Теоретично досліджено електронні стани аніона C₆₀^3- у хартрі-фоківському підході. Показано, що у результаті переходу від електрон-електронного потенціалу Хаббарда до далекодійного потенціалу від симетричного стану ⁴A_u відщеплюється стан з порушеною симетрією, який має більш низьку енергію. Ікосаедричну симетрію фулерену враховано методом молекулярних інваріантів, що дало можливість представити елементи матриці стабільності і матриці гамільтоніана у вигляді нових розкладів за кількома молекулярними інтегралами. Грунтуючись на цьому, отримано у замкнутій аналітичній формі вираз для умови стабільності і запропоновано простий опис основного стану C₆₀^3-- з врахуванням кореляції електронів. Показано, що ефект порушення симетрії тісно зв'язаний з електронною кореляцією. Обговорюється придатність поширеного одноелектронного зонного підходу для фулеридів, активованих лужними металами.

Дисертація присвячена розробленню теоретичних основ і технологічних засад елекктрохімічного окисного розчинення вторинної вольфрамвмісної сировини карбідного типу (псевдосплавів WC-Ni) з одержанням оксидів Вольфраму та ніколу (II) сульфату кристалогідрату. Висвітлено результати електрохімічної поведінки псевдосплаву WC-Ni у розчинах кислот (HCl, HNO_{3, H2SO4); NaOH та аміакатних електролітах (NH4OH, NH4OH+NH4Cl); диметилформамідних розчинах літію та ніколу (ІІ) хлоридів, за різних температур (20 - 80 °С) та потенціалів електрода (-0,2 - 2 B). Вибрано найкращий за технологічними показниками процес перероблення псевдосплавів WC-Ni, а саме окиснення вольфраму (IV) карбіду до його оксидів з одночасним розчиненням нікелю, та електроліт для здійснення цього процесу, а саме сульфатну кислоту. Згідно з планом комбінаційних квадратів, проведено дослідження електрохімічного окисного розчинення вищенаведених псевдосплавів у розчинах H2SO4 + Ni2SO4, за різних концентрацій компонентів (C1, С2), температур (Т) та потенціалів електрода (Е). Одержано математичні моделі залежності густини струму (ia) та виходу за струмом (ВС) від чотирьох факторів (C1, С2Т, Е). На основі розрахунків за вказаними моделями визначено оптимальні умови електролізу. Проведено дослідження елекктрохімічного окисного розчинення \WC-Ni в 1М H2SO4 за симетричного реверсного струму. Показано, що таке здійснення процесу електролізу не має суттєвих переваг в порівнянні із процесом за постійного струму. Виконано техніко-економічний аналіз запропонованої технології, показано її економічну доцільність та ефективність.}

На базі рентгеноструктурних досліджень встановлено коефіцієнти теплового розширення чистого фулериту C₆₀ в інтервалі 30 - 293 К. Отримані результати добре співвідносяться з даними ділатометричних та нейтронографічних досліджень. Дані по тепловому розширенню використано для аналізу теплоємності при постійному об'ємі CV. Проведено послідовний і точний розрахунок внутрішньомолекулярної частки CV з урахуванням повного набору залежних від температури внутрішньомолекулярних частот. Обертальну частку теплоємності отримано відокремленням від повної CV значень внутрішньомолекулярної і фононної часток. Остання розраховувалась за моделлю Дебая з використанням визначеної за швидкостями звуку дебаєвської температури (THETA_D⁽⁰⁾ = 55,4 К). Встановлено спільні та парціальні параметри Грюнайзена в залежності від температури. У високотемпературній фазі отримані результати свідчать про суттєве гальмування та кореляцію обертів молекул C₆₀.

Одержано рентгенівські дані про параметри гратки, молярні об'єми та густину особливо чистого фулериту С₆₀ в області температур від 5 до 293 К. Проведено аналіз термодинамічних характеристик особливо чистого фулериту С₆₀, в т.ч. розділення внесків в теплоємність, зобов'язаних трансляційним, орієнтаційним та внутрішньомолекулярним коливанням. Визначено повний та парціальний коефіцієнти Грюнайзена в усьому температурному інтервалі. Виявлено сильний кореляційний зв'язок між структурними та міцнісними характеристиками чистого фулериту. Встановлено наявність структурних аномалій, пов'язаних з власними дефектами кристалічної гратки фулериту, а також досліджено процес склування з пониженням температури (нижче 90 К) та появу квазикогерентних відбитків, які викликані специфічним розупорядкуванням та відповідають дефектам пакування. Виявлено аномально сильний вплив домішок на температуру фазового переходу T_C, яка знижується із швидкістю 5 К/%. Зроблено пояснення цього ефекту специфічними властивостями орієнтаційного упорядкування в твердому С₆₀. Фазовий склад та структурні параметри фаз полімеризованого низьким тиском фулериту С₆₀ виявлено в широкому температурному інтервалі.

Показано можливість підвищення виходу рідких вуглеводнів бензинової фракції в "Мобіл"-процесі за рахунок використання модифікованої шляхом обробки CO₂ Zn-форми цеоліту ЦВК як каталізатора. Встановлено, що після обробки цеоліту Zn-ЦВК діоксидом вуглецю збільшується концентрація сильнокислотних alpha-центрів, на яких внаслідок реакції алкілування C₂ - C₄-олефінів метанолом утворюються більш високомолекулярні C₅ - C₈-аліфатичні вуглеводні. Селективність процесу конверсії метанолу по рідких C₅ - C₁₀-вуглеводнях бензинової фракції збільшується, а по легких С₂ - C₄-зменшується.

Шляхом ініційованої співполімеризації ненасичених сполук, що містяться у фракціях С₉ піроконденсату піролізу бензину та дизельного палива, в присутності 2,2'-азо-біс(5-гідрокси-2-метилпентанонітрилу) синтезовано нафтополімерні смоли з гідроксильними групами. Досліджено процес модифікації таких смол стиролом. Вивчено залежність виходу та основних характеристик функціональних смол від умов їх одержання.

Дисертацію присвячено проблемі раціонального використання побічних продуктів процесу піролізу, а саме вуглеводневої фракції С₉. Вивчено процес ініційованої співолігомеризації ненасичених сполук, що входять до складу фракції С₉ піроконденсату, з метою одержання нафтополімерних смол з гідроксильними групами (НПСГ). Ці функціональні олігомери одержували в присутності 2,2'-азо-біс-(5-гідрокси-2-метилпентанонітрилу) (азопентанолу). Вивчено вплив умов процесу на вихід та основні характеристики НПСГ. Досліджено основні закономірності синтезу НПСГ, модифікованих малеїновим ангідридом. На основі одержаних НПСГ та епоксидної смоли ЕД-22 синтезовано блок-співполімери, які можуть використовуватися для створення захисних та протикорозійних покриттів. Розроблено основи технології та запропоновано принципову схему процесу одержання нафтополімерних смол з гідроксильними групами.

Вирішено проблему адекватного логічного аналізу висловлювань про емпіричний досвід. Наведено порівняльний аналіз різних шкіл в аналітичній філософії, який дозволяє оцінити недоліки та переваги окремих підходів. Запропоновано новий метод для формальної еплікації смислової структури висловлювань про емпіричний досвід суб'єкта. Побудовано систему (С₁), в якій висловлюванням про емпіричний досвід, окрім двох звичних валентнісних значень - "істина-неістина" можливо формальним чином приписувати інші валентнісні значення: "адекватно-неадекватно", "точно-неточно", "правда-неправда". Побудовано валентнісні таблиці для цих валентнісних значень . Виявлено, що система С₁ розширює можливості логічного аналізу висловлювань про емпіричний досвід і наближує цей логічний аналіз до вимог нашої людської інтуїції. Розглянуто приклади застосування методу з метою аналізу фактуальних (емпіричних) висловлювань з використанням відповідних валентнісних таблиць.

Проведено спектроскопічні дослідження почервонілих зір, у спектрах яких наявні дифузні міжзоряні смуги (ДМС). Висвітлено спектральні дані, одержані протягом 2001 - 2009 pp. на трьох спектрографах: MAESTRO, встановленому в фокусі куде телескопа ZEISS-2 000 обсерваторії на піку Терскол на Північному Кавказі; UVES та HARPS Європейської Південної Обсерваторії в Чилі. Підтверджено існування 336-ти ДМС і знайдено 21-ну нову структуру, виконано вимірювання центральних довжин хвиль, ширин на половинній інтенсивності та еквівалентних ширин для 357-ми дифузних смуг. Створено каталог вимірювань та атлас спектру ДМС. За допомогою спектроскопії високої та надвисокої роздільної здатності розглянуто профілі достатньо сильних і слабких ДМС. У профілях деяких з них знайдено субструктури. Профілі смуг на довжинах хвиль 585.0 і 637.9 нм уперше вивчено з надвисокою роздільною здатністю R ～ 300 000. Ці спектри були одержані на 3-й камері спектрографа MAESTRO. Показано існування кореляції між шириною дифузної смуги λ 619.6 нм та температурою збудження С₂.

Досліджено закономірності зміни неорганічної складової вугілля трьох вугільних пластів нижнього карбону Західного Донбасу ( с₁, с₅, с₁₀). На основі використання розрахункових коефіцієнтів, що виражають співвідношення між окремими оксидами та їх групами у складі золи, зроблено висновки про особливості геологічної еволюції цих пластів.

Исследованы закономерности изменения неорганической составляющей углей трех угольных пластов нижнего карбона Западного Донбасса (с₁, с₅, с₁₀). На основании использования пересчетных коэфициентов, выражающих соотношение между отдельными оксидами или их группами, входящими в состав золы, сделаны выводы об особенностях геологической эволюции этих пластов.

Regularities of non-organic constituent variations of coals from three formations of the Lower Carboniferous of West Donbass (c₁, c₅, c₁₀) are considered. Using calculation coefficients those express relation between individual oxides or their groups, which present in ash composition, conclusions are made about pecularities of geological evolurtion of the formations.

Розроблено основи технології синтезу коолігомерів коолігомеризацією ненасичених вуглеводнів фракції С₉ рідких продуктів піролізу в присутності гетерогенних каталізаторів алюмосилікатної природи. Вивчено ряд активованих кислотою цеолітів та глин як каталізаторів коолігомеризації. Встановлено, що активована бентонітова глина, активований палигорськіт та активований монтморилоніт є найбільш ефективними із досліджених каталізаторів. Виявлено закономірності гетерогеннокаталітичної коолігомеризації в присутності активованої бентонітової глини та активованого палигорськіту. Досліджено можливість багатократного використання гетерогенних каталізаторів та їх регенерації. На прикладі коолігомеризації суміші, що моделює склад фракції С₉ проаналізовано існуючі методи синтезу коолігомерів. Визначено співвідношення ланок основних мономерів та природу залишкової ненасиченості коолігомеру. Запропоновано принципові технологічні схеми процесів гетерогеннокаталітичної коолігомеризації, приготування каталізатора та епоксидування коолігомерів.

Досліджено кінетичні закономірності та механізми реакцій селективного окиснення аренів озоновмісними газами у рідкій фазі з метою одержання окисгенвмісних ароматичних продуктів, а саме: бензилових спиртів, бензальдегідів, бензойних кислот і хінонів. Наведено результати вивчення кінетичних закономірностей реакції озону з метилбензенами у рідкій фазі. Показано, що озон реагує з метилбензенами переважно за ароматичним кільцем з утворенням озонідів, серед продуктів окиснення за метильною групою в оцтовій кислоті переважають бензойні кислоти, а в її ангідриді - бензилацетати та бензилідендіацетати. Ефективним методом керування селективністю та глибиною окиснення аренів озоном за метильною групою є проведення реакції у розчині оцтового ангідриду в присутності сполук перехідних металів і сульфатної кислоти, де лабільні інтермедіати в момент утворення перетворюються у більш стійкі до дії озону ацетатні похідні. Розроблено нові каталітичні системи на основі сполук перехідних металів. Введення в систему Aс₂O-O₃-H₂SO₄-ArCH₃ манган(ІІ) ацетату спрямовує реакцію озонування метилбензенів у бік окиснення за метильною групою з утворенням переважно ароматичних спиртів. У разі окиснення в присутності більш сильного манганбромідного каталізатора вдається зупинити реакцію на стадії утворення ароматичних альдегідів. У разі ведення окиснення метилбензенів озоном в оцтовій кислоті в присутності кобальт(ІІ) ацетату або його суміші з калій бромідом за підвищених температур створюються умови для переважного одержання відповідних бензойних кислот. Встановлено оптимальні умови перебігу реакцій окиснення метилбензенів озоном, запропоновано озонолітичні методи синтезу ароматичних окисгенвмісних продуктів.

Вперше за результатами кінетичних експериментів і досліджень естерифікації оцтової кислоти аліфатичними спиртами С₄ - С₅ за умов, які моделюють промисловий процес. Побудовано ряди активності каталізаторів процесу естерифікації - солей сульфокислот різної природи. Показано, що активність каталізатора естерифікації, у значній мірі, визначається природою катіону. Встановлено, що ряд солей металів (перфтороксасульфонати алюмінію, кобальту (II), купруму (II), цинку та n-толуолсульфонати алюмінію, кобальту (II), купруму (II)) проявляють вищу активність, ніж відповідні кислоти - перфтор(4-метил-3,6-діоксаоктан)сульфонова кислота та n-толуолсульфокислота, яка є промисловим каталізатором процесу естерифікації. Показано, що наявність перфторованих електроноакцепторних аніонів дозволяє інтенсифікувати процес естерифікації за рахунок зменшення електронної густини на катіоні каталізатора. Встановлено, що подовження вуглецевого ланцюга молекули спирту сприяє підвищенню швидкості реакції естерифікації оцтової кислоти аліфатичними спиртами С₄ - С₅ у присутності перфтор(4-метил-3,6-діоксаоктан)сульфонату кобальту.

Досліджено квантову дифузію атомів гелію у фулериті C ₆₀. Виявлено тунельний характер просторового перерозподілу ⁴Не і ³Не у джгутах вуглецевих нанотрубок. Виявлено закономірності температурної залежності коефіцієнту радіального теплового розширення а _r, джгутів закритих одностінних вуглецевих нанотрубок за низьких температур в інтервалі 2,2 - 120 К. Досліджено процеси просторового перерозподілу домішкових атомів і молекул на поверхні та всередині джгутів нанотрубок, що приводять до появи максимумів температурних залежностей радіального теплового розширення насичених домішками джгутів нанотрубок. В області температур 2 - 26 К досліджено вплив розчинених газів з різною масою, розміром і симетрією молекул на теплове розширення фулериту С ₆₀ та тунельне обертання молекул C ₆₀ в фазі орієнтаційного скла. У фулериті з домішками газових молекул при температурі близько 5 К було виявлено фазовий перехід першого роду.

Виявлено, що похідна температурної залежності двозаломлення в кристалах Sn₂P₂(Se_0,28S_0,72)₆ прямує до нескінченності за Т_C, тоді як у кристалах Sn₂P₂S₆ відповідні похідні досягають скінченного значення за температури фазового переходу. Показано, що температурна поведінка пружних модулів (крім С₄₄, С₄₆ і С₆₆) в кристалах Sn₂P₂(Se_0,28S_0,72)₆ описується критичним індексом а = -0,47 ± 0,02, що передбачено теорією середнього поля для термодинамічних умов околу трикритичної точки. Встановлено, що поведінка похідних від температурних залежностей двозаломлення описується критичними індексами (0,41 ± 0,01) та (0,48 ± 0,01) для кристалів Sn₂P₂S₆ і Sn₂P₂(Se_0,28S_0,72)₆ відповідно, що свідчить про прямування термодинамічних умов до умов трикритичної точки за заміни іонів сірки на іони селену, і її реалізацію за х ≈ 0,28. Виявлено, що критичний індекс, який описує температурну поведінку двозаломлення, становить 0,61. Встановлено, що даний критичний індекс не змінюється в області гідростатичних тисків від 0 до 2,4 кбар. Встановлено, що сегнетоелектричний фазовий перехід в кристалах Sn₂P₂(Se_0,28S_0,72)₆ є переходом другого роду, за цього розщеплення даного фазового переходу на два переходи не виявлено. Встановлено, що жодна з поперечних хвиль, які поширюються у площині ас, не є найповільнішою. Найменше середнє значення швидкості має поперечна хвиля, яка поширюється у площині аb, і не пов'язана з м'яким акустичним ТА(е_xz) фононом. Розраховано температурні залежності всіх компонент тензора пружної жорсткості та побудовано поверхні швидкостей акустичних хвиль, а також проаналізовано їх температурну трансформацію. Одержано значення всіх компонент тензора пружної податливості.

Исследовано влияние С₂₇-стероидов - витамина D₃ и 20 -гидроксиэкдизона - на пероксидное окисление липидов в митохондриях печени крыс в процессе Fe²⁺- инициированного переокисления в опытах in vitro. Определена активность ферментов антиоксидантного действия - супероксиддисмутазы и каталазы, а также содержание липидных компонентов - холестерола и фосфолипидов. Предположено, что антиоксидантный эффект изученных стероидов связан с модификацией структурно-функциональных свойств митохондриальной мембраны вследствие изменения ее липидного состава или соотношения компонентов, в частности таких, как холестерол и фосфолипиды.

Досліджено електронну будову та хімічний зв'язок у дикарбіді ітрію. Проведено квантовохімічне моделювання ефекту орієнтаційної розупорядкованості C₂-одиниць у структурі YC₂ на його електронні властивості. Встановлено, що залежно від взаємної орієнтації C₂-димерів у гратці властивості провідності дикарбіду можуть змінюватись від металічних до напівпровідникових.

Методами скануючої електронної мікроскопії, локального рентгеноспектрального, рентгенівського фазового, диференційного термічного та хімічного аналізів, а також трансмісійної електронної мікроскопії досліджено фазові рівноваги в потрійних системах Al-Cu-Ir, Al-Ni-Ir і Al-Rh-Ru в області складів від ~50 до 100 % (ат.) А1 в широкому інтервалі температур. Побудовано ізотермічні перерізи діаграм стану систем Al-Cu-Ir, Al-Ni-lr і Al-Rh-Ru за 1 100, 1 000, 980, 900, 800, 700, 600 і 540 °С, за 1 150, 1 000, 900 і 800 °С, і за 1 100, 1 000, 900 і 700 °С. В системі Al-Cu-Ir підтверджено існування чотирьох потрійних фаз: квазікристалічної декагональної D₁, ромбічної ε₆, кубічної С₂ і тетрагональної ω, а також вперше знайдено ромбічну фазу Al₂CuIr і встановлено її кристалічну структуру. Знайдено потрійну ромбічну фазу ε₆, в системі Al-Ni-Ir і потрійну ромбічну фазу Е в системі Al-Rh-Ru. Проаналізовано власні експериментальні та літературні дані про особливості фазоутворення в системах Al-Cu-M^VIIIB, Al-Ni-M^VIIIB і Аl-Pn'-Pn", де M^VIIIB і Рn - d-метал VIII групи і метал платинової групи відповідно.

Вперше теоретично розраховано за даними електричної дуги ефективність виходу фулеренів. Вперше створено прилад для електричного дугового розряду з порожнистим електродом, у якому збільшена траєкторія та тривалість формування фулеренів, у зв'язку з чим досягнуто підвищення виходу суміші фулеренів С₆₀, С₇₀ - С₁₅₀ з суттєво зменшеною часткою аморфної складової. Вперше на основі мас-спектрів (МС) продукту вуглецевої плазми дугового розряду показано можливість утворення ізомерів С₂₀. Вперше показано, що аномалії в МС фулериту з суміші С₆₀, С₇₀ викликають ізомеризацію sp-гібридизованих гідрованих карбінових ланцюжків. Вперше встановлено залежність величин піків МС від тривалості затримки напруги формування потоку іонів з фулериту суміші С₆₀, С₇₀. Виявлено залежність структури фулеритного зразка, який утворюється з розчину С₆₀, С₇₀ в неполярному розчиннику за звичайних умов від температури випаровування.

Вивчено клінічну ефективність внутрішньовенної форми інгібітора 5-ліпоксигенази кверцетину (К) у 198 хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ). Вперше доведено, що раннє застосування К у комплексній терапії ГІМ покращує клінічний перебіг захворювання, зменшує масу некротизованого міокарда, дилатацію порожнини лівого шлуночка та покращує електрофізілогічні властивості міокарда. Найбільш ефективно К впливає на розмір зони некрозу та процеси ремоделювання порожнини лівого шлуночка у хворих з відкритою інфаркт-обумовлюючою коронарною артерією (ІОКА), на тлі тромболітичної терапії, за наявності дисфункції міокарда лівого шлуночка та у хворих з високим лейкоцитозом. Введення К до початку терапії фібринолітичним агентом дозволило подолати тромборезистентність і збільшити частоту реканалізації ІОКА, К стабілізує мембрани кардіоміоцитів шляхом інгібування ПОЛ, стійко знижує кількість лейкотрієну С₄.