На зрізах спинного мозку щурів раннього постнатального періоду внутрішньоклітинно відводили постсинаптичну активність мотонейронів. Амплітуда фонових ЗПСП коливалася від 0,4 до 4,0 мВ (середнє значення 2,05 +- 0,18 мВ), а середнє значення їх частоти дорівнювало 11,5 +- 4,9 с^-1. Розподіл амплітуд ЗПСП був унімодальним та мав чітко виражену асиметрію. Аплікації блокаторів кальцієвих каналів (1 - 2 мкМ ніфедипіну, 50 - 100 мкМ кадмію або 500 мкМ амілориду) призводили до істотних змін параметрів ЗПСП. Ніфедипін (три клітини) дещо збільшував амплітуду фонових ЗПСП (в середньому до 108,3 +- 6,6 %) та істотно - їх частоту (145,6 +- 14,4 %). Кадмій (три клітини) та амілорид (сім клітин) зменшували як амплітуду ЗПСП (середні значення 88,9 +- 2,8 та 73,1 +- 3,8 % відповідно), так і їх частоту (69,0 +- 5,6 та 61,4 +- 7,8 % відповідно). Всі тестовані речовини не викликали значних змін мембранного потенціалу мотонейронів. Зроблено висновок, що виявлені зміни амплітуди та частоти фонових ЗПСП пов'язані з модуляцією діяльності як пре-, так і постсинаптично розташованих високо- та низькопорогових кальцієвих каналів. Обговорюється причина розбіжностей між ефектами ніфедипіну, з одного боку, і кадмію та амілориду - з другого.

На базі параметрів динаміки блокування токсином omega - СТх - GVIA потенціалзалежних кальцієвих каналів розраховані константи прямої та звортної реакцій зв'язування, які описують взаємодію токсину з кальцієвими каналами N-типу. Експерименти проведено на свіжеізольованих дисоційованих пірамідних нейронах гіпокампа щура з використанням методів фіксації концентрації та петч-клемп у конфігурації "ціла клітина". Константи прямої та зворотної реакцій дорівнювали 0,32 мкМ ^. c^-1 та 0,004 с^-1. Визначене згідно з відношенням k_-1/k1 значення константи дисоціації становило 0,012 мкМ. Отримані дані пояснюють "незворотність" блокуючої дії omega - СТх - GVIA на кальцієві канали N-типу, яка спостерігалася в експериментах.

У дисертації розроблено методики чисельного моделювання на основі методу кінцевих елементів і ефективні розрахункові схеми рішення практичних задач аерокосмічної і військової техніки, атомної енергетики, технологічних процесів з урахуванням в'язкопластичних ефектів. Проаналізовано методики динамічних випробувань різних видів (розтягання, стискання, зсув, одновісне деформування у плоских хвилях) і уточнена їх застосовність для отримання достовірних характеристик матеріалів в діапазоні швидкостей деформацій 10³ ... 10⁶ с^-1. Для вказаного діапазону проаналізовано і узагальнено у вигляді моделі експериментальні дані динамічної поведінки матеріалів різних класів. З використанням розроблених методик моделювання і моделей матеріалів на основі комплексного підходу, що поєднує експериментальне, чисельне і інженерне моделювання, вивчені закономірності та специфіка високошвидкісного деформування матеріалів у процесах проникання, імпульсного навантаження тріщин, зварювання вибухом, запресовування, різання і показана суттєва роль в них в'язкопластичних ефектів.

Приведены результаты экспериментального исследования точностных и динамических характеристик вторично-эмиссионной системы РАСТР-4 для автоматического совмещения пучка электронов со стыком свариваемых кромок, использующей электромеханический исполнительный привод. Система слежения реализована на базе трехкоординатного манипулятора в вакуумной камере 2000х2000х4000 мм с пушкой 60 кВ; 30 кВт. Синхронизация сварочных перемещений по любой из трех координат с соответствующего следящего поперечного перемещения осуществляется персональным компьютером через трехкоординатную плату число-импульсного управления. Сигнал ошибки имеет вид импульса длительностью 330 мс, амплитуда импульса пропорциональна длине смещения пучка от линии стыка. Статистическая погрешность определения смещения пучка относительно стыка составляет около 0,05 мм; ширина зоны нечувствительности следящей системы - 0,07 мм; добротность следящей системы - 15 с^-1; усредненная за один такт скорость отработки сигнала ошибки - 0,2...0,3мм/с. Динамическая погрешность совмещения пучка со стыком не превышает 0,1 мм.

Для обеспечения управляемого переноса электродного металла шаг и частота импульсов подачи должны находиться в пределах соответственно 0,5...3,0 мм и 10...100 с^-1 при скорости движения в импульсе не менее 1,5...2,0 мс^-1. Такие параметры режимов реализуются в безредукторных электромагнитных устройствах с цанговым захватом. Механизмы на базе квазиволновых преобразователей отличаются повышенным ресурсом эксплуатации рабочих элементов. Однако они не позволяют достичь инерции, необходимой для принудительного отрыва капель электродного металла. Программирование скорости импульсной подачи электродной проволоки расширяет диапазоны рабочих режимов сварки, снижает уровень потерь металла на угар и разбрызгивание, улучшает формирование швов и механические свойства сварных соединений.

Досліджуються властивості функції Йессена, тобто середнього значення функції log|f|², голоморфного майже періодичного відображення f трубчастої області простору Сⁿ в C^q. Зокрема, встановлено зв'язки між функцією Йессена і поведінкою самого відображення та його нульової множини. З цією метою вводяться оператори PHI_l, які діють на плюрисубгармонічні функції, що у разі гладкої функції u мають вигляд (PHI_l[ u ])^l (dd^c | z | ²)ⁿ = (dd^cu)^l LAMBDA (dd^c | z |²)^n-l.

Проведены пластометрические испытания на растяжение образцов сталей 10, 35, 45, 65Г и У8А, прошедших нормализацию. Скорость деформации варьировали на двух уровнях (1 и 8 с^-1), температуру испытания - на шести: 20, 300, 500, 650, 750 и 900 °С. По экспериментальным данным построены кривые зависимостей сопротивления деформации (sigma) от степени (epsilon), скорости(xi) и температуры деформации. Установлено, что при 630 °С с увеличением содержания углерода в стали начало динамической рекристаллизации на кривых деформационного упрочнения смещается в область меньших степеней деформации, горячий наклеп в большей степени сохраняется в аустените, чем в феррите: максимальное упрочнение феррито-цементитной структуры достигается при деформации 0,05 - 0,1, аустенитной - при 0,1 - 0,2. На основе экспериментальных данных получено уравнение регрессии для расчета сопротивления деформации углеродистых доэвтектоидных сталей в широком температурном интервале.

Із застосуванням оригінальної методики досліджено механізми впливу самофотостимуляції на емоційну поведінку інтактних і стресованих щурів. Суть методу полягає у вільному виборі тваринами параметрів фотостимуляції в частотному діапазоні, близькому до частот потенціалів ЕЕГ (4, 6 та 9 с^-1). Після серії сеансів самофотостимуляції у щурів з експериментальною емоційною гіпертонією знижувались артеріальний тиск, частота серцевих скорочень та напруженість серцевого ритму. На ЕЕГ у цих тварин реєструвалися пригнічення судорожної активності, формування повільнохвильової активності в неокортексі та синхронізація альфа-ритму в структурах лімбічної системи. Обговорюються можливості вирівнювання емоційного гомеостазу за допомогою самофотостимуляції, що супроводжується нормалізацією електрогенезу серця та судинної реактивності.

Дисертацію присвячено експериментальному дослідженню оптичних властивостей кремнієвих, германієвих квантових точок та вуглецевих кластерів в SiO₂-матриці та дослідженню прихованих шарів SiO₂, SiC, Si_xGe_1-x в кремнії, що формувалися за допомогою іонної імплантації та насупного високотемпературного відпалу. Встановлено, що випромінювання Si/SiO₂ : Si⁺-зразків в області 620 нм і 740 нм мають різну природу. Перша смуга фотолюмінесценції (ФЛ) має дефектну природу, друга смуга пов'язана із формуванням кремнієвих квантових точок SiO₂. Встановлено кореляцію між структурними особливостями вуглецевих кластерів в SiO₂-матриці та інтенсивністю ФЛ Si/SiO₂-структур, імплантованих іонами С⁺. Оптичними методами встановлено, що відмінність іонних радіусів атомів кисню та вуглецю від іонного радіуса кремнію може бути використана при подвійній імплантації іонів O^- та C⁺ для ефективного формування в кремнії прихованих шарів SiO₂ або SiC. Визначено величини та розподіл механічних напружень в шарах Si, що виникають за іонно-променевого синтезу прихованих Si_xGe_1-x-шарів.

За умов гострого експерименту під комбінованим наркозом досліджувалися реакції нейронів ядер рострального гіпоталамуса на поодинокі та серійні (6 - 100 с^-1) подразнення прореальної і поясної кори, піріформної частки та гіпокампа. Нейронні реакції були поділені на первинно збуджуючі та первинно гальмівні. Описано особливості часової організації імпульсної активності нейронів гіпоталамуса. Класифіковано три типи такої активності відповідно до ступеня циклічності імпульсації та три типи розподілу міжімпульсних інтервалів фонової активності. При поодиноких подразненнях виявлений градієнт гальмування, який розглядається в аспекті філогенезу кортикальних структур. Під час серійної стимуляції кіркових ділянок переважали гальмівні відповіді гіпоталамічних нейронів: їх кількість майже в чотири рази перевищувала кількість збуджувальних реакцій. Подразнення з різними частотами не змінювало напрямку реакцій. Встановлено наявність двох фокусів конвергенції сигналів з кортикальних ділянок. Перший локалізується в латеральних відділах гіпоталамуса, другий - у вентромедіальних. Отримані дані дозволяють розглядати характер взаємовідносин між філогенетично різними утвореннями кори великих півкуль та ядрами гіпоталамуса, а також виділити два типи впливів на нейрони гіпоталамуса з боку неоархіпалеокортекса: пускові (екстренні) та коригуючі тонічні.

Легований міддю тетраборат літію Li₂B₄O₇ : Cu (ТБЛ : Cu) є одним з відомих тканиноеквівалентних матеріалів термолюмінесцентної дозиметрії, що характеризується високою радіаційною стійкістю, лінійною дозовою залежністю, широким діапазоном робочих доз і незначною залежністю дози від енергії іонізуючого випромінювання. Проведено дослідження термостимульованої люмінесценції (ТСЛ) монокристалів ТБЛ, легованих міддю різних концентрацій. Знайдено оптимальну концентрацію домішки (19,4 x 10^-3 ваг.% Сu), за якої спостерігається найвища інтенсивність ТСЛ високотемпературного максимуму. Виявлено, що подальше збільшення концентрації міді призводить до зниження інтенсивності ТСЛ, що зумовлено концентраційним гасінням люмінесценції. Для монокристалів Li₂B₄ O₇ з оптимальною концентрацією домішки міді в досліджуваній області температур ТСЛ, в основному, зумовлена звільненням носіїв з двох локальних рівнів прилипання з енергіями E_t1 = 0,90 +- 0,03 еВ, E_t2 = 1,72 +- 0,07 еВ і частотними факторами 4 x 10¹⁰ с^-1 та 5 x 10¹⁶ с^-1, відповідно. Наявність даних локальних рівнів суттєво впливає на температурну залежність рентгенолюмінесценції. За температур, вищих за 215 °С, виявлено температурне гасіння люмінесценції, описане формулою Мотта з енергією активації E_A = 0,65 +- 0,05 еВ.

У діапазоні частот 122 - 360 ГГц виміряно частоти 492 ліній поглинання молекул газу фреон-11, що містять ізотоп хлору ³⁷Cl. Знайдено набори обертальних і відцентрових сталих для опису обертального спектра молекул С³⁵Сl₂³⁷СlF, С³⁷Сl₂³⁵СlF і С³⁷Сl₃F в основному коливальному стані. Уточнено структурні параметри молекули ССl₃F.

Показано, що в культивованих нейронах аплізії, у тому числі в нейроні L7 і нейронах групи L2 - L6, зовнішня аплікація 40 мМ кофеїну викликає осциляції мембранного потенціалу (МП) з амплітудою до 40 мВ. Частота осциляцій МП, на максимумі яких виникали потенціали дії (ПД), варіювала від 0,2 до 0,5 с^-1. Ефект кофеїну був повністю зворотним. Хвилі МП виявляли високу чутливість до поляризації мембрани: штучна деполяризація збільшувала частоту осциляцій та зменшувала їх амплітуду, тоді як незначна гіперполяризація викликала зниження частоти осциляцій аж до їх повного припинення. Зовнішнє прикладання 1 мМ неспецифічного блокатора кальцієвих каналів хлористого кадмію або інгібітора кофеїніндукованого вивільнення Ca²⁺ із внутрішньоклітинних депо ріанодину (50 мкМ, 20 хв), а також заміна в зовнішньому розчині Ca²⁺ на Mg²⁺ або Na⁺ на Li⁺ практично не впливали на параметри хвиль МП. Зроблено висновок, що іони Ca (зміни концентрації яких обумовлені такими процесами, як вхідний кальцієвий струм, ріанодинчутливе кофеїніндуковане вивільнення кальцію із внутрішньоклітинних кальцієвих депо, кальційіндуковане вивільнення кальцію із внутрішньоклітинних депо, натрій-кальцієвий обмін у плазматичній мембрані) не беруть скільки-небудь помітної участі в генерації осциляцій МП. Найбільш імовірним механізмом кофеїніндукованих осциляцій у досліджуваних нервових клітинах є пригнічення потенціалактивованого вихідного калієвого струму та, як показують результати математичного моделювання, уповільнення інактивації вхідного натрієвого струму. Очевидно, ці осциляції мають суто мембранне походження.

Досліджено пероксидазну активність каталази Penicillium vitale з етанолом як субстратом. Встановлено, що пероксидазна активність даної каталази (5 - 13 од/мг) значно нижча, ніж каталазна. Вивчення стаціонарної кінетики пероксидазної реакції показало, що основні кінетичні параметри пероксидазної реакції - K_m = 5,9 мМ і V_max = 0,22 мМ/хв є нижчими, ніж встановлені раніше параметри каталізної реакції, проте число обертів k_cat = 1,1 ^. 10³ с^-1 і каталітична ефективність k_cat / K_m = 1,9 ^. 10⁵ М^-1с^-1 свідчать, що цей фермент є досить ефективною пероксидазою. Як і в інших каталаз, константа швидкості пероксидазної реакції ферменту дорівнює 2,4 ^. 10⁴ M^-1c^-1.

Досліджено вплив високих швидкостей відносної деформації (до 5^* 10⁴ с^-1) в діапазоні температур 77 - 773 К на механічні властивості металевих, полімерних і композитних матеріалів. Представлено нове випробувальне обладнання та основні методичні відмінності динамічних випробувань конструкційних матеріалів на одновісний розтяг. Наведені експериментальні результати свідчать про значне підвищення міцності всіх досліджених матеріалів зі зростанням швидкості деформації, за цих умов, на відміну від полімерів, характеристики пластичності металів не зменшуються. На підставі отриманих даних показано відсутність еквівалентності впливу на механічні властивості металів зниження температури (до 77 К) і підвищення швидкості деформації (до 5^* 10⁵ с^-1). Встановлено, що поведінка металів, залежно від швидкості деформації та температури, якісно описується схемою механічного стану, яка аналогічною схемі О.Ф.Іоффе.

Запропоновано механізм, що пояснює спостережуване збільшення концентрації злектронів у 2 - 3 рази протягом 3 - 4,5 год на висотах іоносфери 81 - 87 км, стимульоване сонячним затемненням. Він зумовлений висипанням магнітосферних електронів, густина потоку яких становить 10⁷ - 10⁸ м^{-2 .} с^-1.

В исследованиях на суперфузируемых срезах дорсального гиппокампа 12 - 15-дневных крыс установлено, что низкочастотная тетаническая стимуляция (2 с^-1, 5 мин) коллатералей Шаффера приводит к гомосинаптической длительной депрессии (ДД) синаптической передачи. В срезах же гиппокампа зрелых (восемь недель и старше) крыс эта же процедура не вызывала ДД. Низкочастотная тетаническая стимуляция альвеуса в срезах гиппокампа зрелых крыс в условиях усиления функции НМДА-глутаматных рецепторов обусловливала гетеросинаптическую ДД синаптической передачи в системе коллатерали Шаффера - дендриты пирамидных нейронов области CA1. Обе формы ДД синаптической передачи либо вообще не проявлялись, либо проявлялись, но ослаблялись при действии на срезы гиппокампа конкурентного блокатора НМДА-глутаматных рецепторов D-2-амино-5-фосфоновалерата (50 мкМ), морфина гидрохлорида (10 мкМ), а также ингибиторов кальмодулина и кальцийнейрина (трифторперазина и циклоспорина А в концентрациях соответственно 1 и 50 мкМ). Блокатор потенциалзависимых кальциевых каналов L-типа нифедипин (10 мкМ) не влиял на гомосинаптическую, но ослаблял гетеросинаптическую ДД синаптической передачи. Обе формы депрессии синаптической передачи усиливались под действием веществ, обладающих ноотропной активностью, - пирацетама (1 мМ) и карбацетама (5 мкМ). Блокатор синтазы оксида азота N-нитро-L-аргинин (10 мкМ) не влиял на обе формы ДД синаптической передачи. При воздействии на срезы гиппокампа блокатором А1-аденозиновых рецепторов 1,3-дипропил-8-фенилксантином (1 мкМ, 15 мин) обе формы ДД усиливались. Гомосинаптическая ДД синаптической передачи в таких условиях проявлялась

в срезах гиппокампа зрелых крыс. На фоне действия на срезы гиппокампа ингибитора протеинкиназы С полимиксина В (50 мкМ, 15 мин) наблюдалось появление гомосинаптической ДД синаптической передачи в срезах гиппокампа зрелых крыс и усиление обеих форм ДД. При воздействии на срезы гиппокампа ингибитором фосфолипазы А2 мепакрином (25 мкМ, 15 мин) обе формы ДД синаптической передачи существенно ослаблялись.

На анестезированных крысах с использованием спектрального анализа исследовано влияние электрической стимуляции голубого пятна (ГП) на частоту разрядов клеток Пуркинье. Частота отводимой внеклеточно импульсной активности клеток Пуркинье изучалась до и в течение 1, 5, 6 и 11 мин после окончания 10-секундного периода стимуляции ГП. Спектральный анализ частоты разряда клеток (имп/бин при длительности бина 2^-8 с) в пределах 60 - 120-секундных интервалов выполнялся с использованием быстрых преобразований Фурье после цифровой конверсии отдельных импульсов. Спектры средней мощности для частот разряда клеток Пуркинье (рассчитанные для 8-секундных последовательных эпох при частоте опроса 256 с^-1) показали, что после стимуляции ГП происходит увеличение мощности в низкочастотном диапазоне (0,1 - 1,0 Гц), в особенности за счет наиболее "медленных" компонентов (ниже 0,5 Гц). Этот эффект длился более 1 мин, но обычно менее 6 мин после прекращения стимуляции ГП; он мог быть интерпретирован как развитие медленных осцилляций импульсной активности клеток Пуркинье. Наши результаты позволяют предположить, что медленные осцилляции разрядов клеток выхода мозжечка, вызванные стимуляцией ГП, могут отражать особый вид координации активности нейронов мозжечка, которая играет важную роль при реализации центральных норадренергических влияний в условиях различных патологических состояний.

Отмечено, что существует большое число обобщенных моделей параллельных вычислительных систем, такие как РRАМ, ЕRЕW РRАМ, СRЕW РRАМ, СRСW РRАМ, ВSР, С³, СТА, LоgР, и др. В этом ряду можно выделить модель LоgР, предложенную Дейвидом Каллером (David Сullеr), которая получила широкое распространение. Проанализированы основные черты и недостатки этой модели, предложена новая обобщенная модель для широкого класса параллельных ВС с распределенной архитектурой - УЛС-машина. Приведены примеры применения этой модели для установления взаимосвязи показателей параллельной ВС, системных механизмов ее ОС и вычислительной нагрузки, а также решения на этой основе содержательных задач организации эффективного функционирования параллельных ВС.

В исследованиях на поперечных срезах дорсального гиппокампа крыс установлено, что низкочастотная тетаническая стимуляция медиального перфорантного пути (2 с^-1, 7,5 мин) вызывает длительную депрессию (ДД) популяционных ВПСП зернистых клеток зубчатой извилины. Эта форма синаптической пластичности ослаблялась ингибиторами кальмодулина -трифторперазином (1 мкМ), синтазы оксида азота - N-нитро-L-аргинином (5 мкМ) и протеинкиназы С - полимиксином В (50 мкМ), но усиливалась неселективным ингибитором фосфодиэстераз цАМФ 1-изобутил-3-метилксантином (100 мкМ) и ингибитором кальцийнейрина циклоспорином А (50 мкМ). Обладающие ноотропной активностью пирацетам, карбацетам и этимизол зависимым от концентрации образом угнетали, а глицин не влиял на индукцию и экспрессию исследуемой формы ДД синаптической передачи. Предполагается, что основное звено индукции ДД синаптической передачи - опосредуемое Са²⁺ и протеинкиназой С повышение активности кальмодулина. Последний через синтазу NO и аденилатциклазу увеличивает активность протеинкиназы G, субстрата протеинкиназы G и ингибитора 1. Два последних регуляторных белка повышают активность фосфопротеинфосфатазы 1 и вызывают дефосфорилирование АМРА-рецепторов. Под действием пирацетама, карбацетама и этимизола концентрация кальмодулина в цитоплазме дендритных шипиков возрастает до уровня, достаточного для активации кальций-кальциймодулинзависимой протеинкиназы, которая вызывает фосфорилирование АМРА-рецепторов и препятствует развитию ДД синаптической передачи.