Теоретично досліджено електронні стани аніона C₆₀^3- у хартрі-фоківському підході. Показано, що у результаті переходу від електрон-електронного потенціалу Хаббарда до далекодійного потенціалу від симетричного стану ⁴A_u відщеплюється стан з порушеною симетрією, який має більш низьку енергію. Ікосаедричну симетрію фулерену враховано методом молекулярних інваріантів, що дало можливість представити елементи матриці стабільності і матриці гамільтоніана у вигляді нових розкладів за кількома молекулярними інтегралами. Грунтуючись на цьому, отримано у замкнутій аналітичній формі вираз для умови стабільності і запропоновано простий опис основного стану C₆₀^3-- з врахуванням кореляції електронів. Показано, що ефект порушення симетрії тісно зв'язаний з електронною кореляцією. Обговорюється придатність поширеного одноелектронного зонного підходу для фулеридів, активованих лужними металами.

Виявлено, що похідна температурної залежності двозаломлення в кристалах Sn₂P₂(Se_0,28S_0,72)₆ прямує до нескінченності за Т_C, тоді як у кристалах Sn₂P₂S₆ відповідні похідні досягають скінченного значення за температури фазового переходу. Показано, що температурна поведінка пружних модулів (крім С₄₄, С₄₆ і С₆₆) в кристалах Sn₂P₂(Se_0,28S_0,72)₆ описується критичним індексом а = -0,47 ± 0,02, що передбачено теорією середнього поля для термодинамічних умов околу трикритичної точки. Встановлено, що поведінка похідних від температурних залежностей двозаломлення описується критичними індексами (0,41 ± 0,01) та (0,48 ± 0,01) для кристалів Sn₂P₂S₆ і Sn₂P₂(Se_0,28S_0,72)₆ відповідно, що свідчить про прямування термодинамічних умов до умов трикритичної точки за заміни іонів сірки на іони селену, і її реалізацію за х ≈ 0,28. Виявлено, що критичний індекс, який описує температурну поведінку двозаломлення, становить 0,61. Встановлено, що даний критичний індекс не змінюється в області гідростатичних тисків від 0 до 2,4 кбар. Встановлено, що сегнетоелектричний фазовий перехід в кристалах Sn₂P₂(Se_0,28S_0,72)₆ є переходом другого роду, за цього розщеплення даного фазового переходу на два переходи не виявлено. Встановлено, що жодна з поперечних хвиль, які поширюються у площині ас, не є найповільнішою. Найменше середнє значення швидкості має поперечна хвиля, яка поширюється у площині аb, і не пов'язана з м'яким акустичним ТА(е_xz) фононом. Розраховано температурні залежності всіх компонент тензора пружної жорсткості та побудовано поверхні швидкостей акустичних хвиль, а також проаналізовано їх температурну трансформацію. Одержано значення всіх компонент тензора пружної податливості.

На базі рентгеноструктурних досліджень встановлено коефіцієнти теплового розширення чистого фулериту C₆₀ в інтервалі 30 - 293 К. Отримані результати добре співвідносяться з даними ділатометричних та нейтронографічних досліджень. Дані по тепловому розширенню використано для аналізу теплоємності при постійному об'ємі CV. Проведено послідовний і точний розрахунок внутрішньомолекулярної частки CV з урахуванням повного набору залежних від температури внутрішньомолекулярних частот. Обертальну частку теплоємності отримано відокремленням від повної CV значень внутрішньомолекулярної і фононної часток. Остання розраховувалась за моделлю Дебая з використанням визначеної за швидкостями звуку дебаєвської температури (THETA_D⁽⁰⁾ = 55,4 К). Встановлено спільні та парціальні параметри Грюнайзена в залежності від температури. У високотемпературній фазі отримані результати свідчать про суттєве гальмування та кореляцію обертів молекул C₆₀.

Досліджено деструкцію високомолекулярних речовин у плазмово-рідинних системах з поперечними розрядами атмосферного тиску: вторинний розряд, розряд в поперечному потоці суміші повітря зі спиртом, розряд в газовому каналі з етаноловою стінкою для різних сумішей: повітря з парами Н₂O та С₆Н₅ОН; повітря з парами С₂Н₅ОН; повітря з парами Н₂O + С₂Н₅ОН за різних параметрів системи. Визначено параметри плазми поперечних розрядів у плазмово-рідинних системах. Вивчено деструкцію органічних речовин низьких концентрацій в плазмово-рідинних системах з поперечними розрядами за відсутності та за наявності низькочастотного ультразвукового поля. З'ясовано ефективність деструкції органічних речовин (фенол і етанол) в плазмово-рідинних системах з поперечними розрядами за відсутності та наявності низькочастотного ультразвукового поля. Визначено склад та стабільність одержаних після деструкції розчинів. Проведено дослідження фізико-хімічних процесів у плазмово-рідинних системах з поперечними розрядами в газових каналах з рідкою стінкою. Розглянуто ефективність плазмового підпалення та підтримки горіння збіднених паливних сумішей плазмою поперечної дуги. Показано, що в плазмі з високим рівнем нерівноважності за відсутності палива суттєво зменшується рівень нерівноважності за додавання палива.

Показано можливість підвищення виходу рідких вуглеводнів бензинової фракції в "Мобіл"-процесі за рахунок використання модифікованої шляхом обробки CO₂ Zn-форми цеоліту ЦВК як каталізатора. Встановлено, що після обробки цеоліту Zn-ЦВК діоксидом вуглецю збільшується концентрація сильнокислотних alpha-центрів, на яких внаслідок реакції алкілування C₂ - C₄-олефінів метанолом утворюються більш високомолекулярні C₅ - C₈-аліфатичні вуглеводні. Селективність процесу конверсії метанолу по рідких C₅ - C₁₀-вуглеводнях бензинової фракції збільшується, а по легких С₂ - C₄-зменшується.

Установлено, что alpha-токоферол, токоферилхинон в комплексе с токоферолсвязывающими белками из цитозоля ингибируют активность 5-липоксигеназы, а, следовательно, синтез лейкотриена А₄ на ранних этапах. Активируя лейкотриен А₄-гидролазу и лейкотриен С₄-синтетазу, они ускоряют синтез лейкотриенов В₄ и С₄ на последующих этапах, соответственно меняя конечный спектр лейкотриенов в тканях организма. Впервые установлена ключевая роль комплексов белков с alpha-токоферолом и токоферилхиноном, усиливающих их воздействие на окислительный метаболизм арахидоновой кислоты.

Исследовано влияние С₂₇-стероидов - витамина D₃ и 20 -гидроксиэкдизона - на пероксидное окисление липидов в митохондриях печени крыс в процессе Fe²⁺- инициированного переокисления в опытах in vitro. Определена активность ферментов антиоксидантного действия - супероксиддисмутазы и каталазы, а также содержание липидных компонентов - холестерола и фосфолипидов. Предположено, что антиоксидантный эффект изученных стероидов связан с модификацией структурно-функциональных свойств митохондриальной мембраны вследствие изменения ее липидного состава или соотношения компонентов, в частности таких, как холестерол и фосфолипиды.

З'ясовано вплив складу метал-оксидних каталізаторів Ag/Аl₂О₃/кордієрит і цеолітних Ag/BEA на їх фізико-хімічні характеристики (морфологія поверхні, ступінь окиснення активних компонентів, окисно-відновні та кислотно-основні властивості поверхні) і каталітичні властивості в процесі селективного каталітичного відновлення (СКВ) NO С₂,С₄-спиртами. Розроблено високоактивні та селективні структуровані каталізатори зазначеного процесу. Показано, що вища активність срібло-оксидноалюмінієвих каталізаторів у процесі селективного відновлення NO С₂,С₄-спиртами в надлишку кисню досягається за концентрацій срібла 0,06 - 0,22 мг/м² і обумовлена його локалізацією переважно у вигляді катіонів Ag⁺ та субнанокластерів Ag_n^δ+ (n ≤ 8) - активних центрів досліджуваного процесу. За концентрації срібла в складі каталізатора більше 0,22 мг/м² зростає вміст наночастинок Ag⁰, на яких переважає глибоке окиснення відновника киснем без відновлення NO. Збільшення вмісту оксиду алюмінію до 45 - 50 мас.% в складі каталізаторів Ag/Аl₂О₃/кордієрит сприяє підвищенню їх активності, що виявляється у зниженні температури досягнення 95 - 100 % конверсії NO. Це може бути зумовлено зростанням загальної кількості кислотних центрів Льюїса, відповідальних за активацію реагентів в СКВ-процесі.

Показано, що домішки диметилетиленкетонових барвників і тетрабутиламонію йодистого не впливають на параметри діелектричної дисперсії сегнетоелектричних рідких кристалів (СЕРК), зумовленої голдстоунівською модою. На прикладі фулерену, поверхня якого модифікована молекулами діаміну, показано, що нанодомішки можуть призводити до блокування голдстоунівської моди внаслідок збільшення обертальної в'язкості СЕРК. Причиною збільшення в'язкості є утворення "полімерної сітки" між молекулами домішки. Показано, що введення молекул диметилетиленкетонових барвників і тетрабутиламонію йодистого призводить до зменшення часу діелектричної релаксації, зумовленої приелектродними процесами. Експериментально показано, що під дією світла в композиті СЕРК + (С₆₀ + С₇₀) відбувається зменшення дійсної частини діелектричної проникності ε' в ізотропній (І), холестеричній (Chol) та смектичній A (SmA) фазах і збільшення ε' в хіральній смектичній С (SmC*) фазі (позитивний фотодіелектричний ефект). Освітлення двошарових структур С₆₀ - СЕРК призводить до збільшення ємності в I, Chol і SmA фазах СЕРК та до зменшення ємності в SmC* фазі (негативний фотодіелектричний ефект).

Проведено спектроскопічні дослідження почервонілих зір, у спектрах яких наявні дифузні міжзоряні смуги (ДМС). Висвітлено спектральні дані, одержані протягом 2001 - 2009 pp. на трьох спектрографах: MAESTRO, встановленому в фокусі куде телескопа ZEISS-2 000 обсерваторії на піку Терскол на Північному Кавказі; UVES та HARPS Європейської Південної Обсерваторії в Чилі. Підтверджено існування 336-ти ДМС і знайдено 21-ну нову структуру, виконано вимірювання центральних довжин хвиль, ширин на половинній інтенсивності та еквівалентних ширин для 357-ми дифузних смуг. Створено каталог вимірювань та атлас спектру ДМС. За допомогою спектроскопії високої та надвисокої роздільної здатності розглянуто профілі достатньо сильних і слабких ДМС. У профілях деяких з них знайдено субструктури. Профілі смуг на довжинах хвиль 585.0 і 637.9 нм уперше вивчено з надвисокою роздільною здатністю R ～ 300 000. Ці спектри були одержані на 3-й камері спектрографа MAESTRO. Показано існування кореляції між шириною дифузної смуги λ 619.6 нм та температурою збудження С₂.

Досліджено кінетичні закономірності та механізми реакцій селективного окиснення аренів озоновмісними газами у рідкій фазі з метою одержання окисгенвмісних ароматичних продуктів, а саме: бензилових спиртів, бензальдегідів, бензойних кислот і хінонів. Наведено результати вивчення кінетичних закономірностей реакції озону з метилбензенами у рідкій фазі. Показано, що озон реагує з метилбензенами переважно за ароматичним кільцем з утворенням озонідів, серед продуктів окиснення за метильною групою в оцтовій кислоті переважають бензойні кислоти, а в її ангідриді - бензилацетати та бензилідендіацетати. Ефективним методом керування селективністю та глибиною окиснення аренів озоном за метильною групою є проведення реакції у розчині оцтового ангідриду в присутності сполук перехідних металів і сульфатної кислоти, де лабільні інтермедіати в момент утворення перетворюються у більш стійкі до дії озону ацетатні похідні. Розроблено нові каталітичні системи на основі сполук перехідних металів. Введення в систему Aс₂O-O₃-H₂SO₄-ArCH₃ манган(ІІ) ацетату спрямовує реакцію озонування метилбензенів у бік окиснення за метильною групою з утворенням переважно ароматичних спиртів. У разі окиснення в присутності більш сильного манганбромідного каталізатора вдається зупинити реакцію на стадії утворення ароматичних альдегідів. У разі ведення окиснення метилбензенів озоном в оцтовій кислоті в присутності кобальт(ІІ) ацетату або його суміші з калій бромідом за підвищених температур створюються умови для переважного одержання відповідних бензойних кислот. Встановлено оптимальні умови перебігу реакцій окиснення метилбензенів озоном, запропоновано озонолітичні методи синтезу ароматичних окисгенвмісних продуктів.

Досліджено фтороалкілування перфтороалкільними похідними міді, срібла та цинку ароматичних та гетероциклічних сполук. Синтезовано новий клас комплексних сполук міді -ди(перфторалкіл)купрати срібла. Встановлено, що дані сполуки можуть бути застосовані як перфтороалкілуючі реагенти у реакціях з галогеновмісними ароматичними субстратами, а також як реагенти для одержання перфтороалкільних ароматичних кетонів. Показано, що трифторометилсрібло є зручним реагентом для одержання α, α, α-трифтороацетофенонів. Знайдено, що на відміну від перфтороалкіл срібних субстратів, які мають довгий (С₂-С₄) гіерфтороалкільний ланцюг, трифторометилсрібло під час взаємодії з порошком міді утворює трифторометилмідь, а не ди(трифторометил)купрат срібла. Зазначено, що трифторометилмідь, одержана таким чином, здатна селективно заміщувати атом галогену на трифторометильну групу в ароматичних та гетероциклічних сполуках. Розроблено зручний метод синтезу трифторометилміді з легко доступного комплексу трифторометилцинк броміду. Досліджено здатність одержаної в такий спосіб трифторометилміді заміщувати атом галогену в ароматичних та гетероциклічних сполуках на трифторометильну групу. Виявлено, що в залежності від умов реакції з комплексу трифторометилцинк броміду можна одержати як трифторометилмідь, так і пентафтороетилмідь, яка заміщує атом галогену на пентафтороетильну групу в ароматичних та гетероциклічних сполуках.

У дисертації пропонується методика визначення критеріїв оцінки цінності родовища в умовах ринку та модель оцінки впливу зміни основних параметрів родовищ на витрати виробництва з видобутку нафти. Виявлено проблеми і тенденції інвестиційної політики в нафтовій промисловості в сучасних умовах, розроблено методику оцінки й аналізу інвестиційного проекту. Проведено дослідження ризиків, притаманних різним категоріям запасів вуглеводнів та встановлена ставка дисконту для врахування фактора часу. Проведено оцінку родовищ Долинського НГВУ та запропоновано інвестиційний проект переведення запасів категорії С₂ у запаси розвіданої категорії С₁.

Одержано залежності параметру гратки від часу насичення такими інтеркалянтами, як Н₂, Ne і Аr за кімнатної температури та тиску 1 атм, встановлено параметри насичення (ступінь насичення, характерний час) для заданих умов. Запропоновано новий метод визначення параметрів дифузії частинок малого радіуса в кристалі фулериту С₆₀. Визначено коефіцієнти дифузії для Н₂, Ne та Аr в фулериті С₆₀ для заданих умов насичення. Визначено температуру переходу від фізичної до хімічної сорбції під час насичення С₆₀ молекулярним воднем при Р = З0 атм. Вперше показано, що на другому етапі фізичної сорбції водню фулеритом С₆₀ відбувається подвійне заповнення октаедричних порожнин. Запропоновано новий механізм, який визначає внесок атомарних інтеркалянтів в термодинаміку насиченого С₆₀; конкретні розрахунки здійснено для домішки ксенону.

Виявлено каталіз обриву ланцюгів окиснення циклогексиламіну комплексами міді (II) амінокислот загальної формули [RNHCH(X)C(O)]O₂Cu (R = 1,1-діоксотіолан-3-іл, Х = Н (I), ізо-C₃H₇ (II), CH₂CH(CH₃)₂ (III) та вплив на його здійснення стереохімії замісників Х. Реакційна здатність комплексів з пероксильними радикалами С₆H₁₀ (OO^.)NH₂ в залежності від природи Х змінюється в ряду (75 °C) : I > II > III, який співпадає з рядом зменшення стеричних констант E_s замісників Х (I - III).

Розглянуто реакції окиснення олефінів C₈ молекулярним киснем та їхнє епоксидування гідропероксидом трет-бутилу та гідропероксидами сультамів каталізованим сполуками перехідних металів: TiSi₂, VS₂, MoSi₂, TaSi₂, TiC, VC, Mo₂C, TaC, WC, MoB, VB, VB₂, MoS₂, диспергованими, іммобілізованими та модифікованими V₂O₅ і MoO₃, гомогенними та іммобілізованими комплексами металів. Встановлено загальні тенденції впливу на каталітичну активність і селективність каталізаторів таких факторів, як природа металу і ліганда, умови диспергування, природа носія та модифікатора, а також впливу на епоксидуючу ефективність гідропероксиду природи замісників у його молекулі. Досліджено кінетичні закономірності та механізм перебігу реакцій каталітичного окиснення й епоксидування олефінів С₈. На основі одержаних результатів запропоновано загальну схему окиснення олефінів молекулярним киснем і гідропероксидами за наявності каталізаторів, яка адекватно описує загальні закономірності перебігу реакції. Розроблено математичну модель та обчислено кінетичні параметри цих реакцій.

Досліджено квантову дифузію атомів гелію у фулериті C ₆₀. Виявлено тунельний характер просторового перерозподілу ⁴Не і ³Не у джгутах вуглецевих нанотрубок. Виявлено закономірності температурної залежності коефіцієнту радіального теплового розширення а _r, джгутів закритих одностінних вуглецевих нанотрубок за низьких температур в інтервалі 2,2 - 120 К. Досліджено процеси просторового перерозподілу домішкових атомів і молекул на поверхні та всередині джгутів нанотрубок, що приводять до появи максимумів температурних залежностей радіального теплового розширення насичених домішками джгутів нанотрубок. В області температур 2 - 26 К досліджено вплив розчинених газів з різною масою, розміром і симетрією молекул на теплове розширення фулериту С ₆₀ та тунельне обертання молекул C ₆₀ в фазі орієнтаційного скла. У фулериті з домішками газових молекул при температурі близько 5 К було виявлено фазовий перехід першого роду.

Досліджено електронну будову та хімічний зв'язок у дикарбіді ітрію. Проведено квантовохімічне моделювання ефекту орієнтаційної розупорядкованості C₂-одиниць у структурі YC₂ на його електронні властивості. Встановлено, що залежно від взаємної орієнтації C₂-димерів у гратці властивості провідності дикарбіду можуть змінюватись від металічних до напівпровідникових.

Вивчено клінічну ефективність внутрішньовенної форми інгібітора 5-ліпоксигенази кверцетину (К) у 198 хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ). Вперше доведено, що раннє застосування К у комплексній терапії ГІМ покращує клінічний перебіг захворювання, зменшує масу некротизованого міокарда, дилатацію порожнини лівого шлуночка та покращує електрофізілогічні властивості міокарда. Найбільш ефективно К впливає на розмір зони некрозу та процеси ремоделювання порожнини лівого шлуночка у хворих з відкритою інфаркт-обумовлюючою коронарною артерією (ІОКА), на тлі тромболітичної терапії, за наявності дисфункції міокарда лівого шлуночка та у хворих з високим лейкоцитозом. Введення К до початку терапії фібринолітичним агентом дозволило подолати тромборезистентність і збільшити частоту реканалізації ІОКА, К стабілізує мембрани кардіоміоцитів шляхом інгібування ПОЛ, стійко знижує кількість лейкотрієну С₄.

Вперше методом ¹Н ЯМР спектроскопії вивчено особливості кластероутворення води на поверхні композитних систем, створених на основі нанокремнезему та таких біополімерів, як ДНК і гіалуронова кислота. Встановлено, що вода на поверхні таких композитних систем та біополімерів знаходиться у вигляді кластерів сильноасоційованої води. Присутність на поверхні композитів доксорубіцину або фулерену С₆₀ в середовищі хлороформу і ацетонітрилу призводить до зміни розміру та асоційованості кластерів води. Показано, що величина міжфазної енергії в системі гіалуронова кислота/вода залежить від співвідношення концентрацій компонентів та є максимальною для 2 % водного розчину. При збільшенні концентрації гіалуронової кислоти відбувається зменшення міжфазної енергії в результаті формування гелеподібних структур. Досліджено будову гідратної оболонки композиту ВДК/фулерен С₆₀ та встановлено, що поверхня композитного матеріалу має нижчу гідрофільність у порівнянні з вихідним кремнеземом. Виявлено, шо покриття поверхні ВДК фулереном С₆₀ не призводить до значного зростання адсорбції метану та водню.