Зазначено, що дослідження поширеності цукрового діабету (ЦД) та порушеної толерантності до глюкози (ПТГ) серед сільського населення України останні 20 років не проводили, хоча критерії діагнозу діабету та умови життя людей суттєво змінилися. Наведені дані є результатами обстеження населення на наявність ЦД, ПТГ, порушеної глікемії натще (ПГН) та виявлення факторів ризику ЦД, проведеного у співпраці із закладами охорони здоров’я Київської області. У 99-ти осіб, випадково вибраних із загальної популяції 540-ка осіб віком понад 53 роки, що постійно проживають в одному сільському населеному пункті і не були зареєстрованими хворими на ЦД, проведено тест толерантності до глюкози за критеріями ВООЗ (1999) з визначенням рівнів глюкози в плазмі венозної крові та антропометричні вимірювання: артеріальний тиск, зріст та вага з визначенням індексу маси тіла (ІМТ), окружність живота, стегон, шиї. У 13,1 % обстежених виявлено ЦД, у 19,2 % – ПТГ, у 12,1 % – ПГН. Раніше ЦД був діагностований у 4,4 % місцевих мешканців цієї вікової категорії, тобто, реальна поширеність хвороби може бути утричі вища за відому. Антропометричні порівняння серед жінок виявили зв’язок між збільшенням ІМТ, окружностей живота, стегон, шиї та належністю до групи ЦД. Ризик ЦД (за відношенням шансів – OR та його 95 % конфіденційними інтервалами – CI), що пов’язаний із кожним додатковим 1 см окружності шиї, оцінений за моделлю логістичної регресії та стандартизований за статтю та віком, дорівнює 2,0 (95 % CI 1,4 - 3,0), p < 0,001.

Отмечено, что исследования распространенности сахарного диабета (СД) и нарушенной толерантности к глюкозе (НТГ) среди сельского населения Украины последние 20 лет не проводили, хотя критерии диагноза диабета и условия жизни людей существенно изменились. Представленные данные являются результатами обследования населения на наличие СД, НТГ, нарушенной гликемии натощак (НГТ) и выявления факторов риска СД, проведенного в сотрудничестве с учреждениями здравоохранения Киевской области. У 99-ти человек, случайно отобранных методом равномерного распределения из общей популяции 540-ка человек в возрасте свыше 53-х лет, которые постоянно проживают в одном сельськом населенном пункте и не были зарегистрированы как больные СД, был проведен тест толерантности к глюкозе (ТТГ) по критериям ВОЗ (1999) с определением уровней глюкозы в плазме венозной крови и антропометрические измерения: артериальное давление, рост, вес с определением индекса массы тела (ИМТ), окружность живота (ОЖ), окружность бедер (ОБ), окружность шеи (ОШ). У 13,1 % обследуемых был выявлен СД, у 19,2 % – НТГ, у 12,1 % – НГТ. Ранее СД был диагностирован у 4,4 % местных жителелей этой возрастной категории, то есть, реальная распространенность СД может быть в три раза больше, чем известная. Антропометрические сравнения среди женщин показали связь между увеличением ИМТ, ОЖ, ОБ, ОШ и принадлежностью к группе СД. Риск СД (по отношению шансов, OR и его 95 % конфиденциальными интервалами, CI), связанный с каждым дополнительным 1 см окружности шеи, оцененный согласно модели логистической регресии и стандартизированный по полу и возрасту, равняется 2,0 (95 % CI 1,4 - 3,0), p < 0,001.

The latest epidemiologic research of diabetes mellitus (DM) and impaired glucose tolerance (IGT) in Ukraine was conducted according to outdated criteria, and did not include rural population. This paper shows the first results of a new investigation, performed in association with health institutions of Kyiv region. A glucose tolerance test, according to 1990 WHO criteria, determining glucose venous plasma levels, as well as anthropometric measurements (arterial blood pressure, height, weight, circumference of abdomen, hips, and neck) were performed in 99 individuals, randomly selected from a total population of 540 persons, who were permanent residents of rural communities, not registered as DM patients and older than 53 years old. DM was diagnosed in 13.1 % of cases, IGT – in 19.2 %, impaired fasting glucose (IFG) – in 12.1 % of cases. Previously only 4.4 % of local residents of this age category had DM, therefore actual prevalence of this disease can be three times higher, comparing to what we know. Anthropometric analysis among women revealed an association between the increase of body mass index, abdomen, hip and neck circumference, and belonging to a DM group. DM risk (Odds Ratio - OR with 95 % Confidential Intervals - CI) related to every extra 1 cm of neck circumference, assessed according to a logistic regression model and standardized by gender and age is equal to OR=2.0 (95 % CI 1.4 - 3.0), p < 0.001.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.854

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Зазначено, що запропоновані зміни в звіті (форма № 20) лікувального закладу в поєднанні з ефективним контролем будуть сприяти вдосконаленню лікувально-діагностичного процесу та об'єктивному підходу до оцінки якості надання хірургічної допомоги.

134 children witn functional dyspepsia (FD) have been observed. It has been established that abdominal pain in children with functional dyspepsia was weak, developed before or after meal or physical exercise. The dysmotility-like dyspepsia predominated in infant (<$E 47,8~symbol С~4,3> %), the frequency of cases of ulcer-like dyspepsia prevails among older children <$E 27,1~symbol С~5,8> %. Patients with FD had marked changes in their vegetative status. Hypersympathotonia and hyperparasympathotonia have been observed among these patients with hyperparasympathotonia prevailed in children with ulcer-like dyspepsia. The activity of sympatic part of vegetative system in patient with dysmotility-like dyspepsia was higher than that of parasympatic one. FD patients have been revealed to have vegetative dysfunction accompanied with high levels of serotonin (<$E 88,8~symbol С~7,8> ng/ml, <$E p~symbol Г~0,05>) and histamine (<$E 100,2~symbol С~8,4> ng/ml, <$E p~symbol Г~0,05>) in blood plasma. The highest level of blood histamine and the lowest level of blood serotonin have been determined in patients with ulcer-like dyspepsia, the increase of serotonine predominated in children with nonspecific dyspepsia. The determined changes could play role in the development of FD in childhood.

Проаналізовано нестандартні ситуації під час виконання пункційно-дренувальних втручань під контролем сонографії в пацієнтів із хірургічною патологією органів черевної порожнини і заочеревинного простору, які зустрічалися у 15,8 % випадків. Диференцийований підхід до вибору доступу, застосування модифікованих методик проведення пункційно-дренувальних втручань, а також правильний вибір інструментарію дозволяють успішно вирішити такі нестандартні ситуації.

Мета роботи - вивчити патофізіологічні реакції організму літніх людей на поєднану тяжку краніоабдомінальну травму та найближчі результати лікування. Виявлено, що летальність більшою мірою залежить від ступеня тяжкості абдомінальної травми та об'єму оперативного втручання. Значним резервом для поліпшення результатів лікування є спрямованість на інтенсивну терапію і профілактику поліорганної дисфункції та інфекції у геронтологічних пацієнтів.

Вивчено окремі ланки патогенезу рубцевих гриж передньої черевної стінки у хворих на морбідне ожиріння після баріатричних оперативних втручань. Проаналізовано вплив фактора внутрішньочеревного тиску на розвиток гриж черевної стінки, обгрунтовано доцільність диференційованого профілактичного протезування післяопераційного доступу в означеної категорії хворих.

Наведено результати дослідження стану серцево-судинної системи та встановлено рівень загальної фізичної підготовки студенток першого курсу Дніпропетровського національного університету. У ході дослідження студенток було розподілено на три групи, перша з яких займалася упродовж навчального року спортивними іграми, друга – за звичайною програмою підготовки, а третя – гімнастикою. У всіх трьох груп протягом семестру проводили реєстрацію ЕКГ, в результаті чого зафіксовано перехід на економний режим функціонування серця у студенток першої групи. На початку та наприкінці семестру реєструвалися результати виконання нормативів «біг 100 м», «біг 2000 м», «човниковий біг», «підтягування», «вправи на прес» та «гнучкість» у всіх трьох групах. Зроблено висновок про покращання показників всіх нормативів у студенток першої групи, покращання нормативів з гімнастики у другої групи та покращання нормативів з гімнастики за одночасного погіршення нормативу бігу у студенток третьої групи.

Приведены результаты исследования состояния сердечнососудистой системы и установлен уровень общей физической подготовки студенток первого курса Днепропетровского национального университета. В ходе исследования студентки были поделены на три группы, первая из которых занималась в течение учебного года спортивными играми, вторая – по обычной программе подготовки, а третья – гимнастикой. У всех трёх групп на протяжении семестра проводили регистрацию ЭКГ, в результате чего зафиксирован переход на экономный режим функционирования сердца у студенток первой группы. В начале и по завершению семестра регистрировались результаты выполнения нормативов «бег 100 м», «бег 2000 м», «челночный бег», «подтягивание», «упражнения на пресс» и «гибкость» во всех трёх группах. Сделан вывод об улучшении показателей всех нормативов у студенток первой группы, улучшении нормативов гимнастики у второй группы и улучшении нормативов гимнастики при одновременном ухудшении норматива бега у студенток третьей группы.

Cited the results of study of the cardio-vascular system and set the level of general physical readiness of the first course students of Dnipropetrovsk National University. In the study, students were divided into three groups, the first of which was engaged in sports games during the school year, the second one - in usual training program, and the third one - in gymnastics. ECG was conducted during the semester in all three groups, that showed the transition to economical mode of functioning of the heart in the first group of students. At the beginning and the completion of the semester recorded the results of the standards "100 m running", "2,000 m running", "shuttle run", "pulling up", "abdominal exercises" and "flexibility" in all three groups. Concluded about the improving of indexes of all standards in first group of students, improving standards of gymnastics in the second group and improving standards of gymnastics while deteriorating standards of running in the third group of students.

Лекцію присвячено питанням остеоартропатій на тлі цукрового діабету. Обговорено сучасні визначення остеоартропатій, їх поширеність, клінічні прояви та особливості перебігу за цукрового діабету та метаболічного синдрому. Ключовими механізмами в етіології остеоартриту вважаються деградація суглобового хряща, перебудова субхондральної кістки та запалення. До патогенетичних механізмів розвитку дегенеративно-дистрофічних змін суглобів належать метаболічні порушення, асоційовані з чинниками метаболічного синдрому та цукрового діабету: загальне й абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, глюкозотоксичність, оксидативний стрес, дисметаболізм ліпідів і пуринів. Для цукрового діабету характерним є дисбаланс прозапальних і протизапальних цитокінів, простагландинів, ростових чинників, що індукує процеси запалення та деградації суглобового хряща, створюючи підґрунтя для клінічного прояву ознак остеоартриту.

Лекция посвящена вопросам остеоартропатий при сахарном диабете. Обсуждены современные определения остеоартропатий, их распространенность, клинические проявления и особенности течения при сахарном диабете и метаболическом синдроме. Ключевыми механизмами в этиологии остеоартрита считаются деградация суставного хряща, перестройка субхондральной кости и воспаление. К патогенетическим механизмам развития дегенеративно-дистрофических изменений суставов относятся метаболические нарушения, ассоциированные с факторами метаболического синдрома и сахарного диабета: общее и абдоминальное ожирение, инсулинорезистентность, глюкозотоксичность, оксидативный стресс, дисметаболизм липидов и пуринов. Для сахарного диабета характерен дисбаланс провоспалительных и противовоспалительных цитокинов, простагландинов, ростовых факторов, который индуцирует процессы воспаления и деградации суставного хряща, создавая основу для клинического проявления признаков остеоартрита.

The lecture is devoted to questions of osteoarthropathy in diabetes mellitus. The author discuss the current definitions of osteoarthroartropathies, their prevalence, clinical manifestations and peculiarities of diabetes mellitus and metabolic syndrome. The degradation of articular cartilage, subchondral bone restructuring and inflammation are considered the key mechanisms in the etiology of osteoarthritis. Metabolic disorders associated with the factors of the metabolic syndrome and diabetes mellitus are as following: total and abdominal obesity, insulin resistance, glucose toxicity, oxidative stress, dysmetabolism of lipids and purines attributed to the pathogenetic mechanisms of the development of degenerative dystrophic changes in the joints. For diabetes mellitus is typical imbalance of proinflammatory and antiinflammatory cytokines, prostaglandins, growth factors that induces the processes of inflammation and degradation of articular cartilage, creating the basis for clinical manifestations of osteoarthritis signs.

Для визначення показань до хірургічного лікування екстравазальної компресії черевного стовбура у симптомних хворих ключовим фактором є зіставлення існуючих скарг хворого з одержаними результатами променевої діагностики, а також детальне обстеження з метою виключення іншої абдомінальної патології з подібним клінічним перебігом.

Для определения показаний к хирургическому лечению экстравазальнои компрессии брюшного ствола у симптомных больных ключевым фактором является сопоставление существующих жалоб больного с полученными результатами лучевой диагностики, а также детальное обследование с целью исключения другой абдоминальной патологии с подобным клиническим ходом.

Мета роботи - демонстрація випадку одномоментного втручання на черевній аорті та правобічної нефректомії без використання препаратів донорської крові. Вибір тактики лікування хворих на рак нирки та аневризмою черевної аорти повинен залежати від розміру аневризми. У разІ "малих" аневризм доцільним може виявитися зовнішнє обгортання аневризми сегментом судинного протезу. Техніка реінфузії дозволяє безпечно проводити розширені втручання у цих хворих без застосування препаратів донорської крові.

Цель работы - демонстрация случая одномоментного вмешательства на брюшной аорте и правосторонней нефрэктомии без использования препаратов донорской крови. Выбор тактики лечения больных раком почки и аневризмой брюшной аорты должен зависеть от размера аневризмы. При "малых" аневризмах целесообразным может оказаться внешнее обертывание аневризмы сегментом сосудистого протеза. Техника реинфузии позволяет безопасно проводить расширенные вмешательства у этих больных без применения препаратов донорской крови.

Particular features have been studied of the clinical course of present-day abdominal typhoid caused by Sp. typhi 61-0 polyresistant strains. The clinical analysis performed has shown that Sp. typhi 61-0 polyresistant strain-associated enteric fever runs a moderately severe and severe course. There is an increased frequency of complications such as intestinal hemorrhage, perforated intestine, pneumonia, in the above patients. In the time-related course of the disease, Widal's reaction is not considered to be expedient for use in the diagnosis of Sp. typhi 61-0 strain-associated abdominal fever.

Зазначено, що адипонектин – гормон жирової тканини, який бере участь в регуляції катаболізму жирних кислот, чутливості до інсуліну, рівня глюкози в крові та інших процесів. Його рівень в плазмі крові достовірно знижений у разі вісцерального ожиріння та патологічних станів, для яких характерна інсулінорезистентність. Мета дослідження - оцінка зміни сироваткового рівня адипонектину, його діагностичної цінності та асоціативних взаємозв’язків у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) ІІ типу (ЦД2) та неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) в залежності від рівня трансаміназ. В дослідження було включено 91-го хворого на ЦД2. НАЖХП діагностували за допомогою УЗД печінки. Всі пацієнти були розподілені на три групи. Контрольну групу склали 28 пацієнтів з ЦД2 без НАЖХП. В основну групу увійшли хворі на НАЖХП з нормальним (n = 37) або підвищеним (n = 26) рівнем трансаміназ. Для оцінювання діагностичної ефективності визначення адипонектину використовували ROC-аналіз. Множинний логістичний регресійний аналіз був використаний для виявлення факторів, які асоційовані з НАЖХП. Виявлено, що рівень адипонектину сироватки був достовірно нижчим у групі хворих на НАЖХП та підвищеним рівнем трансаміназ у порівнянні з хворими з нормальними їх значеннями та контрольною групою (відповідно 2,74 ± 1,43, 3,81 ± 1,79 і 6,2 ± 2,04 мкг/мл, р = 0,001). В одновимірній логістичній регресії адипонектин виявляв протекторний ефект відносно розвитку НАЖХП (OR = 0,451, 95 % ДІ 0,317 - 0,641, р < 0,001). Згідно з даними покрокової множинної логістичної регресії, гіпоадипонектинемія асоційована з НАЖХП незалежно від НОМА-IR (R2 = 0,528) та активності АЛТ (R2 = 0,563). Для виявлення НАЖХП у хворих на ЦД2 визначення адипонектину продемонструвало дуже добру якість діагностичної моделі, оскільки AUROC становила 0,871 (95 % ДІ 0,795 - 0,946; р < 0,001). Порогове значення визначено на рівні < 4,6 мкг/мл з чутливістю, специфічністю, PPV та NPV відповідно 79,4 %, 82,1 %, 90,9 % і 63,9 %. Для розмежування хворих на НАЖХП з підвищеним рівнем трансаміназ та пацієнтів з їх нормальним значенням AUROC для адипонектину дорівнювала 0,670 (95 % ДІ 0,534 - 0,807; р = 0,022). Порогове значення адипонектинемії, нижче якого констатувалось підвищення рівня трансаміназ у хворих на НАЖХП, складало < 3,1 мкг/мл, з чутливістю, специфічністю, PPV та NPV відповідно 61,5 %, 59,5 %, 51,6 % і 68,6 %. Дослідження продемонструвало, що гіпоадипонектинемія незалежно від IP та рівня трансаміназ, асоційована з НАЖХП. У хворих з підвищенням трансаміназ відзначалось достовірно нижчий рівень адипонектину в сироватці крові. Зниження адипонектину нижче 4,6 мкг/мл можна використовувати як діагностичний маркер НАЖХП у хворих на ЦД2.

Отмечено, что адипонектин – гормон жировой ткани, который участвует в регуляции катаболизма жирных кислот, чувствительности к инсулину, уровня глюкозы в крови и других процессов. Его уровень в плазме крови достоверно снижен при висцеральном ожирении и патологических состояниях, для которых характерна инсулинорезистентность (ИР). Цель исследования - оценка изменения сывороточного уровня адипонектина, его диагностической ценности и ассоциативных взаимосвязей у пациентов с сахарным диабетом (СД) ІІ типа (СД2) и неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП) в зависимости от уровня трансаминаз. В исследование был включен 91 больной с СД2. НАЖБП диагностировалась с помощью УЗИ печени. Все пациенты были разделены на три группы. Контрольную группу (n = 28) составили пациенты с СД2 без НАЖБП. В основную группу вошли больные НАЖБП с нормальным (n = 37) или повышенным (n = 26) уровнем трансаминаз. Для оценки диагностической эффективности адипонектина использовали ROC-анализ. Для выявления факторов, которые ассоциированы с НАЖБП, был использован множественный логистический регрессионный анализ. Результаты: Сывороточный уровень адипонектина был достоверно ниже в группе пациентов с СД2 и НАЖБП с повышенным уровнем трансаминаз по сравнению с больными с нормальными их значениями и контрольной группой (2,74 ± 1,43 против 3,81 ± 1,79 против 6,2 ± 2,04мкг/мл, р = 0,001). В одномерной логистической регрессии адипонектин проявлял протекторный эффект в отношении развития НАЖБП (OR = 0,451, 95 % ДИ 0,317 - 0,641, р < 0,001). Согласно данным пошаговой множественной логистической регрессии, гипоадипонектинемия ассоциирована с НАЖБП независимо от НОМА-IR (R2 = 0,528) и АЛТ (R2 = 0,563). Для выявления НАЖБП у больных СД2 использования адипонектина продемонстрировало очень хорошее качество диагностической модели, поскольку AUROC составила 0,871 (95 % ДИ 0,795 - 0,946 р < 0,001). Пороговое значение определено на уровне < 4,6 мкг/мл с чувствительностью, специфичностью, PPV и NPV соответственно 79,4 %, 82,1 %, 90,9 % и 63,9 %. Для разграничения больных НАЖБП с повышением уровня трансаминаз и пациентов с их нормальным значением AUROC для адипонектина составила 0,670 (95 % ДИ 0,534 - 0,807, р = 0,022). Пороговое значение адипонектинемии, ниже которого у больных НАЖБП констатировалось повышение уровня трансаминазсоставило < 3,1 мкг/мл, с чувствительностью, специфичностью, PPV и NPV соответственно 61,5 %, 59,5 %, 51,6 % и 68,6 %. Исследование продемонстрировало, что гипоадипонектинемия независимо от IP и уровня трансаминаз ассоциированная с НАЖБП. У больных с повышением трансаминаз отмечался достоверно болем низкий уровень адипонектина сыворотки. Снижение адипонектина ниже 4,6 мкг/мл можно использовать в качестве диагностического маркера НАЖБП у больных СД2.

Adiponectin is a hormone of adipose tissue, which is involved in the regulation of fatty acids catabolism, insulin sensitivity, blood glucose level, and other processes. Its serum level is significantly decreased in visceral obesity and pathological conditions that are associated with insulin resistance (IR). The aim of our study was to evaluate changes in serum adiponectin level, its diagnostic accuracy, and association with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) in patients with type ІІ diabetes (TD2) depending on transaminases levels. We have followed up 91 patients with T2D, who were diagnosed for fatty liver by abdominal ultrasonography. All patients were divided into 3 groups. The control group (n = 28) included patientswith TD2 without NAFLD. In the other two groups we identified patients with NAFLD and normal (n = 37) or elevated (n =26) transaminases. To assess the diagnostic accuracy of adiponectin in NAFLD, ROC-analysis was used. Multiple logistic regression was used to identify factors independently associated with NAFLD.Results: Serum adiponectin levels were significantly lower in the group with T2D and NAFLD with increased transaminases than in patients with normal transaminases and control group (2.74 ±1 .43 vs 3.81 ±1.79 vs 6.2 ± 2.04 mkg/ml, p=0.001). In the univariate logistic regression adiponectin showed a protective effect against NAFLD development (OR = 0.451, 95 % CI 0.317 - 0.641, p < 0.001). According to stepwise multiple logistic regression, hypoadiponectinemia was associated with NAFLD independently on HOMA-IR (R2 =0.528) and ALT (R2 = 0.563). To identify NAFLD in T2D patients, adiponectin proved to be a very effective diagnostic model, AUROC being equal to 0.871 (95 %CI 0.795 -0.946, p < 0.001). The optimal cutoff value is set at < 4.6 mkg/ml with sensitivity, specificity, PPV and NPV equal to 79.4 %, 82.1 %, 90.9 %, and 63.9 %, respectively. To distinguish patients with NAFLD and elevated transaminases from patients with normal values, AUROC for adiponectin was 0,670 (95 % CI 0.534 - 0.807, p = 0.022). Adiponektin optimal cutoff value under which an increase in transaminases was reported in NAFLD patients < 3.1mg/ml, with a sensitivity, specificity, PPV, and NPV equal to 61.5 %, 59.5 %, 51.6 %, and 68.6 %, respectively. Our study has demonstrated that hypoadiponectinemia - independently on IR and transaminases - was associated with NAFLD. Patients with elevated transaminases have a significantly lower serum adiponectin level. A decrease in adiponectin below 4.6 mg/ml can be used as a diagnostic marker of NAFLD in T2D patients.

На молодих статевозрілих самцях кроля встановлено, що на тлі гіпопінеалізму, індукованого тривалим (протягом 5 міс) цілодобовим освітленням (удень – сонячне світло, вночі – електричне, з інтенсивністю 30 - 40 люкс), розвивається такий комплекс складових метаболічного синдрому: абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, порушення толерантності до глюкози й артеріальна гіпертензія. Причому динаміка змін показників даних порушень є неоднозначною: через 2 міс після початку експерименту відбувається найвище зростання базальної інсулінемії,через 3 міс – маси абдомінально-вісцерального жиру, через 5 міс – рівня глюкози в сироватці крові й артеріального тиску.

На молодых половозрелых кроликах-самцах установлено, что на фоне гипопинеализма, индуцированного длительным (в течение 5 мес) круглосуточным освещением (днем – солнечный свет, ночью – электрический, с интенсивностью 30 - 40 люкс), развивается такой комплекс составляющих метаболического синдрома: абдоминальное ожирение, инсулинорезистентность, нарушение толерантности к глюкозе и артериальная гипертензия. Приэтом динамика изменений данных нарушений неоднозначна: через 2 мес после начала эксперимента происходит максимальное повышение базальной инсулинемии, через 3 мес – массы абдоминально-висцерального жира, через 5 мес – уровня глюкозы в сыворотке крови и артериального давления.

It has been established in an experimental study on ma¬ture male rabbits, that in the presence of hypopinealism induced by long-term (during 5 months) day and night lighting (day - sunlight, night - 30-40 lux electric lighting), the following set of components of metabolic syndrome was developing: abdominal obesity, insulin resistance, impaired glucose tolerance and arterial hypertension. It should be noted that the dynamics of changes in these disturbances was time-dependent: in different periods after starting the experiment a maximal increase was manifested in the following indices: after two months – in basal insulinemia; after three months – in weight of abdominal-visceral fat; after five months – in blood serum glucose level and blood pressure.

На прикладі клінічного спостереження показано нестандартний підхід при виборі алгоритму діагностично-лікувального напрямку в означеної категорії хворих.

Зазначено, що однією з найчастіших загальних хронічних дисфункцій у чоловіків після 40-річного віку є еректильна дисфункція (ЕД). Поширеність і тяжкість ЕД зростають із віком і на тлі коморбідних станів – цукрового діабету 2-го типу (ЦД2), вісцерально-абдомінального ожиріння, артеріальної гіпертензії та серцево-судинних захворювань. Більшість випадків ЕД є наслідком гемодинамічної дисфункції з артеріальною (близько 80 %) або венозною недостатністю. Одним із найточніших показників у діагностиці гемодинамічних порушень артерій є дуплексне ультразвукове сканування судин. Мета дослідження – дослідити особливості васкулогенних порушень у пацієнтів з ЕД на тлі ЦД2 за допомогою дуплексного ультразвукового сканування пенільних судин. Матеріали та методи. Визначення стану пенільного кровобігу в режимі дуплексного ультразвукового сканування проведено у 27-ми чоловіків, хворих на ЦД2 та ЕД (середній вік – 50,1±1,2 років, тривалість ЦД – 9,1±2,0 років, тривалість ЕД – 4,7±2,2 років). Результати. У хворих на ЦД2 та ЕД виявлено зниження ПСШ кровобігу в a. dorsalis penis (22,0±0,6 см/с) у порівнянні з чоловіками контрольної групи (24,8±0,8 см/с, р<0,01). Резистентний (Ri) та пульсаційний індекси (Pі) у дослідженні a. cavernosum були вірогідно нижчими у хворих на ЦД2, ніж у чоловіків контрольної групи у стані спокою. Реакція на фармакологічну індукцію ерекції у хворих на ЦД2 була менш інтенсивною у порівнянні з такою у чоловіків контрольної групи на 5-, 15-, 30-й хвилині. Висновки. Виявлене зниження індексу резистентності та пульсаційного індексу у хворих на ЦД2 та ЕД у порівнянні з показниками чоловіків контрольної групи як у фазі спокою, так і в динаміці фармакологічної індукції ерекції у дослідженні a. сavernosum свідчить про формування змішаної артеріо-венозної недостатності з превалюванням артеріального компоненту у цієї категорії хворих.

Отмечено, что одной из наиболее частых общих хронических дисфункций у мужчин после 40-летнего возраста является эректильная дисфункция (ЭД). Распространенность и тяжесть ЭД возрастают с возрастом и на фоне коморбидных состояний – сахарного диабета 2-го типа (СД2), висцерально-абдоминального ожирения, артериальной гипертензии и сердечно-сосудистых заболеваний. Большинство случаев ЭД являются результатом гемодинамической дисфункции с артериальной (около 80 %) или венозной недостаточностью. Одним из наиболее точных показателей в диагностике гемодинамических нарушений артерий является дуплексное ультразвуковое сканирование сосудов. Цель исследования – изучить особенности васкулогенных нарушений в развитии эректильной дисфункции у пациентов с СД2 с помощью дуплексного ультразвукового сканирования пенильных сосудов. Материалы и методы. Определение состояния пенильного кровотока проведено у 27-ми мужчин, больных СД2 и ЭД (средний возраст – 50,1±1,2 года, длительность СД – 9,1±2,0 года, продолжительность ЭД – 4,7±2,2 года). Результаты. У больных СД2 и ЭД выявлено снижение пиковой систолической скорости кровотока в a. dorsalis penis (22,0±0,6 см/с) по сравнению с показателем мужчин контрольной группы (24,8±0,8 см/с, р<0,01). Резистентный (Ri) и пульсационный индексы (Pi) при исследовании a. cavernosum были достоверно ниже у больных СД, чем у мужчин контрольной группы в состоянии покоя. Реакция на фармакологическую индукцию эрекции у больных СД2 была менее интенсивной по сравнению с мужчинами контрольной группы на 5-, 15-, 30-й минуте. Выводы. Выявленное снижение индекса резистентности и пульсационного индекса у больных СД2 и ЭД по сравнению с контролем как в фазе покоя, так и в динамике фармакологической индукции эрекции при исследовании a. сavernosum свидетельствует о формировании смешанной артерио-венозной недостаточности с преобладанием артериального компонента у этой категории больных.

One of the most common chronic dysfunction in men over 40 years of age is erectile dysfunction (ED). The prevalence and severity of ED increases with age and the presence of comorbid conditions – type 2 diabetes, visceral-abdominal obesity, hypertension and cardiovascular diseases. Most cases of ED is the result of hemodynamic dysfunction of arterial insufficiency (80%) or venous insufficiency. One of the most accurate indicators in the diagnosis of arterial hemodynamic disturbances is duplex ultrasound vessels examination. Purpose – to explore the features in vasсulogenic violations of erectile dysfunction in patients with type 2 diabetes using penile duplex ultrasound scan of the vessels. Materials and methods. Defining the penile blood flow mode duplex ultrasound scanning was conducted in 27 men with type 2 diabetes and ED (average age 50.1 ± 1.2 years, duration of diabetes – 9.1 ± 2.0 years, duration of ED – 4.7 ± 2.2 years). Results. In patients with type 2 diabetes and ED a reduction in bloodflow peak systolic velocity a. dorsalis penis (22.0 ± 0,6 cm/sec) was showed compared with men in the control group (24.8 ± 0.8 cm/sec, р<0,01). Resistant (Ri) and pulsatile indices (Pi) of a. cavernosum were significantly lower in patients with diabetesthan in men of the control group at rest. The response to pharmacological induction of erection in patients with type 2 diabetes was less intense than in men of the control group at the 5th, 15th, 30th min. Conclusions. Identified reduced resistance and pulsating indices in patients with type 2 diabetes and ED compared with men in the control group, both in the resting phase and in the dynamics of pharmacological induction of erection in the study a. сavernosum, indicate the formation of a mixed arterio-venous insufficiency prevalence of blood component in these patients.

We study the particular features of the composition of blood serum fatty acids (FA) of high density lipoproteins (HDL) in patients with metabolic syndrome (MS) (<$E 39,7~symbol С~3,4> years). In patients with MS, as compared with healthy adults of the same age, an increase of saturated FA and a significant decrease of unsaturated and polyunsaturated FA are revealed. The significant correlation is revealed between indices of abdominal adiposity, intima media thickness of arteria carotis communis, and level of some FA in HDLs. This change of the FA composition could be a cause of decreasing the HDL antiatherogenic capacity.

На тлі експериментальної тяжкої поєднаної травми органів черевної порожнини спостерігається підвищення активності супероксиддисмутази та каталази у тканині легень, тонкої кишки, нирок та печінки протягом перших 12 год посттравматичного періоду з їх наступним зниженням через 24 год. Більша активність антиоксидантних ферментів спостерігається у тканині тонкої кишки, що вказує на вагому роль її ураження та дисфункції в патогенезі тяжкої поєднаної травми органів черевної порожнини.

The article presents the results of the diagnostics and treatment of 114 patients with closed injuries of abdominal cavity organs combined with craniocerebral trauma. 34 (29,8 %) of the patients developed injuries of two and more organs of abdominal cavity. The injured were subjected to complex examination methods including X-ray, ultrasonic diagnostics, endoscopy, laparocentesis, echoencephalography, spinal and pleural puncture, hemodynamic and hematological tests. All the injured were operated on. Infusion of autoblood was done to 32 (28 %) of the patients. The analysis of the observation shows that rational use of common and informative diagnostic methods allows diagnosing timely patients with closed injuries of abdominal cavity organs in combination with craniocerebral trauma.

Цель исследования было изучение взаимосвязи массы тела, абдоминального ожирения, липидного и цитокинового профиля, массы миокарда левого желудочка у пациентов с артериальной гипертензией. Обследованы 90 пациентов с артериальной гипертензией, которым было проведено эхокардиографическое исследование в М- и В-режимах. Уровень липидов (общий холестерин, холестерин липопротеидов высокой плотности, холестерин липопротеидов низкой плотности, триглицериды) в плазме крови определяли ферментативным методом, уровень цитокинов (фактор некроза опухолей <$Ealpha> (ФНО-<$Ealpha>), интерлейкин-6 (ИЛ-6)) - иммуноферментным методом. Результаты проведенного исследования свидетельствуют о том, что наличие абдоминального ожирения ассоциируется с увеличением массы миокарда левого желудочка, снижением сократительной функции левого желудочка, повышением уровня ФНО-<$Ealpha> и ИЛ-6, дислипидемией у пациентов с артериальной гипертензией.

The aim of our study was investigate relationship between body mass, abdominal obesity, lipids and cytokines profile, left ventricular myocardium mass parameters in patients with arterial hypertension. Left ventricular myocardial mass and function by M- and B-mode echocardiography have been examined in 90 patients with arterial hypertension. Plasma lipids levels (cholesterol, high density lipoproteins, low density lipoproteins, triglycerids) were assedby enzyme method, cytokines levels (tumor necrosis factor <$Ealpha> (TNF-<$Ealpha>), interleikin-6 (IL-6)) - by ELISA. The results of our clinical study suggest that abdominal obesity presence is associated with left ventricular myocardium mass increasing, left ventricular contractile function decreasing, elevation of TNF-<$Ealpha> and IL-6 levels, dyslipidemia in patients with arterial hypertension.