Проведено ідентифікацію пробіотичних штамів молочнокислих бактерій з використанням фенотипових ознак і полімеразної ланцюгової реакції з видоспецифічними праймерами, що дозволяє чітко ідентифікувати штами видів Streptococcus thermophilus, Enterococcus faecium і Lactobacіllus plantarum. Запропоновано схему тестування бактерій, яка дозволяє підняти на якісно новий рівень визначення біологічної цінності пробіотиків. Вивчено адгезивні властивості молочнокислих бактерій. Встановлено, що ступінь адгезивної активності до вагінального епітелію видо- та штамо- специфічна. Показано, що резистентність щодо антибіотиків варіює від умов культивування, видової та штамової належності. Виявлено антивірусну дію пробіотичних штамів молочнокислих бактерій.

Назначение пробиотических штаммов для профилактики антибиотик-ассоциированной диареи (ААД) у взрослых и детей на сегодня является стандартной схемой как отечественных, так и европейских протоколов лечения. Сахаромицеты Saccharomyces boulardii относятся к дрожжевым пробиотикам. Их принципиальным отличием от бактериальных пробиотиков (Lactobacіllus и пр.) является устойчивость к действию антибиотиков. В связи с этим Saccharomyces boulardii могут применяться одновременно с антибиотиками для профилактики возникновения побочных явлений со стороны пищеварительного тракта, вызванных антибиотикотерапией (прежде всего ААД). Выбор в этой ситуации бактериального пробиотика менее удачен, поскольку антибиотики могут подавлять активность введенных бактерий. Важно отметить, что Saccharomyces boulardii не способны передавать устойчивость к действию антибиотиков патогенным бактериям, в то время как у бактериальных пробиотиков такой потенциал существует. Результаты выполненных клинических исследований свидетельствуют о высокой эффективности и безопасности Saccharomyces boulardii в профилактике и лечении антибиотик-ассоциированной диареи у детей. В Украине данный пробиотик представлен лекарственным средством Энтерол.

Досліджено таксономічний склад і популяційний рівень мікробіоти вмісту порожнини товстої кишки 95 хворих на діарейний ешерихіоз (ДЕ) та 87 практично здорових осіб. Встановили, що гострий ДЕ розвивається на фоні порушень таксономічного складу і популяційного рівня автохтонної облігатної анаеробної грампозитивної мікробіоти (Bifidobacterium та Lactobacіllus), зі зростанням кількості бактерій родів Bacterоides, Peptostreptococсus, Clostridium та факультативних анаеробних і аеробних бактерій роду Escherichia, Proteus, Staphylococcus і дріжджоподібних грибів роду Candida, контамінацією і колонізацією порожнини товстої кишки умовно-патогенними ентеробактеріями (Citrobacter, Enterobacter, Proteus та ін.), пептококами, дріжджоподібними грибами роду Candida, а також ростом і проліферацією ентеропатогенних, ентероінвазивних, ентерегеморагічних ешерихій і гемолітичних (E. сoli Hlу+) та лактозонегативних кишкових паличок. У 57,89 % хворих на гострий ентероколіт наявний дисбактеріоз, у 42,11 % - дисбіоз. Серед них у 63,16 % осіб діагностували дисбактеріоз 3-го і 4-го ступеня, у 36,84 % - дисбактеріоз 1-го і 2-го ступеня (c<^>2 = 13,16; p << 0,001). Серед практично здорових домінують особи з нормофлорою, над такими із 1-м і 2-м ступенем дисбактеріозу (89,66 % проти 10,34 %, p << 0,001).