Вперше у вітчизняній літературі змодельовано в теоретичному й конкретно-історичному аспектах політичну культуру українського суспільства кінця XVI-першої половини ХVII ст. Розглядаються політичні позиції, орієнтації і система цінностей запорозьких козаків, української шляхти та православної церковної ієрархії. Значна увага приділяється питанням національної ідентичності, розкриттю змісту категоріальних дефініцій "руський народ", "Русь", "Україна" та ін.

Подано комплексний лексико-семантичний аналіз побутової лексики на означення їжі, напоїв, продуктів харчування, зафіксованих у літописах Самовидця, С.Величка, Г.Граб'янки. Вивчено шляхи семантичного розвитку цих слів в українській мові. Цей процес прослідковується у трьох синхронних зрізах: кінець ХVII - початок XVIII ст. - ХІХ та ХХ ст. - етапи, що відображені у словниках (Словарь української мови. Т. 1-4 /Ред.: Б.Д.Грінченко. - К., 1907-1909; Словник української мови Т. 1-11. - К., 1970-1980), що дає можливість здійснити перспективне діахронне дослідження. Розглядаються дані про функціонування тих же груп лексики у російській мові, зафіксовані у словниках ХІХ ст. (Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка Т. 1-4. - СПб., 1880-1882) та ХХ ст. (Словарь современного русского литературного языка Т. 1-17. - М., 1950-1965).

Представлены материалы по малоизученным проблемам истории развития Донецкого региона в ХVII в. - 80-е годы ХХ в., касающиеся его социально-экономического, политического и культурного развития. Значительное внимание уделено вопросам формирования и функционирования угольной промышленности Донецкого бассейна - арендным отношениям, изменениям численности и качественного состава работников, занятых в этой сфере, проблемам экономического и технического развития отрасли. Описывается процесс возникновения органов власти в Донбассе в 20-е годы, общественные настроения, изменения в национальном составе населения, дана количественная характеристика работников сельского хозяйства Донеччины, репрессированных по политическим мотивам в 1937-1938 гг. и др.

Представлено матеріали, оприлюднені на конференції з питань висвітлення минулого Поділля, Південно-Східної Волині і України в цілому. Було оприлюднено результати наукових робіт та висвітлено такі основні питання, як: національна революція ХVII ст. в історичній долі України; козаччина, хмельниччина, гетьманщина в українській та європейській історії; міжнаціональні відносини на правобережній Україні в першій половині ХVII ст.; Богдан Хмельницький - державний діяч і полководець у вітчизняній історіографії; відродження історичної національно-культурної традиції українського народу періоду козаччини в умовах становлення державності України; політичне становище Поділля у другій половині ХIV ст.; медицина на Поділлі на початку ХХ ст.; економіка Хмельниччини: на шляху стабілізації ринкових перетворень.

Монографія присвячена дослідженню стосунків українського козацтва з Доном ХVI - середини ХVII ст. З`ясовується роль українських козаків у генезі донської козаччини, підвалини, сутність, перебіг взаємин українського та донського козацтв, вплив утвореної вісі Дніпро-Дон на поступ українського козацтва, козацько-польські стосунки, геополітичну поставу України, міжнародні відносини на цивілізаційному перехресті між Сходом і Заходом.

Розглядаються структурні і семантичні особливості військової лексики козацтва ХVII-ХVIII століття. Висвітлюється питання про основні типи системних зв'язків у досліджуваній лексиці, зокрема класифікуються лексико-семантичні угруповання і словесні опозиції, в яких перебувають досліджувані номени, встановлюється місце синонімії в описаному матеріалі. Також аналізується генетичний аспект структури козацьких військових назв: розглянуто способи номінації, описані словотвірні моделі та з'ясовано ступінь їх продуктивності; автор характеризує роль іншомовних запозичень у тематичній групі військової лексики козацтва.

Аналізується розвиток ілюстрування вітчизняних і зарубіжних періодичних видань від ХVII до середини ХІХ століття як складової зародження і формування зображальної журналістики. Показано вплив соціокультурних факторів на типологію періодики. Розглянуто еволюцію та особливості ілюстрування газет і журналів, а також альманахової літератури на ранніх етапах їх типологічної диференціації, вироблення сталих форм словесно-зображального синтезу і початкових форм зображальної публіцистики, специфіку застосування засобів художньо-поліграфічного оформлення видань, діяльність видавців, редакторів і художників-ілюстраторів, еволюцію технологій ілюстрування, особливості розвитку ілюстрування видань в Україні. Виклад результатів дослідження проведено в контексті висунутої автором концепції становлення і функціонування зображальної журналістики.

На підставі маловідомих і нововиявлених документів та матеріалів висвітлено широке коло проблем історії України та Росії від найдавніших часів до сьогодення, зокрема, місце ремесла у соціально-економічній структурі давньоруського міста, художньої культури Чернігова у другій половині ХVII - початку ХVIII ст., російського офіцерства першої чверті ХІХ ст. тощо. Проаналізовано наукову і громадську діяльність О.О.Русова на Чернігівщині у 90-х рр. ХІХ ст., політику уряду Миколи І щодо революції 1848-1849 рр. в Європі. Розглянуто чисельність, розміщення і демографічну структуру основних етнічних груп, а також динаміку чисельності та зміни складу міського населення на території України у середині 20-х рр. ХХ ст.

Освещаются вопросы истории и теории гуманизма. Актуальные проблемы развития Украины и Донбасса как ее составной части рассматриваются через призму гуманистических идей. Среди представленных материалов - гуманистическое значение украинско-русского культурного синтеза в Донбассе; внутрикультурное образование как субкультурная гетерогенность и гуманистический потенциал субкультуры Донбасса; проблема человека в украинской философской мысли ХVII в.; спор славянофилов и западников с точки зрения семиотического анализа; проблема человека в современной философии образования; роль государства и права в разрешении конфликтов переходного периода и перспективы развития Украины в направлении гуманизма; отношения распределения и перераспределения в социальной структуре; моделирование нравственной экономики на основе оптимизации накопления и др.

Період ХVII-XVIII ст. розглядається як відносно самостійний етап в історії філософії, важливість якого визначається тим, що саме за цієї доби сформувалися класичні філософські системи й класичні форми філософування. У роботі простежується процес розвитку філософської думки від проголошення нової філософії (Бекон і Декарт) до критичної філософії І.Канта, досліджуються такі найпомітніші явища, як картезіанство, раціоналістичні системи Спінози й Лейбніца, британський емпіризм, Просвітництво.

Охоплюється широке коло питань, пов'язаних с постаттю Б.Хмельницького, його політичною, дипломатичною та військовою діяльністю по розбудові незалежної Української держави середини ХVII ст. Значна увага приділяється подальшій долі Гетьманщини, періоду бездержавності та відродженню Української держави ХХ ст. Окремо висвітлені питання зв'язків Української держави зі слов'янським світом, а також місця і ролі профспілок в Україні. Зроблено висновок, що ідейна спадщина Української держави Богдана Хмельницького багато в чому сприяла відродженню національної державності і розвитку українського суспільства у ХХ ст.

Розглянуто боротьбу православних у Польщі за права своєї Церкви у 1596 р., відновлення православної ієрархії Української Православної Церкви у 1620 р. Висвітлено церковну політику Польщі від Переяславської угоди 1654 р. до "Вічного міру" Польщі з Москвою у 1686 р., внутрішнє життя Церкви у ХVII ст., її соборну діяльність. Особливу увагу приділено характеристиці стану шкільництва й духовної освіти, розвитку церковного мистецтва ХVI - XVII ст., впливу української вченості на церковне життя Московщини.

Розглянуто онтологічні, аксіологічні та інші проблеми в історії світової філософської думки. Детально проаналізовано особливості філософії Стародавнього світу, середньовіччя, західноєвропейської філософії епохи Відродження, Нового часу, а також охарактеризовано німецьке просвітництво ХVIII ст., німецьку класичну філософію на прикладі поглядів Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Канта, Фейєрбаха. Досліджено посткласичний розвиток світової філософії у другій половині ХІХ-ХХ ст., зокрема, філософські погляди П.Флоренського і С.Булгакова, філософську антропологію, неофрейдизм, антропологічні орієнтації герменевтики, прагматизму та неопозитивізму. Особливу увагу приділено висвітленню характерних напрямів розвитку філософської думки в культурі Київської Русі, в Україні у другій половині ХІІІ-ХVII ст., в епоху українського просвітництва у другій половині ХVII-XVIII ст., а також формуванню філософських та суспільно-політичних поглядів у ХІХ-ХХ ст. в Україні та в українській діаспорі.

Досліджується історичний феномен номадізму на південному заході України у другому тисячолітті н.е. на основі комплексного аналізу археологічних та письмових джерел. Розглядаються теоретичні проблеми кочовознавства та питання регіональної історії у сучасній історіографії, роль кочовиків як істотного фактора у системі контактної зони між осіло-землеробським та кочовим світами. Вивчаються періодизаційні закономірності та особливості історичного розвитку кочовиків кінця IX - середини XVII ст. - від печенігів до ногайців, їхнє місце та роль в історії України в епоху середньовіччя.

Висвітлюються передумови виникнення Запорізької Січі та розгортання боротьби запорізького козацтва проти іноземних поневолювачів наприкінці ХVI - першій половині ХVІІ ст. Показана роль запорізького козацтва у Визвольній війні українського народу під впливом Б.Хмельницького. Описується боротьба запорожців за волю України у 50-х рр. ХVII - першій третині ХVIII ст., розглядаються передумови заснування Нової Січі. Особливу увагу приділено основним військовим походам, в яких брали участь запорожці Нової Січі у цей період. Наведено основні історіографічні джерела стосовно Запорізької Січі, починаючи з XVI ст., зокрема, "Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі", "Історія Сігізмунда І" Ш.Старовольського, щоденник Еріха Лясоти, "Літопис Самовидця" та ін.

Розглянуто стан культури й освіти в Україні у першій половині ХVII ст., зокрема, питання розвитку змісту педагогічної підготовки та підвищення педагогічної кваліфікації викладачів непедагогічних вищих закладів освіти у країні; діяльність М.Загірньої, А.Свидницького, К.Г.Стеценка, Я.Козельського, С.Дівовича, Я.Колубовського, О.Довженка. Особливу увагу приділено культурі та освіті Гетьманщини у другій половині XVII-ХІХ ст.

Розглядається роль християнства в розвитку Київської Русі, становлення соціал-демократичної партії Буковини в кінці ХІХ ст., столипінська аграрна реформа в Україні. Окреслено основні напрямки зовнішньої політики Росії кінця ХVII ст., показано шляхи формування національної ідеології в українській суспільній думці на початку ХХ ст. Особливу увагу приділено питанням економічного характеру, зокрема, проблемам і перспективам створення вільних економічних зон в Україні, напрямкам вдосконалення податкової системи. Обгрунтована необхідність застосування маркетингу в умовах формування ринкових відносин, показано шляхи створення сприятливого інвестиційного середовища в Україні на основі використання досвіду інших країн (США, Великобританії). Висвітлено питання удосконалення економічного механізму розвитку екологічно безпечного бізнесу тощо.

Рассматривается "культурный феномен" древневосточного государства Мари. На материалах скульптуры, глиптики, живописи описаны закономерности эволюции искусства как Мари, так и всего региона Месопотамии в период Урука и Джемдет Насра (конец ІV тыс. - 2300-е гг. до н.э.), эпоху Аккада и Ура (конец ХХIV - начало ХХ вв. до н.э.), старовавилонский период (ХХ - середина ХVII вв. до н.э.).

Досліджено становлення та утвердження професійної філософії в Україні. Охарактеризовано рівень викладання філософії у духовно-академічних навчальних закладах Західної Європи та Києво-Могилянської академії. Детально проаналізовано діяльність професорів Київської академії: Л.Барановича, І.Галятовського, І.Гізеля, С.Яворського та ін.

Досліджено документи другої половини ХVII ст. з колекції О.М. Лазаревського, що зберігаються у київському Інституті рукописів Національної бібліотеки України як джерела історії України. Вперше отримано дані про кількісний та якісний склад документів зазначеного періоду. Досліджено форму актових матеріалів Гетьманщини другої половини ХVII cт. Здійснено аналіз потенціалу даного комплексу документів для подальшого вивчення історії України. Розглянуто використання матеріалів колекції самим Лазаревським та іншими дослідниками. Складено зведений реєстр документів другої половини ХVII cт. (2278 порядкових одиниць), який рекомендовано використовувати для роботи над відповідними актами колекції.