Доведено доцільність становлення та розвитку егалітарної політики в державі та залучення жінок до формування стратегічних національно-політичних орієнтирів України. Висвітлено міжнародні досягнення в галузі паритетного представництва жінок у політиці та проведено аналогії з формами та методами боротьби українських жінок за свої соціально-політичні права з відповідними процесами на міжнародній арені. Розроблено рекомендації щодо підвищення рівня політичної активності жінок і запропоновано можливі варіанти вирішення соціально-політичних проблем, які виникають перед українським жіноцтвом.

Комплексно досліджено процес розвитку жіночої освіти Півдня України початку XX ст. На широкій джерельній базі висвітлено низку чинників, що мали вплив на формування системи жіночих навчальних закладів у XIX ст. Охарактеризовано організаційну структуру, матеріальне становище основних типів жіночих початкових, середніх, професійних, вищих шкіл Півдня України протягом першого десятиліття XX ст. Розкрито роль уряду, органів місцевого самоврядування, громадськості, приватних осіб у розширенні мережі освітніх закладів. Проаналізовано особливості навчально-виховного процесу цих закладів, перспективи застосування одержаної освіти жіноцтвом у тогочасному суспільстві.

Висвітлено правове становище української жінки періоду від княжої доби до середини XVII ст. Розглянуто правові аспекти суспільного і родинного життя української жінки. Описано звичаї та традиції українського козацтва, пов'язані з жіноцтвом. Запропоновано новий, неупереджений погляд на місце та роль жінки в історії України.

На підставі аналізу джерельного та фактологічного матеріалу вивчено певні аспекти діяльності жіночих рад - осередків жіночої активності, створених при місцевих осередках КП(б)У, які існували в Донбасі протягом 1920 - 1930 рр. Проаналізовано особливості рішення "жіночого питання" за сприяння жіночих рад. Висвітлено механізми опанування жіноцтвом Донбасу соціального, економічного та культурного простору за умов докоріннної трансформації суспільства. Розглянуто етапи розвитку радянських жіночих організацій Донбасу та їх структуру. Визначено причини створення осередків та умови участі в них робітниць і селянок, інтелігенції. Висвітлено переваги та недоліки у функціонуванні апарата щодо роботи серед жінок і оцінено процес реорганізації. Грунтуючись на дослідженні ситуації, яка склалася у Донбасі в 1920-ті - на початку 1930-х рр., щодо впровадження жіночої праці на підприємствах, її динаміки, виявлено шляхи підвищення кваліфікаційної підготовки робітниць за сприяння жіночих організацій. Розглянуто особливості процесу ліквідації неписьменності серед жінок завдяки діяльності жіночих рад. Виявлено пріоритетні напрямки професійної освіти серед жінок. Висвітлено їх практичну роботу стосовно підвищення культурного рівня робітниць і селянок у Донбасі. Визначено вплив жіночих організацій на покращання побутових умов населення регіону. Досліджено динаміку збільшення кількості жіночих відділів, делегатських зборів, а також проаналізовано рівень участі жінок у жіночих радах, їх кількісний і якісний склад. На підставі результатів вивчення й аналізу джерельного матеріалу та з урахуванням здобутків попередників зроблено висновки щодо

пріоритетних напрямків діяльності жіночих організацій. Оцінено їх внесок у розвиток жіночого руху.