Досліджено аксіологічні парадигми Шевченкових повістей у контексті сучасної їм української літератури. Розглянуто аксіологічні пріоритети автора, що лежать в основі проблемно-тематичного рівня повістей, художні цінності повістей на тлі тогочасної української літератури та ціннісні засади науково-критичної рецепції Шевченкової художньої прози. У центрі уваги перебувають: гетерогенна мовна та ціннісна основа нової української літератури, явище української російськомовної літератури, контекст появи Шевченкових повістей, їх оповідна структура, а також парадигми української національної ідентичності, що існували в першій половині XIX ст. Виокремлено та охарактеризовано чільні моменти ціннісної семантики повістей, зокрема, зрілість української ідентичності, моральна стійкість особистості, її відпірність до зла, бунт і помста, свобода людини розпоряджатися власною долею за будь-яких обставин.

Висвітлено теоретичні засади формування системи державного стратегічного планування розвитку аграрного виробництва. Проаналізовано еволюцію вітчизняних стратегій розвитку з виділенням аграрної складової й еволюцію системи планування. Досліджено чільні передумови інтегрування аграрних складових стратегій розвитку та державної системи планування в цілісну систему стратегічного планування аграрного виробництва. Розроблено пропозиції щодо удосконалення функцій галузевого державного управління, які сприятимуть визначенню принципів узгодження розробки планових документів розвитку аграрного виробництва різного виду та рівня, підвищенню рівня координованості планових документів зі стратегічними цілями та пріоритетами розвитку аграрного виробництва.

Розглянуто етичні засади Т. Шевченка та проблеми, які визначають конфлікти, наявні в етологічних поемах письменника, відповідно до проблематики філософії моралі: відношення між окремою людиною та загалом, характер людських взаємин, а також етику автентичності, притаманну письменникові. Проаналізовано концепт вчинку, його психологічну картину. Визначено різні за глибиною структури та рівні етологічних поем Т. Шевченка: шлях творення героями себе посередництвом двох учинків і через роль і місце сакрального в житті героїв, їх належність до сфери нечистого та можливого переходу до сфери чистого. Виділено й охарактеризовано чільні моменти творення героями себе: сповідь, спокуту, прощення, подолання химерності. Проаналізовано Шевченкову ідею бунту людини й її відношення до ідеї творення людиною себе.

Розглянуто історичне походження соціал-демократії у Східній та Центральній Європі - від початків руху в період останніх десятиліть ХІХ ст., її руйнування авторитаризмом і комунізмом, до відновлення в бурхливі роки посткомунізму. Докладно викладено гіпотези, чому соціал-демократія посідає чільні позиції в одних країнах і є "нікчемно малою" в інших, чому деякі комуністичні партії були переконливо перетворені на соціал-демократичні, а також чому Чеська соціал-демократична партія становить виняток, хоча і є єдиною "історичною" соціал-демократичною партією, яка відіграє визначну політичну роль.

Охарактеризовано еволюцію поглядів М. Возняка на чільні проблеми українського державотворення. Проаналізовано вплив політичних факторів на особисте життя, простежено наукові уподобання та взаємини із провідними науковцями та відомими громадсько-політичними діячами першої половини XX ст. Висвітлено особливості науково-викладацької роботи у відділі української літератури Львівського філіалу Інституту української літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР, Львівському державному університеті ім. І.Франка, Інституті суспільних наук АН УРСР. Визначено чинники, що призвели до нищівної критики вченого радянською владою в останні роки життя.

Здійснено історико-педагогічний аналіз процесу розвитку педагогічно-краєзнавчих досліджень на Полтавщині в період з кінця XIX до кінця XX ст. З'ясовано стан дослідженості та визначеності поняття "педагогічне краєзнавство", його еволюцію протягом вказаного періоду у працях зарубіжних та вітчизняних науковців та чільні тенденції розвитку. Виявлено та систематизовано напрями, структурні компоненти, функції педагогічного краєзнавства. Встановлено загальнонаукові принципи та закономірності, яким воно підпорядковується. Здійснено періодизацію становлення та розвитку педагогічного краєзнавства Полтавщини в досліджуваний період. Доведено професіоналізуюче значення педагогічно-краєзнавчої роботи та використання її матеріалів на прикладі впровадження у навчальний процес при підготовці вчителя математики.

Проаналізовано сучасне становище, світові тенденції та перспективи галузі нанотехнологій (НТ). На підставі державних програм розвитку економіки країн лідерів Європи, США та Азії встановлено, що наукові дослідження та впровадження результатів НТ у цих країнах мають найвищі державні пріоритети. Економіки цих країн вже сьогодні спроможні зайняти чільні місця завдяки вже напрацьованим результатам. У процесі бурхливого розвитку ринок НТ у найближчі роки буде складати більше 2 трлн дол. США. На даний час в Україні в цій галузі немає ні стратегії розвитку, ні національної програми її створення.

Вперше в українському літературознавстві надано комплексний огляд літератури України ХV - ХІХ ст. латинською мовою. На матеріалі творчої спадщини тридцяти авторів проаналізовано особливості самовираження письменників, які писали латинською мовою, беручи активну участь у загальноєвропейському дискурсі. Надано перелік жанрів, виділено основні мотиви й окреслено чільні ідеї, характерні для творчості авторів епох Ренесансу, Бароко, Класицизму. Особливу увагу присвячено розгляду політологічних ідей, які українська еліта Гетьманату виклала у міжнародних угодах XVII - XVIII ст. та у Конституції 1710 р. Констатовано, що аналіз складу та змісту публікацій творів XVII - пepшoï половини XVIII ст. наводить на думку щодо гіпертекстової організації літературних творів і форм їх публікації. Трирівнева система візуально-змістової подачі матеріалу у поєднанні з анаграмами, акронаписами та хронограмами, насиченість тексту риторичними засобами, античною топікою та впізнаваними реципієнтом криптоцитатами, котрі прогнозовано викликали асоціації з античними творами або/та алюзії на Святе Письмо, - усі ці елементи в сукупності створювали семантичне поле, яке відображало особливості світогляду та світосприйняття епохи Бароко.Надано розв'язання проблем, пов'язаних із визначенням належності/паспортизації культурної спадщини латиномовних авторів XV - XIX ст. різного етнічного походження, які писали про Україну, українські етнічні території, особливості української історії і культури.

Уперше в українському літературознавстві подано огляд латиномовної галузі літературного процесу України XV - XIX ст. На матеріалі творчої спадщини тридцяти авторів проаналізовано особливості творчого самовираження письменників епохи бароко, які писали латинською мовою, беручи активну участь у загальноєвропейському мистецькому, науковому і політичному дискурсі. Подано перелік віршованих і прозових жанрів, до яких зверталися автори XV - XIX ст., виділено основні мотиви й окреслено чільні ідеї, характерні для творчості авторів епох Ренесансу, бароко, класицизму. Розглянуто політологічні ідеї, які українська еліта Гетьманату виклала у міжнародних угодах XVII - XVIII ст. та у Конституції 1710 р. Приділено увагу вирішенню багатьох проблем, пов'язаних з оцінюванням художніх рис літературних творів епохи бароко, насамперед латиномовних, а також із визначенням належності / паспортизацією культурної спадщини латиномовних авторів XV - XIX ст. різного етнічного походження, які писали про Україну, українські етнічні території, українські проблеми.