Встановлено закономірності формування кристалічної структури, фазового складу, електрофізичних і магніторезистивних властивостей та їх взаємозв'язку для три- і багатошарових плівок на основі Co, Fe, Ni, Сr, Сu та Ag в інтервалі товщин d = (1 - 50) нм за температур вимірювання Т_вим = 150 К та 300 К. Встановлено фазовий склад і структуру плівкових систем Co/Cu(Ag)/Fe і Со/Сu/Со з додатковими шарами Ni та Сr, а також виявлено вплив температури підкладки на структурно-фазовий стан системи Co/Cu/Fe. Вивчено дифузійні процеси у зразках Co/Cu/Fe/П і Co/Cu/Co/П з додатковими шарами Сr. Для зразків Co/Cu/Fe/П проведено порівняння експериментальних даних з розрахованими за моделлю Р. Дімміха, макроскопічною моделлю та моделлю на основі модифікованої теорії Маядаса і Шатцкеса для термічного коефіцієнта опору тришарових плівок. Встановлено закономірності в польових залежностях анізотропного магнітоопору та гігантського магнітоопору для зразків з різною товщиною магнітних, немагнітних і додаткових шарів. Досліджено розмірні залежності питомого опору та магнітоопору, розраховано чутливість магнітоопору плівкових систем до магнітного поля.

Проведено зондування желатинового шару фотоплівки гідроксиксантеновими барвниками еозином, етилеозином, децилеозином, децилфлуоресцеїном і досліджено модифікуючий вплив желатинового середовища на оптичні та кислотно-основні властивості іммобілізованих реагентів. Уточнено значення рН в ізоелектричній точці отверділого желатинового гелю. Обрано умови іммобілізації комплексоутворюючих реагентів нітрозо-Р-солі, еріохромціаніну R, пірокатехінового фіолетового (ПКФ), алізаринового червоного S і нітхромазо в отверділому желатиновому гелі та одержано нові індикаторні плівки на їх основі. Одержано кількісні характеристики процесу вилучення твердофазними реагентами іонів металів із розчинів: ступінь вилучення, коефіцієнт розподілу, склад і стійкість металокомплексів у середовищі желатинового гелю; Аl(ІІІ), Со(ІІ), Fe(ІІІ), Сu(ІІ), Ni(II), Ва(ІІ), Sr(ІІ) у водних розчинах з використанням індикаторних плівок. Розроблено способи спектрофотометричного та візуально-тестового визначення АІ(ІІІ) в водних середовищах з еріохромціаніном R, ПКФ, алізариновим червоним S, іммобілізованими в желатиновій плівці; Со(ІІ), Fе(ІІІ), Сu(ІІ), Ni(II) з іммобілізованою в плівці нітрозо-Р-сіллю та спосіб визначення сумарного вмісту Ва(ІІ) та Sr(ІІ) в підземних водах високої мінералізації з використанням нітхромазо-плівок. Оцінено метрологічні характеристики аналітичних визначень з використанням запропонованих індикаторних плівок.

Вперше проведено комплексне дослідження впливу легування базового аморфного сплаву Fе - Sі - В d-елементами: Ni, Мо, Nb, Сu, V, W, Сr, та різних видів модифікації (високо- та низькотемпературна обробка, змінне магнітне поле, нанесення олігопероксидних покрить і комбінація різних видів обробки) на фізико-хімічні властивості ряду аморфних сплавів на основі Fе. Оцінено здатність до розчинення поверхні модифікованих багатокомпонентних аморфних металевих сплавів у середовищах різної протогенності. Показано, що визначальний вплив на фізико-хімічні характеристики аморфних металевих сплавів чинить їх елементний склад. Вперше одержано органічні покриття на основі гетерофункційних олігопероксидів на модифікованих аморфних металевих сплавах. Оцінено каталітичну активність модифікованих зразків аморфних сплавів на основі Fе у реакціях розкладу пероксидів.

Розглянуто координаційно-хімічні властивості полінуклеативних лігандів оксимно-гідразонового типу, питання одержання на їх основі моно- та поліядерних координаційних сполук, висвітлено будову та фізико-хімічні властивості одержаних сполук. За допомогою спектрофотометричного та рН-потенціометричного титрування досліджено комплексоутворення даних лігандів з іонами Сu(ІІ) у розчинах. Методом ESI мас-спектрометрії встановлено оптимальні умови формування поліядерних комплексних частинок, в тому числі і гетерометальних. Одержано 20 нових координаційних сполук, у тому числі 12 поліядерних, досліджено їх спектральні характеристики. Методом рентгеноструктурного аналізу встановлено молекулярну та кристалічну будову лігандів та 14-ти координаційних сполук.

Описано результати комплексних досліджень впливу процесів фазоутворення, структурних перетворень і дифузійних процесів, температурних і концентраційних ефектів на електрофізичні (термічний коефіцієнт опору та коефіцієнт тензочутливості), магніторезистивні (анізотропний та гігантський магнітоопір, ефект Холла) та магнітооптичні (магнітооптичний ефект Керра) властивості чутливих елементів плівкових сенсорів на основі феромагнітних (Со, Fе, Ni,Gd), антиферомагнітних (Сr), немагнітних (Сu, Ag, Pd, Рt), тугоплавких (Мо, W і Re) або напівпровідникових (Ge) компонент та гетерогенних плівкових систем на основі перехідних металів (Mo, Ni, Fe, Сr, W і Re). Запропоновано напівфеноменологічну модель для коефіцієнту тензочутливості багатошарових плівкових систем в області пружної деформації, в якій вперше коректно врахована деформаційна залежність коефіцієнтів дзеркальності зовнішніх поверхонь і проходження меж зерен та інтерфейсів. Одержано задовільну відповідність розрахункових та експериментальних результатів. Вивчено фізичні процеси в плівкових матеріалах (одно- і багатошарові плівки, мультишари, гранульовані плівкові сплави, структурно-упорядковані системи, плівки гетерогенного складу) з точки зору їх можливого застосування як чутливих елементів тензо- і терморезисторів та сенсорів температури, деформації, тиску та магнітного поля з високою температурною, деформаційною та магнітною стабільністю або чутливістю; контактних структур; елементів багатофункціональних сенсорних та інформаційних приладів різного функціонального призначення.

Досліджено та розроблено методи синтезу нових похідних 1,2,3-триазолу, які грунтуються на використанні реакцій циклоприєднання азидів. Розширено межі застосування реакцій циклоприєднання арил(гетарил)азидів до метиленактивних сполук і термінальних алкінів. Розроблено методики синтезу та вперше одержано низку азидів гетероциклічного ряду на основі гетариламінів. Опрацьовано методи синтезу раніше неописаних алкілазидів. 1,3-Біполярним циклоприєднанням азидів до метиленактивних сполук одержано маловивчені 1-арил(бензил)-5-метил-1,2,3-триазол-4-карбонові кислоти, 1-гетарил-5-R-1,2,3-триазол-4-карбонові кислоти та 1-арил-4-ацетил-5-метил-1,2,3-триазоли. Розроблено способи синтезу дигідро-2\i H \i0-тіопіранів, тіопірано[3,4-\i с \i0]хроменонів та 4-хроменонів, які містять триазольний цикл. Циклоприєднанням синтезованих азидів до термінальних алкінів одержано низку нових 1,4-дизаміщених 1,2,3-триазолів. Алкілюванням триазолів метил йодидом та етил трифлатом синтезовано триазолієві солі, на основі яких розроблено методи синтезу нових комплексів аргентуму(І), купруму(І), рутенію(ІІ) та родію(ІІ). Розроблено ефективний препаративний метод синтезу йодзаміщених Сu(І)-1,2,3-триазоліл-5-іліденів з Ag(I)-1, 2,3-триазоліл-5-іліденів. Досліджено електрохімічну поведінку рутенієвих комплексів і їх застосування як каталізаторів реакції метатезису олефінів.

Розглянуто проблему поліпшення властивостей мідних ливарних дисперснозміцнених сплавів системи Сu - (Fе - Сr - С), вкраплення зміцнювальної фази в яких утворюються в розплаві. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджена можливість покращання властивостей шляхом зміни складу (Fе - Сr - С) домішки, яка вводиться в мідь під час виплавки зазначених сплавів. Для системи Сu - Fе розраховано значення термодинамічних параметрів фаз, і оцінено концентраційну протяжність монотектичної ділянки лінії ліквідуе. Встановлено, що введення вуглецю в цю систему розширює концентраційну протяжність області двофазного стану розплаву, так що рідка фаза на основі міді містить мінімальну кількість розчинених елементів. Підтверджено доцільність застосування четверної системи Сu - (Fе - Сr - С) для створення мідних сплавів з високими показниками кондуктивних властивостей. Досліджено вплив хімічного та фазового складів (Fе - Сr - С) домішки на характеристики мідних монотектичних сплавів системи Сu - (Fе - Сr - С). Встановлено, що найкраще поєднання експлуатаційних характеристик, з прийнятними технологічними властивостями забезпечує застосування (Fе - Сr - С) домішки, яка містить 15 - 17 мас. % хрому та 1,4 - 1,6 мас. % вуглецю. Розроблено технологічний процес та освоєне виробництво литих заготовок із сплаву системи Сu - (Fе - Сr - С) з поліпшеними властивостями. Застосування цього сплаву для виготовлення електродів контактного зварювання дозволили істотно спростити процес їх виробництва, а також в півтора рази збільшити стійкість електродів, порівняно з традиційно застосовуваними електродами із хромових бронз.

Розроблено методи синтезу біметалічних нанокомпозитів паладію з перехідними металами (Сr, Мn, Fе, Сo, Ni, Сu, Zn, Сd, Аg) шляхом термічного розкладу металоорганічного прекурсору, одержаного осадженням зі стабілізованого натрій цитратом колоїдного розчину паладій(ІІ) гідроксиду катіонами перехідних металів. Визначено вплив умов одержання металоорганічного прекурсору на розміри та склад нанокомпозитів паладію з перехідними металами. Розроблено методи синтезу біметалічних нанокомпозитів міді з благородними металами (Рt, Рd, Аg, Аu) шляхом термічного розкладу купрум(ІІ) фульвату в ролі металоорганічного прекурсору. Визначено вплив умов піролізу купрум(ІІ) фульвату на структурні та сорбційні властивості мідь-карбонових і біметалічних нанокомпозитів міді з благородними металами. З'ясовано каталітичну активність біметалічних нанокомпозитів паладію з перехідними металами в окисно-відновних реакціях на прикладі реакції відновлення 4-нітрофенолу натрій боргідридом. Здійснено теоретичне моделювання активації молекули етилену за хемосорбції на біметалічних кластерах паладію з перехідними металами.

Увагу приділено синтезу та дослідженню координаційних сполук на основі поліфункціональних піридазинів. Дослідження кристалічної структури нових полімерних комплексів іонів Ag(I), Cu(I) Сu(ІІ), Cd(II), Со(ІІ) виявило основні закономірності у способі координації лігандів, впливу їх геометрії та природи центрального спейсера 1,3- та 1,4-фенілен, 1,3-адамантандиіл на організацію координаційних каркасів. Запропоновано підхід до формування каркасних структур з поліядерними вузлами (Ag(I), Cu(I), Cu(II)) в системах, що включають піридазинові та аніонні містки: S₂O₆^2-, NCS^-, N(CN)₂^-, C(CN)₃^-, Cl^-, ди- та трикарбоксилати. В купроціанідних комплексах виявлено рідкісний приклад μ₄-координації ціанід-аніону та перший приклад π-координації ціаніду до йону Сu(І). На підставі даних РСтА та квантово-хімічних розрахунків зроблено висновок щодо розпізнавання гексафторосилікату у суміші з аніонами-аналогами. Показано, що у комплексах Сu(II), Со(II), Cd(II) піридазини, зазвичай, координовані лише монодентатно, проте місткова координація піридазину в комплексах Сu(ІІ) ефективно стабілізується співмістками μ-ОН. Це уможливлює синтез змішанолігандних координаційних сполук на основі різноманітних поліядерних гідроксокластерів і комбінації піридазинових і карбоксилатних містків. Магнітні властивості таких сполук вказують на наявність сильної антиферомагнітної взаємодії, а дослідження термічної стабільності засвідчує стійкість каркасів до 220 - 260 °С.

Викладено результати досліджень з виявлення впливу тривалого застосування добрив у сівозмінах на вміст мікроелементів (МЕ) у чорноземних грунтах Північного Степу України та рівень їх накопичення сільськогосподарськими культурами. Встановлено зміну вмісту МЕ (валових та рухомих форм) у чорноземних грунтах, що проявляється в підвищенні вмісту рухомих форм Мn на чорноземі типовому, та зниженні рухомості Zn, Мn і Сu на чорноземі звичайному. Виявлено зв'язок між внесенням мінеральних, органічних добрив і соломи у сівозміні із вмістом рухомих форм макро- та мікроелементів у грунті та надходженням їх в зерно культур сівозміни. На основі балансових розрахунків обгрунтовано застосування всієї побічної продукції культур сівозміни, як органічного добрива, для скорочення дефіциту балансу МЕ. За умов північної зони Степу України застосування мікродобрив як шляхом інкрустації насіння, так і шляхом позакореневого підживлення пшениці озимої у фазу кущіння, дозволило підвищити урожайність на 5 - 7 % (попередник чорний пар) та на 10 - 16 % (попередник зайнятий пар). Тривале внесення органічних та мінеральних добрив не призводило до додаткового накопичення валових і рухомих форм МЕ у чорноземних грунтах і не спричинило забруднення сільськогосподарських культур.

Встановлено фізичні закономірності впливу характерного розміру (товщини плівки, розміру зерна) на фазовий стан і дифузійну рухливість компонентів у нанорозмірних бінарних плівкових системах Ag - Pd, Сu - Ni та Ag - Ge. Вперше встановлено, що дифузійні процеси в нанодисперсних бінарних плівках системи Ag - Pd активуються за знижених температур і проходять значно швидше, ніж у масивних зразках. Показано, що повна гомогенізація плівки відбувається без істотної зміни її мікроструктури. Встановлено залежність енергії активації дифузійних процесів від характерної товщини шару в шаруватих плівках системи Cu - Ni. Визначено ефективні коефіцієнти дифузії. Вперше визначено залежність евтектичної температури в шаруватих плівках Ag - Ge від товщини плівки срібла. Показано, що утворення рідкої фази в системі Ag - Ge за евтектичної температури відбувається тільки за умов товщини плівки срібла більше деякого критичного значення. Для шаруватих плівок Ag - Ge різної товщини вперше визначено значення твердофазної розчинності германію в сріблі. Показано, що крива розчинності зміщується в область менших температур за зменшення характерного розміру системи, а гранична розчинність германію в сріблі зростає.

Мета дослідження - проведення порівняльного аналізу придатності двох способів оцінювання якості колірних шкал для візуальної колориметрії - методу кольорометрії та статистики спостережень. Для цього для семи тест-систем на основі трьох сорбентів (пінополіуретану (ППУ), паперу, желатинової плівки) побудовано колірні шкали з різним коефіцієнтом геометричної концентраційної прогресії q = 1.5, 1.62, 2, 3. Встановлено, що критерій візуального кольророзрізнення ΔЕ* ≥ 10 (чи ΔЕ* ≥ 5) не є універсальним для модифікованого ППУ та реагентного індикаторного паперу (РІП) і не може використовуватись для забарвлених прозорих желатинових плівок. Рекомендовано при виборі оптимальної колірної шкали для візуальної колориметрії віддавати перевагу візуально-статистичному методу. Експериментально доведено, що статистичні критерії (Зs, t), які раніше застосовували тільки в спектрофотометрії розчинів, можуть використовуватись для виявлення відхилень від адитивності сумарного аналітичного сигналу (світлопоглинання, функції Гуревича - Кубелки - Мунка, загального колірного розрізнення, інтенсивності R-, G-, В- складових кольору) при визначенні суми металів з використанням твердофазних реагентів: РІП-Метал-Тест-І, РІП-Метал-Тест-ІІ, РІП-Метал-Тест-ІІІ, ПАН-Папір, ДФК-ППУ, ПАР-Желатинова плівка, НРС- Желатинова плівка. Встановлено, що аналітичний сигнал від суми металів, які знаходяться в рівних молярних концентраціях, не має статистично значимих відхилень від адитивності. Запропоновано перевірку адитивності загального колірного розрізнення суміші аналітів, іммобілізованих на непрозорих сорбентах (ППУ, РІП) проводити за ϰ²- критерієм. У візуальній колориметрії показано можливість виявлення відхилень від адитивності сумарного аналітичного сигналу, використовуючи емпіричний критерій, який базується на візуальній оцінці меж визначення окремих аналітів та їх суми. Визначено, що метод спектроскопії дифузного відбиття з використанням реагентного індикаторного паперу РІП-Метал-Тест-ІІІ у разі залучення хемометричних алгоритмів (методу лінійної регресії або методу проекції на латентні структури) для розділення сигналів, що перекриваються, забезпечує оцінку вмісту трьох пар іонів металів (Сu(ІІ) + Zn(П), Со(ІІ) + Ni(ІІ), Pb(ІІ) + Мn(ІІ)) в їх сумішах з відносною похибкою до 30 %.

Досліджено геохімічні особливості поверхневих і донних відкладів, рослинності, природних вод територій Іршанського та Стремигородського родовищ титану. Одержано нові дані щодо розподілу хімічних елементів (Мn, Сr, Ni, Zn, Рb, Ті та ін.). Визначено їх фоновий та аномальний вміст. Виявлено геохімічні асоціації, розраховано геохімічні коефіцієнти та встановлено рівень забруднення. Визначено, що у "хвостах" збагачення метали мають найменшу частку рухомості, що пов'язане з наявністю тонкодисперсних частинок, які слугують сорбційним бар'єром. За результатами біогеохімічних досліджень листя берези, глиці сосни та моху встановлено, що листя берези та глиця сосни найбільш інтенсивно накопичують Мn, а мох поглинає Рb, Сu (у 6 разів більше, ніж інші рослини). Вперше, на основі комплексного аналізу геохімічного складу поверхневих і донних відкладів, рослинності, природних вод встановлено, що у районі Іршанського та Стремигородського родовищ титану показник забруднення знаходиться в межах допустимого та помірно небезпечного значення. За допомогою ГІС-технологій побудовано карти-схеми розподілу мікроелементів у об'єктах довкілля територій Іршанського та Стремигородського родовищ титану.

На основі аналізу вібрації та шуму на судні під час експлуатації визначено, що значну віброшумову обстановку на палубі та у машинному відділенні створюють щогли. Зазначено, що шум у машинному відділенні поширюється на суміжні приміщення, де перебувають члени екіпажу, що є причиною багатьох захворювань людського організму. Запропоновано знизити вібрацію щогл за рахунок зменшення амплітуди їх коливань, що досягаэться заміною матеріалів, застосованих для їх виготовлення, на ті, що мають найменшу амплітуду коливань. Проведено оцінювання амплітуди коливань щодо щогл, виготовлених зі сталі, склопластику та сосни. Найменшу амплітуду коливань виявлено у щогли, виготовленої зі сталі, за рівних умов змушених коливань. Розвинуто математичну модель вібрації (щогл). Одержано формулу для обчислення амплітуди змушених поперечних коливань щогли та визначено інтенсивність звукового поля від вібрувальної щогли на палубі судна. Для використання звукозахисного матеріалу у вигляді перегородки між машинним відділенням і суміжними приміщеннями, де перебувають члени екіпажу, за лабораторних умовах виготовлено модифіковане піноскло з домішками. За результатами експерименту визначено, що модифікування піноскла іонами Sі, Ті, Сu мають значні звукозахисні властивості. З них найбільш ефективним є зразок зі складом домішок іонів міді. Зазначено, що зниження рівня звуку на частотах від 31,5 Гц до 8 кГц становить у середньому 12 дБА, а на частоті 4 кГц - 32 дБА. Вдосконалено метод активного керування вібраційними й акустичними характеристиками механічної конструкції з використанням системи автоматичного керування. Розроблено метод використання кофердамів як засобу суднової звукоізоляції.

Узагальнено результати дослідження, визначено оптимальний підхід до лікування, виділено критерії, що дозволяють прогнозувати перебіг хвороби та ефективність терапевтичних заходів в ревматології. На підставі вивчення клінічних, лабораторних, рентгенологічних, сонографічних та денситометричних ознак ураження суглобів, клініко-інструментальних екстраартикулярних проявів доведено особливості характеру суглобового синдрому, його активність, тяжкість і темпи прогресування, перебіг системних проявів, остеодефіцит (остеопороз, остеопенія), зміни адсорбційно-реологічних в'язкоеластичних і релаксаційних властивостей сироватки крові, маркери кісткового метаболізму (остеоасоційованих гормонів - паратиреоїдного, кальцитоніну й остеокальцину, хімічних елементів - Са, Сu, Fе, Мg, Мn, Р, Рb, Sг, Zn, активності лужної фосфатази), імунні порушення та ефективність медикаментозної патогенетичної терапії у хворих на ревматоїдний артрит з дебютом захворювання в дитячому й дорослому віці.

Розроблено методи синтезу органо-мінеральних композитів хітозан - неорганічний адсорбент. Визначено шляхи наступної функціоналізації їх поверхні, досліджено адсорбційні властивості синтезованих гібридних адсорбентів щодо оксоаніонів і катіонів перехідних металів. Шляхом зшивання адсорбованого біополімеру та з використанням ковалентної іммобілізації та золь-гель перетворень синтезовано композити хітозан - мінерапьний носій. Показано, що синтезовані органо-мінеральні композити мають високу сорбційну ємність щодо металовмісних оксоаніонів у широкому діапазоні кислотності середовища та кінетичні характеристики на рівні неорганічних носіїв. Визначено оптимальні умови проведення адсорбції досліджених йонів: значення кислотності середовища та час контакту адсорбентів з розчинами металів. Встановлено, що оксоаніони V(V), Мо(VI) і Сг(VI) екстрагуються з найвищим ступенем сорбції з водних розчинів за кислого pH середовища, а катіони перехідних металів Zn(II), Рb(II), Сu(II), Сd(II), Fе(III) з нейтрального середовища у формі аквакомплексів і з слабколужного середовища у формі суміші аміакатних, ацетатних і різнолігандних комплексів цих металів за участю аміаку й ацетат-йонів. Для посилення адсорбційних властивостей по відношенню до катіонних форм досліджених металів здійснено функціоналізацію поверхні композиту хітозан - силікагель йодоцтовою кислотою. Встановлено, що одержаний органо-мінеральний композит з карбоксильними групами на поверхні значно краще адсорбує катіони важких металів. Визначено кінетичні та термодинамічні характеристики адсорбції йонів. Показано, що адсорбція оксоаніонів металів описується переважно рівнянням моделі Ленгмюра, а адсорбція катіонів досліджених металів корелює з рівняннями ізотерм Ленгмюра та Фрейндліха.

Вперше розроблено методологію оцінювання екологічної безпеки техноприродних геосистем (ТПГ) для різних типів геологічного середовища, що визначає екологічну ємність і стійкість природного середовища до техногенних навантажень. Вперше обгрунтовано наукові та методичні основи екологічної безпеки ТПГ на регіональному рівні. Ідентифіковано екологічно обумовлені загрози захворюваності людей, створено програмні комплекси ГІС-оцінки екологічного стану на прикладі Тернопільської області. Вперше проведено аналітичні дослідження концентрацій мікроелементів у грунтах і водоймах та встановлено зв'язки між виявленими концентраціями цих мікроелементів і показниками захворюваності людей за низкою нозологічних груп, а також на цій основі створено комп'ютерну програму для підвищення рівня виявлення хвороб кровообігу на первинній стадії. Встановлено cтислий статистичний зв'язок між забрудненнями Zn, Сu та первинною захворюваністю на хвороби кровообігу у м.Чортків. Вперше розроблено методи та моделі ідентифікації техногенного забруднення грунтів, що базуються на одночасних дистанційних і лабораторно-польових вимірюваннях, які надають змогу виявляти критичні забруднення грунтів металами з найбільшим впливом свинцю в районі автодоріг. Вперше створено факто- та картографічні моделі антропогенного навантаження на водні об'єкти, зокрема встановлено закономірності евтрофікації та формування дна на прикладі Тернопільського ставу.

Висвітлено результати еколого-хімічного дослідження природних компонентів Львівської урбосистеми (снігового покриву, грунтів, зелених насаджень, водних об'єктів). Узагальнено багаторічні дослідження впливу кислотних дощів на парково-вуличні насадження. Встановлено, що листя окремих деревних порід пошкоджено до 90 % їх поверхні, а кислотні показники (рН ? 5,6) характерні для більшості проб снігових опадів (60 - 64 %). У сніговому покриві визначено 14 хімічних елементів, переважали - Fe, Ti, Sr, Ba, Zn. Складено 32 картосхеми розподілу полютантів і рН на урбоплощі. Досліджено вміст хімічних елементів у листі дерев 25-ти екополігонів, визначено 15 полютантів. ГДК перевищував вміст Zn, Рb, Mn, V, Cr. Визначено 17 хімічних елементів і проаналізовано їх вміст в урбогрунтах Львова. Перевищення ГДК властиве Сu, Рb, Zn, Сd. Закономірності поширення полютантів у грунтах і зелених насадженнях відображено на 30-ти картосхемах. Вивчено особливості біологічного поглинання хімічних елементів кронами дерев і кореневими системами. Найбільш активно поглинається Sr, Ва, Мо, Сd, Zn.

Проведено систематичні дослідження фазоутворення в багатошарових фольгах (БФ) за їх повільного нагрівання з постійними швидкостями. Показано, що в усіх трьох розглянутих системах (Ni/Al, Ti/Al та Сu/AI) процеси фазоутворення відбуваються послідовно шляхом дифузії одного з компонентів в інтерметаліди на основі іншого. Нагрів БФ з великими швидкостями може призводити до ініціювання та проходження в них реакцій високотемпературного синтезу, що самопоширюється з великим тепловиділенням. Розрахунки за результатами проведених експериментів (визначення інтенсивності тепловиділення) показують, що це тепловиділення може бути використане для пайки матеріалів без їх зовнішнього розігріву. Вперше показано, що БФ під час нагрівання за умов постійно діючих навантажень, що розтягують, зазнають пластичної деформації, ступінь якої змінюється немонотонно з температурою, за цього спостерігаються два температурних інтервали інтенсивної пластичної деформації: низько- та високотемпературний. Показано, що умови, необхідні для одержання нероз'ємних з'єднань важкозварюваних матеріалів методом зварювання тиском через прошарок БФ корелюють з умовами, за яких у таких фольгах можлива реалізація структурної надпластичності.

Наведено вирішення важливого екологічного завдання - вилучення урану (VI) та важких металів (ВМ) з водних середовищ за допомогою монтморилоніту, модифікованого ПЕІ (Мн-т-ПЕІ), та шаруватого подвійного гідроксиду цинку та алюмінію, інтеркальованого ЕДТА (ZnAl-ЕДТА). Встановлено, що ZnAl-ЕДТА є високоефективним сорбентом для видалення аніонних карбонатних сполук урану (VI). Показано можливість застосування Мн-т-ПЕІ для вилучення ВМ з водних розчинів зі значною іонною силою з слабкокислим і нейтральним значеннями рН. З'ясовано, що видалення Со(ІІ), Ni(II) та Сu(ІІ) з водних розчинів ZnAl-ЕДТА відбувається переважно за рахунок комплексоутворення ВМ з хелатним лігандом досліджуваного сорбенту. Запропоновано низькотемпературну (за 700 - 800 °С) переробку токсичних шламів водоочистки у керамічних і склокерамічних матрицях на основі природних мінералів і склопорошку.