На підставі вивчення різноманітних джерел, як російських, так і іноземних, розглядаються маловідомі сторінки військово-дипломатичної боротьби між Московською державою та Великим князівством Литовським за давньоруські землі на межі 70-80-х років ХV ст. Підкреслено, що цей період засвідчив нову розстановку та зміну зовнішньополітичної ситуації в Східній Європі. На зміну різноманітним державно-політичним утворенням Північно-Східної Русі прийшла сильна Московська держава, яка ставила собі за мету об'єднання всіх давньоруських земель, що неминуче вело до військового конфлікту з Великим князівством Литовським, королем якого на той час був Казимир IV. Литва не мала військово-політичного потенціалу, необхідного для утримання в складі своєї території давньоруських земель. Вторгнення Менглі-Гірея на Правобережжя та розорення Києва на певний час припинили коливання кримського хана у виборі союзника, яким став Іван III. В даних умовах потенційні супротивники не наважувались на широкомасштабну війну між собою, а намагались діяти в складі коаліції, використовуючи сили союзників.

Висвітлюється ключовий момент у боротьбі між Російською державою та Великим князівством Литовським за давньоруські землі - війна 1500-1503 рр. На основі різноманітних опублікованих матеріалів та архівних джерел розглядаються питання військово-політичної боротьби, міжнародних відносин у Східній Європі на межі ХV-ХVI ст. Досліджуються актуальні і в наш час проблеми, пов'язані з правом населення самому вирішувати власну долю співвідношенням добровільності та насильства в ході формування Російської держави, місцем міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів у процесі державотворення.

Досліджується проблема формування одного з соціальних станів українського суспільства середньовічної епохи - козацтва. В роботі висвітлені правові, економічні та духовні основи становлення козацької верстви у хронологічних межах - з другої половини ХV до середини XVII ст., проаналізована їх природа, визначені етапи, конкретизований національний склад запорожців та реєстрових козаків. Запропонована нова концепція зародження українського козацтва. З'ясування чинників формування морально-етичних цінностей запорожців дозволило висвітлити процес долучення світоглядних засад козацтва до генези національної свідомості українців.

Розглядається татарська доба в історії України. Відображається литовська експансія на українські землі, зокрема показано територіальні здобутки Ольгердових часів. Аналізується діяльність Вітовта, Свидригайла та ін. Обговорюється воєнно-ідеологічне протистояння Московської й Литовської держав наприкінці ХV - в першій половині ХVI ст. Розкривається проблема єдності православної митрополії, а також показано унійні змагання ХV ст.

Подаються історико-літературні есе про відомих, маловідомих, або й зовсім невідомих широкому загалу - всього 176 імен - військових діячів України. Характерною ознакою есе є те, що автор відходить від традиційних "виразно класових", а отже, упереджених оцінок діянь багатьох українських полководців, серед яких - Костянтин Острозький, Богдан Ружинський, Іван Підкова, Петро Сагайдачний, Дмитро Барабаш, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Максим Кривоніс, Іван Мазепа, Григорій Потьомкін та ін. Об'єктивно аналізуючи військову та політичну ситуації, в яких їм доводилося діяти, автор нерідко вступає в полеміку з деякими істориками, знімаючи з українських лицарів давнє тавро "зрадників", "відступників", відкидаючи неприпустимий тон зверхності при оцінці ролі в нашій історії окремих її постатей.

Охватывается широкий круг вопросов, связанных с формированием национальной идеи и государственности Украины. Предложены истоки (архе) матриц поведения населения Украины, начиная с V-VI вв. н.э., проанализировано формирование украинской ментальности и его влияние на современные процессы в Украине. Рассмотрены причины, мешающие формированию государственности в Украине и прослежены их корни, берущие начало в ХV-XVI вв. Анализ процессов, протекающих в Украине, дан на фоне тенденций развития мировой цивилизации в так называемое постиндустриальное общество. Освещены экономические проблемы, стоящие перед Украиной, их истоки и связь с матрицей поведения и ментальностью граждан Украины. Очерчены направления выхода из тупиковой ситуации, в которой оказалась Украина в конце ХХ в.

Дисертація присвячена питанням розвитку міста Лучеська середньовічного періоду. Лучеськ, як місто, сформувався на базі одного з племінних центрів волинян. У кінці Х ст. в ньому було збудовано потужну фортецю, яка стала опорним пунктом поширення влади київських князів на землі в басейні р.Стир. Виділення Лучеська в кінці ХІ ст. у центр князівського уділу прискорило його розвиток, що проявилося в швидкому збільшенні площі поселення, у структурі якого існували дві частини: дитинець і окольний город (посад). У ХІІ - 1-й половині ХІІІ ст. Лучеськ формується як визначний економічний центр Волині, столиця князівства. В цей час виникає третя укріплена частина міста - торгово-ремісничий Поділ. У 2-й половині ХІІІ - 80-90-х рр. ХІV ст., не дивлячись на ординські набіги, Лучеськ продовжує розвиватись як визначне місто і залишається столицею окремого князівства. Споруджуються кам'яні укріплення Верхнього і Нижнього замків. З кінця ХІV і в ХV ст. Лучеськ поступово втрачає своє політичне значення, але залишається визначним центром ремесла і торгівлі.

Дисертацію присвячено системному дослідженню морфології та синтаксису актової латинської мови, яка вживалася на території Галицької Русі (ХV-ХVI ст.). Застосовано метод зіставного аналізу, який дозволив встановити зміни в граматиці актової латини, зумовлені україно-латинським білінгвізмом судових писарів. Встановлено, що граматична система латинської актової мови ХV - ХVI ст. в Україні є наслідком інтерференційного поєднання латинської та староукраїнської граматик. Лінгвістичний аналіз виявив взаємозв'язок мовних рівнів у становленні ієрархії мовної системи: зміни граматичних характеристик розглядаються в аспекті взаємодії граматичних значень словоформ із їх синтаксичними функціями. Доведено визначальну роль синтаксичного фактора у зміні морфологічних характеристик латинських словоформ. Встановлено, що частиномовна парадигматика актової латини характеризується змінами як у формальній, так і у функціональній площинах організації мовного знака, причому ці інтерференції є поєднанням різних за походженням форм і функцій. Запропоновано систематизований опис синтаксичної системи актової латини як в аспекті структурної організації різних типів синтаксичних структур, так і в аспекті частиномовної характеристики головних та другорядних членів речення.

Розглянуто філософські та соціально-політичні погляди київських "книжників" у Х - ХІІІ ст., соціально-політичну думку України ХV - XVII ст. Визначено роль Києво-Могилянської академії у піднесенні української культури у цей період, зокрема, передумови виникнення закладу, систему освіти, моральні та соціально-філософські погляди вчителів Академії. Особливу увагу приділено розвитку філософських поглядів, соціально-політичних ідей в Україні ХІХ ст., а також релігійно-освітнім проблемам та філософським поглядам Т.Г.Шевченка.

Работа посвящена истории самоуправления Киева по магдебургскому праву в конце ХV - первой четверти ХІХ вв. Проведено исследование однотипных ситуаций, сложившихся в ряде городов Великого княжества Литовского после введения в них магдебургского права, что позволило определить условный временной разрыв между причиной и первым отражением в письменных источниках следствий этих ситуаций. Установлено генеалогические родство ряда киевских документов указанного периода, а также приблизительное время введения магдебургского права в Киеве.

Досліджено вплив магнетопружної взаємодії на стабілізацію дальнього магнітного порядку. Вивчено фазові та динамічні характеристики двовимірних квантових феромагнетиків за наявності біквадратичної та магнітодипольної взаємодій, одноіонної анізотропії. Висвітлено двовимірні феромагнетні системи з обліком магнітопружної, магнітодипольної, біквадратичної взаємодій та одноіонної анізотропії типу "легка площина". Отримано спектри квазічастинок. Проведено оцінки флуктуацій магнітного моменту. Визначено можливість стабілізації дальнього магнітного порядку. Оцінено температуру Кюрі для різних систем. Досліджено властивості двовимірної ХV моделі з урахуванням магнітопружної взаємодії. Запропоновано нову модель для пояснення переорієнтаційних фазових переходів за температурою в тонких плівках, пов'язану з урахуванням двовимірної магнітопружної взаємодії. Вперше вивчено фазовий перехід, завдяки якому під час низьких температур відбулось розм'якшення поздовжньо-поляризованої квазіфононної моди.

Представлены результаты исследований по истории и культуре крымчаков - малочисленного крымского этноса, зарождение, формирование и этническая история которого связаны с Крымом. Значительное внимание уделено очерку этнической истории крымчаков конца ХV в. - 1913 г. и в период СССР. Приведена этнокультурная характеристика общности крымчаков, включающая язык и письменность, хозяйство, поселения, социальную организацию, семью, традиционные обряды и верования, народный костюм, фольклор и др.

Проанализированы проблемы творчества выдающихся мастеров нидерландской живописи первой половины ХV в. - Хуберта и Яна ван Эйков. Рассмотрены вопросы атрибуции портрета четы Арнольфини работы Яна ван Эйка в Лондонской национальной галерее и создания Гентского алтаря.

Розглянуто вплив ідей Арістотеля на погляди італійських гуманістів ХVІ-ХV ст.(Данте Аліг'єрі, Марсилія Падуанського, Леонардо Бруні Аретіно, Нікколо Макіавеллі) та використання й розвиток ними положень його "Політики".

Висвітлено низку питань з історії, перспективи вивчення та популяризації українського сакрального мистецтва періоду XIII - XV ст. Детально розглянуто митрополичу та художню діяльність Петра Ратенського, історичний шлях розвитку ураїнського іконопису XIV - XV ст. Увагу приділено особливостям скульптури у контексті східнохристиянського храму в Україні, археологічно-архітектурним дослідженням церкви Св. Онуфрія Лаврівського монастиря.

Наведено висновки нового перегляду пам'яток літературної спадщини доби християнського Середньовіччя. Проаналізовано головні аспекти інтерпретації вчення про Святу Трійцю, що подавали в своїх творах Нестор-літописець, Лука Жидята, Феодосій Печерський, Іларіон Київський та ін. Висвітлено ідейно-образні особливості релігійних творів даних авторів. Досліджено художньо-виражальні стилістичні засоби, якими користувалися екзегети Київської Русі: ампліфікація, повторення, заперечення, багаторівневий сенс тексту - буквальний (історичний) та таємний (алегоричний), а також тропи (алегорія, порівняння, символ, уособлення тощо). Визначено роль християнських морально-етичних категорій у формуванні загальнонаціональних духовно-культурних цінностей.

Розглянуто особливості формування архітектури міст Ємену VII - ХІХ ст., досліджено та класифіковано основні риси та закономірності розвитку єменської середньовічної архітектури, а також проаналізовано зодчество країни доби середньовіччя. Висвітлено морфологію єменської архітектури на різних етапах розвитку: від початку ісламізації до пізнього середньовіччя. Розроблено історично-архітектурну періодизацію, на підставі якої проведено фактологічний аналіз будівництва в Ємені. Встановлено, що розквіт національної архітектури в історичних центрах Ємену припадає на ХІІ - ХV ст., тобто до періоду турецьких завоювань, а з приходом турецької адміністрації у ХVI ст. настали часи застою в єменській архітектурі.

Доведено, що проблема життя та смерті посідала чільне місце в українській думці XI - XV ст. Проаналізовано специфіку проблеми в межах релігієзнавчих студій. Досліджено періоди формування, становлення та розвитку проблеми духовності тогочасного східнослов'янського населення. Обгрунтовано положення, що в українській духовній традиції раннього періоду панувала богословська інтерпретація досліджуваної проблеми. Теоретичний аналіз проблеми життя та смерті в українській думці даного періоду засвідчив своєрідність її становлення та розвитку в тісному взаємозв'язку з соціально-політичними та історичними детермінантами. Зазначено, що розуміння та висвітлення даної проблеми зазнало впливу соціально-історичних реалій тих часів.

Проаналізовано діяльність домініканського ордену в Угорському, Польському та Чеському королівствах, Австрійському герцогстві, Тевтонському Ордені та Галицько-Волинському князівстві в ХІІІ - першій половині ХV ст. Досліджено процес формування монастирів, орденських провінцій та фінансову діяльність домініканців. Розглянуто взаємостосунки домініканців з представниками державних і регіональних еліт, світської та церковної влади, чернечими та духовно-рицарськими орденами, місцевим населенням.

Вивчено основні історичні етапи існування кочових племен ногайців. Досліджено соціально-економічні процеси життєдіяльності Буджацької орди, висвітлено її родоплемінну структуру. Встановлено, що з 1484 р. розпочинається ногайська колонізаця Буджаку. Причиною переселення кочовиків був наступ Османської імперії на північних берегах Чорного моря та розгром кримським ханом Менглі-Гіреєм татар Великої орди. З 1570 р. розпочалося формування Буджацької орди, етнічну основу якої складали ногайці з Малої ногайської орди. З її утворенням султани одержали ефективний інструмент тиску на Кримське ханство та сусідні держави. Зазначено, що буджацькі ногайці мали комплексне землеробсько-скотарське господарство, розвинену торгівлю, що було підставою переходу до осідлості. Однак поява у Буджаку нових ногайських родів наприкінці XVII ст. завадила завершенню даного процесу.