Зазначено, що в інтерфазному ядрі хроматин організований у вигляді петельних доменів, що виникають у результаті контактів між віддаленими локусами. Мета роботи - дослідження розподілу за довжиною петельних доменів ДНК у нуклеоїдах, одержаних шляхом лізису клітин або ізольованих ядер. У дослідженні застосовано метод електрофорезу ДНК ізольованих клітин для аналізу кінетики міграції петель ДНК із 2-х типів нуклеоїдів. Кінетичні криві, що описують вихід ДНК із 2-х типів нуклеоїдів, відрізнялися декількома особливостями. У той самий час, в обох випадках кількість ДНК в електрофоретичному треку лінійно залежить від розміру найдовших петель у ньому. Одержані результати свідчать, що для петель до ~100 kb їх розподіл за довжиною узгоджується зі структурою фрактальної глобули.

Перспективність використання прополісу як профілактичного та лікувального засобу є загальновизнаною, проте його цитотоксичні ефекти щодо астроцитів вивчено недостатньо. Досліджено впливи спиртового екстракту прополісу (СЕП) на астроцити головного мозку щура за умов первинної культури, визначаючи ключові молекулярні мішені для дії такого екстракту. Первинні астроцити інкубували з додаванням СЕП у дозах 10, 25 або 100 мкг/мл протягом 24 год, після чого життєздатність клітин оцінювали за допомогою МТТ-тесту. Для встановлення молекулярних механізмів, що лежать в основі клітинної відповіді на дію СЕП, аналізували вміст гліального фібрилярного кислого протеїну (ГФКП), транскрипційного ядерного фактора NF-kappaB, полі(АДФ-рибозо)полімерази (ПАРП) та ангіостатинів, використовуючи Вестерн-блотинг. СЕП зумовлював цитотоксичний вплив, і відповідні ефекти були дозозалежними. Під дією СЕП відбувалася модуляція сигнальних шляхів в астроцитах через впливи на експресію NF-kappaB та ПАРП. У той же час СЕП посилював синтез ГФКП і процес фібрилогенезу; це призводило до активації астроцитів, що передувало пригніченню їх життєздатності. СЕП спричиняв суттєве посилення продукції астроцитами ізоформ ангіостатинів; це може забезпечувати набуття антиангіогенних властивостей зазначеними клітинами. Одержані дані свідчать про те, що дозозалежний цитотоксичний вплив СЕП на астроцити опосередковуються модуляцією реконструкції астроцитарного цитоскелета та функціонування проапоптотичних сигнальних шляхів. Прополіс, його компоненти та похідні є широкодоступними, безпечними та недорогими агентами, котрі можуть бути використані як ефективні засоби для профілактики та терапії низки патологій нервової системи, в тому числі злоякісних новоутворень та нейродегенеративних станів, асоційованих із надмірною активацією клітин астроглії.

Зважаючи на важливість і широке застосування в телекомунікаційних мережах, адаптивна диференціальна імпульсно-кодова модуляція (ADPCM) була стандартизована Міжнародним союзом електрозв'язку (МСЕ) в якості рекомендації G726. Ця рекомендація містить чотири алгоритми ADPCM, 40 kb/с, 32 kb/с, 24 kb/с, і 16 kb/с. Робота вивчає характеристики цих алгоритмів для сигналу з використанням QAM при швидкості передачі даних 9,6 kb/с. Результати моделювання показують, що: продуктивність 40 kb/с алгоритму краще, ніж 32 кб/с алгоритмом; продуктивність 32 кб/с алгоритмом краще, ніж від 24 kb/с алгоритмом; алгоритм 24 kb/с краще, ніж 16 kb/с алгоритмом.

Субгранулярна зона (СГЗ) зубчастої звивини гіпокампа вміщує нервові стовбурові клітини, які підтримують процес нейрогенезу в зрілому віці. Сигнали, що надходять від мікрооточення, забезпечують існування популяції нервових стовбурових клітин у цій ділянці. Природа таких сигналів досі залишається в основному невідомою. Визначено наявність активованого Notch1 (NICD), Hes1 і NF-kB у СГЗ гіпокампа мишей, намагаючись з'ясувати, чи бере участь Notch-шлях у підтриманні популяції стовбурових клітин у даній зоні. Встановлено присутність цих молекул у тканині гіпокампа дорослих мишей і в період постнатального розвитку, використовуючи імуногістохімічну методику та імуноблотинг. Результати застосування останнього методу свідчать про те, що в перебігу постнатального розвитку гіпокампа експресія NICD, Hes1 і NF-kB посилюється. Імуногістохімічний аналіз виявив високу позитивну імунореактивність щодо NICD, Hes1 і NF-kB у клітинах СГЗ. Разом дані експериментів дозволяють вважати, що Notch-шлях у СГЗ знаходиться в активованому стані і може відігравати важливу роль у регуляції популяції нервових стовбурових клітин у згаданій зоні.

Cell death regulation is vital for maintenance of homeostasis and proper development of multicellular organisms. Inhibitor of apoptosis (IAP) proteins are implicated in multiple ways in cell death regulation, ranging from inhibition of apoptosis and necrosis to the regulation of cell cycle and inflammation. Due to their prominent ability to control cell death and elevated expression in a variety of cancer cell types, IAP proteins are attractive targets for the development of novel anti-cancer treatments. The most widely used strategy for targeting IAP proteins is based on mimicking the natural IAP antagonist, SMAC/DIABLO. IAP antagonists are currently being tested in humans and they were designed for anti-cancer therapy but they could potentially also be considered for treatments of the immune system disorders. In this manuscript we will review the functional roles of IAP proteins, specifically of c-IAP1, c-IAP2, ML-IAP and XIAP, and evaluate IAP targeting strategies for disease treatments. This article is part of a Special Issue entitled "Apoptosis: Four Decades Later".

Активні форми кисню (АФК) є радикальними і нерадикальними продуктами неповіного відновлення кисню, що функціонують як медіатори редокс-сигналювання і оксидативного стресу залежно від їх рівня в різних субклітинних компартментах. На сьогодні нагромаджено величезний масив даних, які свідчать на користь функціонування АФК як "вторинних посередників" у регулюванні внутрішньоклітинних сигнальних каскадів, залучених до контролю клітинного росту, проліферації, апоптозу, міграції та інвазії клітин. Узагальнено дані стосовно АФК-залежного регулювання компонентів сигнальних мереж, таких як MAPK, PI3K/Akt, PKC, NF-kB, Nrf2, FoxO, HIF-1<$Ealpha> та ролі АФК у канцерогенезі.

These results illustrate that water soluble C60 fullerene provides protection against the system disturbance induced oxidative stress, especially ameliorates expression of cytoskeleton marker GFAP and key regulator for main pathways of cell response NF-kB. Along with antioxidant effect this nanoparticles C60 fullerene have an ability to inhibit the proliferation of malignant glioma U373 cells.

The transcription factor, nuclear factor kappa B (NF-kB) is one of the principal inducible protein in mammals known to control the gene expression in many critical physiological responses such as oxidative stress, inflammation etc. and has been shown to play an important role in the pathogenesis of cancer. Terpenoids are major constituents present in nutritionally used fruits, vegetables and different spices which possess various pharmacological action including anticancer activity. Various terpenoids, viz. monoterpenoids, sesquiterpenoids, diterpenoids, sesterterpenoids, triterpenoids, tetraterpenoids and polyterpenoids inhibit NF-kB signaling pathway through IkB phosphorylation, DNA binding, p65 translocation etc. Keeping in mind these facts, the present review revealed the anti-cancer potential of naturally occurring terpenoids highlighting their mechanism of NF-kB inhibition. This review also focuses on some of the naturally occurring terpenoids belonging to various chemical categories with potential inhibitory effects on NF-kB and their role in the treatment of cancer.

Прошло более 25 лет после аварии на ЧАЭС, однако среди детей, проживающих на радиоактивно загрязнённой территории, наблюдается значительная распространённость бронхиальной гиперреактивности, снижение функции лёгких и повышенный уровень свободных радикалов в конденсате выдыхаемого воздуха (КВВ). Изучены показатели содержания жирных кислот в КВВ, популяционный и субпопуляционный состав лимфоцитов, определены концентрация иммуноглобулинов и фагоцитарная активность нейтрофильных гранулоцитов периферической крови у детей, проживающих на радиоактивно загрязнённой территории. Установлено, что процессы перекисного окисления липидов в КВВ были активизированы, антиоксидантные свойства лёгочного сурфактанта снижены, отмечались расстройства метаболизма полиненасыщенных жирных кислот на этапе образования биорегуляторов - эйкозаноидов. В иммунной системе выявлено уменьшение относительного количества CD3<^>-19<^>+ и CD3<^>+19<^>- лимфоцитов с дисбалансом иммунорегуляторных субпопуляций. Отмечено снижение фагоцитарной активности нейтрофильных гранулоцитов. Таким образом, изменение поверхностно-активных свойств сурфактанта и нарушение в иммунной системе у детей, проживающих на радиоактивно загрязнённой территории, могут способствовать повышенному риску респираторных заболеваний. Это исследование было поддержано грантом Фонда гражданских исследований и развития США (UKB1-2929-KB-08).

Мета роботи - вивчити генетичні властивості бульбочкових бактерій сої з різною швидкістю росту, дослідити здатність ризобій до продукування фітогормональних речовин, а також оцінити їх симбіотичний потенціал за сумісної та моноінокуляції рослин сої. Сиквенування міжгенного спейсера 16S-23S рДНК штамів ризобій сої здійснювали на генетичному ДНК-аналізаторі ABI 3130x1 Genetic Analyzer. Визначення якісного та кількісного складу фітогормонів у культуральних рідинах штамів Bradyrhizobium japonicum визначали за методом спектроденситометричної тонкошарової хроматографії. Симбіотичний потенціал штамів оцінювали у польовому досліді в зоні Полісся України. Встановлено, що штами бульбочкових бактерій сої з різною швидкістю росту за структурою ITS-регіону належать до різних генетичних груп: USDA 6, USDA 110 та USDA 123. Досліджувані ризобії розрізняються за рівнем синтезу позаклітинних фітогормонів: повільнорослий штам B. japonicum 46 продукує більшу кількість ауксинів, тоді як інтенсивнорослий штам B. japonicum KB11 значно переважає за кількістю цитокінінів. Показано, що важливим фактором підвищення продуктивності сої є формування збалансованих симбіотичних систем рослини-господаря з кількома комплементарними, проте серологічно та генетично відмінними штамами ризобій одного виду. Висновки: сумісна інокуляція насіння сої двома активними штамами B. japonicum 46 і B. japonicum KB11 надає змогу більш повно реалізувати потенціал симбіотичних партнерів та одержати вищий врожай.

In acute myeloid leukemia (AML)the functional abnormalities of osteopontin (OPN), NF-kB, PI3K/AKT/mTOR/PTEN pathway or beta-catenin have been considered. Aim - to analyze the response of U937 cells to parthenolide (PTL) through the involvement of expression of OPN protein, Relit. AKT1, mTOR, PTEN and beta-catenin genes. The U937 cells were treated with PTL at concentrations of 4 mu M (IC25) or 6 mu M (IC50) and with OPN siRNA for MTT assay and colony forming assay. Western blot analysis using antibodies against OPN was performed with lysates of PTL-treated cells. Quantitative real-time polymerase chain reaction was performed using primers for OPN siRNA, RelB, AKT1, mTOR, PTEN and beta-catenin. PTL reduces OPN protein level and down-regulates RelB mRNA in U937 cell line. Suppression of OPN with siRNA increases the cytotoxic effects of PTL. Also, mRNA expression of AKT1, mTOR, PTEN, and beta-catenin decreases with PTL or OiW siRNA. Conclusion: sensitivity of U937 cells to PTL can be associated with the reduction in expression of prosurvival mediators.

Cellular FLICE (FADD-like IL-1beta-converting enzyme)-inhibitory protein (c-FLIP) is a master anti-apoptotic regulator and resistance factor that suppresses tumor necrosis factor-alpha (TNF-alpha), Fas-L, and TNF-related apoptosis-inducing ligand (TRAIL)-induced apoptosis, as well as apoptosis triggered by chemotherapy agents in malignant cells. c-FLIP is expressed as long (c-FLIP_L), short (c-FLIP_S), and c-FLIPR splice variants in human cells. c-FLIP binds to FADD and/or caspase-8 or -10 and TRAIL receptor 5 (DR5) in a ligand dependent and -independent fashion and forms an apoptosis inhibitory complex (AIC). This interaction in turn prevents death-inducing signaling complex (DISC) formation and subsequent activation of the caspase cascade. c-FLIP_L and c-FLIP_S are also known to have multifunctional roles in various signaling pathways, as well as activating and/or upregulating several cytoprotective and prosurvival signaling proteins including Akt, ERK, and NF-kB. Upregulation of c-FLIP has been found in various tumor types, and its silencing has been shown to restore apoptosis triggered by cytokines and various chemotherapeutic agents. Hence, c-FLIP is an important target for cancer therapy. For example, small interfering RNAs (siRNAs) that specifically knockdown the expression of c-FLIP_L in diverse human cancer cell lines augmented TRAIL-induced DISC recruitment and increased the efficacy of chemotherapeutic agents, thereby enhancing effector caspase stimulation and apoptosis. Moreover, small molecules causing degradation of c-FLIP as well as decreasing mRNA and protein levels of c-FLIPL and c-FLIPS splice variants have been found, and much effort is focused on developing other c-FLIP-targeted cancer therapies. This review focuses on (1) the anti-apoptotic role of c-FLIP splice variants in preventing apoptosis and inducing cytokine and chemotherapy drug resistance, (2) the molecular mechanisms and factors that regulate c-FLIP expression, and (3) modulation of c-FLIP expression and function to eliminate cancer cells or increase the efficacy of anticancer agents. This article is part of a Special Issue entitled "Apoptosis: Four Decades Later".

Досліджено залучення сигнальних шляхів, пов'язаних з активацією NF-kB механізм дії інтерферону-<$Ealpha> (ІФН-<$Ealpha>) на мейотичне дозрівання ооцитів мишей. Застосування інгібітору активації NF-kB, піролідиндитіокарбамату (PDTC) пригнічує здатність ооцитів відновлювати мейоз і формувати перше полярне тільце. Це свідчить про те, що транскрипційний фактор може відігравати важливу роль у мейотичному дозріванні ооцитів, регулюючи певні гени. Запропоновано новий для ІФН-<$Ealpha> сигнальний шлях від мітохондрії до ядра в ооцитах, який залучає зміну кальцієвих потоків, внаслідок чого розвивається мітохондріальний стрес. Останній призводить до підвищення концентрації кальциневрину у цитоплазмі. Зі зростанням рівня цієї кальцій/кальмодулінзалежної фосфатази пов'язана активація NF-kB/Rel білків і зміна в експресії генів.

В наших предшествующих исследованиях в со ставе премиРНК (stem-loop форм) человека, мыши и крысы выявлены различные типы мотивов, комплементарных сайтам связывания факторов транскрипции (ФТ) c-myc и NF-kB-p50. Также описаны различные типы информационной избыточности премиРНК относительно таких мотивов. Сформулирована гипотеза о том, что такие мотивы, будучи элементами деградома премиРНК, могут функционировать как альтернативные ФТ. Эта методология была применена для анализа характерных профилей экспрессии миРНК различных В-лимфопролиферативных и миелопролиферативных заболеваний. Выявлены следующие основные закономерности: значительная часть премиРНК, вовлеченных в патогенез различных гематологических заболеваний, содержит комплементарные мотивы ксайтам связывания ФТ c-myc и NF-kB-p50. Соответственно, элементы деградома таких премиРНК потенциально способны функционировать как альтернативные ФТ; каждой нозологической форме свойственен определенный характерный спектр ФТ-комплементарных мотивов в ее профиле экспрессии миРНК, что указывает на их реальное участие в механизмах дифференцировки клеток; различные типы информационной избыточности премиРНК соответствуют разным направлениям дифференцировки клеток. Полученные результаты дают основание также сформулировать следующие рекомендации для дифференциальной диагностики: гиперэкспрессия miR-320a и miR-323b в бластных клетках может быть весомым аргументом для диагностики хронической миелоцитарной лейкемии; гиперэкспрессия miRs 495 и 543 - сама по себе или, тем более, в сочетании с гипоэкспрессией miR-134, -542, -623, -671, -1182 - в бластных клетках может быть весомым аргументом для диагностики хронической миелоцитарной лейкемии; гипоэкспрессия miR-126 вбластных клетках может быть весомым аргументом для диагностики острой миелоцитарной лейкемии; гиперэкспрессия miR-185 и miR-324 в клетках лимфомы может быть весомым аргументом для диагностики лимфомы Беркитта; гиперэкспрессия miR-192a-2 в клетках лимфомы может быть весомым аргументом для диагностики мантийно-клеточной лимфомы.

The underlying mechanism of osteoporosis is associated with the prevalence of osteoclast-dependent bone resorption over its osteoblast-mediated formation and mineralization leading to the loss of bone density, impairment of microarchitecture that ultimately increases the risk of fractures. A key role in controlling over the process of bone remodeling belongs to the cytokine systems. Specifically, osteosynthesis is provided by regulatory protein osteocalcin, which is a known marker of osteoblast-dependent bone remodeling, while the process of resorption is regulated by the system of osteotropic cytokines RANKL-RANK-OPG, which enhances differentiation and activation of osteoclasts. Reduced bioavailability of vitamin D3 due to insufficient supplementation or deterioration of its metabolism is another major pathogenic factor of osteoporosis. Based on the possible involvement of biologically active derivatives of vitamin D3 in the regulation of cytokine activity, the study was aimed at investigating the relationship between vitamin D3 bioavailability and such NF-kB dependent osteotropic system of cytokines as RANKL-RANK-OPG in experimental glucocorticoid-induced osteoporosis. Female Wistar rats received prednisolone (5 mg/kg of b.w.) with or without 100 IU of vitamin D3 (for 30 days). The levels of RANK, RANKL, OPG, osteocalcin, phosphorylated nuclear factor kB (pNF-kB) p65 subunit, NF-kB inhibitor (IkB), CYP27A1, CYP2R1 and CYP27B1 were determined by western blot analysis. VDR mRNA level was measured by quantitative RT-PCR. The contents of 25OHD3, RANKL and OPG in blood serum were assayed by ELISA. Osteoporosis induced by prolonged administration of synthetic glucocorticoid prednisolone was accompanied by a significant impairment of vitamin D3 endocrine system. It was shown a marked reduction of 25OHD3 in blood serum, indicating the development of vitamin D3 deficient state of experimental animals. Prednisolone-induced D-deficiency occured at the background of decreased activity of vitamin-D3 25-hydroxylase in liver tissue and down-regulated protein expression of its key isoenzymes і CYP27A1 and CYP2R1. As a consequence, disrupted synthesis of the hormonally active form of vitamin D3 - 1,25(OH)2D3, due to altered 1alpha-hydroxylase (CYP27B1) expression, and the impairment of VDR-mediated cell signaling were observed. Expression of both VDR mRNA and protein was found to be significantly reduced in the hepatic and bone tissue under the influence of prednisolone. The development of osteoporosis was assessed by the content of bone remodeling marіkers. Prednisolone administration led to hypocalcemia, hypophosphatemia and increased activity of bone isoform of alkaline phosphatase in blood serum that suggests glucocorticoid-evoked slowing of mineral metabolism. These changes were accompanied by increased RANKL and decreased OPG levels in blood serum and bone tissue. Along with the abnormal functioning of RANKL-OPG osteocytokine system, that contributes to bone resorption, a significant reduction of osteocalcin was also revealed, indicating the inhibition of osteosynthesis.

Останнім часом інтерес до кларитроміцину не зменшується, що підтверджується багаточисельними публікаціями та оглядами по цій темі. Даний препарат володіє широким профілем антибактеріальної активності, здатен проникати в клітини і створювати високі стабільні концентрації в тканинах, що перевищують рівень препарату в сироватці крові. Проте в останні роки більше уваги приділяється вивченню неантибактеріальних ефектів кларитроміцину. У сучасних макролідів, зокрема у кларитроміцину, виявлені протизапальні, імуномодулюючі та мукорегулюючі властивості. Первинним механізмом імуномодулюючої дії макролідів на сьогоднішній день прийнято вважати їх здатність впливати на NF-kB- та МАРК-залежні сигнальні шляхи клітин. Під впливом кларитроміцину відзначено зниження синтезу та / або секреції прозапальних (IL-1, -6, -8, фактора некрозу пухлин (TNF)) і посилення секреції протизапальних цитокінів (IL-2, -4, -10). Ефективність непрямої антимікробної дії кларитроміцину інтенсивно вивчається in vitro та in vivo, що ще більше розширює наші уявлення про терапевтичні можливості даного препарату.

Исследовано влияние полиаминов на образование комплекса NF-<$E kappa>B со специфическими последовательностями ДНК (NRE) и определено содержание белков p50 и p65 (субъединицы NF-kB) в опухолевых клетках молочной железы в условиях модуляции метаболизма полиаминов. В модельных экспериментах in vitro при использовании метода ППР показано, что полиамины облегчают связывание p50 - NRE. В экспериментах in vivo на животных с перевитыми опухолями (Ca755 и Уокер-256) и на культуре клеток MCF-7, при использовании методов ППР и Western-blotting показано, что в условиях деплеции полиаминов имеет место повышение содержания p50 и p65 субъединиц NF-<$E kappa>B в ядре, причем содержание субъединицы p50 в ядре повышается в большей мере по сравнению с уровнем субъединицы p65. При добавлении путресцина в культуральную среду MCF-7 выявлено снижение в ядре уровней белков p50 и p65. Сделан вывод, что полиамины оказывают влияние на активацию фактора транскрипции NF-<$E kappa>B в клетках опухолей молочной железы.

В обзоре литературы изложены современные сведения о клинической эффективности, безопасности и переносимости классического представителя второго поколения H1-антигистаминных препаратов дезлоратадина при лечении аллергического ринита у детей. Осуществлен поиск информации с использованием баз данных Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar. Дана краткая характеристика фармакокинетики и фармакодинамики дезлоратадина, являющегося мощным и селективным по отношению к H1-рецепторам обратным агонистом с самым продолжительным периодом полураспада, который не проникает через гематоэнцефалический барьер и не оказывает седативного действия. Акцентировано внимание на способности дезлоратадина не только эффективно подавлять гистаминассоциированные клинические проявления аллергического ринита, но и ингибировать активность воспалительного процесса за счет снижения активности фактора транскрипции NF-kB. В научных исследованиях продемонстрирована высокая эффективность дезлоратадина в купировании клинических проявлений аллергического ринита у детей и указан хороший профиль безопасности во время его использования.