Вивчено проблеми своєчасної діагностики та розробки ефективних методів інтенсивної терапії ендотеліальної дисфункції у хворих на цироз печінки (ЦП) на різних стадіях її розвитку, використовуючи для цього патогенетично обумовлену терапію із застосуванням препаратів L-аргініну та глутамінової кислоти. Обгрунтовано доцільність проведення С¹³-метацетинового дихального тесту в поєднанні із загальноприйнятими методами діагностики у хворих на ЦП для визначення ступеня ураження печінки та прогнозування виникнення та прогресування печінкової енцефалопатії. Для виявлення проявів печінкової енцефалопатії вже на ранніх етапах їх формування та оцінювання рухових розладів та когнітивних функцій - встановлено важливість нейропсихометричного тестування у хворих на ЦП. Доведено причетність ендотеліальної дисфункції у виникненні та прогресуванні печінкової енцефалопатії у хворих на ЦП. Обгрунтовано необхідність визначення гемодинамічних порушень в екстракраніальних судинах головного мозку у хворих на ЦП для прогнозування виникнення та прогресування печінкової енцефалопатії вже на ранніх стадія їх формування. Доведено ефективність призначення хворим на ЦП препаратів L-аргініну та глутамінової кислоти з метою профілактики виникнення та прогресування печінкової енцефалопатії.

Вперше синтезовано нові 4-аміно-N[бензиліден(арил, фенокси)ацетил]феноли, М-бензиліден(арил, фенокси,)ацетил-1,4-бензохінонмоноіміни та 4-арил(фенокси, бензіліден)ацетилоксиіміно-2,5-циклогексадієн-1-они, розроблено та оптимізовано методики їх синтезу. Визначено теоретичні та експериментальні бар'єри Z,E-ізомеризації N- арил(фенокси, бензиліден)ацетил-1,4-бензохінонмоноімінів. Доведено інверсійний механізм Z,E-ізомеризації. Встановлено, що введення акцепторного замісника PhOCH² до ацетильної групи N-ацетил-1,4-бензохінонмоноімінів приводить до суттєвого зниження їх енергії НВМО (нижчої вільної молекулярної орбіталі) та сприяє перебігу реакції з нуклеофілами за аніон-радикальним механізмом, тоді як введення донорного замісника PhCH=CH приводить до збільшення енергії НВМО, знижує внесок аніон-радикального механізму у реакціях з арилсульфінатами натрію та збільшує роль зарядового контролю в реакціях з роданідом калію. Показано, що введення алкільних замісників в орто-положення до зв'язків C=N або С=0 хіноїдного ядра N-арил(фенокси, бензиліден)ацетил-1,4-бензохінонмоноімінів сприяє значному зниженню енергії π*-розпушуючої орбіталі цього зв'язку, що збільшує її активність до реакцій приєднання. Виявлено, що реакція N-арил(фенокси, бензиліден)ацетил-1,4-бензохінонмоноімінів з хлороводнем перебігає через протонування молекули хінонмоноіміну за атомом нітрогену з наступним приєднанням аніону хлору з ароматизацією циклу. Знайдено, що активований стерично напружений зв'язок у фрагменті C=N-C виявляється не тільки в збільшенні валентного кута C=N-C більш ніж 130 град, але й у скрученні подвійного зв'язку C=N та зменшенні сплощення хіноїдного кільця. Знайдено, що утворення продуктів 1,2-приєднання спиртів тільки до 3,5-диметил-N-арил(фенокси, бензиліден)ацетил-1,4-бензохінонмоноімінів обумовлене термодинамічною стійкістю хінолідних структур за рахунок стабілізуючої взаємодії nO(AlkO)→Ϭ*(С⁴-N). Виявлено, що регіоселективність галогенування зв'язків С=С хіноїдного кільця 4-бензиліденацетилоксиіміно-2,5-циклогексадієн-1-онів залежить від положення та об'єму замісників у хіноїдному кільці при незначному впливі замісника біля оксиіміно групи на подвійні зв'язки С=С хіноїдного кільця у порівнянні з іншими різновидами 2,5-циклогексадієн-1-онів.

Розглянуто закономірності формування структури та її впливу на електрофізичні властивості полімерних органо-неорганічних систем на основі епоксидних олігомерів та гетерополікислот (ГПК). ГПК виконує подвійну роль: працює як каталізатор гомополімеризації EC і є джерелом протонів. Виявлено, що розчинник ГПК (вода) у вихідній суміші є ключовим фактором впливу на структуру та електрофізичні властивості полімеру EC/ГПК, зокрема методами електрометрії та ДРС виявлено вплив концентрації води на структурну організацію системи: від 1 до 7 мас.ч. води призводить до структурної гетерогенності, а підвищення її кількості до 9 мас.ч. - до гомогенної структури сітки полімерного матеріалу. Методом електрометрії вперше виявлено тристадійний перебіг процесу тверднення системи, розраховано константи швидкості зміни електропровідності, які варіюються в межах від 1,4 · 10^-3 до 4,2 · Ί0^-5 с^-1. Розроблено електричні та структурні моделі провідності полімерних систем EC/ГПК за двох типів структурної організації та морфологічну модель, яка пояснює формування гетерогенної структури полімерної матриці. Виявлено, що залежності провідностей від оберненої температури підпорядковуються теорії ВТФ, що вказує на вплив вільного об’єму на процес переносу протону в ЕС/ГПК полімері.

Дисертацію присвячено експериментальному дослідженню оптичних властивостей кремнієвих, германієвих квантових точок та вуглецевих кластерів в SiO₂-матриці та дослідженню прихованих шарів SiO₂, SiC, Si_xGe_1-x в кремнії, що формувалися за допомогою іонної імплантації та насупного високотемпературного відпалу. Встановлено, що випромінювання Si/SiO₂ : Si⁺-зразків в області 620 нм і 740 нм мають різну природу. Перша смуга фотолюмінесценції (ФЛ) має дефектну природу, друга смуга пов'язана із формуванням кремнієвих квантових точок SiO₂. Встановлено кореляцію між структурними особливостями вуглецевих кластерів в SiO₂-матриці та інтенсивністю ФЛ Si/SiO₂-структур, імплантованих іонами С⁺. Оптичними методами встановлено, що відмінність іонних радіусів атомів кисню та вуглецю від іонного радіуса кремнію може бути використана при подвійній імплантації іонів O^- та C⁺ для ефективного формування в кремнії прихованих шарів SiO₂ або SiC. Визначено величини та розподіл механічних напружень в шарах Si, що виникають за іонно-променевого синтезу прихованих Si_xGe_1-x-шарів.

Комплексно вивчено взаємодії Са ²⁺ - транспортних систем плазматичної проблеми та внутрішньоклітинних депо Са ²⁺ в ацинарних клітинах підщелепної слинної залози. Одержано результати, які свідчать про вклад у формування ацетилхоліну-індукованих [Са ²⁺] _i-транзиєнтів пуринорецепторів, активація яких призводить до підвищення [Са ²⁺] _i, і як наслідок, до посилення секреції рідинного та білкового компонентів слини, яке показано в експериментах in vivo. В експериментах in vitro показано зростання вкладу мітохондрії у [Са ²⁺] _i та [Са ²⁺] _ЕПР-сигналізацію, через вплив на депо-керований вхід Са ²⁺ та активність С ²⁺-АТФаз. Виявлено залежність процесів нестимульованого та стимульованого слиновиділення від активності карбоангідрази. Доведено, що ефект блокування карбоангідрази на процеси слиновиділення опосередкований змінами [Са ²⁺] _i-гомеостазу у клітинах слинних залоз.

У дисертації розроблено методики чисельного моделювання на основі методу кінцевих елементів і ефективні розрахункові схеми рішення практичних задач аерокосмічної і військової техніки, атомної енергетики, технологічних процесів з урахуванням в'язкопластичних ефектів. Проаналізовано методики динамічних випробувань різних видів (розтягання, стискання, зсув, одновісне деформування у плоских хвилях) і уточнена їх застосовність для отримання достовірних характеристик матеріалів в діапазоні швидкостей деформацій 10³ ... 10⁶ с^-1. Для вказаного діапазону проаналізовано і узагальнено у вигляді моделі експериментальні дані динамічної поведінки матеріалів різних класів. З використанням розроблених методик моделювання і моделей матеріалів на основі комплексного підходу, що поєднує експериментальне, чисельне і інженерне моделювання, вивчені закономірності та специфіка високошвидкісного деформування матеріалів у процесах проникання, імпульсного навантаження тріщин, зварювання вибухом, запресовування, різання і показана суттєва роль в них в'язкопластичних ефектів.

За умов гострого експерименту під комбінованим наркозом досліджувалися реакції нейронів ядер рострального гіпоталамуса на поодинокі та серійні (6 - 100 с^-1) подразнення прореальної і поясної кори, піріформної частки та гіпокампа. Нейронні реакції були поділені на первинно збуджуючі та первинно гальмівні. Описано особливості часової організації імпульсної активності нейронів гіпоталамуса. Класифіковано три типи такої активності відповідно до ступеня циклічності імпульсації та три типи розподілу міжімпульсних інтервалів фонової активності. При поодиноких подразненнях виявлений градієнт гальмування, який розглядається в аспекті філогенезу кортикальних структур. Під час серійної стимуляції кіркових ділянок переважали гальмівні відповіді гіпоталамічних нейронів: їх кількість майже в чотири рази перевищувала кількість збуджувальних реакцій. Подразнення з різними частотами не змінювало напрямку реакцій. Встановлено наявність двох фокусів конвергенції сигналів з кортикальних ділянок. Перший локалізується в латеральних відділах гіпоталамуса, другий - у вентромедіальних. Отримані дані дозволяють розглядати характер взаємовідносин між філогенетично різними утвореннями кори великих півкуль та ядрами гіпоталамуса, а також виділити два типи впливів на нейрони гіпоталамуса з боку неоархіпалеокортекса: пускові (екстренні) та коригуючі тонічні.

Вперше в накопичувачі НЕСТОР проведено розрахунки параметрів синхротронного випромінювання та фотостимульованого газовиділення, яке викликане синхротронним випромінюванням, що дозволяє обрати потрібні вакуумні насоси, їх швидкості відкачування та необхідні коефіцієнти питомого газовиділення вакуумних поверхонь з урахуванням реальних апертур електронопроводу. Вперше проведено моделювання системи високовакуумного відкачування накопичувача НЕСТОР з використанням аналітичного підходу та комп'ютерної програми VACTRACK для забезпечення необхідного часу життя пучка електронів. Вперше на розробленому високовакуумному стенді відпрацьовані технологія досягнення необхідного парціального складу залишкового газу та методика вимірювання надвисокого вакууму, відпрацьовані режими роботи діодних і тріодних магніторозрядних насосів для накопичувача НЕСТОР. Обгрунтовано й експериментально перевірено нову технологію фінішної обробки вакуумних поверхонь (без використання вуглеводних розчинників) в лужному середовищі з додаванням поверхнево-активних речовин і накладанням ультразвуку для досягнення потрібного коефіцієнта питомого газовиділення ~ 10 ^-12 Top х л х с ^-1 х см ^-2, що дозволяє одержати на стенді граничний тиск 4 х 10 ^-10 Top.

Розглянуто синтез і вивчено хімічні властивості похідних імідазо[4,5-b]піридину, імідазо[4,5-c]піридину, 1,2,3-триазоло[4,5-с]піридину. Виявлено, що за взаємодії метилпохідних 5-нітро- і 3-нітропіридинів та 4-оксо-, 4-аміно- і 4-алкіламіно-З-нітропіридинів з гідразингідратом відбувається рециклізація, продуктами якої є похідні піразолу. Взаємодія похідних 2-аміно-З-нітро- та 5-нітро-піридинів з гідразингідратом призводить до утворення 3-амінопіридинів. Показано, що в реакціях галогенування, нітрування похідних імідазо[4,5-b]піридину залежно від природи замісника, його положення в структурі даного гетероциклу й умов перебігу процесу, електрофільна атака відбувається переважно по атомах С⁵ і С⁶ піридинового кільця. За умов каталітичного гідрогенолізу похідних 4-арил(піридил)спінацеаміну та спінацину відбувається розщеплення зв'язку C(₄)-N(₅) і утворення 5-бензил-(піридилметил)заміщених гістаміну та гістидину. Нагрівання 4-арил(гетарил)-спінацеамінів і спінацинів з сіркою супроводжується процесами дегідрування та декарбоксилювання, що призводить до 4-арил(гетарил)імідазо[4,5-с]піридинів. Використовуючи похідні імідазо[4,5-b]піридину в реакціях циклоутворення з дикарбонільними сполуками та гідразингідратом, одержано похідні 1,2,3-триазоло[4, 5-b]піридину та 1,8-нафтиридину, анельовані з імідазольними циклами. Розроблено методи одержання похідних імідазо[4,5-с]піридазину, 4-арил-(циклоалкіл)амінозаміщених імідазо[4,5-с]піридину та їх 2-азааналогів, спінацеамінів і 2-азаспінацеамінів, 3-алкіл- і 3,9-діалкіл-1,2,3,4-тетрагідро-γ-карболінів і субстанції лікарського засобу діазолін. Біологічні випробування одержаних похідних спінацеаміну і 2-азаспінацеаміну свідчать про їх виражену гіпотензивну, спазмолітичну та нейротропну активність.

Одержано оптимальні асимптотичні оцінки на викривлення подвійного відношення чотирьох точок відносно функції заданої гладкості в термінах похідної Шварца в даних точках. Одержано точну нижню оцінку на гладкість заміни координат, яка лінсаризує дифеоморфізм кола загального вигляду в термінах показника гладкості цього дифеоморфізму та діофантового показника його числа обертання. Доведено теорему, яка виводить наявність С¹-гладкого спряження між двома дифеоморфізмами кола з особливостями з експоненціально швидкої збіжності їх послідовних ренормалізацій та умов невиродженості. Показано наявність С¹-гладкого спряження між двома аналітичними дифеоморфізмами кола з критичною точкою за умов рівності їх ірраціональних чисел обертання та порядків критичних точок. Побудовано гіперболічну підкову для ренормалізаційного оператора стосовно дифеоморфізмів кола зі зламом. Показано наявність С¹}-гладкого спряження між двома дифеоморфізмами кола зі зламом за умов рівності їх чисел обертання напівобмеженого типу та розмірів зламів. Побудовано приклади дифеоморфізмів кола зі зламом, які є цілими голоморфними функціями та задовольняють наведені вище умови, але не є С^1+ϒ-гладко спряженими для жодного ϒ > 0. Запропоновано концепцію квазіперіодично керованого інтервального зсуву як підхід до дослідження моделей певних радіоелектронних пристроїв. Доведено існування й єдиність граничного напівінваріантного поясу для ряду важливих для застосувань в електроніці класів квазіперіодично керованих інтервальних зсувів, межі якого є неперервними та задовольняють певні функціональні рівняння. Введено поняття адитивного підгомологічного функціонального рівняння, яке узагальнює рівняння меж граничного поясу для квазіперіодично керованого інтервального зсуву. Досліджено питання щодо існування й єдиності розв'язків підгомологічного рівняння в класах неперервних і вимірних функцій.

Вирішено науково-практичну задачу покращання стійкості автомобілів категорії М1 у неусталених режимах руху шляхом урахування параметрів шин та автомобіля в цілому, за яких забезпечуються можливість їх експлуатації без погіршення безпеки руху. Розроблено математичну модель автомобіля з урахуванням взаємовпливу поздовжніх і поперечних сил у плямі контакту коліс з опорною поверхнею. Одержано нову математичну форму взаємодії колеса з опорною поверхнею за моделлю Fiala, яка має неперервну похідну по куту відведення. Це спрощує задачу аналізу стійкості многовиду стаціонарних станів автомобіля та дозволяє побудувати біфуркаційну множину, використовуючи графоаналітичний метод. На основі аналізу коефіцієнтів опору відведення встановлено більшу відповідність значень нелінійної моделі за визначення траєкторії центру мас автомобіля за кутів відведення близько 8 ° для коліс передньої осі, та 4 ° - для коліс задньої осі. Для великих радіусів повороту та незначних швидкостей руху можливо використання лінійної теорії відведення. При цьому доведено, що існує початкова область параметрів стаціонарного руху, в якій лінійна модель співпадає з нелінійною (∆_maxR_D = 0,27 %), за значень бічних прискорень a_y ≤ 3,0 м/с². Експериментальні дослідження автомобіля категорії М1 підтвердили адекватність розробленої математичної моделі.

Досліджено фізичні властивості скупчень галактик у широкому діапазоні червоних зміщень за даними рентгенівської космічної обсерваторії "Чандра". Було відібрано 128 скупчень галактик із каталогів Ейбелла, MACS та RCS, що мають сферично-симетричну форму та значення рентгенівського потоку скупчення не нижче 7.0 • 10^-12 ерг с^-1 см^-2, із часом експозиції не менше 5 000 с, з правильною морфологією та у діапазоні червоних зміщень z < 1.4. Для створення та моделювання спектрів використано програмне забезпечення СІАО 4.2 та Xspec 12.6. Для моделювання спектрів використано модель WABS*MEKAL. Знайдено такі фізичні характеристики скупчень галактик як температура, металічність та світність, а також побудовано профілі поверхневої яскравості. Для знаходження повної маси скупчення використовувався профіль густини темної матерії Наварро - Френка - Уайта та умова гідростатичної рівноваги газу. Одержано значення мас для гало темної матерії (~ 85 %), міжгалактичного газу (~ 12 - 14 %) та зоряного компонента (~ 1 - 3 %). Додатково визначено вміст зоряної маси у повній масі. Для перевірки достовірності одержаних результатів було проведено аналіз попередніх робіт, зазначено, що дані виміри в межах похибок добре корелюють з одержаними раніше обчисленнями. Для близько 30-ти скупчень галактик виміри мас кожного компонента було зроблено вперше. Одержані значення фізичних параметрів скупчень галактик використано для побудови різного роду космологічних залежностей. Побудовано залежність "параметр концентрації - повна маса" для повної вибірки скупчень та пояснено її в рамках різних моделей. Показано залежність внутрішнього нахилу профілю густини темної матерії від маси баріонної складової у скупченнях галактик. Додатково одержано залежності між температурою, масою та світністю для міжгалактичного газу у скупченнях на великих червоних зміщеннях.

Досліджено вплив високих швидкостей відносної деформації (до 5^* 10⁴ с^-1) в діапазоні температур 77 - 773 К на механічні властивості металевих, полімерних і композитних матеріалів. Представлено нове випробувальне обладнання та основні методичні відмінності динамічних випробувань конструкційних матеріалів на одновісний розтяг. Наведені експериментальні результати свідчать про значне підвищення міцності всіх досліджених матеріалів зі зростанням швидкості деформації, за цих умов, на відміну від полімерів, характеристики пластичності металів не зменшуються. На підставі отриманих даних показано відсутність еквівалентності впливу на механічні властивості металів зниження температури (до 77 К) і підвищення швидкості деформації (до 5^* 10⁵ с^-1). Встановлено, що поведінка металів, залежно від швидкості деформації та температури, якісно описується схемою механічного стану, яка аналогічною схемі О.Ф.Іоффе.

Досліджено можливість використання модифікованих наночастинками золота TiO₂-електродів для виявлення Se(IV) за допомогою методу анодної інверсійної вольтамперометрії. Встановлено оптимальні умови для цього: фоновий розчин - 0,001 М H₂SO₄, потенціал електроконцентрування - (1,3 - 1,5) В, тривалість електролізу - 120 с, швидкість розгортки потенціалу 20 мВ-с^-1. Спосіб надає можливість визначати Se(IV) за концентрації хлорид-іонів у розчині менше 200 мг-л^-1.

Для выяснения вопроса о влиянии высокочастотных вибраций на механические свойства нанокристаллов выполнены исследования механических свойств нанокристаллического титана при однородном трехосном сжатии под действием ультразвуковых колебаний с частотой 20 кГц. Использованный в экспериментах нанокристаллический титан промышленной чистоты ВТ1-0 получен с помощью метода криогенной фрагментации зерен. Этот материал имеет широкое распределение зерен по размерам (20 - 80 нм) со средним размером, равным 40 нм. Амплитуда циклических напряжений достигала 275 МПа. Установлено, что высокочастотные вибрации снижают порог пластичности и инициируют образование катастрофических полос сдвига. При скорости деформации 10^-4 с^-1 порог пластичности под действием вибраций снижается в 2,5 раза, а катастрофическая полоса сдвига образуется при деформации 0,11, которая в 5,7 раза ниже, чем истинная деформация до момента образования катастрофической полосы сдвига без воздействия вибраций. При увеличении скорости деформации до 10^-3 с^-1 эффекты воздействия высокочастотных вибраций существенно ослабляются.

З використанням імітаційного моделювання в середовищі MATLAB Simulink досліджено вплив параметрів електрогідравлічного слідкувального приводу з керуванням зусиллям на виконавчому органі на його динамічні характеристики (час регулювання за відпрацювання одиничного ступінчастого вхідного сигналу, частотні характеристики). Встановлено, що привід із заданими параметрами є стійким і забезпечує достатню працездатність на частотах вхідного сигналу до 350 с^-1 (56 Гц).

На анестезированных крысах с использованием спектрального анализа исследовано влияние электрической стимуляции голубого пятна (ГП) на частоту разрядов клеток Пуркинье. Частота отводимой внеклеточно импульсной активности клеток Пуркинье изучалась до и в течение 1, 5, 6 и 11 мин после окончания 10-секундного периода стимуляции ГП. Спектральный анализ частоты разряда клеток (имп/бин при длительности бина 2^-8 с) в пределах 60 - 120-секундных интервалов выполнялся с использованием быстрых преобразований Фурье после цифровой конверсии отдельных импульсов. Спектры средней мощности для частот разряда клеток Пуркинье (рассчитанные для 8-секундных последовательных эпох при частоте опроса 256 с^-1) показали, что после стимуляции ГП происходит увеличение мощности в низкочастотном диапазоне (0,1 - 1,0 Гц), в особенности за счет наиболее "медленных" компонентов (ниже 0,5 Гц). Этот эффект длился более 1 мин, но обычно менее 6 мин после прекращения стимуляции ГП; он мог быть интерпретирован как развитие медленных осцилляций импульсной активности клеток Пуркинье. Наши результаты позволяют предположить, что медленные осцилляции разрядов клеток выхода мозжечка, вызванные стимуляцией ГП, могут отражать особый вид координации активности нейронов мозжечка, которая играет важную роль при реализации центральных норадренергических влияний в условиях различных патологических состояний.

Визначено залежності швидкості розчинення срібла від pH розчину, співвідношення концентрації заліза(III) і тіокарбаміду, температури. Розраховано константи швидкості реакції розчинення срібла (k_i = 2,3 ^. 10^-4 - 9,6 ^. 10^-4 с^-1) за температур 283 - 298 К., а з температурної залежності констант швидкості - енергію активації, що дорівнює 68,84 кДж/моль під час кінетичного контролю швидкості розчинення та 26,06 кДж/моль в області адсорбційного інгібування.

Запропоновано механізм, що пояснює спостережуване збільшення концентрації злектронів у 2 - 3 рази протягом 3 - 4,5 год на висотах іоносфери 81 - 87 км, стимульоване сонячним затемненням. Він зумовлений висипанням магнітосферних електронів, густина потоку яких становить 10⁷ - 10⁸ м^{-2 .} с^-1.

Обнаружено, что низкочастотная транскраниальная магнитная стимуляция (ТМС) - (2 с^-1 в течение 10 с при относительно низкой индукции магнитного поля порядка 0,1 Тл на пике импульса) предотвращала генерализованные клонико-тонические припадки и сокращала длительность эпилептиформной активности, вызываемой тестирующей киндлинговой электростимуляцией (ЭС) миндалины крыс (в среднем до 32,3 +- 4,7 с по сравнению с 58,7 +- 6,0 с в контроле; P < 0,05). Результаты определения общей мощности ЭЭГ в течение эпилептиформной активности показали, что под влиянием ТМС в начальный период развития активности (первые 16 с) этот параметр несколько снижался во всех структурах мозга (на 10 % по сравнению с наблюдаемым при ложной ТМС). В период затухания эпилептиформной активности (последние 16 с) подобные различия сохранялись в гиппокампе, затылочной и фронтальной зонах коры. Анализ изменений различных частотных компонентов ЭЭГ в разных структурах мозга свидетельствует о том, что в наибольшей степени снижалась мощность тета-, бета- и гамма-ритмов, в то время как мощность дельта-ритма возрастала. Таким образом, механизмы ТМС-индуцированного противоэпилептического эффекта могут быть связаны с активацией механизмов дельта-ритмогенеза.