Розроблено методи синтезу біметалічних нанокомпозитів паладію з перехідними металами (Сr, Мn, Fе, Сo, Ni, Сu, Zn, Сd, Аg) шляхом термічного розкладу металоорганічного прекурсору, одержаного осадженням зі стабілізованого натрій цитратом колоїдного розчину паладій(ІІ) гідроксиду катіонами перехідних металів. Визначено вплив умов одержання металоорганічного прекурсору на розміри та склад нанокомпозитів паладію з перехідними металами. Розроблено методи синтезу біметалічних нанокомпозитів міді з благородними металами (Рt, Рd, Аg, Аu) шляхом термічного розкладу купрум(ІІ) фульвату в ролі металоорганічного прекурсору. Визначено вплив умов піролізу купрум(ІІ) фульвату на структурні та сорбційні властивості мідь-карбонових і біметалічних нанокомпозитів міді з благородними металами. З'ясовано каталітичну активність біметалічних нанокомпозитів паладію з перехідними металами в окисно-відновних реакціях на прикладі реакції відновлення 4-нітрофенолу натрій боргідридом. Здійснено теоретичне моделювання активації молекули етилену за хемосорбції на біметалічних кластерах паладію з перехідними металами.

Патогенетично обгрунтовано удосконалення діагностики гострого та хронічного пієлонефриту. Вивчено клінічні ознаки гострого та хронічного пієлонефриту в активну та неактивну фазу розвитку хвороби, які зіставлені з зазначеними лабораторними, функціональними й інструментальними дослідженнями нирок. Одержані дані дозволили дійти до висновку, що найбільш значущим критерієм розвитку запалення у нирках є наявність сечового синдрому. Шляхом клініко-патогенетичного аналізу визначено, що основним діагностичним показником сечового синдрому є наявність та величина лейкоцитурії, що є проявом стадії ексудації з еміграцією у разі запалення. З метою доказу щодо активного характеру лейкоцитурії як прояву еміграції розроблено нову методику визначення субпопуляційного складу сечі за використанням імунного комплексу пероксидаза-антипероксидаза, за допомогою якої встановлено, що у здорових осіб у сечі наявні лейкоцити СD38 та СD45 у кількості вдвічі меншій ніж у крові, що складає до 4 % та до 8 % відповідно. Показано, що за наявності пієлонефриту, особливо за гострого та загострення хронічного у сечі вдвічі зростають показники активних лейкоцитів CD38 та CD45 на фоні недостовірних змін їх кількості у крові. Обгрунтовано, що перспективним шляхом виявлення запалення в нирках є визначення субпопуляційного складу активних лейкоцитів сечі зокрема CD38 та CD45, збільшення яких є ознакою пієлонефриту, та його фази розвитку та може використовуватися для діагностики та моніторингу захворювань нирок запального генезу.

Отмечено, что в ключевых элементах конструкций ядерных энергетических реакторов широко используются материалы с гексагональной плотноупакованной решеткой (Ве, Тi, Zr, Сd, Нf). Эти элементы конструкций находятся в жестких радиационных условиях под действием смешанного энергетического спектра тепловых, резонансных и быстрых нейтронов. Основные проблемы использования материалов в таких условиях возникают из-за явлений радиационного роста, ползучести, охрупчивания и распухания. Протекание процессов радиационного повреждения зависит от предварительной деформационной и термической обработок материалов, их структуры и текстуры. Облучение нейтронами вызывает в конструкционных материалах различные ядерные процессы, приводящие к образованию смещённых атомов с различной кинетической энергией, участвующих в атом-атомных процессах создания первичной радиационной микроструктуры за время ~10^-12 с. Представлены параметры, характеризующие структуру первичного радиационного повреждения гафния, полученные методом математического моделирования с использованием многопрограммного вычислительного комплекса ИМИТАТОР.

Вивчено окремі показники ендокринної та імунної систем, встановлено роль порушень цих показників у клінічному перебігу звичайного псоріазу та розроблено комплексний метод лікування, спрямований на оптимізацію ендокринного балансу та імунної системи. Дослідження окремих ланок ендокринної системи проведено у 120 хворих на звичайний псоріаз. У хворих на псоріаз встановлено різноспрямовані зміни вмісту кортизолу, а також пониження вмісту соматотропного гормону (СТГ). Підтверджено існування кореляційних зв'язків кортизолу і СТГ з клінічними виявами дерматозу. Встановлено суттєві зміни клітинної ланки імунітету: зниження в сироватці крові рівня CD3+- та CD4+-, CD16+- та СD56+-лімфоцитів, підвищення СD8+-лімфоцитів. Установлено цитокіновий дисбаланс, який характеризується пониженням вмісту ΙΦΗ-γ, ІЛ-2 та ІФН-α, збільшенням ІЛ-4. Підтверджено залежність клінічних виявів дерматозу від імунних порушень. Доведено ефективність розробленого методу комплексної терапії з використанням даларгіну і амізону, які сприяють більш швидкому розрішенню псоріатичного висипу, зменшенню кількості рецидивів, подовженню ремісії.

Вперше на основі показників імунологічної реактивності визначено частоту та тривалість проведення процедур автоматизованого плазмаферезу для донорів без попереднього донорського стажу та кадрових донорів, що не викликають виснаження гуморального та клітинного адаптивного імунітету в організмі активних донорів при систематичних донаціях плазми, враховуючи особливості популяційного імунітету донорів, які характеризуються лімфоцитозом, депресією хелперної та супресорної ланок. Доповнено наукові дані про імунологічну реактивність під час донацій плазми у тривалий період, протягом 18-ти місяців, який передбачений протоколами плазмаферезу, а також її участь у забезпеченні гомеостазу організму донорів. Встановлено, що клітинний адаптивний імунітет у активних донорів без попереднього донорського стажу менш виражений, ніж у кадрових, у яких він не змінюється. Виявлено пригнічення параметрів клітинного адаптивного імунітету у порівнянні з початковими значеннями: зниження на 20 % кількості CD4+-лімфоцитів та на 27 % числа СD8+-клітин у активних донорів без попереднього донорського стажу за систематичних донацій у період 6 - 9-й місяці при частоті донацій плазми більше, ніж одна процедура на 20 діб. З'ясовано, що гуморальний адаптивний імунітет і клітинна неспецифічна резистентність організму у активних донорів без попереднього донорського стажу підвищуються, але менше ніж у кадрових донорів, а гуморальна неспецифічна резистентність зростає більше, ніж у кадрових донорів, при цьому зміни відбуваються переважно в межах фізіологічних коливань показників. Одержані дані відображають недостатньо сформовані компенсаторно-адаптаційні реакції організму активних донорів без попереднього донорського стажу та стійкі - у кадрових донорів. Визначено, що за систематичних донацій плазми в імунних реакціях, окрім Thl та Th2, приймають участь і Th17.

Вперше визначено морфологічні особливості клітинного складу та експресії прозапальних цитокінів у тканині спайок, що характеризують імуно-проліферативні порушення структури сполучної тканини у пацієнток із перитонеальними тазовими спайками та виявлено позитивний взаємозв'язок із поширеністю спайкового процесу у малому тазі та його генезом. Розширено уявлення про патогенез спайкового процесу у малому тазі, пов'язаний із вивченням ролі прозапальних цитокінів, а також імуно-компетентних СD68-позитивних клітин (макрофагів) у тканинах перитонеальних тазових спайок у жінок репродуктивного віку. Доведено, що виражений вплив на розвиток спайок чинить перитонеальна рідина, в якій виявлено найбільш суттєве підвищення вмісту прозапальних цитокінів. СD68-позитивні клітини (макрофаги) виявляли в усіх спостереженнях, проте їх кількість варіювала у залежності від генезу спайкоутворення, значно переважаючи у пацієнток із зовнішнім генітальним ендометріозом. На підставі накопиченого клінічного матеріалу уточнено ефективність різних методів топічної діагностики спайкового процесу черевної порожнини та органів малого тазу у жінок репродуктивного віку. Подано й обгрунтовано алгоритм вибору хірургічного доступу в залежності від локалізації спайкового процесу черевної порожнини та виду операції. З клініко-патогенетичних позицій обгрунтовано напрями профілактичних заходів з урахуванням належності до групи ризику, а також виразності імуно-проліферативних порушень.

Досліджено морфогенез органів імунної системи свійської свині (тимус, лімфатичні вузли, селезінка, лімфоїдні утворення слизової оболонки кишечника) на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу з моменту народження до 29-ти діб. Наведено результати дослідження макро- та мікроскопічної будови тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки і лімфоїдних утворень, асоційованих зі слизовою оболонкою кишечника свійської свині на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу із застосуванням загальноприйнятих методик. Встановлено, що морфогенез органів імунної системи свійської свині на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу характеризується загальними біологічними закономірностями та відбувається у певній послідовності залежно від віку тварин і виявляється відповідними особливостями морфофункціональної спеціалізації та диференціювання їх імунних структур. Вікові зміни тимуса відображаються на його структурі та органо-, гістометричних показниках залежно від морфотопографії часток органа. Відбувається збільшення його лінійних параметрів за зростання паренхіматозних (лімфоїдних) і зменшення стромальних компонентів. Водночас з тим пропорції загальної довжини часток тимуса мають відповідну залежність стосовно їх морфотопографії. Ріст і розвиток компонентів селезінки виявляється віковими індивідуальними змінами її стромально-паренхіматозних структур. Абсолютна маса селезінки у свійської свині від народження збільшується прямолінійно, з прогресивним зростанням до 29-ти діб. Відносна маса селезінки є прямопропорційною абсолютній масі та масі тіла тварин. Її показник з віком тварин достовірно зменшується. Постнатальне перетворення структурно-функціональних одиниць лімфатичних вузлів пов'язане, насамперед, з інтенсивним формуванням лімфоїдних вузликів на основі кіркової речовини та розміщенням їх у вигляді скупчень у центральній зоні лімфатичних вузлів і на їх периферії. Формування й диференціювання гісто- та цитоструктур плямок Пейєра виявляється значним зростанням маси їх лімфоїдної тканини. З віком тварин відбувається ріст і диференціація плямок Пейєра, що призводить до зростання відносної площі їх лімфоїдної тканини, яка достовірно змінюється у бік збільшення чи зменшення залежно відділу кишечника. На основі імуногістохімічних досліджень вперше доведено, що лімфоїдна тканина органів імунної системи поросят (тимус, лімфатичні вузли, селезінка, лімфоїдні утворення слизових оболонок) на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу максимально сформована зрілими Т-лімфоцитами із маркерами СD3, що вказує на домінування у них клітинних механізмів імунітету, та В-лімфоцитами із маркерами СD79, які відповідають за гуморальну ланку імунітету.

Вперше проведено дослідження тканини медулобластом у дорослих на наявність стовбурових пухлинних клітин (СПК) і герпес-вірусної контамінації. У медулобластомах дорослих СПК виявлено у 68,2 % випадків, у медулобластомах дітей - у 85,4 %. Вперше визначено, що найчастіше у тканині пухлин виявляються два віруси - цитомегаловірус (ЦМВ) і вірус Епштейна-Барр (ВЕБ). Залежно від контамінації пухлинного вогнища медулобластоми у дорослих розподіляють на чотири групи: пухлини без вірусів, пухлини з двома вірусами, пухлини з ЦМВ і пухлини з ВЕБ. Доведено, що пацієнти з пухлинами, контамінованими двома вірусами, мають більший розмір пухлин і коротший безрецидивний період. Досліджено експресію на клітинах медулобластом у дорослих молекулярних активаційних рецепторів і фенотипічних маркерів (СD-25, СD-45, СD-3, СD-34, СD-38, СD-56(NCАМ), СD-95, p-53). Визначено, що медулобластоми у дорослих містять меншу кількість клітин з активаційними рецепторами порівняно з медулобластомами у дітей. Показано необхідність застосування індивідуальної лікувальної тактики з урахуванням морфологічних, вірусологічних і клітино-молекулярних характеристик медулобластом. Підтверджено гістологічну подібність медулобластом у дорослих та дітей. За даними електронно-мікроскопічних досліджень виявлено відмінності у будові ядра, хроматину, кількості ядерець, структурі мітохондрій, довжині та ширині міжклітинних контактів між медулобластомами у дорослих та дітей. Встановлено, що використання нейровізуалізуючих методів надає змогу діагностувати первинне вогнище медулобластоми у дорослих, а також виявляти ранні ознаки їх метастазування, що визначає тактику лікування. Кількість медулобластом, які під час первинної діагностики мали ознаки метастазування в головному мозку та хребтовому каналі, не перевищує 1,5 %. Поглиблено наукове уявлення щодо впливу променевої терапії на гістоструктуру медулобластоми у дорослих і визначено 3 варіанти патоморфологічних змін у тканині медулобластом: цитостатичні, цитодеструктивні та цитостатично-цитодеструктивні. Найбільші терміни безрецидивного періоду життя спостерігали за цитостатично-цитодеструктивними діями променевої терапії, розпочатої в ранній період після хірургічної операції. Встановлено, що у 22,5 % від загальної кількості досліджених спостережень була відсутня чутливість до дії променевої терапії, що надало підставу розподілити медулобластоми дорослих на чутливі та резистентні до опромінення.

Наведено теоретичне узагальнення результатів і досягнуто практичне вирішення наукового завдання - оптимізації лікування діабетичної нефропатії в поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ) на підставі вивчення патогенетичних клітинних механізмів розвитку цих захворювань, клінічних особливостей їх перебігу та впливу на них комплексного лікування зі застосуванням донаторів L-аргініну та селективного антагоніста рецепторів альдостерону. З'ясовано, що у хворих з поєднаною патологією підвищується експресія адгезивних молекул СD54 і СD11ь-інтегрину, зростає агрегація, порушується киснезалежний метаболізм і функціонування системи оксид азоту (NО-синтаз) в нейтрофілах. Виявлено тісні взаємозв'язки між функціональними характеристиками нейтрофілів і швидкістю клубочкової фільтрації та мікроальбумінурією, що свідчить про суттєву роль цих клітин в патогенезі та прогресуванні коморбідної патології. У коморбідних хворих виявлено суттєве зростання вмісту альдостерону, яке асоціюється з порушенням функціонального стану нирок. Обгрунтовано доцільність використання L-аргініну та селективного антагоніста рецепторів альдостерону еплеренону в складі комплексної терапії хворих на діабетичну нефропатію в поєднанні з ГХ на підставі їх позитивного впливу на нейтрофільну ланку клітинних механізмів запалення та на функціональний стан нирок.

Вивчено ефекти стимульованого ангіогенезу в ділянці ішемічного ушкодження головного мозку за допомогою інтрацеребральної трансплантації ембріональної нервової тканини (ТЕНТ) і тканини кісткового мозку (ТТКМ) на модифікованій моделі монофіламентної оклюзії середньої мозкової артерії (ОСМА) із блокуванням колатерального кровопостачання у щурів. Досліджено 204-и білих безпородних щурів-самців віком 3 - 4 міс., поділених на групи та підгрупи залежно від виконуваних експериментальних процедур: ОСМА, ОСМА та ТЕНТ, ОСМА та ТТКМ, ОСМА та інфузія фосфат-буферного 0,9 % розчину натрію хлориду (ІФБР) на 2-гу добу після ОСМА, із "псевдооклюзією" середньої мозкової артерії (ПОСМА) та інтрацеребральною ін'єкцією на 2-гу добу після ОСМА. Об'єм ділянки інфаркту мозку визначали за допомогою фарбування зрізів головного мозку розчином 2,3,5 - трифенілтетразолію хлориду на 7-му і 14-ту добу після ОСМА, а кількість новоутворених судин в периінфарктній зоні (ПІЗ) - шляхом імуногістохімічної детекції маркера СD34 в ендотеліоцитах на 1 і 3-тю (між підгрупами з ОСМА та ПОСМА), 7-му, 14-ту і 28-му добу (між іншими групами) після ОСМА. Оцінювання неврологічних порушень у піддослідних тварин і гістологічне дослідження головного мозку проводили на 1-шу, 3-тю, 7-му,14-ту, 21-шу і 28-му добу після ОСМА. Зазначено, що ТТКМ і ТЕНТ приводили до збільшення кількості судин в ПІЗ головного мозку щурів, найбільш вираженого на 28-му добу, зменшення об'єму ділянки інфаркту мозку та регресу неврологічного дефіциту з 3-ої до 28-ої доби спостереження в динаміці. Отже, ТТКМ виявилася більш ефективною, ніж ТЕНТ, у відновленні неврологічних функцій у піддослідних тварин за рахунок більш вираженого ангіогенного ефекту.

Теоретично узагальнено та практично вирішено проблему вдосконалення інтенсивної терапії (ІТ) та підвищення її ефективності на підставі аналізу результатів обстеження та проведення ІТ 264-х дітей з синдромом системної запальної відповіді (ССЗВ) та сепсисом. Розширено традиційну практику дослідження за рахунок втілення кількісного визначення С-реактивного протеїну (С-РП), прокальцитоніну, прозапальних медіаторів, показників клітинного імунітету, протеїну S-100 та використання науково обгрунтованих реперних позицій прийняття рішення, що дозволило раніше виявити тяжкий перебіг сепсису і прийняти відповідне терапевтичне рішення. Розроблено критерії прогнозування та діагностики органних розладів за допомогою визначення розширеного пакета лабораторного обстеження дітей із сепсисом і ССЗВ за рахунок включення в нього С-РП, прокальцитоніну, ІL-2, ІL-6, ІL-8, ТNFα, показників клітинного імунітету, протеїну S-100. Це збільшує діагностичну можливість визначення сепсису і тяжкого сепсису, для якого характерна дисфункція органів і систем. Для визначенняі інформативності, швидкості та доступності застосовано кількісний показник С-РП. Обгрунтовано використання прокальцитонін-орієнтованого протоколу для ефективності призначеної антибактеріальної терапії. Рекомендовано для перебігу сепсису та прогнозування летальності визначати рівень ІL-2 та ІL-8. Для виділення пацієнтів з імунопаралічем встановлено ефективні показники клітинного імунітету: кількість В-лімфоцитів, Т-хелперів, співвідношення СD4/СD8 та кількість лейкоцитів, а для паціентів із ризиком виникнення енцефалопатії - показники протеїну S-100. Визначено, що лише за рахунок застосування прокальцитонін-оріентованої антибактеріальної терапії на фоні науково обгрунтованої інтенсивної терапії сепсису можна зменшити летальність на 3,8 %.

Розроблено методи синтезу органо-мінеральних композитів хітозан - неорганічний адсорбент. Визначено шляхи наступної функціоналізації їх поверхні, досліджено адсорбційні властивості синтезованих гібридних адсорбентів щодо оксоаніонів і катіонів перехідних металів. Шляхом зшивання адсорбованого біополімеру та з використанням ковалентної іммобілізації та золь-гель перетворень синтезовано композити хітозан - мінерапьний носій. Показано, що синтезовані органо-мінеральні композити мають високу сорбційну ємність щодо металовмісних оксоаніонів у широкому діапазоні кислотності середовища та кінетичні характеристики на рівні неорганічних носіїв. Визначено оптимальні умови проведення адсорбції досліджених йонів: значення кислотності середовища та час контакту адсорбентів з розчинами металів. Встановлено, що оксоаніони V(V), Мо(VI) і Сг(VI) екстрагуються з найвищим ступенем сорбції з водних розчинів за кислого pH середовища, а катіони перехідних металів Zn(II), Рb(II), Сu(II), Сd(II), Fе(III) з нейтрального середовища у формі аквакомплексів і з слабколужного середовища у формі суміші аміакатних, ацетатних і різнолігандних комплексів цих металів за участю аміаку й ацетат-йонів. Для посилення адсорбційних властивостей по відношенню до катіонних форм досліджених металів здійснено функціоналізацію поверхні композиту хітозан - силікагель йодоцтовою кислотою. Встановлено, що одержаний органо-мінеральний композит з карбоксильними групами на поверхні значно краще адсорбує катіони важких металів. Визначено кінетичні та термодинамічні характеристики адсорбції йонів. Показано, що адсорбція оксоаніонів металів описується переважно рівнянням моделі Ленгмюра, а адсорбція катіонів досліджених металів корелює з рівняннями ізотерм Ленгмюра та Фрейндліха.

Наведено результати досліджень структури, морфології, електричних, фотоелектричних та оптичних властивостей напівпровідників Сd(Zп)Те за хімічної обробки та за дії наносекундних лазерних імпульсів. Визначено режими опромінення для оптимізації параметрів кристалів Сd(Zп)Те, розроблено технічні методи та технологічні прийоми обробки поверхні напівпровідників. Встановлено пороги плавлення й умови обробки за дії наносекундних імпульсів рубінового (λ = 694 нм) і YAG:Nd (λ = 532 нм) лазерів для індукованого травлення та полірування поверхні напівпровідників, підвищення однорідності поверхневого шару кристалів та модифікації його властивостей. Особливу увагу приділено розробці методу лазерно-індукованого твердофазного легування поверхневого шару високоомних кристалів CdТе р-подібного типу з використанням відносно товстої (300 - 400 нм) плівки легуючого елементу In, попередньо напиленої у вакуумі на поверхню зразка. Проаналізовано нетермічний механізм легування, який пов'язується з лазерно-стимульованою модифікацією точково-дефектної структури напівпровідника внаслідок виникнення високих напруг і тисків. Встановлено оптимальні умови нанесення контактів In та Аu, режими лазерно-індукованого легування поверхневої області кристалів CdТе індієм. Виготовлено експериментальні діоди In/СdТе/Аu з р-n переходом, що мають низький зворотній струм, є чутливими до рентгенівського та гамма випромінювання та можуть використовуватися як ядерні детектори. Розроблено термоелектричні стабілізатори (термохолодильники) для стабілізації температури, зокрема ядерних детекторів. Розроблено метод легування халькогенідних напівпровідникових матеріалів А₄В₆, що підвищує термоелектричну ефективність гілок термопарного елементу. Запропоновано спосіб одержання одноріднолегованих термоелектричних матеріалів з використання технології перемішування речовини під час синтезу.

За допомогою комплексу методів дослідження червоподібного відростка плодів і дітей (n=107) установлено, що з 28-го тижня пренатального онтогенезу синтез глікогену в клітинах епітелію знижується та підвищується продукція протеогліканів і сіалових кислот. Показано, що з 25-го тижня внутрішньоутробного розвитку біля кровоносних судин виявляються скупчення лімфоцитів, а на їх основі в подальшому утворюються периваскулярні лімфоїдні вузлики. В їх складі - малі, середні лімфоцити, інші клітини, макрофаги, клітини в стадії апоптозу (каспаза 3+) і проліферації (Кі-67+). З 28-го тижня внутрішньоутробного періоду виявляються лімфоепітеліальні вузлики. Вони складаються з малих, середніх лімфоцитів, ретикулярних клітин і макрофагів. В субепітеліальній та периферичній зоні вузликів лімфоцити мають рецептори СDЗ, РNА, а в центральній зоні виявляються лімфоцити з рецепторами до СD20, SBA, макрофаги (СD68+ / РNА+ / SВА+, клітини в стадії проліферації (Кi-67+) і апоптозу (каспаза 3+). Після народження формування лімфоїдних структур продовжується. З першого по п'ятий місяць центральної зони, що складаються з В-лімфоцитів (СD20+ / SBA+), клітин на стадіїпроліферації Кі 67+, апоптозу (каспаза 3+) і макрофагів (СD68+ / PNA+ / SBA+) збільшується в розмірах. Кількість і розміри лімфоїдних вузликів з шостого по дванадцятий місяць у стінці червоподібного відростка збільшується. Зростає кількість лімфобластів плазматичних клітин, макрофагів (СD68+ / PNA+ / SBA+), В-лімфоцитів (СD20+ / SBA+), клітин на стадії проліферації (Кі-67+) та апоптозу (каспаза 3+).

Вивчено кореляційні залежності об'єму клиноподібної пазухи від віку, статі й антропометричних даних черепа. Досліджено морфологічні характеристики структурних елементів і факторів місцевого захисту слизової оболонки різних стінок клиноподібної пазухи в людей різних вікових груп. Уперше визначено гістоструктурні особливості псевдобагатошарового війчастого циліндричного епітелію слизової оболонки кожної окремої стінки клиноподібної пазухи у людей зрілого, похилого і старечого віку. За допомогою імуногістохімічного маркера СD34 виявлено будову мікросудин в субепітеліальних структурах різних стінок клиноподібної пазухи людини. Встановлено, що в задній стінці пазухи клиноподібної кістки, яка характеризується великим вмістом зон росту, у людей зрілого віку відбуваються процеси ангіогенезу. Виявлено особливості імунного контролю в слизовій оболонці окремих стінок сфероїдального синуса. З'ясовано гістотопографічні та імуногістохімічні особливості слизової оболонки клиноподібної пазухи.

На примере сплава ГЦК-Ni - Fe применён статистико-термодинамический подход к численному анализу влияния термических и концентрационно-магнитных флюктуаций на интенсивность кинематического диффузного рассеяния излучений (рентгеновских лучей или тепловых нейтронов) в атомно-неупорядоченных (с ближним порядком (БП)) магнитных сплавах. В рамках приближений самосогласованного и среднего самосогласованного полей и простейшей "интерполяционной" аппроксимации получено выражение для распределения интенсивности диффузного рассеяния по квазиволновым векторам (в том числе и для брэгговской "фундаментальной" точки) в зависимости от полных энергий "смешения" атомов ГЦК-сплава в температурно-концентрационных (Т - с) областях его макроскопически ферро- и парамагнитного состояний. С использованием статистического метода Монте-Карло и доступных экспериментальных данных о параметрах БП Уоррена - Каули смоделированы 2D-картины распределения интенсивности диффузного рассеяния в плоскостях типа (001)* обратного пространства и соответствующее пространственное размещение (локальные конфигурации) атомов Fe и Ni на узлах. Одним из результатов работы является установление возможности простого и достаточно точного оценивания полных энергий "смешения" при учёте магнитных и немагнитных вкладов на основе экспериментальных БП-интенсивностей для магнитных сплавов, определённых с применением только рентгеновских дифракционных методик для синхротронной измерительной аппаратуры вместо традиционных методик нейтронного рассеяния, которые обычно используются для диагностики магнитоупорядоченных материалов. Представленные аналитические и численные результаты

о диффузном рассеянии в (пара)магнитных сплавах ГЦК-Ni - Fe согласуются с надёжными данными измерений дифракции рентгеновских лучей и тепловых нейтронов, накопленными за многие годы.

Індекс рубрикатора НБУВ: К222.063 + К232.206.3

Рубрики:

Фізичні властивості заліза та його сплавів

фізичні властивості нікелю та його сплавів

Шифр НБУВ: Ж23022 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Розроблено методи синтезу похідних нових поліконденсованих систем - бензо[ сd]фуро[2,3- f]індолу 7,8-дитщробензо[ сd]фуро[2,3- f]-індолу. На їх підставі одержано вінілогічні ряди катіонних поліметинових барвників (ПБ) симетричної будови. Проведено систематичне дослідження їх спектрально-люмінесцентних властивостей. Показано, що максимуми поглинання симетричних ПБ на підставі ядра бензо[ сd]фуро[2,3- f]індолу зміщені батохромно на 30 нм, у порівнянні з аналогічними барвниками на основі бензо[ сd]індолу. Для симетричних ПБ, похідних 7,8-дагідробензо[ сd]фуро[2,3- f]індолу, величина батохромного зміщення максимуму поглинання значно більша (понад 100 нм). Оцінено природу смуг поглинання даних барвників. Синтезовано та досліджено спектральні властивості несиметричних ПБ, похідних бензо[ сd]фуро[2,3- f]індолу та 7,8-дигідробензо[ сd]фуро[2,3- f]індолу. Встановлено, що спектральні властивості внутрішньоіонних барвників на підставі ядра 7,8-дигідробензо[ сd]фуро[2,3- f]індолу. Показано, що значне поглиблення забарвлення є загальною властивістю катіонних і внутрішньойонних барвників, одержаних на підставі даного гетероциклу. На підставі ядер 7,8-дигідробензо[ сd]фуро[2,3- f]індолу та бензо[ сd]фуро[2,3- f]індолу вперше одержано стійкі в розчинах і в твердому етапі відповідні 1,2-бісгетарилегиліденові катіон-радикали, електронний спектр яких містить в ближній ІЧ області інтенсивну лціанінову» смугу.

Методами патоморфологического исследование показано, что при мозговых инсультах на фоне микроциркуляторных нарушений с повышением проницаемости гематоэнцефалического барьера в мозге накапливаются иммунные клетки, преимущественно СD8 и СD68 с развитием воспалительной реакции, которая может играть важную роль в патогенезе цереброваскулярных заболеваний.

Одержано залежності інтенсивності міжзонного інфрачервоного випромінювання від величини направленої пружньої деформації для різних рівнів збудження в вузькощілинних напівпровідниках (ВН) на прикладі InSb. Встановлено домінуючі механізми рекомбінації. Доведено суттєве (багатократне) підвищення квантового виходу міжзонного ЇЧ випромінювання у ВН InSb за умов пружно-деформованого стану, що пов'язано з пригніченням міжзонної Оже рекомбінації. Запропоновано та підтверджено експериментальними деформаційними дослідженнями на InSb модель багатофононного захоплення носіїв заряду глибокими центрами. Визначено типи центрів захвату. Показано, що явище дислокаційної фотолюмінесценції (ДФЛ) є загальною характеристикою для напівпровідників групи А ²В ⁶ - халькогенідів кадмію. Визначено дві принципово відмінні серії випромінювальних смуг ДФЛ і одержано їх основні характеристики в Сd(Те, Sе, S). Встановлено відповідність кожної з випромінювальних серій ДФЛ у напівпровідниках типу А ²В ⁶ певному типу дефектів. Визначено механізми дефектоутворення під час низькотемпературного руху дислокацій та визначено принаймні три типи дефектів, які виникають за цього: безпосередньо дислокації, метастабільні ланцюгові структури вакансій (або міжвузлів) і глибокі центри, притаманні вихідному кристалу.

Показано, що введення в структуру матеріалів оксиду алюмінію призводить до зміщення рН_ТЗН в основну область і синергізму властивостей сорбційних матеріалів, а також дозволяє проводити цілеспрямовану зміну кислотно-основних властивостей оксигідратних матеріалів для одержання універсальних заряд-селективних іонообмінних сорбентів з нановолокнистою структурою. Досліджено їх питому поверхню, пористість, сорбційні та кінетичні властивості. Досліджено провідність матеріалів в адсорбованій формі, а також рухливість сорбованих іонів. За результатами вивчення катіонообмінних властивостей індивідуальних і бінарних оксигідратів знайдено, що у разі введення багатовалентних металів Zr, Sn, Ті в Al₂O₃ одержано композиційні матеріали з високою поверхнею, які здатні поглинати катіони важких металів. Ряд селективності для всіх бінарних оксигідратів відповідає: Сu (II) <Сd (II) <Рb (II). Дослідження кінетики сорбції іонів Сr (VI) оксигідратнимі сорбентами з лужних і кислих розчинів показало, що час напівобміну для іонів хрому становить 2 - 7 хв. Для всіх вивчених оксигідратів величина коефіцієнта дифузії Сr (VI) знаходиться в інтервалі 0,1 - 0,3·10^-11 м²·с^-1. Знайдено, що найбільшу величину рухливості мають бінарні оксигідрати у порівнянні з індивідуальними. Для бінарних оксигідратів характерним є ряд: Ti_0,5Al_0,5O_y·nH₂O0,7Al_0,3O_y·nH₂O0,7Al_0,3O_y·nH₂O*. Показано перспективність застосування одержаних матеріалів для вилучення Сr (VI) з розбавлених розчинів.