Для выяснения вопроса о влиянии высокочастотных вибраций на механические свойства нанокристаллов выполнены исследования механических свойств нанокристаллического титана при однородном трехосном сжатии под действием ультразвуковых колебаний с частотой 20 кГц. Использованный в экспериментах нанокристаллический титан промышленной чистоты ВТ1-0 получен с помощью метода криогенной фрагментации зерен. Этот материал имеет широкое распределение зерен по размерам (20 - 80 нм) со средним размером, равным 40 нм. Амплитуда циклических напряжений достигала 275 МПа. Установлено, что высокочастотные вибрации снижают порог пластичности и инициируют образование катастрофических полос сдвига. При скорости деформации 10^-4 с^-1 порог пластичности под действием вибраций снижается в 2,5 раза, а катастрофическая полоса сдвига образуется при деформации 0,11, которая в 5,7 раза ниже, чем истинная деформация до момента образования катастрофической полосы сдвига без воздействия вибраций. При увеличении скорости деформации до 10^-3 с^-1 эффекты воздействия высокочастотных вибраций существенно ослабляются.

На анестезированных крысах с использованием спектрального анализа исследовано влияние электрической стимуляции голубого пятна (ГП) на частоту разрядов клеток Пуркинье. Частота отводимой внеклеточно импульсной активности клеток Пуркинье изучалась до и в течение 1, 5, 6 и 11 мин после окончания 10-секундного периода стимуляции ГП. Спектральный анализ частоты разряда клеток (имп/бин при длительности бина 2^-8 с) в пределах 60 - 120-секундных интервалов выполнялся с использованием быстрых преобразований Фурье после цифровой конверсии отдельных импульсов. Спектры средней мощности для частот разряда клеток Пуркинье (рассчитанные для 8-секундных последовательных эпох при частоте опроса 256 с^-1) показали, что после стимуляции ГП происходит увеличение мощности в низкочастотном диапазоне (0,1 - 1,0 Гц), в особенности за счет наиболее "медленных" компонентов (ниже 0,5 Гц). Этот эффект длился более 1 мин, но обычно менее 6 мин после прекращения стимуляции ГП; он мог быть интерпретирован как развитие медленных осцилляций импульсной активности клеток Пуркинье. Наши результаты позволяют предположить, что медленные осцилляции разрядов клеток выхода мозжечка, вызванные стимуляцией ГП, могут отражать особый вид координации активности нейронов мозжечка, которая играет важную роль при реализации центральных норадренергических влияний в условиях различных патологических состояний.

Протеїни TRPC4 формують рецепторкеровані катіонні канали, які активуються синергічною дією на M₂- та M₃-ацетилхолінові рецептори, відповідно пов'язані з G_q/11- та G_i/o-протеїнами. Ці канали широко експресовані в мозку та гладеньких м'язах, де вони виконують численні функції, в тому числі забезпечуючи контроль вивільнення ГАМК із дендритів та холінергічне збудження гладеньких м'язів. Біофізичні властивості струмів через TRPC4-канали, індукованих у клітинах миші прямою дією ГТФgammaS, залишаються великою мірою невідомими. Тому автори досліджували ці канали в міоцитах тонкого кишківника миші, в яких спостерігається значний катіонний струм, опосередкований TRPC4 та названий mI_CAT. Порівняно властивості даного струму з властивостями краще вивченого mI_CAT у міоцитах морської свинки. Незважаючи на те, що катіонні струми після аплікації карбахолу за потенціалу -50 мВ (тобто за значення, близького до нормального потенціалу спокою в цих клітинах) були дуже подібними, вплив внутрішньоклітинного кальцію на відкривання досліджуваних каналів під час відведення mICAT у миші був відсутнім. Швидкість зміни мускаринової катіонної провідності, котра є визначальним фактором щодо потенціалзалежної поведінки каналів, у двох згаданих видів гризунів була практично ідентичною. Спостерігалися помітні розбіжності значень негативних потенціалів, за яких струм досягав максимуму, але максимальні щільності струмів були подібними. Найбільші відмінності було виявлено в кінетиці потенціалзалежної релаксації mI_CAT, котра у миші була значно швидшою. У вказаних видів гризунів використовуються дві відмінні стратегії підвищення вірогідності відкритого стану досліджуваних каналів у разі активації G-протеїнів. Середнє значення часу відкритого стану у миші було значно меншим у порівнянні з відповідним показником у морської свинки (15,1 ± 5,2 мс, n = 8, vs 80,0 ± 19,7 мс, n = 9; P < 0,01). Відповідному миші миттєва частота відкривань каналів була значно вищою, ніж у морської свинки (154,1 ± 18,8 с^-1 vs 70,2 ± 7,3 с^-1; P < 0,001). Ці функціональні різниці розглядаються як наслідок структурних розбіжностей відповідних послідовностей амінокислотних залишків у білках ТКРС4 двох вказаних видів гризунів. Дані розбіжності в основному сконцентровані в цитозольних C-закінченнях первинних послідовностей протеїнів TRPC4.

Легований міддю тетраборат літію Li₂B₄O₇ : Cu (ТБЛ : Cu) є одним з відомих тканиноеквівалентних матеріалів термолюмінесцентної дозиметрії, що характеризується високою радіаційною стійкістю, лінійною дозовою залежністю, широким діапазоном робочих доз і незначною залежністю дози від енергії іонізуючого випромінювання. Проведено дослідження термостимульованої люмінесценції (ТСЛ) монокристалів ТБЛ, легованих міддю різних концентрацій. Знайдено оптимальну концентрацію домішки (19,4 x 10^-3 ваг.% Сu), за якої спостерігається найвища інтенсивність ТСЛ високотемпературного максимуму. Виявлено, що подальше збільшення концентрації міді призводить до зниження інтенсивності ТСЛ, що зумовлено концентраційним гасінням люмінесценції. Для монокристалів Li₂B₄ O₇ з оптимальною концентрацією домішки міді в досліджуваній області температур ТСЛ, в основному, зумовлена звільненням носіїв з двох локальних рівнів прилипання з енергіями E_t1 = 0,90 +- 0,03 еВ, E_t2 = 1,72 +- 0,07 еВ і частотними факторами 4 x 10¹⁰ с^-1 та 5 x 10¹⁶ с^-1, відповідно. Наявність даних локальних рівнів суттєво впливає на температурну залежність рентгенолюмінесценції. За температур, вищих за 215 °С, виявлено температурне гасіння люмінесценції, описане формулою Мотта з енергією активації E_A = 0,65 +- 0,05 еВ.

Дев'ятнадцяти молодим здоровим випробуваним пропонували з'їсти невелику порцію твердої (волоський горіх) або м'якої (торт) їжі; в цей час відводили білатерально ЕМГ-активність жувальних м'язів. Тривалість усього епізоду жування, частота жувальних рухів, кількість жувальних циклів, тривалість окремого циклу, а також середні та максимальні амплітуди ЕМГ, відведених від вказаних м'язів, порівнювали у жінок і чоловіків (n = 12 і 7 відповідно). Тривалість усього епізоду жування м'якої їжі та тривалості окремого циклу для їжі обох типів були вірогідно більшими у жінок (P = 0,000). Частоти жувальних рухів для їжі обох типів були значно вищими у чоловіків (м'яка їжа: 0,98 ± 0,18 і 1,79 ± 0,18 с^-1, тверда їжа: 1,25 ± 0,29 і 2,03 ± 0,32 с^-1 у жінок і чоловіків відповідно; P = 0,000). Число циклів жування для їжі обох типів не демонструвало вірогідної різниці (P = 0,38 і P = 0,67). Середня і максимальна амплітуди ЕМГ були майже однаковими у жінок і чоловіків. Єдиним винятком була вища амплітуда ЕМГ справа у чоловіків під час жування м'якої їжі (P = 0,02). Таким чином, жування у жінок відбувається в цілому повільніше, в той час як м'язова жувальна активність у представників різних статей є досить подібною. Консистенція їжі в цілому слабко впливає на гендерні відмінності процесу жування.

Запропоновано методику оцінки критичної швидкості охолодження розплавів upsilon_^*, за якої повністю пригнічуються процеси зародкоутворення та фіксується істинно аморфна структура, що не містить "загартованих зародків" кристалічної фази. Розрахунки значень upsilon_^* проведено для матеріалів із суттєво відмінною схильністю до склоутворення: чистих металів (Al, Ni), сплава Fe₈₀B₂₀ і сплавів, що утворюють масивні металеві стекла (Mg₆₅Cu₂₅Y₁₀ і Zr_41,2Ti_13,8Cu_12,5Ni₁₀Be_22,5). Показано, що для запобігання кристалізації у розплавах чистих металів необхідні швидкості охолодження ~ 10¹³ - 10¹⁴ К-с^-1. Щодо сплавів, що легко склуються, значення upsilon_^* зменшуються аж до ~ 3 x 10⁴ К-с^-1, що свідчить про принципову можливість одержання істинно аморфних матеріалів у продуктах швидкого загартування перетинами до ~ 130 мкм.

Досліджуються властивості функції Йессена, тобто середнього значення функції log|f|², голоморфного майже періодичного відображення f трубчастої області простору Сⁿ в C^q. Зокрема, встановлено зв'язки між функцією Йессена і поведінкою самого відображення та його нульової множини. З цією метою вводяться оператори PHI_l, які діють на плюрисубгармонічні функції, що у разі гладкої функції u мають вигляд (PHI_l[ u ])^l (dd^c | z | ²)ⁿ = (dd^cu)^l LAMBDA (dd^c | z |²)^n-l.

В исследованиях на суперфузируемых срезах дорсального гиппокампа 12 - 15-дневных крыс установлено, что низкочастотная тетаническая стимуляция (2 с^-1, 5 мин) коллатералей Шаффера приводит к гомосинаптической длительной депрессии (ДД) синаптической передачи. В срезах же гиппокампа зрелых (восемь недель и старше) крыс эта же процедура не вызывала ДД. Низкочастотная тетаническая стимуляция альвеуса в срезах гиппокампа зрелых крыс в условиях усиления функции НМДА-глутаматных рецепторов обусловливала гетеросинаптическую ДД синаптической передачи в системе коллатерали Шаффера - дендриты пирамидных нейронов области CA1. Обе формы ДД синаптической передачи либо вообще не проявлялись, либо проявлялись, но ослаблялись при действии на срезы гиппокампа конкурентного блокатора НМДА-глутаматных рецепторов D-2-амино-5-фосфоновалерата (50 мкМ), морфина гидрохлорида (10 мкМ), а также ингибиторов кальмодулина и кальцийнейрина (трифторперазина и циклоспорина А в концентрациях соответственно 1 и 50 мкМ). Блокатор потенциалзависимых кальциевых каналов L-типа нифедипин (10 мкМ) не влиял на гомосинаптическую, но ослаблял гетеросинаптическую ДД синаптической передачи. Обе формы депрессии синаптической передачи усиливались под действием веществ, обладающих ноотропной активностью, - пирацетама (1 мМ) и карбацетама (5 мкМ). Блокатор синтазы оксида азота N-нитро-L-аргинин (10 мкМ) не влиял на обе формы ДД синаптической передачи. При воздействии на срезы гиппокампа блокатором А1-аденозиновых рецепторов 1,3-дипропил-8-фенилксантином (1 мкМ, 15 мин) обе формы ДД усиливались. Гомосинаптическая ДД синаптической передачи в таких условиях проявлялась

в срезах гиппокампа зрелых крыс. На фоне действия на срезы гиппокампа ингибитора протеинкиназы С полимиксина В (50 мкМ, 15 мин) наблюдалось появление гомосинаптической ДД синаптической передачи в срезах гиппокампа зрелых крыс и усиление обеих форм ДД. При воздействии на срезы гиппокампа ингибитором фосфолипазы А2 мепакрином (25 мкМ, 15 мин) обе формы ДД синаптической передачи существенно ослаблялись.

В исследованиях на поперечных срезах дорсального гиппокампа крыс установлено, что низкочастотная тетаническая стимуляция медиального перфорантного пути (2 с^-1, 7,5 мин) вызывает длительную депрессию (ДД) популяционных ВПСП зернистых клеток зубчатой извилины. Эта форма синаптической пластичности ослаблялась ингибиторами кальмодулина -трифторперазином (1 мкМ), синтазы оксида азота - N-нитро-L-аргинином (5 мкМ) и протеинкиназы С - полимиксином В (50 мкМ), но усиливалась неселективным ингибитором фосфодиэстераз цАМФ 1-изобутил-3-метилксантином (100 мкМ) и ингибитором кальцийнейрина циклоспорином А (50 мкМ). Обладающие ноотропной активностью пирацетам, карбацетам и этимизол зависимым от концентрации образом угнетали, а глицин не влиял на индукцию и экспрессию исследуемой формы ДД синаптической передачи. Предполагается, что основное звено индукции ДД синаптической передачи - опосредуемое Са²⁺ и протеинкиназой С повышение активности кальмодулина. Последний через синтазу NO и аденилатциклазу увеличивает активность протеинкиназы G, субстрата протеинкиназы G и ингибитора 1. Два последних регуляторных белка повышают активность фосфопротеинфосфатазы 1 и вызывают дефосфорилирование АМРА-рецепторов. Под действием пирацетама, карбацетама и этимизола концентрация кальмодулина в цитоплазме дендритных шипиков возрастает до уровня, достаточного для активации кальций-кальциймодулинзависимой протеинкиназы, которая вызывает фосфорилирование АМРА-рецепторов и препятствует развитию ДД синаптической передачи.

Отмечено, что одним из эффективных способов получения отливок сложной формы является литье по газифицируемым моделям (ЛГМ) в вакуумируемые формы (контейнеры). Повышение качества этого способа литья требует совершенствования методики формовки. Формовочный процесс предусматривает послойное вибрационное уплотнение песка в контейнерах. Перспективным направлением совершенствования методики формовки является рациональная настройка таких параметров вибростола, как вибрационное перемещение, скорость и ускорение. Эти параметры определяются упруго-массовыми характеристиками системы "вибростол - форма" и возмущающими силами, создаваемыми инерционными вибраторами. Цель исследования - определение рациональных диапазонов настройки параметров вибраторов стола, при которых происходит качественное послойное уплотнение формовочного песка в форме. Критерием эффективности настройки характеристик вибростола приняты значения усредненных ускорений 6,5 - 7,5 м/с² , соответствующим наибольшей степени уплотнения сухого формовочного песка и диапазону значений ускорений 9 - 9,5 м/с² для придания песку "псевдотекучести". Для целей исследования была разработана математическая модель колебаний подвижной части вибростола с двумя типами литейных контейнеров для установившихся и переходных режимов работы. Выполнены расчеты собственных частот колебаний при различных упруго-массовых характеристиках системы. Построены амплитудно-частотные характеристики (АЧХ) перемещений и ускорений подвижной части стола с контейнером, послойно заполненным формовочным песком. Предложена методика определения диапазонов частотной настройки инерционных вибраторов стола, позволяющая получить качественное уплотнение сухого формовочного песка в форме. В процессе формовки, согласно технологии литья по газифицируемым моделям, из-за послойной засыпки модели формовочным песком масса формы возрастает. Изменение массовой характеристики формы требует оперативного изменения кинематической характеристики вибростола - вибрационного ускорения. Предложенная математическая модель позволяет определить диапазоны настройки частотных параметров инерционных вибраторов формовочного стола на всех этапах формовки.

Досліджено фізичні властивості скупчень галактик у широкому діапазоні червоних зміщень за даними рентгенівської космічної обсерваторії "Чандра". Було відібрано 128 скупчень галактик із каталогів Ейбелла, MACS та RCS, що мають сферично-симетричну форму та значення рентгенівського потоку скупчення не нижче 7.0 • 10^-12 ерг с^-1 см^-2, із часом експозиції не менше 5 000 с, з правильною морфологією та у діапазоні червоних зміщень z < 1.4. Для створення та моделювання спектрів використано програмне забезпечення СІАО 4.2 та Xspec 12.6. Для моделювання спектрів використано модель WABS*MEKAL. Знайдено такі фізичні характеристики скупчень галактик як температура, металічність та світність, а також побудовано профілі поверхневої яскравості. Для знаходження повної маси скупчення використовувався профіль густини темної матерії Наварро - Френка - Уайта та умова гідростатичної рівноваги газу. Одержано значення мас для гало темної матерії (~ 85 %), міжгалактичного газу (~ 12 - 14 %) та зоряного компонента (~ 1 - 3 %). Додатково визначено вміст зоряної маси у повній масі. Для перевірки достовірності одержаних результатів було проведено аналіз попередніх робіт, зазначено, що дані виміри в межах похибок добре корелюють з одержаними раніше обчисленнями. Для близько 30-ти скупчень галактик виміри мас кожного компонента було зроблено вперше. Одержані значення фізичних параметрів скупчень галактик використано для побудови різного роду космологічних залежностей. Побудовано залежність "параметр концентрації - повна маса" для повної вибірки скупчень та пояснено її в рамках різних моделей. Показано залежність внутрішнього нахилу профілю густини темної матерії від маси баріонної складової у скупченнях галактик. Додатково одержано залежності між температурою, масою та світністю для міжгалактичного газу у скупченнях на великих червоних зміщеннях.

Досліджено вплив високих швидкостей відносної деформації (до 5^* 10⁴ с^-1) в діапазоні температур 77 - 773 К на механічні властивості металевих, полімерних і композитних матеріалів. Представлено нове випробувальне обладнання та основні методичні відмінності динамічних випробувань конструкційних матеріалів на одновісний розтяг. Наведені експериментальні результати свідчать про значне підвищення міцності всіх досліджених матеріалів зі зростанням швидкості деформації, за цих умов, на відміну від полімерів, характеристики пластичності металів не зменшуються. На підставі отриманих даних показано відсутність еквівалентності впливу на механічні властивості металів зниження температури (до 77 К) і підвищення швидкості деформації (до 5^* 10⁵ с^-1). Встановлено, що поведінка металів, залежно від швидкості деформації та температури, якісно описується схемою механічного стану, яка аналогічною схемі О.Ф.Іоффе.

Вирішено науково-практичну задачу покращання стійкості автомобілів категорії М1 у неусталених режимах руху шляхом урахування параметрів шин та автомобіля в цілому, за яких забезпечуються можливість їх експлуатації без погіршення безпеки руху. Розроблено математичну модель автомобіля з урахуванням взаємовпливу поздовжніх і поперечних сил у плямі контакту коліс з опорною поверхнею. Одержано нову математичну форму взаємодії колеса з опорною поверхнею за моделлю Fiala, яка має неперервну похідну по куту відведення. Це спрощує задачу аналізу стійкості многовиду стаціонарних станів автомобіля та дозволяє побудувати біфуркаційну множину, використовуючи графоаналітичний метод. На основі аналізу коефіцієнтів опору відведення встановлено більшу відповідність значень нелінійної моделі за визначення траєкторії центру мас автомобіля за кутів відведення близько 8 ° для коліс передньої осі, та 4 ° - для коліс задньої осі. Для великих радіусів повороту та незначних швидкостей руху можливо використання лінійної теорії відведення. При цьому доведено, що існує початкова область параметрів стаціонарного руху, в якій лінійна модель співпадає з нелінійною (∆_maxR_D = 0,27 %), за значень бічних прискорень a_y ≤ 3,0 м/с². Експериментальні дослідження автомобіля категорії М1 підтвердили адекватність розробленої математичної моделі.

Досліджено можливість використання модифікованих наночастинками золота TiO₂-електродів для виявлення Se(IV) за допомогою методу анодної інверсійної вольтамперометрії. Встановлено оптимальні умови для цього: фоновий розчин - 0,001 М H₂SO₄, потенціал електроконцентрування - (1,3 - 1,5) В, тривалість електролізу - 120 с, швидкість розгортки потенціалу 20 мВ-с^-1. Спосіб надає можливість визначати Se(IV) за концентрації хлорид-іонів у розчині менше 200 мг-л^-1.

Для обеспечения управляемого переноса электродного металла шаг и частота импульсов подачи должны находиться в пределах соответственно 0,5...3,0 мм и 10...100 с^-1 при скорости движения в импульсе не менее 1,5...2,0 мс^-1. Такие параметры режимов реализуются в безредукторных электромагнитных устройствах с цанговым захватом. Механизмы на базе квазиволновых преобразователей отличаются повышенным ресурсом эксплуатации рабочих элементов. Однако они не позволяют достичь инерции, необходимой для принудительного отрыва капель электродного металла. Программирование скорости импульсной подачи электродной проволоки расширяет диапазоны рабочих режимов сварки, снижает уровень потерь металла на угар и разбрызгивание, улучшает формирование швов и механические свойства сварных соединений.

Рассмотрено влияние температурно-скоростных условий деформирования при свободной осадке заготовок Cu - 2 % Ti, спеченных при температуре 100 - 700 °C и скорости деформаций 0,01 и 0,001 с^-1, на силовые параметры процесса и особенности структурообразования. Установлено, что, при общей тенденции к снижению напряжения с ростом температуры деформации, при 400 °C происходит некоторое его увеличение, обусловленное динамическим деформационным старением, которое сопровождается выделением промежуточной метастабильной когерентной β'-фазы Cu₄Ti. Показано, что интенсивность уплотнения при свободной осадке возрастает с повышением температуры и скорости деформации, а также с ростом исходной пористости образцов. Отмечено, что с увеличением степени деформации заготовки происходит монотонное уменьшение среднестатистического размера зерен меди, а также дробление частиц титана, интенсивность которого повышается с ростом скорости и температуры деформации.

У діапазоні частот 122 - 360 ГГц виміряно частоти 492 ліній поглинання молекул газу фреон-11, що містять ізотоп хлору ³⁷Cl. Знайдено набори обертальних і відцентрових сталих для опису обертального спектра молекул С³⁵Сl₂³⁷СlF, С³⁷Сl₂³⁵СlF і С³⁷Сl₃F в основному коливальному стані. Уточнено структурні параметри молекули ССl₃F.

Обнаружено, что низкочастотная транскраниальная магнитная стимуляция (ТМС) - (2 с^-1 в течение 10 с при относительно низкой индукции магнитного поля порядка 0,1 Тл на пике импульса) предотвращала генерализованные клонико-тонические припадки и сокращала длительность эпилептиформной активности, вызываемой тестирующей киндлинговой электростимуляцией (ЭС) миндалины крыс (в среднем до 32,3 +- 4,7 с по сравнению с 58,7 +- 6,0 с в контроле; P < 0,05). Результаты определения общей мощности ЭЭГ в течение эпилептиформной активности показали, что под влиянием ТМС в начальный период развития активности (первые 16 с) этот параметр несколько снижался во всех структурах мозга (на 10 % по сравнению с наблюдаемым при ложной ТМС). В период затухания эпилептиформной активности (последние 16 с) подобные различия сохранялись в гиппокампе, затылочной и фронтальной зонах коры. Анализ изменений различных частотных компонентов ЭЭГ в разных структурах мозга свидетельствует о том, что в наибольшей степени снижалась мощность тета-, бета- и гамма-ритмов, в то время как мощность дельта-ритма возрастала. Таким образом, механизмы ТМС-индуцированного противоэпилептического эффекта могут быть связаны с активацией механизмов дельта-ритмогенеза.

Вперше в накопичувачі НЕСТОР проведено розрахунки параметрів синхротронного випромінювання та фотостимульованого газовиділення, яке викликане синхротронним випромінюванням, що дозволяє обрати потрібні вакуумні насоси, їх швидкості відкачування та необхідні коефіцієнти питомого газовиділення вакуумних поверхонь з урахуванням реальних апертур електронопроводу. Вперше проведено моделювання системи високовакуумного відкачування накопичувача НЕСТОР з використанням аналітичного підходу та комп'ютерної програми VACTRACK для забезпечення необхідного часу життя пучка електронів. Вперше на розробленому високовакуумному стенді відпрацьовані технологія досягнення необхідного парціального складу залишкового газу та методика вимірювання надвисокого вакууму, відпрацьовані режими роботи діодних і тріодних магніторозрядних насосів для накопичувача НЕСТОР. Обгрунтовано й експериментально перевірено нову технологію фінішної обробки вакуумних поверхонь (без використання вуглеводних розчинників) в лужному середовищі з додаванням поверхнево-активних речовин і накладанням ультразвуку для досягнення потрібного коефіцієнта питомого газовиділення ~ 10 ^-12 Top х л х с ^-1 х см ^-2, що дозволяє одержати на стенді граничний тиск 4 х 10 ^-10 Top.

Комплексно вивчено взаємодії Са ²⁺ - транспортних систем плазматичної проблеми та внутрішньоклітинних депо Са ²⁺ в ацинарних клітинах підщелепної слинної залози. Одержано результати, які свідчать про вклад у формування ацетилхоліну-індукованих [Са ²⁺] _i-транзиєнтів пуринорецепторів, активація яких призводить до підвищення [Са ²⁺] _i, і як наслідок, до посилення секреції рідинного та білкового компонентів слини, яке показано в експериментах in vivo. В експериментах in vitro показано зростання вкладу мітохондрії у [Са ²⁺] _i та [Са ²⁺] _ЕПР-сигналізацію, через вплив на депо-керований вхід Са ²⁺ та активність С ²⁺-АТФаз. Виявлено залежність процесів нестимульованого та стимульованого слиновиділення від активності карбоангідрази. Доведено, що ефект блокування карбоангідрази на процеси слиновиділення опосередкований змінами [Са ²⁺] _i-гомеостазу у клітинах слинних залоз.