Вперше досліджено кількісні ефекти температури зріджено-газової екстракції, співвідношення об'єму екстрагента та маси сировини, вологості та середнього розміру частинок сировини на вихід ліпофільного комплексу (ЛК) із надземної частини підмаренника справжнього (Galium verum L.) із використанням методології поверхні відгуку (МПВ). Для дослідження обрано чотирифакторний, трирівневий план Бокса - Бенкена, в якому чотири незалежні змінні, а саме температура екстракції - X1, співвідношення об'єму екстрагента та маси сировини - X2, вологість сировини - X3 і середній розмір частинок сировини - X4 засновані на результатах однофакторного тесту. Проведено 27 експериментальних досліджень із трьома повторами у центрі плану, щоб оцінити чисту похибку суми квадратів. Одержані експериментальні дані встановлено на поліноміальних рівняннях другого порядку з використанням множинного регресійного аналізу, та проаналізовано за допомогою відповідних статистичних методів. У процесі розв'язку рівняння регресії та аналізу поверхні відгуку контурних графіків визначено оптимальні умови екстракції ЛК: температура екстракції - 35 C, співвідношення об'єму екстрагента та маси сировини - 8, вологість сировини - 7 % і середній розмір частинок сировини - 1 мм. Визначено, що найбільш значущими факторами для досліджуваного процесу є температура екстракції, співвідношення об'єму екстрагента та маси сировини і вологість сировини. Порівняння одержаних даних із даними літературних джерел підтверджує актуальність вибору докритичного дифторохлорометану як екстрагента для одержання ЛК. Зроблено висновок, що застосування зрідженого дифторохлорометану для екстракції ЛК із надземної частини G. verum L.) є перспективним із позицій сучасної фармацевтичної технології, а використання МПВ як інструмента для оптимізації процесу надає можливість скоротити затрати на проведення фармацевтичної розробки.

Мета роботи - одержання, дослідження якісного складу та вмісту основних груп біологічно активних речовин (БАР) екстрактів рідких (ЕР) трави підмаренника справжнього і вивчення їх антибактеріальної активності. ЕР трави підмаренника справжнього одержано шляхом триразової екстракції сировини водою або 20, 60, 96 % етанолом за нагрівання з подальшим концентруванням об'єднаних витяжок. Фенольні сполуки ЕР досліджували за допомогою методів паперової та тонкошарової хроматографії і спектрофотометрії. Вміст полісахаридів визначали за допомогою гравіметричного методу. Антибактеріальну активність ЕР встановлювали за методом "колодязів" in vitro. Під час хроматографічного дослідження ЕР трави підмаренника справжнього встановлено, що в усіх ЕР міститься хлорогенова кислота та рутин; ЕР з використанням як екстрагенту 96 % етанолу містить хлорогенову кислоту, цинарозид, кверцетин і рутин. Визначено вміст гідроксикоричних кислот, флавоноїдів та суми фенольних сполук в усіх екстрактах, вміст полісахаридів - у водному та спиртовому (20 %) екстрактах. Під час дослідження антимікробної активності РЕ встановлено, що найбільшу активність проявляє екстракт, одержаний з використанням 96 % етанолу. Найбільш чутливим до всіх досліджуваних екстрактів виявився Bacillus subtilis. Незначну чутливість до випробовуваної концентрації ЕР, одержаних за допомогою води та 60 % етанолу, показав Proteus vulgaris. Решта використаних тест-штамів мікроорганізмів виявилась достатньо чутливою до досліджуваних ЕР. Висновки: одержані результати свідчать про перспективність подальшого поглибленого дослідження антимікробної активності ЕР з трави підмаренника справжнього з метою створення на їх основі антибактеріальних засобів.

Представники роду Galium L. родини маренові Rubiaceae є одними з найпоширеніших у флорі України. Проте, питання систематики роду до кінця не розв'язані. Мета роботи - подальше хемотаксономічне дослідження видів роду Galium L. Наведено дані результатів критичного аналізу першоджерел і результатів власних досліджень представників секцій Aparinoides (Jord.) Gren., Asperuloides Pobed., Leptogalium Lange. родини Rubiaceae. Висновки: виявлено основні типи компонентів фенольних комплексів: фенолкарбонових кислот - хлорогенова, ізохлорогенова, 3р- та 5р-кумароїлхінна; кумаринів - умбеліферон; флавонів - лютеолін, діосметин та їх глікозиди; флавонолів - кемпферол і кверцетин та їх глікозиди; антрахінонів 2 пурпурин, рубіадин, луцидин та їх примверозиди. Встановлено найбільш типові сполуки та сполуки-маркери для видів досліджуваних секцій.

Наведено дані результатів критичного аналізу першоджерел та результатів власних досліджень представників секцій Depauperata Pobed., Hyalea (Griseb.) Ehrend., Cymogalia Pobed. та Brachyantha (Boiss.) Pobed. Виявлено основні типи компонентів фенольних комплексів: фенолкарбонових кислот - хлорогенова та ізохлорогенові, 3p- та 5p-кумароїлхінна; гідроксикумаринів - умбеліферон, скополетин; флавонів - апігенін, лютеолін, діосметин та їх глікозиди; флавонолів - кемпферол і кверцетин та їх глікозиди; антрахінонів - алізарин, рубіадин, луцидин, пурпурин та їх глікозиди. Встановлено найбільш типові сполуки та сполуки-маркери для видів досліджуваних секцій.

Вирішено наукову проблему системного цілеспрямованого пошуку рослинних джерел біологічно активних речовин (БАР) серед представників родини \i Rubiaceae \i0 Juss. і створення лікарських засобів на їх основі. Здійснено комплексне фармакогностичне вивчення та проведено стандартизацію 15 видів родів Підмаренник, Маренка, Круціата і Марена. Результати морфолого-таксономічного дослідження 131-го виду та хемотаксономічного дослідження 79-ти видів родів \i Galium \i0 L., \i Asperula \i0 L. та \i Cruciata \i0 Mill. дозволили вирішити окремі спірні питання систематики родів, створити теоретичну модель пошуку джерел БАР серед досліджуваних видів на основі виявленої кореляційної залежності між наявністю флавоноїдів та морфологічними ознаками видів. Розроблено технологію одержання ліпофільних, фенольних комплексів і сухих екстрактів з трави 11-ти видів. Досліджено їх хімічний склад і виявлено фармакологічну активність, встановлено параметри стандартизації. Розроблено проекти МКЯ на досліджувану сировину та сухі екстракти з неї. На основі одержаних результатів зі стандартизації марени кореневищ і коренів розроблено проект національної монографії ДФУ\i "Rubiae rhizomata et radices"\i0.

Існування стійкої тенденції до переходу захворювань серцево-судинної системи в хронічну серцеву недостатність зумовлює необхідність впровадження в практику альтернативних терапевтичних засобів, одним із яких є використання антигомотоксичних препаратів - Ubiсhinon compositum, Galium-Heel, Angio-Injeel, Cor compositum, Cralonin. Представлено огляд літератури щодо досвіду використання біологічних препаратів у практичній кардіології. Використання антигомотоксичних препаратів є безпечним в усіх вікових групах. Препарати не викликають побічних ефектів та не мають протипоказань, що підтверджено численними клінічними дослідженнями. Біологічні препарати можуть призначатися разом із синтетичними медикаментозними засобами, доза яких значно зменшується. Подібний підхід дозволяє досягти більш вираженого терапевтичного ефекту, зменшуючи у цьому випадку ризик виникнення побічної дії алопатичного лікування.

На території басейну нижньої Сули пухнастоберезові болота відрізняються найвищою трофністю едафічних умов серед усіх відомих із літератури та оригінального матеріалу аналогічних угруповань. Вони виділились у нову асоціацію Urtico galeopsifoliae-Betuletum pubescentis із двома підасоціаціями, яка стала типом нового союзу Urtico galeopsifoliae-Betulion pubescentis. Він відрізняється високими показниками постійності та проективного покриття мегатрофних і нітрофільних видів (Sambucus nigra, Swida sanguinea, Ribes nigrum, Humulus lupulus, Urtica galeopsifolia, Impatiens noli-tangere, Galium aparine, Thelypteris palustris, Symphytum officinale, Myosoton aquaticum, Carex riparia, Poa palustris), а також відсутністю звичайних для пухнастоберезових мезоевтрофних боліт видів (Salix cinerea, S. pentandra, S. repens s.l., Betula humilis, Molinia caerulea, Deschampsia caespitosa, Calamagrostis canescens, Poa trivialis, Festuca rubra, Carex lasiocarpa, C. nigra, Comarum palustre та ін.). Новий союз віднесено до порядку Salici pentandrae-Betuletalia pubescentis Clausnitzer in Dengler et al. 2004 та класу Molinio-Betuletea pubescentis Pass. et Hofmann 1968, які для території України наводяться вперше.

Досліджено особливості формування параметрів консорцій бур'янів залежно від генотипового і видового складу перспективних еколого-адаптивних представників триби Triticeae за умов екотону Полісся - Лісостеп. З'ясовано, що за умов полісько-лісостепового екотону ценотичний склад фітоценозів триби Triticeae представлений переважно терофітами, меншою мірою - гемікриптофітами, криптофітами і геофітами. Встановлено, що за умов екотону Полісся - Лісостеп домінуючими асоціаціями бур'янів у посівах короткостеблових і напівкарликових сортів триби Triticeae є шість домінуючих видових співугруповань: Viola-Capsella, Matricaria-Galium, Elytrigia-Galeopsis, Chenopodiu-Sonchus, Thlaspi-Euphorbia, а в посівах високорослих і середньорослих - 4: Cirsium-Convolvulus, Apera-Galeopsis, Elytrigia-Linaria, Galeopsis-Galium. Середньорослі середньостиглі сорти та лінії пшениці (Зоряна Носівська, Зірка Носівська, Л 4639/96), жита (Олімпіада 80), трьохвидового тритикале (ПС_1-12, ПС_2-12, Вівате Носівське і УП_1-12) є найбільш конкурентоспроможними щодо розвитку сегетальної рослинності у порівнянні з іншими середньорослими й напівкарликовими сортами цих культур: КС 5, КС 1, КС 14 (пшениця), Чаян, ДАУ 5, Д-5-2010 (тритикале), Боротьба (жито).

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної ділянки шляхом проведення у комплексі зі спеціальними методами активаційної терапії (АТ) з використанням антигомотоксичних препаратів (АГТП) з залученням 416-ти хворих на рак гортані (Тз No Mo) і 68-ми хворих на рак гортанної частини глотки (Тз No-2 Mo), 157-ми з яких за умов використання спеціальних методів лікування проведено АТ з використанням АГТП (Cerebrum comp., Coenzyme comp., Echinacea comp. S, Galium, Hepar comp., Lymphomyosot, Psorinoheel, Thyreoidea comp., Traumel S, Ubihinon comp. і 0,018 % адреналіну гідротартрату). У 186-ти хворих оцінено динаміку змін у стані системи імунітету за критеріями: T-клітинним імунітетом (CD3+; CD4+; CD8+; CD25+; CD95+; HLA-DR+); натуральними клітинами-кілерами (NK CD 16+; CD56+); трансформуючим фактором росту <$Ebeta 1>; функціонально-метаболічним статусом нейтрофілів і моноцитів (ФІ (н, м) <$E30 prime> і <$E120 prime>; ФЧ (н,м) <$E30 prime> і <$E120 prime>, НСТ (сп. ст), активністю мієлопероксидази та вмістом катіонних білків); оксидантно - антиоксидантною системою (дієновими кон'югатами ДК 233, ДК 273; малоновим діальдегідом; основами Шиффа, з визначенням активності каталази, церулоплазміну, вмісту вітамінів А і Є); синтезом і окиснювальним перетворенням оксиду азоту (iNOs і <$Eroman NO sub 2>); динамікою маркерів ендогенної інтоксикації (МСМ пл; МСМ ер; КП); динамікою розвитку антистресових адаптаційних реакцій. Відзначено, що ефективність АТ з використанням АГТП у хворих на рак гортані становила 35,8 % у разі хірургічного та

Досліджено протигрибкову активність етилацетатно-спиртових (8:2) фракцій підмаренника справжнього (Galium verum L.), підмаренника верболистого (Galium salicifolium Klok.) та підмаренника хрещатого (Galium cruciata (L.) Scop.) по відношенню до 10 видів грибів роду Candida: C. albicans ATCC 885/653, C. parapsilosis 488/10, С. yamata (Debariomyces hansenii) 40 b/3, С. rugosa Скляр 27, C. tropicalis F-195, C. tropicalis 195, С. utilis (Pichajadinii) CCTM 991, C. intermedia Y-59, C. intermedia ATCC 14439 та С. glabrata 1712. Етилацетатно-спиртова фракція підмаренника справжнього проявила активність по відношенню до 10 використаних тест-культур, підмаренника хрещатого - до 8 тест-культур, підмаренника верболистого - до 5 тест-культур. Результати експерименту створюють передумови для створення на основі етилацетатно-спиртових фракцій трави підмаренників справжнього, хрещатого та верболистого засобів протигрибкової дії.

Досліджено протигрибкову активність хлороформних та етилацетатно-спиртових (8:2) фракцій підмаренника справжнього (Galium verum L.), підмаренника верболистого (Galium salicifolium Klok.) та підмаренника хрещатого (Galium cruciata (L.) Scop.) по відношенню до 7 тест-штамів грибів: Geotriichum candidum (Galactomyces geotrichum) Скляр 9, Zygosaccharo spp. 40 b/2, Cryptococcus neoformans 32609, Rhodoflorula glutinis F-129, Picha anomala 40, Kluveromyces lactis F 116, Aspergillus niger 704. Встановлено, що по відношенню до Zygosaccharo spp. та A. niger протигрибкову дію проявили всі досліджувані фракції. По відношенню до G. candidum активними були фракції підмаренника справжнього та підмаренника хрещатого. По відношенню до С. neoformans жодна з досліджуваних фракцій не була активною. По відношенню до Rh. glutinis, K. lactis та P. anomala незначну активність проявили етилацетатно-спиртові фракції підмаренника верболистого, підмаренника справжнього та хлороформна фракція підмаренника хрещатого відповідно. Виявлено залежність між вмістом суми основних груп біологічно активних речовин у досліджуваних фракціях підмаренників та рівнем їх протигрибкової активності.

Высокий инвазивный потенциал в Северной Америке имеют 84 вида сосудистых растений природной флоры Украины, которые признаны инвазивными на национальных и региональных (штаты, провинции и территории) уровнях. Список видов проанализирован с точки зрения их таксономического и филогенетического положения. Эти виды относятся к 38-ми семействам и 66-ти родам. По количеству видов преобладают семейства Asteraceae (14 видов, 16,7 %), Poaceae (9/10,7 %), Brassicaceae (6/7,1 %), Lamiaceae (4/4,8 %), Apiaceae (3/3,6 %). Среди родов преобладают Carduus, Centaurea, Pilosella (по 3 вида), Acer, Galium, Euphorbia, Linaria, Lisymachia, Lythrum, Ranunculus, Rumex, Viburnum, Vincetoxicum (по 2 вида). Большинство видов относятся к подклассам Asteridae (37 видов из 12-ти семейств) и Rosidae (17 видов из 10-ти семейств). Результаты таксономического анализа подтверждают гипотезу о преобладании инвазионных видов среди представителей многовидовых, морфологически разнообразных и филогенетически продвинутых семейств и родов.

Отмечено, что общий коллекционный фонд растений природной флоры юго-востока Украины насчитывает 728 видов, что составляет 35,3 % видов флоры региона. Доля интродуцированных автохтонных видов составляет 39,9 % от автохтонной фракции флоры региона. Из числа ведущих семейств флоры наиболее полно представлены в коллекциях виды семейств Alliaceae, Violaceae, Rosaceae, Lamiaceae, Campanulaceae, Liliaceae. В коллекциях сформированы родовые комплексы родов Stipa, Thymus, Veronica, Galium, Rosa, Linum. Интродуцированы 192 вида (41 %) раритетной фракции флоры. Установлено, что систематическая и типологическая репрезентативность коллекций и экспозиций видов природной флоры является достаточно высокой. Определены направления и перспективы дальнейшего пополнения коллекционного фонда и формирования экспозиций видов природной флоры.

Дана информация о типовых образцах представителей родов Artemisia L., Carduus L., Galium L., Rosa L., Stipa L., Thymus L., Veronica L. и Vincetoxicum Wolf, хранящихся в Гербарии Донецкого ботанического сада НАН Украины (DNZ). Для каждого таксона процитирован протолог, а также приведены оригинальные тексты этикеток.

Здійснено систематичний аналіз флори регіонального ландшафтного парку "Гадяцький", яка репрезентована 923 видами судинних рослин із 437 родів, 111 родин та 5 відділів. Високий рівень флористичного багатства парку визначається багаторівневою диференціацією території та дещо екотонним ефектом. Наведено кількісну характеристику видового складу основних таксономічних одиниць, основні пропорції дослідженої флори (Liliopsida / Magnoliopsida; родів / видів; родин / родів / видів), видова насиченість спектрів провідних родин і родів. У спектрі провідних родин домінують Asteraceae (117 видів; 12,6 %), Poaceae (63; 6,8), Brassicaceae (52; 5,6), Fabaceae (52; 5,6), Lamiaceae (47; 5,1), Caryophyllaceae (46; 5,0), Rosaceae (45; 4,8), Ranunculaceae (36; 3,9), Apiaceae (34; 3,7), Scrophulariaceae (26; 2,8). Найбільш поліморфними родами є Carex (20 видів; 2,2 %), Chenopodium (14; 1,6), Veronica (13; 1,4), Ranunculus (13; 1,4), Galium (12; 1,3), Dianthus (10; 1,1), Salix (10; 1,1), Potentilla (10; 1,1), Vicia (10; 1,1), Trifolium (9; 1,0). Флора парку має проміжний характер між флорами середземноморсько-євразійського та бореального типів.

Підмаренник справжній Galium verum L. містить фенольні сполуки, терпеноїди та застосовується в народній і офіційній медицині. Мета дослідження - розробка деяких параметрів одержання та дослідження комплексу водорозчинних полісахаридів з трави підмаренника справжнього. У траві підмаренника справжнього вміст полісахаридів, екстрактивних речовин, втрату в масі під час висушування та золу визначено за допомогою гравіметричного методу, відновлюючих цукрів після гідролізу - методу спектрофотометрії, елементний склад - методу атомно-емісійної спектрометрії. Визначено вміст екстрактивних речовин (24,09 %) та водорозчинних полісахаридів (7,69 %) у сировині; встановлено, що домінуючим моноцукром у полісахаридному комплексі після гідролізу є b-D-галактоза; визначено елементний склад і числові показники. Висновки: одержані результати надають змогу оптимізувати технологію одержання полісахаридного комплексу.

Описаны своеобразные высокотравно-кустарниковые сообщества лесного пояса Горган (Восточные Карпаты), формирующиеся при заростании нарушенных сильнощебенистых песчанниковых каменистых субстратов среди еловых лесов. Такие сообщества отнесены к ранее не приводившейся для Украинских Карпат ассоциации Calamagrostio-Spireetum chamaedryfoliae Resmerita et Csuros 1966 союза Calamagrostion arundinaceae (Luquet 1926) Jenik 1961 порядка Calamagrostietalia villosae Pawl. in Pawl., Sokol. et Wal. 1928 класса Mulgedio-Aconitetea Hadac et Klika in Klika 1948. С высоким постоянством в сообществах ассоциации встречаются Spiraea chamaedryfolia, Calamagrostis arundinacea, Galium intermedium, Rosa pendulina, Sedum carpaticum, Rubus idaeus, Athyrium filix-femina, Hypericum maculatum Dryopteris filix-mas, а также подрост Sorbus aucuparia и Picea abies. Значительную роль в них играют виды класса Mulgedio-Aconitetea. Описанные сообщества являются мезофитно-гигромезофитными субацидофильно-ацидофильными мезотрофно-семиэвтрофными геминитрофильными гемикарбонатофобными ценозами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*805.8(4УКР)

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України