Відкрито нікотинацидаденіндинуклеотид фосфат (НААДФ) як речовину, що здатна вивільнювати Ca<^>2+ з внутрішньоклітинних депо. Розкрито сучасні уявлення про механізми синтезу НААДФ у клітині за участі ферменту СD38. Вплив НААДФ описано для різних клітин та тканинних препаратів як ссавців, так і яєць морського їжака. Стисло охарактеризовано кислотне депо клітин, яке, як показано різними дослідниками, є чутливим до НААДФ. Можливі механізми наповнення цих депо кальцієм залучені до створення протонного градієнта на мембранах кислих депо. Перелічені канальні структури кислотних депо і ендоплазматичного ретикулуму, які можуть вважатися рецепторами НААДФ. Розглянуто існуючі на сьогодні гіпотези впливу НААДФ на внутрішньоклітинні кальцієві депо: пряма модель, тригерна, проміжного спряження та конформаційного спряження, а також уніфікована гіпотеза, що пояснює розбіжності між усіма механізмами. Описано фізіологічні процеси, у яких залучений НААДФ.

Мета роботи - дослідження особливостей росту аденокарциноми Ерліха in vivo після інкубації з наночастинками на основі ортованадатів рідкісноземельних металів сферичної, веретеноподібної і стрижнеподібної форми за різних концентрацій. Методом імунофлуоресценції здійснено кількісне оцінювання пухлинних прекурсорів різного ступеня диференціювання за наявністю фенотипових маркерів СD44, CD24, CD117 і Sca-1. Показано гальмування пухлинного процесу після передобробки клітин аденокарциноми Ерліха наночастинками усіх форм за вивчених концентрацій. Найбільшою мірою до гальмування росту пухлини були здатні веретеноподібні наночастинки за концентрації 0,875 г/л, що зумовлювало максимальну виживаність мишей-пухлиноносіїв. Показано істотний перерозподіл вмісту в зростаючій пухлині прекурсорів з вищезазначеними фенотиповими маркерами після передобобки перевивних клітин аденокарциноми Ерліха вивченими наночастинками. Встановлено прогностичну значущість коефіцієнта співвідношення CD44hi до CD117+-клітин в оцінці ефективності протипухлинної терапії.

Цель работы - анализ и определение взаимосвязи показателей клеточного иммунитета у детей с рекуррентными респираторными заболеваниями (РРЗ) в зависимости от уровня иммуноглобулина Е (IgE). Обследован 81 ребенок с РРЗ в возрасте от 2 до 6 лет (I группа наблюдения - 45 детей, с показателями IgE выше референтных значений возрастной нормы; II группа - 36 детей с уровнем IgE в пределах возрастной нормы. У 55,56 % детей с РРЗ уровень IgE-антител превышал референтные значения возрастной нормы. Клеточный иммунитет у 53,33 % детей с РРЗ и высоким уровнем IgE характеризовался снижением относительного количества Т-лимфоцитов с фенотипом СD3+ и CD4+ и повышением лимфоцитов с фенотипом CD25+, с умеренной положительной прямой корреляционной связью между показателями CD25+ и IgE (R = 0,35, p << 0,05). У детей с РРЗ и нормальным уровнем IgE в 38,89 % случаев регистрировалось снижение относительного количества Т-лимфоцитов с фенотипами СD3+, CD4+, CD8+ и повышение CD16+ и CD19+, а только в 11,1 % - повышение лимфоцитов с фенотипом CD25+. Независимо от способности к образованию IgE показатели клеточного иммунитета регистрировались в пределах возрастной нормы у 53,09 % обследованных и, соответственно, у 46,91 % отмечалось нарушение клеточного звена иммунитета. Выводы: у детей с РРЗ изменения в клеточном звене иммунитета регистрировались на 14,44 % чаще в группе обследованных с высоким уровнем IgE.

В последние годы опубликован ряд сообщений о синтезе тетрагональной аллотропной модификации бора t-B52. Однако ее кристаллическая структура не была однозначно установлена, а значительные отклонения отношения параметров решетки а/с заставляют усомниться в ее единственности. Впервые приведены результаты ритвельдовского уточнения кристаллической структуры высокотемпературной фазы высокого давления бора, полученной прямым твердофазным превращением ромбоэдрического <$E beta>-B106 при 20 ГПа и 2500 К. Несмотря на то, что эта фаза принадлежит к типу t-B52, ее структуру следует рассматривать как псевдокубическую с отношением а/с равным <$E sqrt 2>.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л463.4

Рубрики:

Карбід бору. Нітрид бору

Шифр НБУВ: Ж14159 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Мета роботи - вивчення впливу поліетиленгліколю ПЕГ-1500 на активність Ca²⁺-АТРазиі зміну експресії поверхневого маркера CD44 у мембранах еритроцитів людини. Визначення активності Ca²⁺-АТРази виконували в замкнутих тінях еритроцитів за рівнем накопичення неорганічного фосфору. Зміна експресії CD44 і кількості CD44₊-еритроцитів оцінювали за допомогою методу проточної цитометрії. Встановлено інгібування активності Ca²⁺-АТРази, а також зниження рівня експресії СD44 і зменшення кількості СD44⁺-клітин, що відображає складні перебудови у мембранно-цитоскелетному комплексі еритроцитів під впливом ПЕГ-1500. Вплив ПЕГ-1500 на поверхневий маркер CD44 може бути опосередкований модифікацією протеїнів мембранно-цитоскелетного комплексу, про що свідчить посилення втрати CD44 мембранами в еритроцитах після застосування протеїнзшиваного реагента діаміду. Зниження активності Ca²⁺-АТРази може сприяти підвищенню рівня внутрішньоклітинного Ca²⁺ і призвести до модифікації взаємодій інтегральних протеїнів з компонентами цитоскелета, унаслідок чого може спричинити везикуляцію мембран і зниження експресії маркера CD44, який динамічно пов'язаний із цитоскелетом.

Отмечено, что неоперабельный рак печени плохо поддается обычным методам лечения и прогноз этого заболевания крайне неблагоприятен. С целью разработки новых методов лечения этой патологии предпринята попытка использования экспериментальных подходов, основанных на генной терапии. В частности использован аденовирусный вектор, экспрессирующий лиганд рецептора 4-1ВВ, для стимуляции противоопухолевого иммунитета у крыс с перевивным раком печени. Инфекция in vitro клеток рака печени линии McA-RH7777 указанным аденовирусным вектором (AdCMVm 4-1BBL) приводила к дозозависимой индукции в них экспрессии лиганда рецептора 4-1ВВ. При этом, хотя характер роста этих клеток in vitro не изменялся, экспрессирующие клетки утрачивали свою туморогенность при внутрипеченочной имплантации сингенным крысам линии Буффало. Внутриопухолевое введение аденовирусного вектора, экспрессирующего лиганд рецептора 4-1ВВ, в случае ортотопической модели опухолевого роста приводило к эрадикации опухоли. При этом продолжительность жизни 69,5 % животных, получивших указанный аденовирусный вектор, составила более 18 недель. Введение вектора AdCMVm 4-1BBL сопровождалось выраженной инфильтрацией опухолевых очагов лимфоцитами, повышался также и апоптический индекс в клетках опухоли. Выраженный противоопухолевый эффект опосредовался СD8+Т-клетками, сопровождался повышением содержания интерлейкина-12 в сыворотке крови и повышением активности природных киллеров. У животных, подвергшихся такой терапии, развивался специфический противоопухолевый иммунитет по отношению к опухолевым клеткам указанной линии. Токсичность такой генной терапии была слабо выражена.

Введение вектора AdCMVm 4-1BBL сопровождалось лишь преходящим повышением уровня сывороточных трансаминаз и незначительной инфильтрацией лимфоцитами нормальной ткани печени. Таким образом, внутриопухолевое введение аденовирусного вектора AdCMVm 4-1BBL может оказаться перспективным методом для разработки новых подходов терапии рака печени в клинических условиях.

Саліцилова кислота (СК) відома як учасник стресових реакцій рослин. Досліджено вплив різних методів обробки СК (попереднє замочування насіння та обприскування 7-добових проростків 100 та 500 мкМ СК) на рослини пшениці та кукурудзи. Виявлено негативний вплив іонів Сd на площу листкової поверхні, масу рослин і вміст фотосинтетичних пігментів. Вплив СК знижує токсичний ефект іонів Cd на ріст і пігментну систему досліджуваних рослин. Виявлено зміни у вмісті білка в тканинах рослин за стресових умов та дії СК. Показано, що допосівне замочування насіння у 500 мкМ СК має найпомітніший ефект для обох досліджуваних рослин.

На примере сплава ГЦК-Ni - Fe применён статистико-термодинамический подход к численному анализу влияния термических и концентрационно-магнитных флюктуаций на интенсивность кинематического диффузного рассеяния излучений (рентгеновских лучей или тепловых нейтронов) в атомно-неупорядоченных (с ближним порядком (БП)) магнитных сплавах. В рамках приближений самосогласованного и среднего самосогласованного полей и простейшей "интерполяционной" аппроксимации получено выражение для распределения интенсивности диффузного рассеяния по квазиволновым векторам (в том числе и для брэгговской "фундаментальной" точки) в зависимости от полных энергий "смешения" атомов ГЦК-сплава в температурно-концентрационных (Т - с) областях его макроскопически ферро- и парамагнитного состояний. С использованием статистического метода Монте-Карло и доступных экспериментальных данных о параметрах БП Уоррена - Каули смоделированы 2D-картины распределения интенсивности диффузного рассеяния в плоскостях типа (001)* обратного пространства и соответствующее пространственное размещение (локальные конфигурации) атомов Fe и Ni на узлах. Одним из результатов работы является установление возможности простого и достаточно точного оценивания полных энергий "смешения" при учёте магнитных и немагнитных вкладов на основе экспериментальных БП-интенсивностей для магнитных сплавов, определённых с применением только рентгеновских дифракционных методик для синхротронной измерительной аппаратуры вместо традиционных методик нейтронного рассеяния, которые обычно используются для диагностики магнитоупорядоченных материалов. Представленные аналитические и численные результаты

о диффузном рассеянии в (пара)магнитных сплавах ГЦК-Ni - Fe согласуются с надёжными данными измерений дифракции рентгеновских лучей и тепловых нейтронов, накопленными за многие годы.

Індекс рубрикатора НБУВ: К222.063 + К232.206.3

Рубрики:

Фізичні властивості заліза та його сплавів

фізичні властивості нікелю та його сплавів

Шифр НБУВ: Ж23022 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Лимфомы, возникающие из цитотоксических Т-лимфоцитов и ЕК-клеток, представляют собой группу близких по происхождению опухолей, обладающих рядом сходных клинических, гистологических и иммунофенотипических признаков. Большинство из них являются экстранодальными, содержат зоны некроза и клетки в различных фазах апоптоза. Выделяют несколько разновидностей лимфом данного типа. Среди них экстранодальная ЕК/Т-клеточная лимфома назального типа, ассоциированная с ВЭБ, характеризующаяся высокой частотой аномалий p53, выраженной экспрессией гена MDR, тяжелым клиническим течением. В качестве отдельной нозологической формы выделяют также агрессивный ЕК-клеточный лейкоз/лимфому, характеризующийся генерализированной лимфаденопатией, спленогепатомегалией и наличием в крови лимфоцитов с крупными азурофильными гранулами. Выявлена также опухоль, напоминающая лимфобластную лимфому, так называемый лейкоз/лимфома из бластных или бластоидных ЕК-клеток, при котором в составе инфильтратов определяются среднего размера CD3^--, СD56⁺-клетки.

Цель работы - повышение эффективности комплексной оценки состояния разных звеньев иммунитета у больных псориазом при сопутствующей малассезийной инфекции кожи. Результаты этого исследования основаны на данных комплексного обследования и наблюдения за 80 пациентами с вульгарным псориазом, 60 из которых страдают одновременно малассезиозом (основная группа), а 20 - без микоза (группа сравнения). Методы исследования - функция нейтрофилов, лимфоцитарные реакции, уровень иммуноглобулинов A, M, G, цитокинов IL-<$E 1 beta>, IL-4, ФНП-<$E alpha>. У 60 больных псориазом с сопутствующим малассезиозом (основная группа), в отличие от больных без микоза (группа сравнения), выявлен иммунодефицит, что проявлялось увеличением числа CD22+ и снижением коэффициента CD4+/CD8+. Депрессия Т-клеточного звена иммунитета характеризовалось диссоциацией уровня CD3+ и СD4+, CD8+, особенно CD16+. Увеличение IgG выявлено как в основной группе больных, так и в группе сравнения, IgM - только у больных псориазом с сопутствующим малассезиозом при нормальном уровне IgA, что свидетельствует о неблагоприятном влиянии сопутствующей грибковой инфекции на гуморальное звено иммунитета. У больных псориазом с сопутствующим малассезиозом, в отличие от больных псориазом без микоза, отмечено угнетение защитных возможностей фагоцитов. Наиболее показательное увеличение уровня показателей IL-<$E 1 beta>, IL-4, ФНО-<$E alpha> в сыворотке крови больных псориазом установлено при наличии сопутствующего малассезиоза, что прямо коррелировало с показателями PASI и DLQI, то есть клиническими проявлениями псориаза и его течением. Выводы: с учётом выявленных нарушений разных звеньев иммунитета у больных псориазом с сопутствующим малассезиозом, в отличие от больных псориазом без микоза, можно сделать вывод: влияние микоза на клинические проявления и течение псориаза - крайне негативное, что требует новых подходов к комплексной терапии осложнённых форм псориаза, особенно профилактики рецидивов.

Мета роботи - дослідити прогностичне значення показників імунного статусу для перебігу травматичної хвороби (ТХ) у постраждалих із закритою поєднаною абдомінальною травмою (ЗПАТ). Досліджено показники імунограми у 83 постраждалих із ЗПАТ у перший період ТХ, у 56 - на початку другого періоду (3-тя доба), у 58 - на початку третього періоду (8-ма доба) і у 62 - на початку четвертого періоду (21-ша доба). Одержані результати порівняли з імунограмою 20 донорів. Виявлені зміни в імунному статусі постраждалих із ЗПАТ свідчать про формування імунодефіциту вже у перший період ТХ, особливо у пацієнтів, які померли. Залежності зміни показників імунітету від ступеня тяжкості пошкоджень при ЗПАТ не виявили, але пригнічення імунної системи було прямо пропорційним збільшенню об'єму крововтрати. У перший період ТХ більшість параметрів імунного статусу статистично не відрізнялися, у другий період частина показників імунного статусу в постраждалих, які одужали, достовірно відрізнялися від таких у померлих, тому імунологічні показники можуть бути допоміжними маркерами для прогнозування перебігу ТХ. У постраждалих із ЗПАТ, які померли у третій період, спостерігали значні порушення імунної системи: лімфопенію, зниження рівня CD3<^>+-клітин і особливо CD4<^>+-клітин, низький вміст CD22<^>+-клітин та основних імуноглобулінів, ці показники достовірно відрізнялися від показників пацієнтів, які одужали. Оскільки основними ускладненнями ТХ, від яких постраждалі померли у третій період, були інфекційні, то негативна динаміка показників імунного статусу є чинником ризику розвитку інфекційних ускладнень. У постраждалих із ЗПАТ, в яких не було інфекційн

их ускладнень, на початку четвертого періоду ТХ показники імунограми незначно відрізнялися від норми, окрім рівня IgG, який залишався досить низьким, і підвищеного вмісту СD16<^>+-клітин.

Численні проспективні дослідження переконливо свідчать про прямий зв'язок ожиріння зі збільшенням ризику розвитку загрозливих для життя захворювань. Немаловажним є той факт, що більше ніж у 60 % хворих ожиріння бере свій початок саме в дитячому віці. Мета дослідження - оцінити стан клітинного та гуморального імунітету в дітей і підлітків із ожирінням. Дослідження здійснювалося в три етапи. На першому етапі проведено одномоментне епідеміологічне обстеження дитячої популяції 7 - 17 років під час проведення профілактичних оглядів у школах м. Чернівців та Чернівецької області (936 осіб). Первинний скринінг включав опитування, антропометрію (ріст, маса тіла, розрахунок індексу маси тіла, вимірювання окружності талії (ОТ), окружності стегон (ОС), розрахунок співвідношення ОТ/ОС) та оцінку фізичного розвитку. Фізичний розвиток оцінювали за центильними таблицями. із 936 осіб відібрано для детального дослідження 160 осіб: із надлишковою масою тіла (НМТ) - 35 осіб, з ожирінням (абдомінальний тип ожиріння - 35 осіб; рівномірний тип ожиріння - 35 осіб) та 55 здорових осіб. Абдомінальний (андроїдний, вісцеральний) тип ожиріння діагностували, якщо індекс ОТ/ОС для хлопчиків перевищував значення 0,9, а у дівчаток становив понад 0,8. Для оцінки імунного статусу дітей і підлітків визначалися показники клітинного та гуморального імунітету за тестами 1-го і 2-го рівня (СD3, СD4, СD8, СD16, СD19, СD22, СD72, HLADR, імунорегуляторний індекс (іРі), лейко-Т-клітинний (ЛТКІ, лейкоцити/СD8), лейко-В-клітинний (ЛВКІ, лейкоцити/СD19) індекси, індекс активності Т-лімфоцитів (ІАТЛ, HLADR/СD72), вміст імуноглобулінів класів A, M, G (IgA, IgM, IgG) у сироватці крові. Проводилося визначення ступеня імунодефіциту. Статистичний аналіз даних виконано з використанням пакета прикладних програм Statistica 10.0. У дітей з абдомінальним типом ожиріння вірогідно частіше реєструвалася вторинна гіпоталамічна форма (77,1 %) і III, IV ступінь ожиріння (III ступінь - 54,3 %, IV ступінь - 22,8 %). У групі дітей із рівномірним типом ожиріння вірогідно частіше констатовано первинну екзогенно-конституційну форму ожиріння (54,3 %) і I, II ступеня (I - 31,4 %, II - 60 %). Відносна кількість лімфоцитів, а також CD4+, CD16+, HLA-DR+ та фагоцитарний показник і фагоцитарний індекс вірогідно нижчі в усіх вікових підгрупах дітей з ожирінням різного типу. У дітей і підлітків із НМТ спостерігалася тенденція до зміни відповідних показників. У дітей із різними типами ожиріння простежується Т-клітинна імуносупресія, при цьому остання більш виражена при абдомінальному типі ожиріння. Також у всіх вікових підгрупах дітей із ожирінням підвищені ІРІ та ЛТКІ. Серед дітей і підлітків із різними типами ожиріння встановлено зниження концентрації IgA та IgM та тенденцію до зниження IgG. Висновки: у дітей з ожирінням встановлено відхилення в показниках імунної системи. Отримані результати можуть бути використані в практиці лікаря-педіатра, ендокринолога, імунолога для оцінки стану імунітету у дитини залежно від віку та форми ожиріння.

Вперше на основі показників імунологічної реактивності визначено частоту та тривалість проведення процедур автоматизованого плазмаферезу для донорів без попереднього донорського стажу та кадрових донорів, що не викликають виснаження гуморального та клітинного адаптивного імунітету в організмі активних донорів при систематичних донаціях плазми, враховуючи особливості популяційного імунітету донорів, які характеризуються лімфоцитозом, депресією хелперної та супресорної ланок. Доповнено наукові дані про імунологічну реактивність під час донацій плазми у тривалий період, протягом 18-ти місяців, який передбачений протоколами плазмаферезу, а також її участь у забезпеченні гомеостазу організму донорів. Встановлено, що клітинний адаптивний імунітет у активних донорів без попереднього донорського стажу менш виражений, ніж у кадрових, у яких він не змінюється. Виявлено пригнічення параметрів клітинного адаптивного імунітету у порівнянні з початковими значеннями: зниження на 20 % кількості CD4+-лімфоцитів та на 27 % числа СD8+-клітин у активних донорів без попереднього донорського стажу за систематичних донацій у період 6 - 9-й місяці при частоті донацій плазми більше, ніж одна процедура на 20 діб. З'ясовано, що гуморальний адаптивний імунітет і клітинна неспецифічна резистентність організму у активних донорів без попереднього донорського стажу підвищуються, але менше ніж у кадрових донорів, а гуморальна неспецифічна резистентність зростає більше, ніж у кадрових донорів, при цьому зміни відбуваються переважно в межах фізіологічних коливань показників. Одержані дані відображають недостатньо сформовані компенсаторно-адаптаційні реакції організму активних донорів без попереднього донорського стажу та стійкі - у кадрових донорів. Визначено, що за систематичних донацій плазми в імунних реакціях, окрім Thl та Th2, приймають участь і Th17.

Наведено дані морфологічного та імуногістохімічного дослідження, що демонструють імунний механізм запалення за гніздової алопеції. Показано наявність місцевої СD4+ i CD8+ цитотоксичної запальної реакції Т-лімфоцитів за участю прозапальних цитокінів Th1 (IL-1, IL-6, IFN-γ, TFN-α) та інших клітин лімфогістіоцитарного інфільтрату. Проаналізовано значення стимуляції NK-клітин у патогенезі захворювання. Результати дослідження демонструють, що ступінь вираженості імуноморфологічних змін у шкірі корелює з гостротою патологічного процесу і має більш виражений характер у зразках з активною стадією гніздової алопеції. Огборунтовано патогенетичні підходи терапії з урахуванням стадії патологічного процесу.

Представлены данные морфологического и иммуногистохимического исследования, демонстрирующие иммунный механизм воспаления при гнездовой алопеции. Показано наличие местной СD4+ i CD8+ цитотоксической воспалительной реакции Т-лимфоцитов с участием провоспалительных цитокинов Th1 (IL-1, IL-6, IFN-γ, TFN-α) и других клеток лимфогистиоцитарного инфильтрата. Проанализировано значение стимуляции NK-клеток в патогенезе заболевания. Результаты исследования показывают, что степень выраженности иммуноморфологических изменений в коже коррелирует с остротой патологического процесса и имеет более выраженный характер в образцах с активной стадией гнездовой алопеции. Обоснованы патогенетические подходы терапии с учетом стадии патологического процесса.

Индивидуализация антибактериальной терапии (АБТ) больных тяжелой негоспитальной пневмонией (ТНП) является актуальным вопросом во всем мире. Обсуждена роль различных биомаркеров в индивидуализации АБТ больных ТНП, в том числе маркеров системного воспаления и клеточного иммунитета. Однако вовсе не изучены их вариабельность при различных этиологических факторах ТНП и их зависимость от иммунологической реактивности пациентов. Именно поэтому целью исследования стало изучение диагностической значимости маркера системного воспаления прокальцитонина (ПКТ) и маркера клеточного иммунитета CD4+ у больных ТНП с учетом этиологического фактора и их роли в индивидуализации выбора антибактериального препарата (АБП) у этих больных. Основную группу составили больные ТНП без ВИЧ и с идентифицированным респираторным возбудителем. Сравнительную группу ВИЧ-положительные лица, которые составили почти 17 % от обследованных. По результатам данной работы выявлено, что ТНП у всех больных основной группы сопровождалась выраженной воспалительной реакцией (что подтверждалось увеличенным в 250 раз от нормы сывороточным уровнем ПКТ) и тяжелым иммунодефицитным состоянием даже при отсутствии ВИЧ. При этом маркеры менялись в зависимости от этиологии ТНП. При ТНП, вызванной Гр(-) возбудителями, уровень ПКТ превышал норму в 500 раз, а количество СD4 было меньше нормы у всех больных. Выводы: уменьшение количества СD4 менее 200 мкл-1 у больных ТНП, что сопровождается резким увеличением сывороточного уровня ПКТ, является маркером Гр(-) респираторного возбудителя; дисбаланс между выраженной клинической симптоматикой и нормальным сывороточным уровнем ПКТ на фоне резко сниженного количества СD4 является показанием к поиску ВИЧ-инфекции и назначению противопневмоцистной терапии.

Досліджено вплив саліцилової кислоти (СК) на розподіл важких металів, які (окрім Сd), належать до мікроелементів, а саме: Cd, Fe, Mn, Zn і Cu у коренях і пагонах 28-добових рослин пшениці та кукурудзи за умов впливу кадмію хлориду в концентрації 25 мг на 1 кг субстрату. Встановлено, що СК у концентрації 0,5 мМ ініціювала підвищення акумуляції кадмію коренями Zea mays L. і зменшення надходження цього елемента у пагони рослин, можливо, через активування бар'єрних механізмів. Водночас, у Triticum aestivum L. за дії СК спостерігали значне зниження акумуляції Cd коренями рослин. СК також спричинювала активне надходження Zn та Cu до листків. Вміст Mn за дії кадмію зростав у всіх варіантах, окрім пагонів Triticum aestivum L., сумісний вплив СК і кадмію знижував вміст Mn до рівня контролю. Кадмієвий стрес індукував зменшення вмісту Fe у тканинах обох досліджуваних видів рослин, тоді як сумісний вплив СК і CdCl₂ зумовлював збільшення вмісту цього елемента в пагонах рослин щодо контролю. Такі зміни у балансі металів свідчать про адаптивну роль СК, яка була видоспецифічною. Основною спільною рисою впливу СК на вміст металів у рослинах є посилення їх надходження до надземної частини рослин.

Новонароджені є найбільш схильними до розвитку гастроінтестинальної недостатності. Разом з тим діагностичні критерії даного синдрому в новонароджених досліджені мало. Мета роботи - оцінка інформаційної значущості клініко-інструментальних методик діагностики гастроінтестинальної недостатності в неонатальній інтенсивній терапії. Проведене клінічне інтервенційне констатуюче когортне дослідження за участю 30 новонароджених, які потребували інтенсивної терапії й мали гастроінтестинальну недостатність I (n = 13) або II (n = 17) ступенів. Проводилась оцінка затримки евакуації шлункового вмісту, вимірювання окружності живота, внутрішньочеревного тиску, абдомінального перфузійного тиску. У новонароджених із гастроінтестинальною недостатністю I і II ступеня вірогідні відмінності були констатовані лише щодо результатів дослідження внутрішньочеревного тиску (Me = 3 мм рт.ст. і Me = 12 мм рт.ст. відповідно; <$E р~<<~0,01>). Вірогідної різниці показників затримки евакуації шлункового вмісту, окружності живота й абдомінального перфузійного тиску залежно від ступеня гастроінтестинальної недостатності виявлено не було. Разом з тим встановлені значимі кореляційні зв'язки між затримкою евакуації шлункового вмісту, pH крові (R = -0,5; р = 0,03), рН калу (R = -0,5; р = 0,03) і часткою вуглеводнів у нутритивній суміші (R = 0,5; р = 0,03); між динамікою окружності живота, призначенням пробіотиків (R = -0,8; р = 0,02); частотою й кількістю випорожнень (R = -0,6; р = 0,02) і рівнем внутрішньочеревного тиску (R = 0,7; р = 0,02); між рівнями внутрішньочеревного тиску, артеріального перфузійного тиску (R = - 0,7; р = 0,02), молочної кислоти (R = 0,6; р = 0,03), СD4 (R = 0,5; р = 0,03), СD4/СD8 (R = 0,5; р = 0,03), інтерлейкіну-1<$E beta> (R = 0 ,6; р = 0,03), темпом діурезу (R = -0,8; р = 0,02). Висновки: вірогідно значимим у діагностиці ранніх стадій гастроінтестинальної недостатності в новонароджених є показник внутрішньочеревного тиску. Затримка евакуації шлункового вмісту може бути інформативною для оцінки ферментативних порушень, а динаміка окружності живота - для оцінки моторних порушень шлунково-кишкового тракту.

Показано, що введення в структуру матеріалів оксиду алюмінію призводить до зміщення рН_ТЗН в основну область і синергізму властивостей сорбційних матеріалів, а також дозволяє проводити цілеспрямовану зміну кислотно-основних властивостей оксигідратних матеріалів для одержання універсальних заряд-селективних іонообмінних сорбентів з нановолокнистою структурою. Досліджено їх питому поверхню, пористість, сорбційні та кінетичні властивості. Досліджено провідність матеріалів в адсорбованій формі, а також рухливість сорбованих іонів. За результатами вивчення катіонообмінних властивостей індивідуальних і бінарних оксигідратів знайдено, що у разі введення багатовалентних металів Zr, Sn, Ті в Al₂O₃ одержано композиційні матеріали з високою поверхнею, які здатні поглинати катіони важких металів. Ряд селективності для всіх бінарних оксигідратів відповідає: Сu (II) <Сd (II) <Рb (II). Дослідження кінетики сорбції іонів Сr (VI) оксигідратнимі сорбентами з лужних і кислих розчинів показало, що час напівобміну для іонів хрому становить 2 - 7 хв. Для всіх вивчених оксигідратів величина коефіцієнта дифузії Сr (VI) знаходиться в інтервалі 0,1 - 0,3·10^-11 м²·с^-1. Знайдено, що найбільшу величину рухливості мають бінарні оксигідрати у порівнянні з індивідуальними. Для бінарних оксигідратів характерним є ряд: Ti_0,5Al_0,5O_y·nH₂O0,7Al_0,3O_y·nH₂O0,7Al_0,3O_y·nH₂O*. Показано перспективність застосування одержаних матеріалів для вилучення Сr (VI) з розбавлених розчинів.

За допомогою спектрофотометричного методу та атомно-абсорбційного аналізу досліджено адсорбційні властивості хімічно модифікованих кремнеземних адсорбентів із прищепленими комплексоутворювачами-4-(2-піридилазо)резорцином і 1-2(-піридилазо)-2-нафтолом у процесі екстракції іонів <$E roman Co sup 2+> і <$E roman Сd sup 2+> із водних розчинів за статичних умов.