглобовими переломами, проте не в осіб без переломів. Також встановлено вірогідно нижчі показники довжини осі СК, основи та діаметра головки, відстані "головка - вертлюг" у чоловіків із внутрішньосуглобовими переломами ПВ СК у порівнянні з показниками осіб без переломів за відсутності вірогідних відмінностей показників у жінок. Виявлені відмінності необхідно враховувати як під час планування оперативних втручань після перелому ПВ СК, так і для прогнозування ризику переломів ПВ СК в осіб старших вікових груп.

Мета роботи - визначити основні клінічні детермінанти якості життя (ЯЖ) хворих на розсіяний склероз (PC). Обстежено 149 хворих на PC (58 чоловіків та 91 жінку). Середній вік хворих становив 36 років, середня тривалість захворювання - 7 років, середній бал за шкалою EDSS - <$E 3,19~symbol С~1,35>. Серед обстежених переважали хворі з рецидивно-ремітивним перебігом PC (75,84 %). Усім хворим проводили комплексне клініко-неврологічне обстеження, нейропсихологічне тестування та визначення ЯЖ за допомогою шкал-опитувальників. У хворих на PC виявлено чітку закономірність до погіршення оцінки ЯЖ зі збільшенням рівня інвалідизації. Депресивні, тривожні розлади та когнітивні порушення негативно впливали як на фізичні, так і на психологічні компоненти ЯЖ пацієнтів з PC. Ступінь інвалідизації та вираженість депресії визначено як основні клінічні детермінанти ЯЖ хворих на PC. Висновки: результати аналізу ЯЖ хворих на PC залежно від основних клінічних характеристик свідчать про необхідність не лише оцінки рівня неврологічних порушень та ступеня інвалідизації, а й визначення психоемоційного і когнітивного статусу пацієнтів з PC під час комплексного клініко-неврологічного обстеження для поліпшення ЯЖ хворих.

Фармакотерапія пухлинної патології є найважливішою складовою боротьби з онкологічними захворюваннями, оскільки злоякісні новоутворення вражають в Україні кожного четвертого чоловіка та кожну шосту жінку. Мета дослідження - синтезувати та вивчити протипухлинну активність гідробромідів 1-(4<^>1-циклогексилфеніл)-2-[5,6-дигідро-4H-[1,3]тіазин-2-їл)-ариламіно] етанону у порівнянні з 5-фторурацилом на етапі первинного фармакологічного скринінгу. Взаємодією еквімолярних кількостей відповідних (5,6-дигідро-4H-[1,3]тіазин-2-їл)-ариламінів з 2-бромо-1-(4-циклогексилфеніл)-етаноном в етилацетаті синтезовано гідроброміди 1-(4<^>1-цикло-гексилфеніл)-2-[5,6-дигідро-4H-[1,3]тіазин-2-їл)-ариламіно] етанону. Будову та чистоту всіх одержманих речовин підтверджено даними ЯМР <$Enothing sup 2 roman H> спектроскопії. Оцінено протипухлинну активність гідроброміду 1-(4<^>11-циклогексилфеніл)-2-[5,6-дигідро-4H-[1,3]тіазин-2-їл)- (4<^>2-етилфеніл)аміно]етанону в дослідах in vitro на лініях ракових клітин як в концентрації 10<^>-5 моль/л, так і в градієнті концентрацій 10<^>-4 - 10<^>-8 моль/л. Показано, що досліджувана речовина на всіх тестованих лініях ракових клітин перевищує препарат порівняння - 5-фторурацил за гальмуванням росту відповідних пухлин. Для 18 видів ракових клітин встановлено їх достовірне знищення. Одержані дані обгрунтовують доцільність подальшого вивчення похідних 1-(4<^>1-циклогексилфеніл)-2-[5,6-дигідро-4Н-[1,3]тіазин-2-їл)-ариламіно] етанону як нових потенційних протипухлинних засобів.

Наведено дані про рівень естрадіолу у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ), його зіставлення з періодами репродуктивної функції, традиційними чинниками ризику, тяжкістю перебігу захворювання та структурно-функціональним станом кісткової тканини. У дослідженні обстежено 81 жінку, хвору на СЧВ різного репродуктивного віку. Середній вік хворих становив 45,11 +- 1,03 року. До контрольної групи увійшли 29 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Встановлено, що в жінок, хворих на СЧВ, вміст естрадіолу в 1,8 разу нижчий за такий у загальній популяції. Концентрація естрадіолу асоціюється не лише з репродуктивним старінням жінок, але й також з активністю запального процесу і практично не залежить від сумарної дозиглюкокортикоїдів, тривалості захворювання, індексу маси тіла та паління. Доведено, що зниження мінеральної щільності кісткової тканини у хворих на СЧВ тісно пов'язане зі зниженням рівня естрадіолу в сироватці крові.

Досліджено зв'язки між ступенем артеріальної гіпертензії (АГ) та іншими ознаками метаболічного синдрому (МС). Обстежено 180 пацієнтів із ожирінням, віком 21 - 75 років: 79 чоловіків і 101 жінку. На АГ хворіло 158 пацієнтів. Проведено антропометричні виміри, визначено параметри вуглеводного та ліпідного метаболізму, гемостазу та маркери запалення. У 142 пацієнтів установлено МС. Для з'ясування кореляційних зв'язків застосовано критерій тау Кендалла. Виявлено, що ступінь АГ пов'язаний значущими прямими кореляційними зв'язками з індексом маси тіла, обводом талії, співвідношенням обводів талії та стегон, товщиною вісцерального жиру, відсотком жиру в тілі, рівнями глюкози, HOMA-IR, тригліцеридів (ТГ), співвідношенням ТГ до холестерину ліпопротеїнів високої густини, С-реактивного білка, фібриногену, D-димера, кількістю ознак МС. Зроблено висновок, що у пацієнтів із ожирінням і МС збільшення ступеня АГ асоціюється з наростанням проявів ожиріння, інсулінорезистентності, дисліпідемії, системного запалення та гіперкоагуляції.

Проаналізовано особливості мовної репрезентації концепту шлюб в українських пареміях, виявлено основні закономірності його вербалізації, встановлено характерні ознаки, розглянуто стереотипне сприйняття жінки та чоловіка. Стереотип шлюбу представлено такими ознаками: початок сім 'ї, необхідна і обов'язкова умова її виникнення; важлива подія в житті; серйозний і відповідальний крок, який варто здійснювати обдумано; основою майбутнього подружжя є любов. Передовсім у паремійній картині світу чоловіка і жінку сприйнято як єдине ціле, постійних супутників життя, марковано їхню потребу одне в одному. Стереотип чоловіка репрезентують такі ознаки, як: голова сім 'ї; захист і оборона для жінки; відповідальний за дружину. Паремійна картина світу відображає такі стереотипні уявлення про жінку: подруга, порадниця для чоловіка; господиня в домі; охоронниця домашнього вогнища, від неї залежить мікроклімат у родині. Поляризація - одна з характерних ознак паремій, тому стереотипні уявлення про чоловіка представлені за допомогою опозицій: добрий - поганий; розумний - дурний; молодий старий, а про жінку: добра - погана; красива - розумна; здорова - хвора.

Проаналізовано особливості мовної репрезентації концепту "Жінка" в українських пареміях, виявлено основні закономірності його вербалізації, встановлено домінантні ознаки, які характеризують жінку.