Цель работы - определение антибактериальной активности Lactobacillus casei ИМВ В-7280 при экспериментальной урогенитальной стафилококковой инфекции у мышей. Исследовали влияние этого пробиотического штамма лактобактерий, который вводили инфицированным Staphylococcus aureus 8325-4 мышам во влагалище и/или peros ежесуточно в течение 7 сут, на микрофлору влагалища, почек и кишечного содержимого. Установлено, что при экспериментальной урогенитальной стафилококковой инфекции L. casei ІМВ В-7280 оказывал эффективное антибактериальное действие относительно как St. aureus 8325-4, так и других условно патогенных бактерий. После введения L. casei ІМВ В-7280 инфицированным мышам наблюдали уменьшение или полную элиминацию St. aureus 8325-4 из влагалища, почек и кишечного содержимого в разные сроки наблюдения. Пробиотический штамм L. casei ИМВ В-7280 является перспективным для создания иммунобиотиков с антибактериальной активностью, которые могут использоваться для профилактики и лечения урогенитальных инфекций, вызванных условно патогенными микроорганизмами.

Мета роботи - дослідження відмінностей у кількісному і якісному складі мікроорганізмів, що беруть участь у процесі ферментації української традиційної страви - квашеної капусти за різних умов її виготовлення. У роботі було застосовано мікробіологічні методи досліджень для виділення (культивування на селекційних хромогенних середовищах) та ідентифікації ізольованих мікроорганізмів з використанням напівавтоматичних біохімічних тест-систем і методу лазерної десорбції (MALDI). Встановлено зміни мікробіологічного складу зразків капусти квашеної, відібраних на різних стадіях бродіння у процесі її ферментації за традиційною локальною і модернізованою сучасною технологіями. Зокрема, штами Lactobacillus delbrueckii були ізольовані з усіх протестованих зразків ферментованого продукту, тоді як штам L. casei виділяли лише із зразку квашеної капусти, виготовленої за оригінальною рецептурою. У цих же взірцях на противагу тим, які були виготовлені за промисловою технологією, кількість ізольованих штамів ентерококів була незначною. Висновки: одержані результати свідчать про суттєві відмінності у якісному і кількісному складі ізольованих мікроорганізмів у досліджених взірцях залежно від методології бродіння квашеної капусти. Встановлено наявність суттєвої різниці у складі асоціацій мікроорганізмів на початку і в кінці бродіння квашеної капусти.

Мета роботи - вивчити вплив біотину на життєдіяльність молочнокислих бактерій. Досліджено молочнокислі бактерії Lactobacillus plantarum, які виділили з пробіотика "Флактонія". Для культивування бактерій використовували селективні поживні середовища: МРС та капустяне. Для стимуляції росту бактерій Lactobacillus plantarum в середовища додавали 5 мг/л біотину. Контролем були вище названі середовища без стимулятору росту. Дослідження включали вивчення динаміки накопичення бактерій Lactobacillus plantarum. Для цього протягом 60 годин проводили відбір проб: кожні 6 годин визначали біомасу, активну кислотність та кінетичні параметри росту культур: швидкість експоненціонального росту (<$E mu>, год<^>-1), константа швидкості ділення (V, год<^>-1), час генерації (g, год). Виділення молочнокислих мікроорганізмів проводили методом багатосерійних розведень. Посіви інкубували протягом 2 - 3 діб при температурі 37 <$E symbol Р>C. Кількість колоній підраховували по трьом останнім розведенням, в яких спостерігали ріст молочнокислих бактерій. рН визначали потенціометрично за допомогою мембранного рН-метра. Бактеріальну біомасу визначали нефелометричним методом. Оптичну густину суспензії вимірювали при 590 нм. Біомасу виражали в мг сухих клітин на мл середовища. Для розрахунку використовували калібрувальну криву залежності оптичної густини культуральної рідини від біомаси. Досліджено вплив стимулятора росту біотину (вітамін Н) на життєдіяльність, накопичення біомаси та параметри культивування молочнокислих бактерій Lactobacillus plantarum. Результати досліджень свідчать про те, що при внесенні біотину в капустяне середовище та середовище МРС збільшується константа швидкості ділення клітини та зменшується час генерації. В даних середовищах зі стимулятором росту кількість біомаси збільшилась в капустяному на 76 % і в МРС на 50 % порівняно з контролем. Кількість колонієутворюючих організмів (КУО) на капустяному середовищі, була на 42 %, а на середовищі МРС на 28 % вища ніж в контролі (без біотину).

Зазначено, що кожен пробіотичний штам повинен сприяти перебігу промислових процесів, включаючи промислове культивування з накопиченням високих концентрацій життєздатних клітин. Досліджено динаміку росту Lactobacillus plantarum X2 з пробіотичним потенціалом під час періодичної ферментації в біореакторі з постійним перемішуванням за постійних умов. Під час культивування штаму як за статичних, так і за динамічних умов досягнуто високої концентрації життєздатних клітин (10<^>14 - 10<^>15 КОЕ/см<^>3). Одержані математичні моделі показують, що умови в біореакторі є більш сприятливими для розвитку Lactobacillus plantarum X2, коли за 12 год одержують суспензію з високою концентрацією життєздатних клітин (10<^>14 - 10<^>15 КОЕ/см<^>3). Це підтверджується і коротшою лаг-фазою (3 год), і більш високою питомою швидкістю росту (mumax = 0,707 год<^>-1) за динамічних умов у порівнянні з оцінкою таких же параметрів за статичних умов - тривалість лаг-фазы 6 год і mumax = 0,656 год<^>-1. Клітини Lactobacillus plantarum X2 не є чутливими до механічної дії мішалки. Крім того, оскільки ці клітини є мікроаерофілами, вони забезпечуються необхідною кількістю кисню шляхом аерування поверхні в результаті роботи мішалки. Це підтверджується нижчим значенням коефіцієнта внутрішньопопуляційної конкуренції beta = 0,707 x 10<^>-14 КОЕ/(см<^>3-год) для динамічного культивування beta = 0,1 x 10<^>-13 КОЕ/(см<^>3-год) для статичного культивування. На відміну від питомої швидкості росту, питома швидкість кислотоутворення залишалася порівняно однаковою як за ферментації за статичних умов qpm = 0,118<^>oТ/(КОЕ-см<^>3-год) так і за динамічних умов qpm = 0,121<^>oТ/(КОЕ-см<^>3-год). Зроблено висновок, що штам можна культивувати в біореакторі з накопиченням високих концентрацій життєздатних клітин. Завдяки цьому, а також і іншим доведеним пробіотичним властивостям Lactobacillus plantarum X2 є придатним для включення до складу пробіотичних препаратів для функціонального харчування.

Мета роботи - визначення впливу пробіотичних штамів Lactobacillus сasei ІМВ В-7280, Bifidobacterium animalis VKL, В. animalis VKB (окремо) та композиції В. animalis VKL - В. animalis VКВ - L. сasei ІМВ В-7280 на продукцію про- і протизапальних цитокінів у сироватці крові самців щурів лінії Вістар з ожирінням, індукованим глутаматом натрію (ГН). Встановлено, що неонатальне введення ГН щурам призводило до збільшення вмісту інтерлейкіну (ІЛ)-1beta і ІЛ-12Bр40, а також до зменшення ІЛ-4, ІЛ-10 і фактора росту пухлини (ФРП)-beta. Після ведення щурам з ожирінням композиції В. animalis VKL - В. animalis VКВ - L. сasei ІМВ В-7280 вміст ІЛ-1beta не відрізнявся від такого у щурів з ожирінням, які не отримували пробіотичні бактерії, але не було статистично значущої різниці порівняно з інтактними тваринами. Вміст ІЛ - 12Bp40 зменшувався під впливом композиції В. animalis VKL - В. animalis VКВ - L. сasei ІМВ В-7280 (18,9 %; <$E Р~<<~ 0,05>) та B. animalis VKL (10,5 %; <$E Р~<<~ 0,05>) порівняно зі щурами з ожирінням, що не отримували пробіотичні бактерії, але залишався вищим, ніж в інтактних тварин. Після введення щурами з ожирінням композиції В. animalis VKL - В. animalis VКВ - L. сasei ІМВ В-7280 та B. animalis VKL вміст ІЛ-4, ІЛ-10 та ФРН-beta підвищувався порівняно зі щурами з ожирінням, що не отримували пробіотичні бактерії. Вміст ІЛ-10 підвищувався також під впливом B. animalis VKB, а ІЛ-4 і під впливом L. casei IMВ B-7280. Отримані результати свідчать про те, що ці пробіотичні бактерії і пробіотична композиція здатні нормалізувати запалення у щурів з ожирінням, індукованим ГН, проте найсильнішу протизапальну дію мала пробіотична композиція. Здатність лактобацил і біфідобактерій впливати на продукцію про- і протизапальних цитокінів відкриває перспективи для створення нових методів лікування ожиріння і метаболічного синдрому на основі пробіотиків.

Зазначено, що з метою розробки закваски для функціональних харчових продуктів необхідно ідентифікувати та дослідити нові ізольовані штами на наявність бажаних і корисних властивостей. Штами Lactobacillus B1 і Lactobacillus B2, виділені з домашнього кислого молока, ідентифіковано за допомогою молекулярно-генетичних методів - ARDRA-аналізу з рестрикційними ферментами Eco RI, Hae III і Alu та секвенування геном для 16S рДНК. В результаті ARDRA-аналізу з ферментами Eco RI, Hae III і Alu I штами Lactobacillus B1 і Lactobacillus B2 є індентифікованими як представники виду Lactobacillus delbrueckii ssp. bulgaricus. ДНК-секвенування Lactobacillus B1 і Lactobacillus B2 проведено в Macrogen Europe Laboratory за допомогою методу ланцюгової термінації (метод Sanger). Після порівняння одержаної послідовності з онлайн-базою даних BLASTn підтверджено приналежність штамів Lactobacillus B1 і Lactobacillus B2 до виду Lactobacillus delbrueckii ssp. bulgaricus. 16S рДНК послідовності Lactobacillus delbrueckii ssp. bulgaricus B1 і Lactobacillus delbrueckii ssp. bulgaricus B2 порівняно за допомогою CLC Sequence Viewer Software. Одержана діагарама показала, що 2 штами насправді є одним і тим же штамом. Після дослідження властивостей штама цого можна включити до складу заквасок для виробництва функціональних харчових продуктів.

Показано, що специфічні мікроорганізми можуть запобігати розвитку алергійних захворювань (АЗ). Одержані дані сприятимуть розробленню стратегії боротьби з алергією, пандемія якої уражує майже половину населення розвинених країн світу. Принцип застосування пробіотиків для первинної профілактики АЗ полягає у зменшенні проникності кишкової стінки (виявляється в дітей з АД та харчовою алергією). Пробіотики також підвищують специфічну IgA-відповідь у кишечнику, яка часто порушується у разі харчовій алергії у дітей. Ці препарати також сприяють підтриманню бар'єрної функції кишечника, відновлюють нормальну мікроекологію в кишках, нівелюють порушення у разі алергії. Деякі пробіотики зменшують зміни, спричинені алергійним запаленням in vitro та in vivo. Ефективність застосування пробіотиків для профілактики алергії підтверджується результатами досліджень, які демонструють, що пероральне призначення Lactobacillus GG підвищує продукцію TGF та ІЛ-10 in vivo. Дані клінічних та експериментальних досліджень свідчать про важливу роль цих протизапальних цитокінів у профілактиці АЗ, можливо, важливішу у порівнянні з індукторами Th1. Специфічні штами індигенної кишкової мікрофлори значно впливають на фізіологічні та імунологічні можливості організму людини. Стерильний під час народження травний канал людини протягом перших місяців життя послідовно колонізується до встановлення постійного складу індигенної кишкової мікрофлори. Водночас у новонароджених зі схильністю до алергії переважає Th2-ланка імунної відповіді, а в подальшому розвивається АЗ. Про головну роль у цьому процесі індигенної кишкової мікрофлори свідчить те, що зменшення співвідношення біфідобактерій і клостридій у складі кишкової мікрофлори в ранньому віці передує формуванню схильності до атопії та розвитку АЗ. Харчові алергени також значно пошкоджують травний канал новонароджених. Результати досліджень на тваринах демонструють, що ці антигени здатні спричинювати алергійний тип імунної відповіді на мукозальному та системному рівнях. Тому лікування алергії потрібно проводити в ранньому дитячому віці, і насамперед спрямовувати його на боротьбу з харчовими алергенами. Пробіотики не лише скорочують термін лікування, а й зменшують кількість харчових алергенів завдяки розщепленню та перетворенню макромолекул. Такий процес розщеплення антигенів необхідний для розвитку толерантності до харчових алергенів. Простежено помітний збіг концентрацій загального IgE у дітей з алергією та здорових; транзиторне безсимптомне підвищення рівнів антиген-специфічних IgE може виявлятися у здорових дітей з частотою до 80 % у перших 5 років життя. Також у неонатальний період спостерігається транзиторне підвищення рівнів цитокінів, що сприяють утворенню IgE-антитіл, у дітей, в яких у майбутньому не розвивається АЗ, однак цього не виявляють у тих, хто в подальшому хворіє на АЗ. Частота розвитку АД у групі плацебо у віці 2 роки була в межах значень, про які повідомляли Bergmann та співавт. Через природний шлях розвитку IgE-антитіл і респіраторних АЗ на сьогодні неможливо встановити частоту інших АЗ, а також вплив на їх перебіг пробіотиків (якщо такий є). Як свідчать результати досліджень, кишкова мікрофлора має унікальні, багато в чому не з'ясовано ендогенні імуномодулювальні властивості. Саме вони є незамінними в боротьбі з алергією.

Вивчено вплив Lactobacillus plantarum ONU87 у суміші з автолізатом клітин Erwinia carotovora ZM1, що містить бактеріофаги та макромолекулярні бактеріоцини, на розвиток інфекції бактеріального раку. Інфекційним агентом був штам Rhizobium radiobacter C58, який характеризується високою вірулентністю. Як тест-моделі використано коренеплоди моркви (Daucus carota subsp. sativus L.) і рослини каланхое (Kalanchoe daigremontiana Mill.). Вивчено вплив суспензії лактобацил і автолізату ервіній на виживання бактерій штаму R. radiobacter C58 in vitro. Показано, що кількість життєздатних клітин фітопатогенних бактерій зменшується вже через чотири години. Обробка сумішшю лактобацил і автолізату ервіній призводить до повного пригнічення патогенезу бактеріального раку на рослинах каланхое. На коренеплодах моркви обробка експериментальною сумішшю веде до зменшення кількості уражених експлантів на 14,3 %. Зроблено висновок, що залежно від сприйнятливості рослини обробка сумішшю лактобацил і автолізату ервіній призводить або до повного пригнічення патогенезу бактеріального раку, або до зменшення проявів його симптомів.

Розроблено технологію одержання новітніх біотехнологічних пробіотичних препаратів на основі попередньо відібраних та охарактеризованих штамів лактобацил і біфідобактерій, які мають антибактеріальну дію і високий рівень здатності збалансувати імунну відповідь при інфекційних і запальних захворюваннях бактеріального, вірусного та грибкового генезу шляхом індукції цитокінів різної природи. Створено експериментальні моделі для вивчення імуномодулювальної активності пробіотичних штамів лактобацил і біфідобактерій in vitro та in vivo. Встановлено, що пробіотичні штами Lactobacillus acidophilus 1MB В-7279, L. casei IMB В-7280, Bifidobacterium animalis VKL та В. animalis VKB, а також різні композиції на основі цих пробіотичних штамів є перспективними для створення високоефективних імунобіотиків з антибактеріальною та імуномодулювальною дією для лікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами.

Розробка нових імунобіотиків на основі непатогенних коменсальних пробіотичних бактерій, таких як лактобацили і біфідобактерії з антибактеріальною та імуномодулювальною дією, є важливим напрямом сучасної біотехнології. Мета роботи - визначення впливу Lactobacillus acidophilus IMВ B-7279, L. casei IMВ B-7280, L. delbrueckii subsp. bulgaricus IМВ В-7281, Bifidobacterium animalis VKL та B. animalis VKB (окремо) або їх різних композицій на кількість природних кілерних клітин (ПКК) у селезінці мишей лінії BALB/с у нормі та за експериментальної інтравагінальної стафілококової інфекції. Кількість ПКК у селезінці визначали з використанням моноклональних фікоеритрин-кон'югованих антитіл проти антигенів ПКК (MACS, Miltenyi Biotec, Німеччина). Підрахунок ПКК, а також аналіз результатів проводили на цитофлюориметрі FACStar Plus. Показано, що під впливом L. acidophilus IМВ В-7279, L. casei IМВ В-7280, B. animalis VKL та B. animalis VKB (окремо) кількість ПКК у селезінці інтактних мишей не змінювалась. Проте використання для колонізації піхви L. acidophilus IМВ В-7279, L. casei IМВ В-7280, L. delbrueckii subsp. bulgaricus IМВ В-7281, B. animalis VKL та B. animalis VKB (окремо) або їх різних композицій за інтравагінальної стафілококової інфекції було пов'язане зі збільшенням кількості ПКК у селезінці мишей у різні періоди спостереження. В селезінці інфікованих стафілококом мишей кількість ПКК повністю нормалізувалась після використання для лікування певних пробіотичних композицій. Пробіотичні бактерії (окремо) нормалізували кількість ПКК у селезінці інфікованих стафілококом мишей лише частково. Висновки: L. acidophilus IМВ В-7279, L. casei IМВ В-7280, L. delbrueckii subsp. bulgaricus IМВ В-7281 та B. animalis VKL (окремо) або їх різні композиції є перспективними для створення високоефективних імунобіотиків, які здатні посилити вроджений імунітет при інфекційних хворобах.

Пробіотичні штами Lactobacillus casei IMВ B-7280, Bifidobacterium animalis VKL, B. animalis VKB (окремо) або композиція L. casei IMВ B-7280 - B. animalis VKB - B. animalis VKL балансували продукцію цитокінів Th1/ Th2 у нормі та за експериментальної інтравагінальної стафілококової інфекції у мишей лінії BALB/c у різні періоди спостереження. L. casei IMВ B-7280 і B. animalis VKB (окремо) в нормі підвищували продукцію цитокінів Th1 типу і інтерлейкіну (ІЛ) -12 та інтерферону (ІФН)-gamma. Навпаки B. animalis VKL після введення інтактним мишам не впливав на продукцію ІЛ-12, але незначно посилював продукцію ІФН-gamma. За експериментальної інтравагінальної стафілококової інфекції у мишей балансування Th1/Th2 - відповіді під впливом L. casei IMВ B-7280 відбувалося внаслідок як підвищення продукції ІЛ-12 і ІФН-gamma, так і зниження продукції цитокіну Th2-типу і ІЛ-4. Продукція ІЛ-12 і ІФН-gamma підвищувалась в інфікованих стафілококом мишей, яким вводили B. animalis VKL або B. animalis VKB (окремо), але ці пробіотичні бактерії не мали суттєвого впливу на продукцію ІЛ-4. Під впливом L. casei IMВ B-7280, B. animalis VKB, B. animalis VKL (окремо) за експериментальної інтравагінальної стафілококової інфекції у мишей значно зменшувалося співвідношення вмісту ІЛ-4 / ІФН-gamma. Зрушення продукції цитокінів від типу Th2 до Th1 спостерігалося також після введення інфікованим стафілококом мишам композиції L. casei IMВ B-7280 - B. animalis VKB - B. animalis VKL. Продукція ІЛ-12 і ІФН-gamma збільшувалася, а ІЛ-4 та співвідношення вмісту ІЛ-4 / ІФН-gamma, навпаки, знижувались у різні періоди спостереження в групі інфікованих стафілококом мишей, які отримали цю пробіотичну композицію. Таким чином, L. casei IMB B-7280, B. animalis VKB-B animalis VKL є перспективними для створення високоефективних імунобіотиків з імуномодулювальною дією, які здатні балансувати Th1/Th2 імунну видповидь, зміцнюючи цитокиновий профіль зі зниженням співвідношення ІЛ - 4/ІФН-gamma.

Цель исследования - выявление наличия генов синтеза бактериоцинов у штаммов Lactobacillus plantarum, которые имеют выраженный антагонистический эффект против грамнегативных фитопатогенов. Для выявления одиннадцати генов, задействованных в синтезе плантарицинов, использовали полимеразную цепную реакцию. Для проверки способности к синтезу бактериоцинов как антагонистических веществ осуществляли тестирование на газонах тест-штаммов Listeria ivanovii INRA, Rhizobium radiobacter C58, Ralstonia solanacearum B-1109-UCM, Erwinia carotovora ZM1, Rhizobium vitis ОНУ 389, R. vitis ОНУ 388, R. vitis 379 и R. rhizogenes 15834. В геномах исследованных штаммов L. plantarum отсутствовали гены plnA, plnB, plnC, plnW, но были выявлены гены plnD, plnEF, plnG, plnI, plnN. Нанесение культуральных жидкостей лактобацилл на газоны тест-штаммов показало, что только культуральная жидкость с первичным низким рН (4,1 - 4,3) приводила к появлению зон задержки роста на газонах всех тест-штаммов. Нейтрализованная культуральная жидкость не влияла на рост тест-штаммов. Вывод: исследованные штаммы L. plantarum ОНУ 87, L. plantarum ОНУ 206 и L. plantarum ОНУ 991, хотя и содержали ряд генов плантарицинового регулона, в опытах in vitro вызывали угнетение роста фитопатогенов и листерий за счет низких значений рН культуральной жидкости, а не в результате синтеза бактериоцинов. По составу генов плантарициновий регулон штаммов L. plantarum ОНУ 206 и L. plantarum ОНУ 991 был ближе к описанному в литературе штамму L. plantarum J23.

Мета роботи - вивчити вплив L. plantarum на проростання і деякі ростові характеристики пшениці Triticum aestivum L. в умовах гідропоніки, грунту у теплиці та відкритого грунту. Використано окремі штами L. plantarum, їх суміші у співвідношенні 1:1, приготовлені безпосередньо перед експериментом, а також змішані культури бактерій цих штамів, які культивували разом щонайменше протягом тижня з пересівами кожні два дні. Насіння перед висівом інокулювали різними розведеннями добових культур лактобацил (1, 0,1, 0,01, 0,001, 0,0001, 0,00001 %) впродовж години. Розраховано середні значення, стандартні похибки або довірчі інтервали таких показників, як схожість насіння, довжина коренів та висота паростків. За обробки бактеріями окремих штамів L. plantarum ОНУ 12, L. plantarum ОНУ 311, L. plantarum ОНУ 355, їх змішаними культурами та сумішами спостерігалося покращення схожості на 6,0 - 40,0 % в залежності від умов пророщування та концентрації інокулюму. Для умов гідропоніки та закритого грунту найкращими концентраціями інокулюмів були 10<^>3 - 10<^>6 КУО/мл, а для умов відкритого грунту - 10<^>2 - 10<^>4 КУО/мл. Бактерії сумішей і змішаних культур L. plantarum ОНУ 12 і L. plantarum ОНУ 311 та L. plantarum ОНУ 12 і L. plantarum ОНУ 355 утворювали розвинену біоплівку на коренях сіянців пшениці. Середня висота паростків збільшувалася на 8,0 - 41,0 %, а довжина коренів - у 2,4 рази у випадку росту на гідропоніці та на 6,8 - 64,5 % в умовах грунту. Висновок: бактерії сумішей бактерій L. plantarum ОНУ 12 і L. plantarum ОНУ 311 та L. plantarum ОНУ 12 і L. plantarum ОНУ 355 здатні стимулювати пророщування насіння і ріст рослин пшениці та можуть бути застосовані для розробки рістстимулювальних мікробних препаратів.

Вивчено впливу бактерій Lactobacillus plantarum та їх метаболітів на утворення пухлин у рослин Kalanchoe daigremontiana Mill. за інокуляції збудниками бактеріального раку Rhizobium radiobacter. Листя тест-рослин інокулювали культурами бактерій R. radiobacter С58 та трьох штамів Lactobacillus plantarum або їх надосадовими рідинами (НОР) з вихідним низьким значенням pH (4,1 - 4,3) та з нейтралізованим pH (6,5) у співвідношенні 1:1. Через 45 днів враховували кількість зразків, у яких утворилися пухлини, масу пухлинних тканин і відмічали утворення некрозів. Показано, що на утворення пухлин лактобацили та їх надосадові рідини впливали по-різному в залежності від варіанта обробки. Інгібувальну активність у випадку усіх трьох досліджених штамів L. plantarum проявила НОР з вихідним pH (4,1 - 4,3). Лактобацили, введені у рослинні тканини одночасно із патогеном, зменшували кількість зразків із симптомами бактеріального раку як у випадку низького вихідного pH культуральної рідини (штам L. plantarum ОНУ 87 зменшував на 86 %, штам L. plantarum ОНУ 206 - на 95 %), так і у випадку нейтралізованого pH культуральної рідини (штам L. plantarum ОНУ 87 зменшував на 75 %, штам L. plantarum ОНУ 206 - на 94 %). Бактерії штаму L. plantarum ОНУ 991 не проявляли інгібувальної активності у випадку обробки культурами лактобацил, а також нейтралізованою надосадовою рідиною. В той же час добові культури усіх штамів in vitro виявили чітку антагоністичну активність. Введення культур лактобацил та їх надосадових рідин як з низьким, так із нейтральним pH, призводило до поширених зон некрозу у порівнянні з такими за інієкцій тканин стерильною дистильованою водою з такими самими самими pH. Молочнокислі бактерій штамів L. plantarum відрізняються за рівнем пригнічення пухлиноутворення, спричиненого R. radiobacter. Штам L. plantarum ОНУ 206 виявився найкращим антагоністом у даних випробуваннях: за усіма варіантами обробок істотно зменшувались як кількість інфікованих зразків, так і маса утворених пухлин. Інгібувальна активність продуктів метаболізму, що містяться в культуральній рідині лактобактерій, ймовірно, обумовлена дією не лише органічних кислот, а також бактеріоцинів або інших продуктів метаболізму.

Встановлено хімічну будову тейхоєвих кислот пробіотичних штамів лактобацил та досліджено їх вплив на фагоцитоз макрофагів мишей та проліферацію макрофагів клітинної лінії J 774. Використано фізичні (інфрачервона спектроскопія та спектроскопія ЯМР <^>1H, <^>13C), імунобіологічні та статистичні методи. Показано, що клітинні стінки Lactobacillus plantarum 11/16 і Lactobacillus plantarum 195D містять гліцепротейхоєві кислоти із нехарактерно великою кількістю глікозильних залишків. Тейхоєві кислоти штаму L. plantarum 11/16 містили 9 різних піраноз та фураноз в альфа-конфігурації, L. plantarum 195D і 4 гексозопіранози. Тейхоєві кислоти штаму L. plantarum 195D та 11/16 підвищували показник фагоцитозу на <$E15,00~symbol С~5,72> та <$E13,75~symbol С~4,65> %, відповідно. Обидва препарати тейхоєвих кислот у дозах 32 та 64 мкг/мл стимулювали проліферацію макрофагів мишей клітинної лінії на 35 - 53 %. Не спостерігалося впливу тейхоєвих кислот лактобацил на фагоцитарне число та показники функціональної активності макрофагів, одержані за допомогою індукованого та не індукованого НСТ-тесту.

This paper presents the results of a study of patients with nonalcoholic steatohepatitis, alcoholic steatohepatitis, and drug-induced liver injury. In patients with liver injury, changes in intestinal microflora were marked. After a combination therapy of this pathology with L-ornithine L-aspartate and symbiotic, an improvement of biochemical, clinical indicators was observed, as well as a decrease in fatty degeneration, reduction of elastographic indicators of liver fibrosis. The introduction of the drug formulation L-ornithine L-aspartate and symbiotic in the complex of conservative treatment of steatohepatitis help to prevent complications and increase the treatment efficacy of these diseases.

Виділено бактерії Lactobacillus plantarum з виноградного сусла та вивчення їх генетичної різноманітності. Молочнокислі бактерії були виділені з ягід 14 сортів винограду, який культивувався на півдні України. Для ідентифікації L. plantarum та вивчення різноманітності штамів застосовували класичний метод ПЛР та RAPD-ПЛР. Для реконструкції філогенетичного дерева досліджених штамів було використано програму Matlab 7.0. Бактерії роду Lactobacillus були виділені з 7 проб виноградного сусла серед 14 протестованих сортів винограду. 80 % досліджених штамів лактобацил належали до виду L. plantarum. Виявлено групи генетичної схожості між штамами L. plantarum. На філогенетичному дереві штами формували чотири кластери, згруповані за ступенем їх подібності. Вказані результати дозволили зробити висновок про те, що генетично подібними могли бути штами L. plantarum, виділені з виноградного сусла різних сортів та місцевостей культивування винограду. У той же час штами L. plantarum з однакового джерела походження могли виявляти генетичну різноманітність.

Визначено антистафілококову дію Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgaricus IMB B-7281, L. acidophilus IMB B-7279 та Bifidobacterium animalis VKB, а також інтерлейкіну-2 (ІЛ-2) на моделі експериментальної стафілококової інфекції у мишей. Встановлено, що пероральне введення інфікованим стафілококом мишам окремих пробіотичних штамів лакто- та біфідобактерій або композиції L. acidophilus IMB B-7279 - L. delbrueckii subsp. bulgaricus IMB B-7281 з ІЛ-2 сприяло скороченню строків персистенції с тафілококу в нирках піддослідних мишей. Досліджені схеми є перспективними для лікування хворих на хірургічну інфекцію.

Визначальними чинниками виготовлення кисловершкового масла є процеси ферментації (підбір заквашувальних культур, їх співвідношення та визначення оптимальних технологічних параметрів ферментації) та фізичного визрівання вершків. Активність кислотоутворення у процесі ферментації вершків визначено за зміною титрованої та активної кислотності. Кількість життєздатних клітин Flora Danica (FD) та Lactobacillus acidophilus La-5 підраховано шляхом посіву за використання середовища М17 Agar СМ 0785 і Lactobacillus MRS Agar М 641500G (Himedia). Жирнокислотний склад зразків масла досліджено за допомогою методу газорідинної хроматографії на газовому хроматографі Hewlett Packard HP-6890. Використання у виробництві кисломолочних продуктів заквашувальних композицій, які поряд із певними лактобактеріями, містять монокультури пробіотичних штамів, надає можливість одержати незамінний з точки зору сучасної дієтології продукт харчування з пробіотичними, оздоровчими та заданими спеціальними властивостями. Із урахуванням рекомендованих технологічними інструкціями температур ферментації та компромісної температури для мікробіальних культур вибраних препаратів обрали 2 температурні режими - 20 і 30 <^>oC для ферментації вершків. Встановлено, що найвищий темп зростання титрованої кислотності вершків зареєстровано для зразка, для ферментації якого використовували FD + La-5 і температуру 30 <^>oC. Як засвідчують результати, зразок під час спільного культивування FD і La-5 за температури ферментації 30 <^>oC демонструє найкращу динаміку наростання біомаси протягом ферментації та фізичного визрівання вершків, оскільки концентрація життєздатних клітин у цьому варіанті була найбільшою. Щодо вмісту жирних кислот, які проявляють виражену біологічну дію, то їх вміст проявляв чітку тенденцію до збільшення у зразку кисловершкового масла, де застосовували поєднання змішаних мезофільних культур і термофільної ацидофільної палички та ферментацію вершків за температури 30 <^>oC. Рекомендовано використовувати у технології кисловершкового масла заквашувальну композицію, складену зі змішаних мезофільних культур Flora Danica та термофільної монокультури Lactobacillus acidophilus La-5 і температуру ферментації вершків 30 <^>oC.

У дослідженні проаналізовано методи характеристики та визначення бактерійних і грибкових ізолятів у зразках сирого молока від різних порід корів. Для дослідження зібрано зразки молока від корів білий фулані і джерсійська, а також змішаної породи (білий фулані та джерсійска). Потім зразки були згруповані по 4 і пастеризовані за температури 71 <^>oC протягом 15 сек, 66 <^>oC протягом 15 хв і 61 <^>oC протягом 30 хв з використанням пастеризаторів з алюмінію, нержавіючої й оцинкованої сталі. Зразки сирого молока досліджено на наявність бактерійних і грибкових ізолятів: Staphylococcus aureus, Bacillus substilis, Euterobacter aerogenes, Escheria coli, Streptococcuss lactis, Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginose, Serratia marcescens і Lactobacillus - для бактерійних ізолятів і Aspergillus flavus, Aspergillus niger, Penicillium citrinium, Sacchanomyces Cerevisae, Paecilomyces Varioti, Penicillium Chrysogenum - для грибкових ізолятів. S. aureus виявлено у 78,79 % усіх зразків до і після пастеризації. Найчастіше в зразках сирого молока корів породи білий фулані, джерсійска і змішаної породи, а також в місцевому напої із збродженого молока (ноно) зустрічаються бактерії S. auereus. Частота виявлення інших бактерій у зразках молока така: B. subtillis (6,06 %), E. aerogenes (42,42 %), E. coli (3,03 %), S. lactis (48,48 %), P. vulgaris (18,18 %), P. aeruginosa (30,30 %), S. marcescens (33,33 %), L. fermentum (30,30 %). Відсотковий розподіл грибкових ізолятів такий: A. flavis (54 %), A. niger (18,18 %), P. citrinum (21,21 %), S. cerevisae (57,58 %), P. varioti (15,15 %), P. chrysogenum (6,06 %). Найменший вміст бактерій одержано після пастеризації зразків за 71 <^>oC протягом 15 сек у пастеризаторі з нержавіючої сталі. Таким чином, найкращий результат досягається під час швидкої пастеризації за високих температур. Для зниження кількості грибкових ізолятів слід використовувати пастеризатор з нержавіючої сталі і проводити обробку за 61<^>oC протягом 30 хв. У процесі дослідження в зразках сирого молока, одержаних від корів різних порід, виділено 9 бактерійних і 6 грибкових ізолятів.