Досліджено соціальний статус та права жінок у соціально-економічній, юридичній та політичній сферах у період від створення держави Сполучені Штати Америки до 1920 р. Розглянуто правовий стан жіноцтва в соціально-політичному житті на ранньому етапі існування США. Вивчено відмінності в юридичному статусі чоловіків та жінок. Простежено еволюцію статусу жінки в соціально-економічному житті країни, зокрема у сфері оплачуваної праці, визначено причини змін в економічних правах та становищі жінок. Визначено роль суфражистського руху в розширенні рівноправності американських жінок у політичній та соціально-економічній сферах життя. Висвітлено вплив соціальних стандартів мислення і поведінки на проблему жіночих прав і можливостей, виявлено чинники формування соціально-економічного, юридичного та політичного статусу американських жінок.

Досліджено процес розвитку українського жіночого руху та роль жіноцтва у різних сферах суспільного життя. Показано суть та етапи організаційного та ідеологічного поступу національного фемінізму в Західній Україні, з'ясовано його спільні риси й особливості в порівнянні з Наддніпрянщиною, а також різними європейськими країнами. Під час розгляду головних сфер прояву та піднесення суспільної активності жіноцтва - участь у масових громадських товариствах та підпільному націоналістичному русі, політична та господарсько-просвітницька діяльність, здобутки на терені освіти, літератури, мистецтва тощо - було зроблено акценти на його ролі як самостійного творчого фактора в історичному процесі.

Вивчено проблеми становища сільських жінок УСРР у 1932 - 1933 рр. у соціально-економічній та духовній площинах. Досліджено особливості життя та діяльності представниць різних суспільних прошарків українського села за умов економічного, соціального та духовного становища в УСРР, яке склалося внаслідок проведення цілеспрямованої політики радянської влади та, зрештою, переросло у голодомор 1932 - 1933 рр. Домінуюче місце посідає визначення місця та ролі українських селянок у соціально-економічних, суспільно-політичних та культурних процесах, які проходили на території Радянської України, таких як розширення мережі партійних і комсомольських структур, колективізація та розкуркулення, становлення радянської сільської культури й освіти, насадження атеїзму.

Досліджено місце та роль жінок у межах кампанії більшовицької партії щодо розширення соціальної бази радянської влади. Виявлено механізми, завдяки яким жіноцтво залучалося до державного будівництва. Проаналізовано масштаби та наслідки цієї кампанії в 20 - 30-ті рр.

Розглянуто особливості організації роботи з ліквідації неписьменності та малописьменності в середовищі жіноцтва Львівщини в 1945 р. На основі аналізу архівних джерел та матеріалів, а також наукової літератури висвітлено основні характеристики процесу відновлення й діяльності культурно-освітніх установ на території Львівської області та участь у них жіночої частини населення. З'ясовано суттєві позитивні та негативні аспекти в процесі ліквідації неписьменності та малописьменності серед жінок у перший рік післявоєнної відбудови.

Вміщено етнологічні, фольклористичні, соціоантропологічні праці, які стосуються колективного жіночого культурного досвіду (трудової/господарської сфери, обрядовості, матеріальної культури, фольклору, звичаєвого права). Охарактеризовано становище української жінки-шляхтянки в пізньосередньовічно-ранньомодерний період. Розкрито роль жінки в українській календарній обрядовості, охарактеризовано жіноче вбрання кінця XIX - початку XX ст., жіночі весільні чини в традиційній обрядовості українців. Значну увагу приділено питанням жіночого начала в народному світогляді, акцентовано на традиційному стереотипі фемінності. Проаналізовано традиційні вірування та уявлення українців про контрацептиви та аборти, соціокультурні аспекти материнства. У побутовому та обрядовому контексті розглянуто стосунки хрещеної матері та хрещеників, чоловіка та дружини. Досліджено питання використання косметики в Галичині на початку XX ст.

У контексті національних культурно-освітніх процесів другої половини XIX - 1930-х рр. уперше проведено цілісний аналіз педагогічно-просвітницької складової ідеології українського жіночого руху Західної України та розкрито шляхи її практичної реалізації у межах австро-угорської, польської, румунської та чехословацької держав. На підставі аналізу архівних джерел і опублікованих матеріалів установлено, що організоване західноукраїнське жіноцтво створило самобутню концепцію освіти та формування національно-громадянської свідомості жінки-українки, піднесення авторитету в родині та суспільстві жінки-матері та відповідну систему форм, методів і засобів освітньо-вихової діяльності. Виявлено, систематизвано та теоретично обгрунтовано найважливіші положенння творчої спадщини педагогів - активних учасниць жіночого руху, які визначали мету, завдання, зміст жіночих культурно-освітніх організацій регіону в галузі родинного та громадського дошкільного виховання, розвитку національної школи, позашкільних опікунсько-виховних закладів, забезпечували утвердження духовних, гуманістичних, демократичних цінностей освіти та виховання дітей і молоді.

Крізь призму шести класичних ознак тоталітаризму проаналізовано долю радянського жіноцтва, що може розглядатися як орієнтир для подальших наукових досліджень, а також показано здобутки, проблеми і перспективи жіночих студій із погляду історіографії.

Досліджено історію становлення системи суспільного виховання за умов Радянської України 1920-х рр. Висвітлено особливості соціально-економічного, політичного та духовного життя УСРР, доведено стимулювальний вплив непу. Розкрито сутність "українського внеску" у процесі формування теорії комуністичної моралі, її заангажованість і підпорядкованість більшовицькій партії. Відображено боротьбу за монополію у суспільному вихованні між партійними та державними структураами, доведено гегемонію партії наприкінці розглянутого періоду. Визначено об'єкти виховного процесу, зокрема, члени КП(б)У, робітництво, селянство, жіноцтво, підростаюче покоління. Проаналізовано динаміку виховного процесу впродовж 1921 - 1925 рр., проведено порівняльну характеристику виховних форм і методів, наведено критичну оцінку дій влади. Доведено, що система морально-політичного виховання суспільства в УСРР на етапі свого становлення не мала ознак уніфікованості та жорсткої детермінації, перебувала у стадії пошуку оптимальних виховних проектів, що породжувало певну поліфонію думок.

Вперше комплексно досліджено суспільно-політичне становище жінки в радянській Україні в період 1920 - 1930-ті рр. На основі широкого кола джерел розглянуто зміну суспільно-політичного становища жінки в цей період. Показано еволюцію правового становища жінок, що суттєво вплинуло на участь жінки в усіх сферах українського суспільства. Визначено напрями та результати діяльності більшовицької партії та відповідних структур з роботи серед жінок стосовно залучення їх до суспільно-політичного життя. Проаналізовано діяльність громадських організацій та їх роль у вирішенні "жіночого питання" на українсько-радянських теренах. Висвітлено особливості створення образу "нової жінки" в УСРР та вплив на його формування засобів масової інформації, кінематографу та художньої літератури як масового агітаційно-пропагандистського матеріалу більшовицької влади. Доведено, що зміна суспільно-політичного становища жінки була обумовлена необхідністю залучити жіноцтво не лише до участі у політичному житті республіки, а й до виробничої сфери. Формування "нової жінки" - це не просто зміна образу, а створення робітниці чоловічого профілю з такою ж можливістю працювати на державу, займатися громадською та політичною роботою, поєднуючи з домашнім господарством, вихованням дітей та піклуванням щодо "рівноправних" чоловіків.

Вивчено життєпис українського жіночого руху у контексті суспільно-політичних процесів у середовищі української діаспори Канади в 1950 - 1980 рр. Визначено основні етапи організаційного становлення інституційної основи руху - громадських жіночих організацій, поширення їх мережі та чисельності учасників руху. Простежено форми представництва цього руху в межах загальноканадських і міжнародних жіночих організацій. Показано, що фемінізм українського жіночого руху в Канаді був у тісному зв'язку з національно-визвольним рухом на батьківщині. Жіночі організації проводили активну боротьбу за права людини та права української нації в Україні. Українське жіноцтво Канади приклало чимало зусиль, щоб за умов інтеграційних та асиміляційних впливів залучити українську громаду до розвитку рідномовного шкільництва. Доведено, що культурні процеси у середовищі української діаспори в Канаді були більш гендерно симетричними, ніж ті, що відбувалися на теренах України. Зроблено висновки щодо вирішальної ролі та домінантного місця жінки в культурі повсякденного буття. Підкреслено, що українські жінки займали гідне місце у розвитку науки в діаспорі.