Вирішено актуальне наукове завдання - мінімізація захворюваності на рак молочної залози серед жінок в Україні, оскільки ця патологія стійко посідає перше рейтингове місце в загальній структурі захворюваності на рак у жінок та формує певні медико-соціальні проблеми з причини смертності серед осіб жіночої статі працездатного та репродуктивного віку, має невтішні прогностичні тенденції на період до 2025 р., а наявні профілактично-діагностичні технології розцінюються як технології вторинної профілактики, оскільки заходи первинної профілактики у цьому питанні у системі охорони здоров’я в Україні відсутні. За результатами комплексного соціально-гігієнічного дослідженням обгрунтовано ризик-орієнтовану модель медичної профілактики раку молочної залози серед осіб жіночої статі на первинному рівні медичного обслуговування, де в основу покладені механізми виявлення та мінімізації керованих наявних факторів ризику з персоніфікацією на конкретну жінку у практичній діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря, ефективність чого засвідчують результати експертної оцінки та дані локального організаційного експерименту.

Визначено незгоду як комунікативну стратегію, комунікативний намір якої полягає у висловленні відмінності думки стосовно певної сутності, властивості / дії чи ситуації. Специфіка вербального та невербального втілення комунікативного наміру незгоди визначається чинниками лінгвального та екстралінгвального (когнітивного, афективного, перцептивного та волітивного) контексту інтеракційного акту. Доведено, що в конфліктних інтеракційних актах комунікативна стратегія незгоди по-різному реалізується комунікантами жіночої та чоловічої статі, що зумовлюється гендерними стереотипами, які орієнтують чоловіка та жінку на різні моделі комунікативної поведінки. У неконфліктних інтеракційних актах має місце нівелювання гендерних розбіжностей.

Досліджено особливості перебігу метаболічного синдрому (МС) у жінок постменопаузального періоду, увагу зосереджено на підвищенні ефективності його лікування. Обстежено 130 пацієнток з МС різної статі, а також 21-у жінку в менопаузі без ознак МС. Встановлено більш часте поєднання чотирьох та п'яти компонентів цього синдрому, вищі показники індексу маси тіла та обводу талії у постменопаузальному періоді. З'ясовано, що перебіг МС у менопаузі характеризується особливостями ліпідограми та домінуванням IIб типу дисліпідемії, станом хронічного запалення низьких градацій (зростанням кількості лейкоцитів периферійної крові, головним чином за рахунок лімфоцитів і нейтрофілів; підвищенням рівнів у сироватці крові Ig A, Ig G, Ig М та патологічних середньо- та і дрібномолекулярних циркулюючих імунних комплексів; збільшенням концентрації прозапальних цитокінів і хемокінів - ІЛ-1β, ІЛ-6 та Лт В₄ у сироватці крові та надмірній їх продукції моноцитами/макрофагами в умовах in vitro). Встановлено, що додаткове призначення кверцетину обумовлює суттєве зниження рівнів офісного артеріального тиску, зменшує прояви запального процесу, величину ендогенної інтоксикації, має помірні імуномодулювальні властивості.

Розглянуто питання антропологізації простору як форми заперечення "нульової точки буття". Проаналізовано цинічний розум як чинник трансформації буттєвої сфери у малій прозі В.Винниченка, жінку-вамп як реформатора гендерної політики за матеріалом романістики письменника, а також ідентифікаційний код "вільної жінки" за оповіданням письменника "Таємність".

Рассмотрен вопрос об антропологизации пространства как формы отрицания "нулевой точки бытия". Проанализированы цинический ум как фактор трансформации сферы бытия в малой прозе В.Винниченко, женщина-вамп как реформатор гендерной политики по материалам романистики писателя, а также идентификационный код "свободной женщины" по рассказу писателя "Таинство".

Мета роботи - визначити основні клінічні детермінанти якості життя (ЯЖ) хворих на розсіяний склероз (PC). Обстежено 149 хворих на PC (58 чоловіків та 91 жінку). Середній вік хворих становив 36 років, середня тривалість захворювання - 7 років, середній бал за шкалою EDSS - <$E 3,19~symbol С~1,35>. Серед обстежених переважали хворі з рецидивно-ремітивним перебігом PC (75,84 %). Усім хворим проводили комплексне клініко-неврологічне обстеження, нейропсихологічне тестування та визначення ЯЖ за допомогою шкал-опитувальників. У хворих на PC виявлено чітку закономірність до погіршення оцінки ЯЖ зі збільшенням рівня інвалідизації. Депресивні, тривожні розлади та когнітивні порушення негативно впливали як на фізичні, так і на психологічні компоненти ЯЖ пацієнтів з PC. Ступінь інвалідизації та вираженість депресії визначено як основні клінічні детермінанти ЯЖ хворих на PC. Висновки: результати аналізу ЯЖ хворих на PC залежно від основних клінічних характеристик свідчать про необхідність не лише оцінки рівня неврологічних порушень та ступеня інвалідизації, а й визначення психоемоційного і когнітивного статусу пацієнтів з PC під час комплексного клініко-неврологічного обстеження для поліпшення ЯЖ хворих.

Проаналізовано медико-соціальний вплив впровадження сучасних медичних технологій з доведеною ефективністю, метою якої є збереження репродуктивного здоров'я, удосконалення і оптимізація методів діагностики, лікування, профілактики його порушень у жінок з хронічними запальними захворюваннями статевих органів. Доведено, що впровадження цих технологій має вагомий медико-соціальний ефект, сприяє стійкій ремісії запального процесу, відсутності рецидивів захворювання, нормалізації менструальної функції, а також надає змогу підготувати жінку до майбутнього материнства та підвищити якість її життя.

Висвітлено життєвий шлях і суспільно-політичну діяльність відомої української шляхтянки, меценатки, громадської діячки, однієї з когорти фундаторів Товариства ім. Т. Шевченка у Львові, тітки останнього гетьмана України П. П. Скоропадського Є. І. Скоропадської-Милорадович (1832 - 1890). Запропоновано систематизований виклад розпорошених згадок про цю жінку, проаналізовано її політичні погляди й активну громадську позицію, надано відомості про повсякденне життя, найближче оточення, родину графині. Показано, що Є. І. Милорадович була постаттю неординарною, яскравою, багатогранною та харизматичною, своєю нестандартною поведінкою, волелюбністю, активністю відрізнялась від полтавського шляхетства другої половини XIX ст. Вона вміла об'єднати навколо себе небайдужих, мала чудові організаторські здібності, була щирою та сміливою.

Розглянуто систему лінгвофілософських поглядів І. Франка з позицій гендерної лінгвістики, на засадах якої досліджено лінгвокреативну діяльність письменника в проекції на особистісну мовленнєву практику, філософський, літературно-критичний, науковий і художній дискурси. Визначено гендерні стереотипи, гендерні ролі, яких дотримувалося українське суспільство кінця XIX - початку XX ст. Охарактеризовано вербальні та невербальні засоби вираження гендерних стереотипів, гендерних ролей, гендерних норм в усіх типах дискурсу І. Франка. Узагальнено категорію гендеру в системі лінгвофілософських поглядів письменника. З'ясовано, що І. Франко виражав свою гендерну поведінку, передусім мовленнєву, непослідовно: простежено вербалізацію його поглядів стосовно сприйняття жіночої емансипації, інколи переважають традиційні погляди на жінку, неможливість її сприйняття як рівноправної чоловіку, тобто в гендерній концепції письменника існує суперечливість, що насамперед виявляється в його мовленні.

Досліджено лінгвокогнітивні та гендерні особливості художнього образу коханої/коханого в англомовних поетичних текстах XIX - XX ст. Застосована комплексна методика та розроблений гештальт-аналіз дозволяє з'ясувати специфіку лексико-граматичного оформлення аналізованого образу й особливості вербального оформлення його гендерної складової. Особливістю моделювання концептуального простору художнього образу коханої/коханого постає виявлення додаткових шарів, структурованих імплікативними смислами, вилучених з ядра художнього образу, а також стереотипних та ідіотипних концептуальних схем, що слугують підгрунтям художнього образу коханої/коханого. Все це уможливлює виявлення гендерних особливостей на концептуальному рівні. Класифікація художніх образів коханої/коханого на атрибутивні, акціональні та субстантивні уможливила виявлення змін гендерних характеристик, утілених у різних видах словесних образів, які формують художній образ коханої/коханого. Атрибутивний художній образ коханої/коханого побудований словесними поетичними образами, гештальт-центром яких виступають метафоричні та метонімічні епітети, виражені прикметниками, у семантиці яких опредметнено знання про ідеальну кохану жінку/чоловіка. Знання про відносини між коханим і коханою, манеру її/його поведінки віддзеркалені в акціональному типі художнього образу, побудованому параболічними й оксюморонними словесними образами, гештальт-центром яких є дієслово. Соціальний статус коханої/коханого об'єктивований у субстантивному художньому образі, створеному символічними словесними образами, гештальт-центром яких виступає іменник. Доведено, що домінування атрибутивного типу художнього образу в поетичних текстах XIX ст., акціонального у віршах XX ст. зумовлено гендерним чинником, культурно-історичною епохою та зміною видів поетичної свідомості.

Мета дослідження - оцінювання клінічної ефективності препарату Тазалок<191> за поєднання доброякісних процесів матки (ДПМ) і грудних залоз. Результати досліджень свідчать, що в хворих із ДПМ у поєднанні з диспластичними змінами грудних залоз (ДЗГЗ) є значні порушення в психоемоційній сфері, клінічна картина яких складається з різноманітних скарг хворих, зміни їх поведінки, вегетативно-судинних розладів. Вираженість симптомів у більшості спостережень відповідає тривалості та тяжкості захворювання. Поєднання патології матки та грудних залоз завжди викликає напруження всіх ланок нейроендокринної регуляції репродуктивної системи, спонукає жінку до негайних, інколи необгрунтованих, гормональних або операційних втручань. Тому на захист репродуктивної системи приходить безпечний ефективний негормональний препарат. "Інновація, на думку Т. Тідда, Д. Бессанта і К. Павітта, - це процес перетворення можливостей на нові ідеї, які широко впроваджуються в практику". Зазначено, що використання негормональних препаратів у лікуванні гормонально-залежних захворювань - це не тільки процес перетворення можливостей на нові ідеї, а й, навпаки, впровадження ідей з урахуванням можливостей. Застосування в комплексній терапії ДПМ в поєднанні з ДЗГЗ комплексу фітомолекул Тазалок<191> виявилось ефективним у більшості пацієнток, а в деяких випадках є майже стовідсотковим, що надає можливість рекомендувати його до застосування в комплексній терапії у випадку ДПМ у поєднанні з ДЗГЗ, не лише як фітомаммопротектора, а й як ефективного засобу антипроліферативної терапії за доброякісних процесів у матці.

Застосовано інтегративний підхід до вивчення системно-мовного та дискурсивного аспектів об'єктивації концепту "щастя" на агломовному матеріалі й доведено, що представники англомовної лігвокультури мають специфічні уявлення про щастя, мотивовані гендерними еталонами та стереотипами, які орієнтують чоловіка та жінку на виконання різних соціальних ролей. З'ясовано структуру концепту "щастя" у класифікаційному, структураційному та ідентифікаційному модусах. Встановлено структуру поняттєвої категорії, вивчено специфіку актуалізації поняттєво-ціннісного та образно-ціннісного змісту концепту "щастя" суб'єктами сучасного англомовного художнього дискурсу чоловічої та жіночої статі.

Доведено, що письменник був прихильником жіночої емансипації, вважав, що жінка повинна мати право на освіту, працю, участь у громадському житті, але не приймав псевдоемансипацію, не розглядав жінку у відриві від сім'ї, дітей, висловлював надію, що "нові жінки" зможуть поєднувати материнські та громадські обов'язки. Наголошено, що новаторство полягає в жанрових, змістовних, стилістичних пошуках, у розробці нових тем. Визначено новаторство П.Д. Боборикіна у створенні різноманітних жіночих типів: жінки-матері, жінки-страждальниці, "жінки на роздоріжжі", жінки, що прагне стати незалежною від чоловіка, жінки, яка змушена займатися проституцією, жінки-актриси, жінки-коханки, "нової жінки", яка прагне до самореалізації. Проаналізовано послідовне формування ідеалу "нової жінки".

Проаналізовано джерела та закономірності розвитку духовного життя суспільства. Зроблено екофеміністську оцінку кантівських поглядів на природу та жінку. Досліджено проблему джерел суперечностей у соціальних системах. Охарактеризовано девіантні форми пізнавальної активності. Описано методологічну спіраль Еріксона та можливості її застосування у філософії освіти. Розглянуто вплив особливих умов діяльності на динаміку спілкування військовослужбовців. З'ясовано особливості емпатійності офіцерів оперативно-тактичної ланки. Розкрито психологічні фактори формування ціннісних орієнтацій студентів. Висвітлено взаємозв'язок типу мотивації професійного вибору з професійною самоідентифікацією у майбутніх фахівців органів внутрішніх справ.

Досліджено метаболічні чинники ризику судинних ускладнень (дисліпідемію, оксидативний стрес) у жінок, хворих на цукровий діабет (ЦД) II типу за умов традиційної цукрознижувальної терапії та поєднаної з антиоксидантами. Обстежено 146 хворих на ЦД II типу та 21 здорову жінку. У хворих верифіковано значне порушення ліпідного профілю та різке підвищення оксидативного стресу (активацію перекисного окиснення ліпідів, зниження АОЗ), сполучені з високою частотою макро- та мікросудинних ускладнень, насамперед, ішемічної хвороби серця (44 %) та ретинопатії (43 %). Визначено характер зв'язку складових оксидативного стресу, ліпідного спектра та інсулорезистентності зі ступенем глікемічної компенсації за умов різного забезпечення статевими гормонами (пре-, пери- та постменопаузи). Встановлено ефективність перорального використання вітамінів E та C (<$Ealpha>-токоферолу ацетат + аскорбінова кислота) як засобу, що призводить до суттєвого гальмування окиснювальності ліпідів). На підставі результатів досліджень поглиблено уявлення про патогенетичні механізми формування метаболічних чинників судинних ускладнень за наявності ЦД II типу, зокрема, засвідчено можливу роль підвищеного оксидативного стресу в зникненні ангіопротекторної дії естрогенів.

Проаналізовано діяльність народної артистки України В.М.Чистякової, яка створила чимало видатних сценічних образів, прославила жінку-сучасницю ("Платон Кречет" Корнійчука, "Молода гвардія" за Фадєєвим, "Глибока провінція" Свєтлова) та оспівала мужню боротьбу за права поневоленої жінки ("Гайдамаки" за Шевченком, "Гроза" Островського, "Талан" Старицького, "Євгенія Гранде" за Бальзаком, "Примари" Ібсена). Значну увагу приділено Молодому театру під керівництвом Л.Курбаса, що ствердив нову репертуарну традицію, а також визначив нові критерії мистецьких цінностей.

Мета роботи - оцінити особливості вазорегуляторних властивостей ендотелію у вагітних із гестаційною гіпертензією шляхом визначення сироваткових концентрацій енотеліну-1 та С-натрійуретичного пептиду та їх співвідношення. Обстежено 61 вагітну жінку: I група - вагітні з гестаційною гіпертензією (n = 22), II група - жінки з прееклампсією (n = 20), III група - група контролю (n = 19). Для визначення концентрацій ендотеліну-1 та С-натрійуретичного пептиду у сироватці крові обстежуваних застосовано метод імуноферментного аналізу з використанням реактивів фірми "BIOMEDICA" (Німеччина). Сироваткові рівні ендотеліну-1 та С-натрійуретичного пептиду достовірно вищі у жінок із гестаційною гіпертензією (29,1 +- 2,84 пг/мл та 12,2 +- 1,24 нг/мл відповідно) та з прееклампсією (38,1 +- 2,82 пг/мл та 9,1 +- 0,90 нг/мл відповідно), порівняно з показниками у групі вагітних жінок із фізіологічним перебігом вагітності (15,86 +- 2,10 пг/мл та 6,95 +- 0,68 нг/мл відповідно). У жінок із прееклампсією виявлено дисбаланс у системі "конструктор/вазодилятатор" у вигляді переважання концентрації в сироватці крові ендотеліну-1 над рівнем С-натрійуретичного пептиду, про що свідчать результати співвідношення концентрацій ендотеліну-1 до С-натрійуретичного пептиду. Зокрема, їх співвідношення достовірно вище у вагітних із прееклампсією, ніж у групі контролю (<$E р~<<~0,05>). У вагітних із гестаційною гіпертензією дане співвідношення дещо вище порівняно з контрольною групою, що може бути проявом компенсаторної адаптації за рахунок зростання концентрації С-натрійуретичного пептиду у відповідь на збільшене вироблення ендотеліну-1. Висновки: для вагітних із гіпертензивними розладами, за даними дослідження, характерна ендотеліальна дисфункція, про що свідчить дисбаланс вазорегулюючих факторів, а саме, переважання вазоконстрикторного компоненту над вазодилятуючим.

Суміщену технологію однофотонної емісійної комп'ютерної томографії/комп'ютерної томографії (ОФЕКТ/КТ) широко впроваджують у практику при дослідженнях опорно-рухового апарату. Її застосування створює великі можливості для одночасної оцінки морфологічних, функціональних та молекулярних процесів в організмі людини, що загалом підвищує діагностичну точність методу порівняно з окремо проведеними сцинтиграфічним та рентгенологічним обстеженнями. Метою нашого дослідження було визначити можливості ОФЕКТ/КТ при діагностиці уражень скелета у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Обстежено 40 хворих: 21 жінку та 19 чоловіків віком 36 - 72 роки, середній вік становив 60,1 року. Пацієнтам виконано стандартну остеосцинтиграфію усього тіла, після чого проведено ОФЕКТ/КТ ділянок патологічно підвищеної фіксації радіофармпрепарату. За результатами дослідження визначено, що площа метаболічних змін у метастатичних кісткових вогнищах завжди перевищувала площу структурних порушень. Сцинтиграфічна картина склеротичних та літичних вогнищ мала відмінності, зумовлені різною інтенсивністю та особливостями патологічного процесу в них. Склеротичні вогнища в кісткових структурах, що не накопичували радіофармпрепарату, були доброякісної природи. Сцинтиграфічні ознаки метастатичного ураження кісткової тканини можуть з'являтися значно раніше, аніж відповідні рентгенологічні зміни. Додаткова інформація, отримана за рахунок КТ-складової обстеження, може мати важливе клінічне значення для діагностики хвороби та лікування пацієнта.

Мета роботи - представити розроблений і апробований алгоритм скринінгової діагностики депресивних і тривожно-депресивних розладів у жінок під час вагітності та в післяпологовому періоді. У скринінговому психодіагностичному обстеженні в ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України" взяли участь 247 жінок під час II триместру вагітності віком 17 - 45 років; поглибленим клінічним та клініко-психопатологічним методом досліджено 67 вагітних жінок віком 22 - 38 років, які мали високі показники за шкалами особистісної чи ситуативної тривоги та/або депресії (основна група), і 31 вагітну жінку віком 24 - 39 років із низькими показниками за вказаними шкалами (група порівняння). На підставі даних клініко-психопатологічного та патопсихологічного досліджень вперше апробовано та впроваджено за умов акушерського стаціонару раніше розроблений групою психосоматики та психотерапії ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України" алгоритм етапної діагностики депресивно-тривожних розладів у вагітних жінок у II триместрі, у 6 - 8 тижнів і до року після пологів. Отримані дані психодіагностичного скринінгу свідчать про широку розповсюдженість симптомів тривоги та депресії й високу питому вагу пацієнток із підвищеними показниками за шкалами депресії та тривоги, що обгрунтовує актуальність даного наукового дослідження, спрямованого на оптимізацію медико-психологічної допомоги вагітним жінкам і матерям із немовлятами. Висновки: доведено ефективність розробленого алгоритму своєчасного виявлення депресивних розладів у жінок під час вагітності та після пологів, який має бути впроваджений у загальномедичну, акушерську та спеціалізовану (психолого-психіатричну) практику для принципового поліпшення якості охорони психічного здоров'я вагітних жінок і матерів із немовлятами.

Обстежено 141-у жінку із гіпертонічною хворобою II стадії з та без супутньої залізодефіцитною анемією (ЗДА) віком від 54-х до 87-ми років. У пацієнток вивчали характер циркадної та вегетативної регуляції артеріального тиску (АТ) залежно від наявності супутньої ЗДА, її тяжкості та тривалості. Проведено аналіз результатів активної ортостатичної проби та добового моніторування АТ з розрахунком загальновідомих показників. Виявлено, що наявність супутньої ЗДА та її тяжкість у жінок із гіпертонічною хворобою асоціює зі значними порушеннями добової регуляції АТ і його барорефлекторної регуляції. У свою чергу, не виявлено значущих асоціацій між тривалістю супутньої анемії і порушеннями циркадної регуляції АТ.

На сьогодні надзвичайно велику увагу науковців приділено вивченню асоційованих змін м'язової та кісткової тканин (КТ) з віком. Низькі показники м'язової маси та її функції асоційовані з низькими показниками мінеральної щільності КТ, підвищеним ризиком падінь, погіршенням якості життя, функціональних можливостей та зростанням летальності пацієнтів. Проте проведено невелику кількість досліджень, у яких вивчено зв'язок між саркопенією й остеопоротичними переломами. Мета дослідження - вивчити особливості тілобудови, показники структурно-функціонального стану КТ в жінок віком 65 років і старше за наявності деформацій тіл хребців. Обстежено 171 жінку віком 65 - 89 років. Залежно від наявності деформацій тіл хребців пацієнтки були розподілені на дві групи: група А - 105 жінок без деформацій тіл хребців; група Б - 66 жінок із деформаціями тіл хребців. Визначення показників жирової, знежиреної маси, мінеральної щільності та якості КТ, рентгеноморфометричний аналіз тіл хребців за допомогою програми LVA проведено на приладі двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (Prodigy, GEHC Lunar, Madison, WI, США). Встановлено, що жінки з деформаціями тіл хребців порівняно з жінками без деформацій мають вірогідно нижчі показники мінеральної щільності КТ, якості трабекулярної КТ, жирової та знежиреної маси (p << 0,05). Частота пресаркопенії (зниженої знежиреної маси) у жінок із деформаціями тіл хребців становила 14,6 %, у жінок без деформацій - 2,2 %.