У дисертації досліджується військовий український національно-визвольний рух та будівництво Збройних Сил України після повалення самодержавства в Росії до першої чверті 1918 р. Аналізується політика Центральної Ради, уряду УНР, українських партій та їх чільних діячів щодо ролі національних Збройних Сил у державному будівництві України, у захисті її суверенитету, етапи військового будівництва та створення регулярних Збройних Сил України.

Зазначено, що постать відомого польського історика XX ст., працівника Львівського університету Лукаша Курдибахи займає одне з чільних місць у плеяді дослідників історії освіти та культури Польщі. Висвітлено львівський період науково-педагогічної діяльності вченого, пов'язаний із формуванням основних напрямків його наукових зацікавлень. Використано матеріали архівних джерел і результат аналізу наукових робіт Л. Курдибахи.

Загальновідомим припущенням щодо синаптичної передачі, опосередкованої так званими "швидкими" нейротрансмітерами (глутаматом, гліцином, ацетилхоліном, gamma-аміномасляною кислотою) є те, що вона локалізована в межах окремих синапсів між пре- та постсинаптичними нейронами. Однак дедалі більша кількість досліджень свідчить про наявність додаткового виду функціонального сполучення між нейронами центральної нервової системи (ЦНС), опосередкованого міжсинаптичною дифузією нейротрансмітерів [1, 5, 6, 46]. У даному огляді - викладення найсучасніших експериментальних даних і теоретичних моделей, що стосуються можливої транссинаптичної дії L-глутамату (L-глу) та gamma-аміномасляної кислоти (ГАМК), чільних нейротрансмітерів ЦНС. Також обговорюються результати останніх досліджень, проведених у цьому напрямку авторами.

Проаналізовано питання становлення та розвитку філософії в Києві від зародження її у складі культури стародавнього Києва княжої доби. Охарактеризовано сутність філософських поглядів чільних представників "академічної" філософії, які працювали в Києво-Могилянській академії, Київській духовній академії та київському Університеті Св.Володимира (П.Юркевича, О.Новицького, О.Гілярова, В.Зеньковського). Відтворено картину регіональної київської філософської культури як одного з визначних компонентів загального змісту української філософської думки.

Дисертацію присвячено проблемам інтерпретації середньовічного мистецтва. Проаналізовано основні етапи еволюції естетико-художнього трактування образу людини як компонента стилю епохи. Запропоновано ряд нових інтерпретацій творів мистецтва Київської Русі, пов'язаних з образним осмисленням феномена людини. З'ясовано особливості формування світського та церковного ідеалів як чільних елементів образної системи. Досліджено ідейні та художньо-іконографічні особливості образу людини у мистецтві Київської Русі у компаративному контексті синхронних явищ Візантії та країн Західної Європи.

Досліджено історіографічні проблеми сковородинівської літературної творчості. Здійснено спробу описати та зінтерпретувати наявні в науці XX ст. різноманітні підходи до дослідження джерел поетичних і прозових писань філософа, до їх чільних ідейних засад: концепції "трьох світів - двох натур", вчення про сродність, самопізнання, щастя, так званої "філософії серця", риторики, а також до жанрової природи його віршів, байок, діалогів, трактатів, перекладів і листів. На підставі аналізу сковородинознавчих праць окреслено нові напрямки та шляхи подальшого студіювання письменницького доробку Г.Сковороди.

Проведено компаративний аналіз теорій інтегративної функції релігії в історії соціології, розглянуто місце поглядів на інтегративну роль релігії в працях класиків соціологічної думки. Здійснено спробу створити загальну концепцію релігії як інтегративної сили суспільства. Проаналізовано існуючі в соціології теорії та концепції соціальної ролі релігії. Розглянуто місце релігійних організацій і релігійної свідомості в сучасному українському суспільстві. Визначено, що питання інтегративної функції релігійних вірувань і релігійних організацій у суспільстві посідає одне із чільних місць в соціології релігії.

Обстежено 157 хворих з синдромом діабетичної стопи (СДС). Виявлено 4 типи гемостазіограми: І - "нормальний", ІІ - "гіперкоагуляційний синдром", ІІІ - "І стадія синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ) крові" (ІІІа - хронічного, ІІІб - підгострого) і IV - "II стадія ДВЗ-синдрому". Доведено, що ДВЗ-синдром наявний у 1/2 пацієнтів, корелює з вираженістю мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому і займає одне з чільних місць у генезі СДС. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування СДС з включенням вобензиму або флогензиму, яке зупиняє ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому, суттєво знижує частоту повторних операцій, післяопераційну летальність і середній термін перебування у стаціонарі.

Проаналізовано основні принципи патогенетичного лікування діабетичної нейропатії, зокрема, значення оптимізації глікемічного контролю, особливостей механізму дії та призначення інгібіторів альдозоредуктази, аміногуанідину, замісної терапії факторами росту, вазодилататорів, вітамінів групи B, імуноглобуліну людського для внутрішньовенного введення, <$E gamma>-лінолевої кислоти, антиоксидантів. Оскільки одне з чільних місць в патогенезі діабетичної нейропатії надається вільно-радикальному стресу, особливу увагу акцентовано на особливостях механізму дії та призначення <$E alpha>-ліпоєвої кислоти. Наведено результати досліджень ефективності препаратів <$E alpha>-ліпоєвої кислоти в лікуванні діабетичної автономної нейропатії серця, еректильної дисфункції під час цукрового діабету. Розглянуто основні принципи симптоматичного лікування діабетичної нейропатії з урахуванням диференційного аналізу походження болю та призначення адекватної медикаментозної і немедикаментозної терапії.

Розглянуто проблему використання психологічною наукою джерел інформації ненаукового походження, серед яких одне з чільних місць має посісти художня література. Обгрунтовано ідею розгляду різних суб'єктів процесу пізнання національного характеру в єдиному просторово-часовому континуумі. Запропоновано модель їх функцій та інтеракцій. Показано, за яких умов художній твір може слугувати джерелом достовірних психологічних знань.

Досліджено особливості поетики композиції новелістики Григорія Косинки, зокрема "заданість" оцінного рівня композиції антеїзмом як однієї з чільних рис української етнопсихології.

Зазначено, що офіцерський корпус як окремий соціальний прошарок посідав одне із чільних місць у процесах державного відродження України 1917 - 1920 рр. На момент відновлення суверенітету України він переживав етап становлення. Характерними його ознаками були переважно однорідний соціальний склад, різноманітний загальноосвітній та професійний рівень підготовки, жорстка підконтрольність цивільній владі.

Проаналізовано джерельну базу дослідження історії розвідувальної та контррозвідувальної діяльності руху українських націоналістів і УПА. Уперше висвітлено основні положення документів Державного архіву служби безпеки України, які характеризують творення спеціальних підрозділів в ОУН і УПА, їх розвідувальну, контррозвідувальну, оперативно-бойову діяльність, особливості кадрового складу. Визначено основні історичні типи спецпідрозділів українського національного руху. Описано долю чільних діячів руху ОУН і УПА в Україні у контексті документів радянських органів держбезпеки.

Проанализирована база литературных и научных источников исследования истории разведывательной и контрразведывательной деятельности движения украинских националистов и УПА. Впервые освещены основные положения документов Государственного архива службы безопасности Украины, в которых изложены вопросы создания специальных подразделений в ОУН и УПА, разведывательной, контрразведывательной и оперативно-подрывной деятельности, особенности кадрового состава. Определены основные исторические типы спецподразделений украинского национального движения. Описана судьба видных деятелей движения ОУН и УПА в Украине в контексте документов советских органов госбезопасности.

Проведено комплексне дослідження загальних тенденцій та особливостей розвитку візантиністики у Київській Духовній Академії - вищому освітньо-науковому закладі Православної церкви на українських землях у XIX - на початку XX ст. З'ясовано, що візантинознавство посідало одне з чільних місць у навчальних програмах, структурі навчально-наукових підрозділів, формуванні контактів закладу з іншими науково-дослідними інституціями та відігравало помітну роль у підвищенні наукової кваліфікації викладачів і студентів Академії. Висвітлено, що дослідження минулого Візантії в Академії здійснювалося за посередництвом історико-богословських наук, насамперед, церковної історії, патрології, літургіки та церковної археології. Доведено, що науково-педагогічна діяльність визначних візантиністів закладу, їх внесок у розвиток української, російської та світової візантиністики, а також візантинознавчий доробок талановитих студентів закладу сприяли становленню Київської Духовної Академії як одного з провідних центрів візантиністики в Російській імперії.

Здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження романістики американської письменниці Енн Тайлер. Визначено головні жанрові характеристики варіанта сімейного роману, запропонованого у творчості письменниці, а також у дослідженні літературних і соціокультурних параметрів шлюбно-сімейної моделі у її романах. Досліджено романістику Е.Тайлер у повному обсязі (18 романів, написаних протягом 1964 - 2004 рр.). Розглянуто динаміку розвитку сімейно-шлюбних моделей у США завдяки їх стрижневим компонентам, а саме: категорії часу та простору, поняттям "великий дім", "покоління", "батьківський статус", батьківство, дитинство, категорії "білого середнього класу", синдрому "порожнього гнізда", що в історичному контексті дозволяє охарактеризувати діалог романістики Е.Тайлер з її соціокультурним референтом. Запропоновано текстуальний аналіз поетикальних домінант романістики Е.Тайлер, зокрема, епістолярного й інтермедіального вимірів, поетики дитинства, а також оприявлення чільних принципів хронотопної організації тайлерівських романів. На підставі результатів дослідження з'ясовано наявність модифікації жанру сімейного роману творчості Енн Тайлер на семантичному, поетикальному та структурному рівнях.

Проналізовано розвиток образу вина як одного з чільних символічних концептів українського побуту, світогляду, фольклору, книжної поезії. Зокрема, показано еволюцію цього образу у новій українській літературі, починаючи від "Енеїди" Івана Котляревського й закінчуючи численними поетичними творами сучасних митців.

Висвітлено основні етапи розвитку народно-сценічного танцю. Розглянуто різні теорії виникнення танцювального мистецтва, досліджено характерні особливості української хореографії. Зроблено висновок, що український народ створив самобутнє хореографічне мистецтво, якому належить одне з чільних місць не тільки у слов'янській духовній культурі, але й у всесвітній. Розкрито жанрову різноманітність, тематику, сюжети та локальні особливості українських народних танців. Досліджено хороводи та сценічні танці, показано їх тематичну спорідненість. Відзначено вплив хореографічної культури російського, білоруського, румунського, чеського, словацького, молдавського й інших сусідніх народів на формування характерних особливостей українського народної хореографії.

Освещены основные этапы развития нароно-сценического танца. Рассмотрены различные теории возникновения танцевального искусства, исследованы характерные особенности украинской хореографии. Сделан вывод, что украинский народ создал самобытное хореографическое искусство, занимающее одно из главных мест не только в славянской духовной культуре, но и во всемирной. Раскрыты жанровое разнообразие, тематику, сюжеты и локальные особенности украинских народных танцев. Исследованы хороводы и сценические танцы, показана их тематическую родственность. Показано влияние хореографической культуры российского, белорусского, румынского, чешского, словацкого, молдавского и других соседних народов на формирование характерных особенностей украинской народной хореографии.

Проведено дослідження українського танцю у безпосередньому зв'язку з особливостями національної культури, а також у контексті умов побутування, звичаїв. Зроблено висновок, що український народ створив самобутнє хореографічне мистецтво, якому належить одне з чільних місць не лише у слов'янській духовній культурі, але й всесвітній. Розкрито жанрову різноманітність, тематику та сюжети українських народних танців, проаналізовано їх локальні особливості.

Проведено исследование украинского танца в непосредственной связи с особенностями национальной культуры, а также в контексте условий существования и обычаев. Сделан вывод, что украинский народ создал самобытное хореографическое искусство, которому принадлежит одно из главных мест не только в славянской духовной культуре, но и всемирной. Раскрыты жанровое многообразие, тематики и сюжеты украинских народных танцев, проанализированы их локальные особенности.

Висвітлено процес підготовки та стан функціонування офіційних документів Організації Українських Націоналістів (ОУН) з військових питань міжвоєнного десятиліття. Проаналізовано вишкільну діяльність Організації, формування старшинського складу та стан військової підготовки її членів. Досліджено військову діяльність ОУН в організовуванні збройної сили Карпатської України, націоналістичних збройних формувань. Опрацьовано військово-теоретичні праці чільних діячів ОУН і проаналізовано їх воєнну доктрину напередодні Другої світової війни. Вивчено націоналістичні видання та їх публікації з військових питань як першоджерел військово-організаційної діяльності ОУН.

Проаналізовано творчість І. Франка, М. Яцкова. Висвітлено особливості розвитку поезії та критики у Західній Україні у 1920 - 1930 рр., тенденції поетичного процесу за умов до- та повоєнної еміграції - від "Празької школи" до "Нью-Йорської групи". Розкрито теоретичний аспект "Майових елегій" І. Франка, охарактеризовано фаустівський мотив у його поемі "Смерть Каїна". Висвітлено творчість Є. Маланюка українським літературознавцем із США Ю. Шерехом (Шевельовим). Охарактеризовано одну з чільних постатей української культури та суспільної думки міжвоєнного двадцятиліття - Ю. Липи - письменника, публіциста, а також постать Г. Кочури. Увагу приділено збірці І. Багряного "Золотий бумеранг", яка вийшла у 1946 р. у Новому Ульмі.

Проанализировано творчество И. Франко, М. Яцкова. Освещены особенности развития поэзии и критики в Западной Украине в 1920 - 1930 гг., тенденции поэтического процесса в условиях до- и послевоенной эмиграции - от "Пражской школы" до "Нью-Йорской группы". Раскрыт теоретический аспект "Майских элегий" И. Франко, охарактеризован фаустовский мотив в его поэме "Смерть Каина". Освещено творчество Е. Маланюка украинским литературоведом из США Ю. Шерехом (Шевелевым). Охарактеризована одна из главных личностей украинской культуры и общественной мысли межвоенного двадцатилетия - Ю. Липы - писателя, публициста, а также личность Г. Кочуры. Внимание уделено сборнику И. Багряного "Золотой бумеранг", который вышел в 1946 г. в Новом Ульми.