Выявлены структурные изменения генов рРНК, онкогенов c-sis и c-myb при моно- или двойном инфицировании вирусом Эпштейна - Барр (ВЭБ) и аденовирусом (Ад) 2-го типа лимфобластоидных клеток T- и В-фенотипа с использованием метода молекулярной гибридизации ДНК. Так, в инфицированных Ад Т-лимфобластоидных клетках наблюдается появление дополнительного аллеля рДНК длиной 18,3 т.п.н. (клетки Jurkat) или амплификация стандартных фрагментов длиной 14,7 и 3,0 т.п.н (клетки СЕМ). Амплификация рДНК происходит также в случае инфицирования Ад В-клеток Raji, содержащих в интегрированном состоянии геном ВЭБ. Значительные изменения состояния генов рРНК отмечены при суперинфицировании Ад клеток B95-8, которые хронически инфицированы ВЭБ и продуцируют его, то есть в условиях двойного инфицирования - при этом исчезает один из его аллелей. В линиях Т-лимфобластоидных клеток СЕМ и Jurkat, инфицированных Ад 2, происходит амплификация онкогена c-sis в относительно ранние сроки развития инфекционного процесса. Амплификация онкогена c-myb также отмечена в инфицированных Ад клетках СЕМ. Инфицирование Ад В-лимфобластоидных клеток (линии Raji и B95-8) не изменяет состояние в них онкогена c-sis. Полученные результаты свидетельствуют о новых аспектах влияния вирусной инфекции на клеточный геном, в частности на состояние генов рРНК и некоторых онкогенов.

Отмечено, что вирус Эпштейна - Барр, герпесвирус человека, ассоциирован с развитием рака носоглотки (РНГ): вирус выявляют в малигнизированной ткани практически в 100 % случаев. Ген, кодирующий латентный мембранный белок 1 (LMP1), обладает типичными характеристиками онкогена; в ряде исследований продемонстрирована его способность вызывать трансформацию клеток и развитие злокачественного фенотипа. Проведено сравнение нуклеотидной последовательности генов LMP1, выделенных из ткани РНГ двух больных (с дисплазией/предраком и РНГ II стадии соответственно) и биологических свойств клеток, трансфецированных этими генами. Полученные данные свидетельствуют о том, что гены LMP1, выделенные из образцов биопсии двух больных с различными стадиями РНГ, отличаются по нуклеотидной последовательности, что проявляется в различиях биологических свойств клеток, трансфецированных соотвествующими генами.

Представлены результаты изучения 17 биоптатов печени от больных хроническим гепатитом C, у 6-ти из них была коинфекция HCV - EBV. Гистологические изменения у больных с коинфекцией были значительно более выраженными и проявлялись воспалительной инфильтрацией в перипортальных, паренхимальных и портальных областях, лимфоидной реакцией в портальной области и неравномерной регенерацией гепатоцитов.

Доведено, що інфекційний мононуклеоз (ІМ) є поліетіологічним захворюванням, розкрито роль у його виникненні вірусу Епштейна - Барр (EBV) та інших представників родини герпесвірусів (ГВ), зокрема, у вигляді мікстпатології. Вивчено роль окремих ГВ як етіологічних чинників серед хворих на ІМ. Досліджено структуру ускладнень ІМ залежно від його етіології. Доведено, що в їх структурі, незалежно від збудника ІМ, достовірно переважають абдомінальні ускладнення. Вперше вивчено можливість лікування EBV ІМ протефлазидом, доведено його ефективність. З'ясовано, що дані ультразвукового дослідження органів черевної порожнини є одним з вагомих критеріїв визначення ступеня тяжкості ІМ та виявлення абдомінальних ускладнень на всіх етапах хвороби. Обгрунтовано можливість їх використання як критеріїв ефективності лікування та раннього прогнозування наслідків.

Проаналізовано результати обстеження 60-ти жінок віком від 19-ти до 45-ти років, що хворіють на тяжку мігрень без аури. У 91,6 % випадків етіологічними чинниками наявних вогнищ інфекції верхніх дихальних шляхів визнано віруси герпетичної групи, зокрема <$Eroman HHV sub 6> (71,6 %) і EBV (44,1 %). На підставі результатів дослідження імунограми пацієнток виявлено ознаки недостатності клітинної ланки природженого імунітету (низькі рівні великих гранулярних лімфоцитів і <$Eroman {CD3 sup - CD16 sup + }> клітин). На підставі одержаних даних вперше виділено й описано імунозалежну форму вторинної мігрені, розроблено критерії її діагностики та принципи лікування. Обгрунтовано гіпотезу щодо розвитку тригемінальної гіперактивності у хворих даної групи під впливом вогнищ хронічної інфекції на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів в результаті залучення у патологічний процес закінчень трійчастинх нервів, які їх іннервують. Розроблено й апробовано нову схему імунотропної терапії хворих цієї групи з застосуванням специфічних протигерпетичних імуноглобулінів Гропринозин і Поліоксидоній. Доведено, що застосування нової методики лікування сприяє зменшенню інтенсивності головного болю під час нападу, зниженню частоти пароксизмів в 2,8 раза та їх тривалості в 2,1 раза (термін спостереження - 6 місяців).

The study of antigen-antibody interaction on the model of Epstein - Barr virus (EBV) and second type adenovirus (Ad2) based on the surface plasmon resonance (SPR) was carried out. Kinetic and concentration dependences between virus antigens and specific antisera to them at different pH were determined. Experimental samples of biosensors for the detection by SPR method of virus (EBV and Ad2) antigens using monospecific antibodies, immobilized on the surface of gold, and also for detection of specific antibodies in the blood sera of patients with EBV or adenovirus infection were elaborated.

У больных острым гепатитом В с реактивацией EBV-инфекции назначение имунофана приводит к укорочению длительности синдрома цитолиза, повышению содержания интерферона-g, наиболее частой сероконверсии с появлением anti-HBe, восстановлению показателей деструкции белковых молекул.

Мета - розробити схему профілактичної імунотропної терапії простої мігрені на підставі дослідження імунного статусу та оцінки ролі активної герпетичної інфекції в патогенезі хвороби для підвищення ефективності вторинної профілактики мігрені. В дослідженні брали участь 60 жінок віком від 19 до 45 років, які страждали на тяжку мігрень без аури. У 91,6 % випадків етіологічними чинниками хронічних вогнищ інфекції верхніх дихальних шляхів були віруси герпетичної групи, насамперед, HHV6 (71,6 %) і EBV (44 %). Під час дослідження імунограми виявлено ознаки недостатності клітинної ланки вродженого імунітету, що створювало сприятливі умови для формування хронічних активних форм герпетичних інфекцій. Апробовано схему імунотропної терапії хворих дослідної групи із застосуванням специфічних імуноглобулінів, Гропринозину і Поліоксидонію, яка дала змогу зменшити інтенсивність головного болю під час нападу, знизити частоту пароксизмів у 2,8 рази та їх тривалість у 2,1 рази (термін спостереження - 6 місяців). Висновки. На підставі одержаних даних уперше виділено та описано імунозалежну форму вторинної мігрені, розроблено критерії її діагностики і принципи лікування. Висунуто гіпотезу щодо розвитку тригемінальної гіперактивності у хворих дослідної групи під впливом вогнищ хронічної інфекції на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів за рахунок залучення у патологічний процес закінчень трійчастих нервів, які їх іннервують.

Вивчено поширеність гінекологічної патології у жінок з субклінічними проявами герпетичної інфекції. Результати дослідження показали, що клінічна картина є поліморфною з переважанням неспецифічних екстрагенітальних проявів, насамперед больового синдрому, що ускладнює диференційну діагностику у випадку ураження органів репродуктивної системи. Серологічне дослідження показало наявність у всіх обстежених жінок підвищених титрів антитіл до HSV-1, HSV-2, HHV-6, HHV-8, EBV та CMV, в цьому разі перевищення титрів у 1,5 - 2 рази (18 - 24 NTU) визначалося у 61 (40,7 %) жінки, а у 89 (59,3 %) пацієнток титри були вищими, ніж 24 NTU. Найбільш часто на тлі герпетичної інфекції виявлялися запальні захворювання органів малого таза (87,3 % випадків), полікістоз яєчників (48,7 %), аденоміоз (72,7 %), лейоміоми матки (38 %) та гіперпластичні процеси ендометрія (42 %). В разі верифікації герпетичної інфекції у жінок фертильного віку доцільним є проведення комплексного обстеження з метою виявлення поєднаної патології з боку різних органів і систем, в тому числі, репродуктивної.

Background: Infection of human B cells with Epstein - Barr virus (EBV) induces metabolic activation, morphological transformation, cell proliferation and eventual immortalization. Aim: To identify the nuclear receptors, which are the cellular interaction partners of EBNAs, that will help to elucidate the mechanism of B cell transformation. Methods: We have compared the nuclear receptor profile in the naive and EBV-transformed B-lymphocytes, using TaqMan LDA microfluidic card technology. Results: Out of 48 nuclear receptor, 17 showed differential expression at the mRNA level. The expression of 5 genes was elevated in EBV-transformed cells, whereas 12 genes were down-regulated in lymphoblastoid cells (LCLs). 7 genes were studied at the protein level; 2 genes were up regulated (Nr2F2 and RARA) and 4 genes were down regulated (ERB, NUR77, PPARG, and VDR) in LCLs. Conclusion: The nuclear receptor profiling on EBV infected B cells showed alterations of nuclear receptors expression at both mRNA and protein levels compared with non infected peripheral blood cells. Further analysis on a possible role of each nuclear receptor in EBV induced cell transformation should be performed.

Доведено критерій існування вектора зміщення за нескінченно малої першого порядку деформації поверхні в евклідовому просторі E3 за умови, що задана варіація символів Христофеля другого роду у вигляді симетричного за нижніми індексами тензорного поля <$E delta GAMMA sub ij sup h~=~ P sub ij sup h>. Узагальнено також результат, одержаний раніше для згину.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*550.38 + Р569.413

Рубрики:

Загальна зоологія

Пухлини лімфатичних вузлів

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Epstein - Barr virus (EBV) is a lymphotropic virus that infects more than 90 % of the human population, and targets B cells for infection. Infection of human B cells leads to the malignant transformation and eventual immortalization. In latency III infection six EBV-encoded nuclear antigens (EBNAs) and three latent membrane proteins (LMPs) are expressed in the transformed cells that can grow as a lymphoblastoid cell lines in vitro. These proteins hijack the normal B cell growth pathways by activating the constitutive growth promotion and external survival signals. We have determined a set of the nuclear receptors that are up- (and down-) regulated in the latency III infected cells at the mRXA level. In the present paper we discussed the possible role of these receptors in B cell transformation upon EBV infection based on the literature data.

Відображено результати клінічних, молекулярно-генетичних та імунологічних досліджень різних груп дітей з імундефіцитними станами, а саме: дітей, які часто хворіють (ЧХД), ВІЛ-інфікованих дітей і здорових дітей (контрольна група). Виділено групи дітей, які мають позитивний тест ПЛР відносно вірусу простого герпесу (HSV-1), цитомегаловірусу (CMV) та вірусу Епштейна - Барра (EBV). Установлено якісний склад персистуючої вірусної інфекції, залежність показників імунного захисту організму дітей від нього та взаємозв'язок із проявами патології слизової оболонки порожнини рота і тканин пародонта. Проведено порівняльну характеристику показників у різних досліджуваних груп і виявлено достовірність різниці між показниками імунного захисту у здорових, ВІЛ-інфікованих дітей і ЧХД.

Наведено результати дослідження клініко-патогенетичних ланок жовтяничної форми гепатитів B і C, які перебігають на тлі серологічних ознак реактивації інфекції - вірусу Епштейна - Барр (EBV). На підставі результатів комплексного вивчення імунних показників і параметрів окисної модифікації білків сироватки крові у динаміці цих захворювань наведено теоретичні узагальнення та нове розв'язання науково-практичної задачі щодо клініко-патогенетичних особливостей жовтяничних форм гепатитів B - C, асоційованих з серологічними ознаками реактивації EBV-інфекції, що дозволило підвищити ефективність комплексного лікування хворих шляхом додаткового призначення в період реконвалесценції імунорегуляторного пептиду імунофану.

Узагальнено результати застосування простагландину E1 та системної антибактеріальної терапії 1836 хворих на цукровий діабет, ускладнений гнійно-некротичним ураженням стопи. Встановлено, що для усунення вогнища остеоартропатії препаратом першої лінії є цефуроксим - за обмеженого ураження та стабільного стану хворого або меропенем - за поширеного ураження та нестабільного стану хворого. При вираженій ішемії стопи найбільш ефективним є стартове призначення цефепіму. За умови гнійно-некротичного ураження внаслідок поранення стопи, бешихи чи оперативного втручання доцільне використання карбапенему або меропенему. Призначення системної антибактеріальної терапії сприяло значному зменшенню тривалості лікування, поліпшенню його результату.

Проведено клініко-лабораторне обстеження 86 дітей віком від 2 до 14 років з діагнозом рецидивуючий герпетичний стоматит різного ступеня тяжкості. Показано тенденцію до більшої вірогідності виникнення тяжких форм захворювання у дітей віком 2 - 5 і 9 - 14 років. Рецидивуючий герпетичний стоматит може спричинятися асоціацією герпес-вірусів HSV, CMV, EBV, HHV-6, HHV-7, що сприяє тяжчому клінічному перебігу захворювання.

Магнітно-резонансна томографія є методом вибору під час проведення нейровізуалізації у хворих з герпесвірусними інфекціями ЦНС. Дослідження, виконані в режимі Т2-зважених зображень, дифузійно-зваженому і FLAIR-режимах, що демонструють гіперінтенсивні вогнища ураження мозкової тканини, є найбільш інформативними для верифікації різних церебральних пошкоджень, опосередкованих герпесвірусними агентами. Ці вогнища можуть бути результатом прямої цитопатичної дії вірусів, як це має місце в разі гострого HSV-1-енцефаліті, однак найчастіше вони є наслідком цитотоксичної імунної відповіді щодо інфікованих нейронів і клітин глії, локальної запальної реакції в місці репродукції інфекційного агента, ішемії внаслідок церебрального васкуліту або вірус-індукованого демієлінізуючого процесу, як це зазвичай має місце в разі нейроінфекцій, спричинених VZV, EBV, CMV, HHV-6 і HHV-7, інструментальні симптоми атрофії мозку, фокальної атрофії гіпокампа і скроневих часток, лептоменінгеального фіброзу, деформації порожнин лікворної системи, гіпертрофії шлуночкових судинних сплетень, кальцинатів, кістоутворення та лейкоареозу також слід враховувати при комплексному аналізі нейровізуалізаційних знімків. Судоми можуть бути єдиним клінічним проявом інфекційного ураження ЦНС, тому методи нейровізуалізації мають важливе значення для проведення адекватної диференційної діагностики між ідіопатичними і вторинними формами епілепсії.

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування гострої та рецидивуючої герпетичної інфекції (ГІ) порожнини рота у дітей шляхом вдосконалення діагностики та розробки нових схем лікування. Встановлено, що рецидивуючий герпетичний стоматит у дітей може спричинятися асоціацією герпесвірусів (HSV, CMV, EBV, HHV-6, HHV-7), які зумовлюють більш тяжкий клінічний перебіг захворювання. Встановлено показники ДНК-вірусної активності в ротовій рідині, які дозволяють диференційовано вибирати метод терапії ГІ порожнини рота у дітей. Розроблено алгоритм комплексного лікування та профілактики ГІ, який сприяє скороченню термінів лікування, тривалій клінічні ремісії та підвищує протирецидивну ефективність. Доведено, що запропоновані методи лікування дозволяють знизити ступінь тяжкості хвороби, зокрема у хворих з мікст герпес-вірусною інфекцією.

У ході дослідження встановлено, що рецидивуючий герпетичний стоматит (РГС) у дітей може спричинятися асоціацією герпесвірусів (HSV, CMV, EBV, HHV-6, HHV-7), які зумовлюють важчий клінічний перебіг захворювання. Асоціантами вірусу простого герпесу (HSV) частіше виявлялись вірус Епштейна - Барр (EBV), цитомегаловірус (CMV), вірус герпесу людини тип - 6 (HHV-6) і вірус герпесу людини тип -7 (HHV-7) в таких асоціаціях: HSV + HHV-6, HSV + EBV + CMV + HHV-6 + HHV-7, HSV + CMV, HSV + EBV, HSV + HHV - 6 + HHV-7, HSV + EBV + HHV-6 (1), HSV + EBV + HHV-6 + HHV-7. Виявлено особливості клінічного перебігу тяжких форм РГС у дітей з мікст-герпесвірусною інфекцією порожнини рота. Методом полімеразної ланцюгової реакції встановлено показники ДНК-вірусної активності, що визначали ступінь реплікації вірусу: низькі - від 1000 до 10 000 в.част./мл, середні - від 10 000 до 100 000 і високі - від 100 000 і більше. Визначені показники ДНК-вірусної активності надають можливість диференційованого вибору методу терапії.