Вперше синтезовано повний ряд <$Ealpha>-галогено-<$Ebeta>-алкоксивініл(трифторометил)кетонів. Встановлено залежність напрямку галогенування <$Ebeta>-метил-<$Ebeta>-алкоксивініл(тригалогенометил)кетонів від природи галогену. Досліджено поведінку <$Ealpha>-галогеноєнонів у нуклеофільних реакціях з амінами. З використанням доступних <$Ealpha>-галогено-<$Ebeta>-алкоксивініл(трифторометил)кетонів розроблено препаративні методи синтезу фторованих похідних імідазо[1,2-x]азинів - потенційних біологічно активних речовин. Запропоновано зручні методи синтезу трифторометилзаміщених галогенодигідропіраноз, попередників фторованих аналогів 2,6-дидезоксигексоз, що входять до складу природних протиракових та антибактеріальних сполук.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Г277-4

Рубрики:

Органічні сполуки елементів VII групи

Шифр НБУВ: РА321475 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено та впроваджено в практику промислових підприємств і інших організацій методики визначення мікрокількостей металів у сировині, водах, стандартних зразках складу кольорових металів і стопах, продуктах харчування, повітрі промислових підприємств, нафтопродуктах з використанням <$Ebeta>-дикетонатів металів як стандартних зразків складу та розчинів поверхнево-активних речовин як модифікаторів.

Визначено та оптимізовано умови синтезу 2-ціанометилхіназолонів. Уперше з використанням методу ЯМР <$Enothing sup 1 roman H> зафіксовано наявність прототропії в цих молекулах. Показано, що алкілювання 2-ціанометилхіназолону призводить до послідовного утворення 2-(3-метил-4-оксо-3,4-дигідрохіназолініл)ацетонітрилів, 2-метил-2-(3-метид-4-оксо-3,4-дигідро-2-хіназолініл)пропаннітрилів, 2-бензил-2-[4-(бензилокси)-2-хіназолініл]-3-фенілпропаннітрилів. Установлено, що 2-(2-гетариліден)-3-оксо-6-хлорогексан(гептан)нітрили, одержані ацилюванням 2-гетарилацетонітрилів хлорангідридами 4-хлоромасляної та 4-хлоровалеріанової кислот, за дії основ зазнають регіоселективного внутрішньомолекулярного алкілювання з утворенням 2-(2-гетарил)-2-(тетрагідро-2-фураніліден)ацетонітрилів. Досліджено взаємодію 2-(2-гетарил)-2-(тетрагідро-2-фураніліден)ацетонітрилів з нуклеофілами, розроблено препаративні методи синтезу поліфункціональних <$Ebeta>-енамінонітрилів та азолів. Установлено, що взаємодія 2-гетарилацетонітрилів з (гетеро)ароматичними <$Eomicron>-галогенальдегідами призводить до утворення тетра- та пентациклічних систем у результаті регіоселективного внутрішньомолекулярного (гет)арилювання. Ряд синтезованих сполук виявив гемостатичну активність, що дає підстави для проведення подальшого біологічного скринінгу.

Basing on the measurements of photoelastic coefficients, acoustic waves velocities and the refractive indices, the possible geometries for acoustooptic interaction in <$Ebeta - roman {BaB sub 2 O sub 4 }> crystals have been analysed. It has been shown that the acoustooptic figureof merit achieves its maximum value when the transverse acoustic wave v13 with the velocity 817 m/s is propagated in YZ-plane. In this case <$EM sub 2 ~=~95,35~ times ~10 sup -15 ~ roman {s sup 3"/"kg}>.

Запропоновано діючий макет приладу для визначення потужності експозиційної дози гамма-випромінювання у діапазоні 10 мкР/год до 1000 Р/год з енергетичним спектром чутливості з <$Egamma>-випромінювання від 50 кеВ до 3 МеВ, здатний фіксувати щільність потоку <$Ealpha>-, <$Ebeta>-випромінювання. Прилад працює з застосуванням 2-х блоків детектування та двоканального лігільного пристрою. Реєстрація потужності експозиційної дози забезпечується використанням CdTe та Si детекторів, а щільність потоку <$Ealpha>-, <$Ebeta>-випромінювання - Si детектором.

Предмет роботи - процес фільтрації зображень. Мета роботи - забезпечення високої ефективності придушення завад у відповідності до метрик, які є більш адекватними до системи бачення людини, ніж традиційні критерії, як-то середньоквадратична похибка чи пікове відношення сигнал-шум. Завдання роботи - провести аналіз ефективності обробки з використанням метрик візуальної якості, визначити оптимальні установки ДКП-фільтру залежно від властивостей зображень та завад, запропонувати метод установки значення глобального порогу адаптивно (квазіоптимальним чином) на основі попереднього аналізу властивостей зображення та завад. Одержано результати: оптимальні значення параметрів фільтру залежать від багатьох факторів, включаючи складність зображення та інтенсивність завад, оптимальні значення також залежать від критерію оптимальності (або метрики), що використовується для опису ефективності фільтрації; оптимальні значення параметру <$Ebeta>, який визначає поріг, можуть суттєво відрізнятись від 2,6, що зазвичай рекомендується до використання; це відкриває можливості підвищення ефективності фільтрації зображень; одна з можливостей полягає у попередньому аналізі властивостей зображення та завад із наступною установкою значень порогу відповідно до одержаних залежностей. Висновки: робота фільтру може бути значно покращена завдяки запропонованій адаптивній процедурі; це має місце, якщо шум є інтенсивним, а структура зображення не є складною, або якщо шум не є інтенсивним, а зображення має складну структуру; запропонована адаптивна процедура вимагає малого об'єму додаткових обчислень для визначення значення вхідного параметру і може бути реалізована у 60 або більше разів швидше, ніж сама фільтрація; адаптивна процедура дещо відрізняється залежно від метрики, що використовується як критерій ефективності.

Досліджено впливи мікроін'єкцій селективного антагоніста <$Ebeta l>-адренорецепторів бетаксололу в ділянку CA1 гіпокампа на формування залежної від стану пам'яті, індукованої ін'єкціями морфіну. Для оцінки ефективності здобування пам'ятних слідів використано тест пасивного уникання. Самцям щурів лінії Вістар стереотаксично імплантовано канюлі в ділянку CA1 дорсального гіпокампа за 7 днів до тренування. Кожну тварину протестовано через 24 год після тренування з вимірюванням латентного періоду уникання та тривалості перебування у темному відсіку тест-установки. Підшкірне введення 5 або 7,5 мг/кг морфіну після тренування послаблювало збереження пам'ятних слідів у відповідному тесті (індукована морфіном амнезія). Ефекти ін'єкцій 7,5 мг/кг морфіну після тренувань спотворювалися внаслідок ін'єкцій морфіну в тій самій дозі, виконаних перед тестом. Цей феномен кваліфікується як модифікація залежної від стану пам'яті під впливом морфіну. На підставі результатів проведених досліджень показано, що мікроін'єкції в ділянку CA1 малих (неефективних) кількостей бетаксололу (0,125 або 0,25 мкг на тварину) послаблюють збереження індукованих морфіном модифікацій залежної від стану пам'яті. У цілому одержані результати дозволяють вважати, що ділянка CA1 є критичною для формування модифікованої морфіном залежної від стану пам'яті і що <$Ebeta 1>-адренергічні рецепторні механізми взаємодіють з опіоїдергічною системою в перебігу модуляції пам'яті цього типу у щурів.

Встановлено обмеженість потенціального оператора типу Pica змінного порядку <$Ebeta (x)>, що діє з просторів Херца - Моррея зі змінним показником <$EMK sub {p sub 1 ,~q sub 1 ( symbol Ч )} sup { alpha ( symbol Ч ), lambda } ({ roman bold R} sup n )> у зважений простір <$EMK sub {p sub 2 ,~q sub 2 ( symbol Ч )} sup { alpha ( symbol Ч ), lambda } ({ roman bold R} sup n ,~omega )>, де <$Ealpha (x)~symbol <174>~L sup inf ({ roman bold R} sup n )> є log-Гельдер неперервним як на початку координат, так і на нескінченності, <$Eomega~=~(1~+~|х|) sup {- gamma (x) }> з деяким <$Egamma (x)~>>~0> та <$E1 "/" q sub 1 (x)~-~1 "/" q sub 2 (x)~=~beta (x) "/" n>, коли <$Eq sub 1 (x)> не обов'язково є сталою на нескінченності. Автори вважають, що показник <$Eq sub 1 (x)> задовольняє умову логарифмічної неперервності як локально, так і на нескінченності та <$E1~<<~(q sub 1 ) sub inf ~symbol Г~q sub 1 (x)~symbol Г~(q sub 1 ) sub + ~<<~inf>, <$Ex~symbol <174>~{ roman bold R} sup n>.

За допомогою методу математичного моделювання досліджено процеси хімічного розчинення оксиду та гідроксиду нікелю (ІІ) у розчинах амінокислот. Показано, що за рН 3 - 8, коли амінокислоти існують у формі цвіттер-іону, термодинамічна стабільність сполук нікелю лінійно залежить від співвідношення констант <$Ebeta sub { roman NiL sub 2 } "/" beta sub { roman H sub 2 L }>. За рН 8 - 10 спостерігається мінімум енергії Гіббса. Його величина лінійно залежить від співвідношення констант <$Ebeta sub { roman NiL sub 2 } "/" beta sub { roman H sub 2 L }>, а відносне її зниження визначається величиною константи <$Eroman {K sub {NiL sub 3 } sup {NiL sub 2 } }>. За <$Eroman рН~>>~10> термодинамічна стабільність сполук нікелю лінійно зменшується зі збільшенням константи <$Ebeta sub {NiL sub 3 }>. У зв'язку з цим для адекватного опису процесу розчинення потрібне врахування процесу комплексоутворення, протонування і гідролізу.

Мета роботи - вивчення впливу фетальної сироватки телят і сироватки дорослих щурів на поведінку ізольованих нервових клітин новонароджених щурів під час культивування. У роботі застосовано методи: виділення нервових клітин з головного мозку новонароджених щурів; культивування; визначення динаміки утворення моноіиару клітин; імуноцитохімічне фарбування клітин на присутність <$Ebeta>-тубуліну III, нестину і віментину. Встановлено, що додавання сироватки дорослих щурів до середовища культивування створює сприятливіші умови для виживання, прикріплення і розпластування диференційованих клітин, а також проліферації стовбурових/прогеніторних нервових клітин новонароджених щурів у процесі культивування in vitro у порівнянні з внесенням фетальної сироватки телят. Висновки: використання сироватки дорослих щурів є прийнятнішим у разі культивування ізольованих нервових клітин новонароджених щурів, ніж фетальної сироватки телят.

Мета роботи - вивчити стан аеробного метаболізму за параметрами системи про-/антиоксиданти та ВСР у пацієнтів із різних функціональних груп. У дослідження було включено 36 хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, 40 хворих із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ВХДПК), 36 спортсменів та 40 здорових волонтерів (контрольна група). Часові та спектральні показники ВСР оцінювали у коротких записах ЕКГ (5 хв. у положенні лежачі, 6 хв стоячи - ортостатична проба) за допомогою приладу ВНС-мікро<190> та програмного забезпечення Нейрософт<190> (РФ). Глибину ОС оцінювали спектрофотометрично за рівнями продуктів, що реагують із тіобарбітуровою кислотою (ТБКАП), гідропероксидів, <$Ebeta>-ліпопротеїнів, середньомолекулярних пептидів, окисно-модифікованих білків та активністю супероксиддисмутази та каталази в крові. Ознаки ОС виявлено в осіб з усіх функціональних груп, причому найбільш глибокі прояви ОС спостерігались в осіб з ЦД, а найменш виражені зміни - у спортсменів. У хворих на ЦД 2 типу збільшення рівнів продуктів окисної деструкції та підвищення активності антиоксидантних ферментів супроводжувалося значним зниженням ВСР із переважанням у структурі спектра VLF коливань. В той же час схожі зміни про-/антиоксидантного балансу у спортсменів асоціювалися зі значно вищими параметрами ВСР та високою активністю автономних компонент (LF, HF) у структурі спектра. У хворих на ВХДПК також виявлено ознаки ОС, однак їх глибина була значно менш виразною, що також супроводжувалось деяким зниженням параметрів ВСР, особливо в ортостатичній пробі.

Зазначено, що глутатіон-S-трансфераза (GТаза) людини є головним ферментом II фази детоксикації у більшості типів клітин. Зміна рівня експресії її гена пов'язана з канцерогенезом і формуванням численної лікарської стійкості. Експресія GТази P1 регулюється на транскрипційному, посттранскрипційному та посттрансляційному рівнях. Увагу зосереджено на транскрипційній регуляції гена. Трансфекцію клітин меланоми Ме45 конструкціями, які містять ген люциферази під контролем повного або вкороченого промотора GТази P1, використано для встановлення ролі різних ділянок промотора в регуляції транскрипції гена GТази Р1 у клітинах Me45. Щоб визначити транскрипційні фактори, які взаємодіють з промотором гена GТази P1, виявляли зміни електрофоретичної рухливості ДНК-білкових комплексів за присутності антитіл і конкурентних олігонуклеотидів. Транскрипція гена GТази P1 у клитинах Ме45 позитивно регулюється через зв'язування NF-<$E kappa>B із сайтом -323 та за рахунок зв'язування ER<$Ebeta> у комплексі з невідомим білком - з ARE-сайтом; комплекс ER<$E beta> з c-Fos негативно регулює експресію гена. Встановлено також пряму взаємодію c-Fos/ER<$Ebeta> з сайтом CRE гена GТазиP1 і непряму - ER<$Ebeta> з сайтом ARE. Висновки: позитивна регуляція гена GТазиP1 людини в клітинах меланоми Me45 здійснюється через NF-<$E kappa>В і ARE-сайти, а негативна - через CRE-сайт промотора. ER<$Ebeta> опосередковано бере участь у регуляції транскрипції GТазиP1: через c-Fos він зв'язується з CRE-сайтом і через невідомий білок - з ARE-сайтом.

Бісопролол - ліпофільний кардіоселективний <$Ebeta>-адреноблокатор, який характеризується швидким і майже повним (до 90 %) всмоктуванням із шлунково-кишкового тракту та високою біодоступністю. Для визначення біодоступності твердих лікарських форм для внутрішнього застосування за умов фармацевтичних підприємств і лабораторій виконується тест "Розчинення", результати якого дозволяють судити про дотримання технології виготовлення препарату та критеріїв його біологічної доступності. Випробування на розчинення твердих дозованих лікарських форм є невід'ємною частиною заходів, спрямованих на забезпечення якості лікарських засобів. Мета дослідження - розробка тесту "Розчинення" таблеток бісопрололу за допомогою методу абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій та видимій областях спектра. В результаті дослідження обгрунтовано умови для проведення тесту "Розчинення" бісопрололу фумарату в таблетках: використовували прилад з лопаттю; об'єм середовища - 500 мл; температура середовища розчинника - <$E37~symbol Р roman C>; розчинник - 0,1 М розчин хлористоводневої кислоти; швидкість обертання - 75 об/хв, час розчинення - 20 хв. Розроблено спектрофотометричну методику визначення бісопрололу фумарату в 0,1 М розчині кислоти хлористоводневої за довжини хвилі 272 нм. Встановлено, що допоміжні речовини таблеток не заважають спектрофотометричному визначенню. Одержані результати показали, що за 20 хв розчинення перейшло у розчин понад 90 % діючої речовини від її номінального вмісту. Визначені валідаційні характеристики не перевищують критерії прийнятності: робасність (аналітичний розчин стабільний протягом години), лінійність (<$Ea~=~0,97~%~symbol Г~max a>, 1,92 %; b = 0,9931), коефіцієнт кореляції становить 0,9999, правильність (<$E0,52~%~symbol Г~max~delta>, 0,96 %) та збіжність (<$E2,24~%~symbol Г~max~DELTA sub as>, 3,0 %), прецизійність (<$E1,42~%~symbol Г~max~DELTA sub as>, 3,0 %), що дозволяє рекомендувати методику для використання у фармацевтичному аналізі.

Процесс високотемпературного азотирования (<$ET~=~950~symbol Р roman C>) исследован аналитически и экспериментально. Отображена роль азота как <$Ealpha>-стабилизатора в формировании нитридного слоя и трехслойной диффузионной зоны (слои <$Ealpha>-, <$Ealpha~+~beta>- и <$Ebeta>-фазы). Получено приближенное решение сформулированной задачи относительно диффузии азота в такой неоднородной среде с учетом перемещения межфазных границ. Рассчитаны константы параболического роста слоев, что дало возможность предвидеть кинетику их роста и распределение азота в диффузионной зоне. Экспериментально обнаружено микроструктурная эволюция диффузионной зоны (после времени обработки 1 и 5 часов), которая обусловлена фазово-структурными превращениями во время диффузии азота.

Проаналізовано динаміку узагальнених фаз в системі 2-х слабко зв'язаних магнітних наноосциляторів з випадковими власними частотами (розподіленими за нормальним законом). Показано, що у наближенні глобального зв'язку динаміку такої системи зручно описувати за допомогою комплексного параметра порядку. За допомогою методів числового аналізу досліджено часові зміни модуля комплексного параметра порядку. Показано, що синхронізація 2-х магнітних наноосциляторів відбувається найбільш ефективно за великих значень амплітуди коефіцієнта зв'язку <$ELAMBDA> та фази коефіцієнта зв'язку <$Ebeta> кратної <$Epi>.

Як вважають, глутамат є основним збуджуючим нейротрансмітером у нейронних мережах, відповідальних за поведінкові моторні прояви у разі почуття свербіжу. <$Ebeta>-лактамні антибіотики мають нейропротективні властивості, оскільки забезпечують посилену експресію глутаматного транспортера GLT-1. З'ясовано, чи здатне повторне введення <$Ebeta>-лактамного антибіотика цефтриаксону пригнічувати викликані ін'єкціями серотоніну поведінкові моторні прояви (чухальні рухи), пов'язані з індукцією почуття свербіжу (подібно до впливу цього агента на біль) у мишей. Хронічні (але не поодинокі) введення цефтриаксону викликали зменшення кількості рухів чухання. Селективний блокатор транспортера GLT-1 дигідрокаїнова кислота частково, але суттєво перешкоджала цьому ефекту цефтриаксону. Проведені спостереження надають підстави вважати, що активація GLT-1 <$Ebeta>-лактамними антибіотиками є перспективним підходом у лікуванні хронічного свербіжу.

Стрес ендоплазматичного ретикулума є посиленим у клітинах злоякісних пухлин. Він є необхідним фактором росту пухлин. Вивчено експресію генів, що кодують важливі для проліферації клітин фактори, у клітинах гліоми лінії U87 з нокдауном гена ERN1 за умов гіпоксії. Встановлено, що нокдаун гена ERN1 призводить до збільшення рівня експресії мРНК PLAT (tissue plasminogen activator), CCN2 (CCN family member 2) та ITGB1 (integrin <$Ebeta>-1), а також до зниження рівня експресії мРНК PLAU (urokinase plasminogen activator), PLAUR (plasminogen activator, urokinase receptor) та SLURP1 (secreted LY6/PLAUR domain containing 1). Показано, що рівень експресії мРНК ITGB1 за умов гіпоксії суттєво не змінюється в контрольних клітинах гліоми, але збільшується рівень експресії мРНК CCN2, PLAUR, SLURP1 та PLAT і знижується рівень експресії лише мРНК PLAU. У той же час у клітинах гліоми з нокдауном гена ERN1 рівень експресії мРНК PLAU, PLAUR та SLURP1 знижується за гіпоксії, але збільшується рівень експресії мРНК PLAT та ITGB1 за цих експериментальних умов. Таким чином, одержані дані свідчать про те, що рівень експресії всіх досліджених генів змінюється за блокади ERN1, а також за гіпоксії, і що ефект гіпоксії переважно залежить від функції сигнального ензиму ERN1.

Мета роботи - дослідити наявність можливого зв'язку між Arg389Gly та Ser49Gly поліморфізмами гена <$Ebeta sub 1>-адренорецепторів (<$Ebeta sub 1>-AP) та кардіогемодинамічними показниками у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (CH) до та після застосування стандартної терапії з використанням бісопрололу протягом одного року. У дослідження включено 99 пацієнтів (78 чоловіків та 21 жінка, середній вік (<$E61,7~symbol С~0,96>) року) із хронічною CH та систолічною дисфункцією. Поліморфізм гена (<$Ebeta sub 1>-AP за двома мутаціями (Ser49Gly і Gly389Arg) визначено за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Ехокардіографічні та гемодинамічні параметри, такі як систолічний артеріальний тиск (САТ), діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) та частота серцевих скорочень (ЧСС) визначено до та після лікування протягом одного року. Усі пацієнти одержали стандартну терапію CH з використанням бісопрололу. На початку дослідження статистично значущих відмінностей відносно ЧСС одержано не було, в той же час у пацієнтів, гомозиготних за Arg389 алелем, відзначалися більш високі рівні сАТ та ДАТ. Через рік на тлі стандартної терапії з використанням бісопрололу було зареєстровано достовірно більш виражене зниження САТ, ДАТ та ЧСС у носіїв Arg389 у порівнянні з хворими, гомозиготними за Gly389 алелем. Одержано дані, що свідчать про наявність впливу Ser49Gly і Arg389Arg генотипів <$Ebeta sub 1>-AP на структуру лівого шлуночка в пацієнтів з тяжкою СН. Визначено, що Arg389Arg тип поліморфізму гена <$Ebeta sub 1>-AP асоціюється з достовірним зменшенням кінцеводіастолічного та систолічного розмірів, індексу маси лівого шлуночка, збільшенням фракції викиду лівого шлуночка у порівнянні з гомозиготними носіями Gly389 алеля. Висновки: наявність Arg389 алеля та Ser49Gly генотипу може впливати на кардіогемодинамічні показники в пацієнтів з тяжкою СН.

The electrochemical properties of composite nanoporous carbon/nickel hydroxide as electrode material for hybrid supercapacitors were investigated. Fast reversible faradaic reactions flow was determined in <$Ebeta>-Ni(OH)2/C composite. It is shown that increase of nickel hydroxideіconnection with chemical makeup of the <$Ebeta>-Ni(OH)2 has 238 F/g of specific capacity, but <$Ebeta>-Ni(OH)2/C nanocomposite with 90 % nickel hydroxide has 292 F/g. Such capacity value can be considered as a maximum for these composites.