Фармакопейною сировиною є плоди шипшини, а її корені використовуються в народній медицині. Хімічний склад коренів вивчений мало. В літературі є відомості про кількісний вміст різних груп фенольних сполук, органічних кислот (ОК), амінокислот. Згідно з ДФ СРСР XI видання плоди шипшини стандартизують за кількісним вмістом суми ОК та аскорбінової кислоти (АК). Згідно з ДФУ 2.0 цю сировину стандартизують за вмістом АК. Мета роботи - визначення кількісного вмісту суми ОК і АК в різних серіях коренів шипшини травневої та шипшини собачої. Для дослідження використовували корінь шипшини травневої та шипшини собачої, який заготовляли восени у різних областях України протягом 2014 - 2016 рр. Кількісний вміст суми ОК визначали за титриметричним методом, а АК - методом спектрофотометрії. В результаті визначення кількісного вмісту суми ОК у коренях шипшини травневої було встановлено, що вміст цих речовин у сировині коливався від 3 до 5 %, тоді як у коренях шипшини собачої - від 3 до 4,5 %. Вміст АК в коренях коливався незначно від 0,11 до 0,13 %. Висновки: вперше визначено кількісний вміст суми ОК та АК в коренях шипшини травневої та шипшини собачої протягом 3 років з 7 місць заготівлі. Результати проведеного дослідження показали перспективність подальшого вивчення коренів шипшини травневої та шипшини собачої, зважаючи на можливі аспекти їх застосування.

Зауважено, що на сьогодні на фармацевтичному ринку України представлено значну кількість лікарських препаратів, створених на основі лікарської сировини рослинного походження. Важливим джерелом лікарської рослинної сировини для виробництва кардіотонічних засобів є конвалія травнева (Convallaria majalis). Екстракт конвалії травневої містить значну кількість серцевих глікозидів, частина яких добре вивчена та широко застосовується у фармації. Для контролю якості зазначеної рослинної сировини розроблено та валідовано ВЕРХ-МС-методику ідентифікації та кількісного визначення основних компонентів екстракту конвалії травневої. Запропоновано новий підхід до ідентифікації та кількісного визначення компонентів систем природного походження за допомогою хроматографічних методів, які надають можливість ввести більш жорсткі вимоги до якості лікарської сировини та зафіксувати кількісний склад сировини в достатньо вузьких межах. Фіксація складу сировини надасть можливість забезпечити досягнення того фармакологічного ефекту, який планували розробники препарату. Застосування розробленого підходу до аналізу лікарської сировини також надасть можливість спростити та здешевити фармацевтичний аналіз.

Досліджено склад і вміст ксантофілів у листках рослин широколистяного лісу: тіньолюбних і тіньовитривалих видів трав'яного (Polygonatum multiflorum, Convallaria majalis, Asarum europaeum, Aegopodium podagraria) та чагарникового ярусу (Padus avium, Corylus avellana, Euonymus europaeus). Рослини збирали в середині літа з ділянок, що відрізнялися за інтенсивністю освітлення в 2 - 3 рази. Встановлено зменшення вмісту віолаксантину в листках P. avium і C. avellana з підвищенням інсоляції, що може бути зумовлено функціонуванням віолаксантинового циклу. Навпаки, в рослин трав'яного ярусу перетворення віолаксантину на зеаксантин, вочевидь, пригнічене, оскільки вміст віолаксантину був більшим за вищої інтенсивності світла. Вміст лютеїну в листках рослин чагарникового ярусу і C. majalis не залежав від умов зростання рослин. Вищий на 10 - 15 % вміст лютеїну в листках P. multiflorum і A. europaeum з більш затінених ділянок може бути зумовлений необхідністю підтримання структурної стабільності світлозбирального комплексу фотосистеми II. Втрата лютеїну з часом листками рослин чагарникового ярусу і, особливо, A. europaeum може бути спричинена функціонуванням допоміжного ксантофілового циклу - лютеїнового, який разом із віолаксантиновим бере участь у стимулюванні дисипації енергії всередині світлозбиральних комплексів антени і, таким чином, допомагає захистити фотосинтетичний апарат від фотоінгібування. Вміст неоксантину, який виконує переважно світлозбиральну функцію, у рослин чагарникового ярусу був підвищеним за обмеженого освітлення. Вміст усіх ксантофілових пігментів переважно знижувався з часом. Динаміка змін у вмісті ксантофілів відображає роль цих пігментів у модуляції активності фотосинтетичного апарату. Більший вміст окремих класів ксантофілів у рослин з менш освітленої ділянки широколистяного лісу може бути необхідним для забезпечення ефективного поглинання обмеженої кількості фотонів.

Наведено характеристику Гетьманського національного природного парку (ГНПП). Надано характеристику Convallaria majalis, як одного з домінантів трав'яно-чагарничкового ярусу. Визначено найбільш характерні для цієї території фітоценози. Оцінено належність кожного угруповання до одного з трьох якісних типів ценопопуляцій (депресивного, рівноважного, процвітаючого). Визначено референсні значення деяких морфометрчних показників C. majalis: фітомасу, масу листків, висоту, діаметр, площу листкової поверхні, масу плодів, масу квіток, кількість плодів і квіток. Розраховано популяційну щільність для двох найпоширеніших угруповань, що включають C. majalis - Quercetо (roboris) - Pinetum (sylvestris) convallariosum (majalis) і Pinetum (sylvestris) convallariosum (majalis). Спираючись на власні дослідження, визначено оптимальні значення світлового режиму та популяційної щільності для популяцій C. majalis у складі ГНПП. На підставі одержаних даних зроблено висновок про стан популяцій C. majalis у найпоширеніших лісових угрупованнях ГНПП. Опираючись на проведене дослідження, розроблено рекомендації зі збору C. majalis (як лікарської сировини) на території ГНПП.

Увагу приділено визначенню концепції збалансованого розвитку торфових боліт та обгрунтуванню їх охорони. Вивчено фітоценотичну структуру Полісся за еколого-флористичною класифікацією Браун-Бланке. Описано нові синтаксони фітоценозів Полісся: Ass. \i Ranuncaletum divaricati \i0 Konishchuk 2012, Ass. \i Hydrocotyletum vulgaris \i0 Konishchuk 2012, Ass. \i Utricularietum minoris \i0 Konishchuk 2012, Ass. \i Chamaedaphno calyculati- Sphagnetum\i0 Konishchuk 2009, Ass. \i Dactylorhizo incarnatae-Sphagnetum \i0 Konishchuk 2009, Ass. \i Dactylorhizo majalis-Sphagnetum \i0 Konishchuk 2009, Ass. \i Drosero-Sphagnetum \i0 Konishchuk 2009, Ass. \i Hammarbyo paludosae-Sphagnetum \i0 Konishchuk 2009, Ass. \i Oxycocco microcarpi-Polytrichetum \i0 Konishchuk 2009, Ass. \i Oxycocco palustri-Sphagnetum \i0 Konishchuk 2009. Укладено карти еколого-геоботанічного, торфоболотного районування Полісся. Встановлено пріоритет еколого-генетичної класифікації торфовищ, доведено її універсальність. Охарактеризовано екологічну паспортизацію боліт, торфовищ і осушених земель України. Розроблено методику палеоекологічних досліджень водно-болотних і торфових відкладів. Укладено схему екомережі Полісся на макрорівні. Сформовано торфотеку. Розвинено теоретичні основи гелології (болотознавства), вдосконалено понятійно-термінологічний апарат. Запропоновано нові терміни: гелологія, постлімкеальні, постпотамні болота, гелоландшафт. Розвинено екосозологічні засади регіональної охорони біоти. Ініційовано Поліську екологічну конвенцію.

Проведено дослідження природних місць зростання конвалії звичайної, її біологічних особливостей і можливостей насіннєвого відновлення. Досліджено особливості генеративного та вегетативного відтворення рослини звичайної за умов Житомирського Полісся. Встановлено, що несприятливий температурний режим під час цвітіння конвалії звичайної негативно впливав на її відновлення. Розглянуто зміну вікових груп популяцій рослин за роками. Вивчено морфометричні параметри рослини. Встановлено, що за умов Житомирського Полісся пагони конвалії з'являлися в період з 20 квітня до 1 травня; цвітіння розпочиналося в період з 10 до 15 травня і тривало впродовж 23 - 28 днів, плоди розвивалися майже два місяці, а повне дозрівання плодів припадало на 15 - 20 серпня.

Узагальнено результати досліджень лісової рослинності НПП "Білоозерський", яка займає 92,4 % території парку. Розроблено її класифікацію на основі домінантної системи. Лісова рослинність представлена угрупованнями формацій Pineta sylvestris, Querceta roboris, Alneta glutinosae, Betuleta pendulae, Populeta tremulae. За площею переважають звичайнососнові ліси (близько 70 %), значно менше звичайнодубово-звичайнососнових і звичайнодубових. Найчастіше трапляються соснові ліси зелено-мохові. За подібних екологічних умов, але на багатших грунтах часто - асоціації Pinetum (sylvestris) convallariosum (majalis). Значні площі також займають угруповання асоціації Querceto (roboris)-Pineta sylvestris, які формуються на вирівняних ділянках і підніжжях схилів. Угруповання формації Querceta roboris зафіксовано на невеликих ділянках і пов'язані з другою піщаною терасою Дніпра. В дубових лісах фрагментарно представлено синузії весняних ефемероїдів із Scilla bifolia та Corydalis solida, а також рідкісні для цього регіону бореальні види - Pyrola minor і Chimaphila umbellata. На давніх зрубах соснових лісів утворилися похідні угруповання формації Populeta tremulae, які трапляються спорадично по всій території парку на невеликих за площею ділянках. На перезволожених екотопах заплав озера Біле - невеликі ділянки угруповань формації Alneta glutinosae.

Наведено дані щодо вмісту аскорбінової кислоти (АК) в плодах 82 видів плодових рослин, які культивують на південному сході України. Визначено види, що нагромаджують велику кількість АК. Це, зокрема, Rosa majalis - 458,1 мг/100 г (до 843,0), Chaenomeles spp. - близько 100,0 (до 293,9), Shepherdia argentea - 113,1 (до 169,0), Ribes nigrum - 97,7 (до 124,1), Hippophae rhamnoides - 56,9 мг/100 г (до 169,0).

Досліджено можливість розмноження in vitro орхідних карпатської флори. Підібрано оптимальні умови та середовище для асимбіотичного пророщування насіння, регенерації калусу з сегментів проростків, росту калусу Dactylorhiza majalis (Reihenb. F.) P.F. Hunt et Summerhayes та Orchis morio L.

Визначено загальні риси екомережі. Важливим є підсиленя елементів мережі територіями з визначеним природоохоронним статусом та режимами охорони. Питання виявлення та вивчення природних комплексів, об'єктів, перспективних для заповідання не втрачає своєї актуальності. Досліджені деякі лісові масиви Олинського лісництва державного підприємства "Свеське лісове господарство", що розташоване на крайньому сході Українського Полісся. Виявлення територій, перспективних щодо надання їм природоохоронного статусу, а також оцінка стану їх біорізноманіття здійснена відповідно до загальноприйнятих геоботанічних методів. Оцінка стану ценопопуляцій рідкісних видів рослин супроводжувалася вивченням їх онтогенетичної та віталітетної структури, популяційної щільності рослин із використанням сучасних підходів. Представлена інформація про 3 проектовані об'єкти природно-заповідного фонду в Поліській частині Сумської області: ботанічний заказник "Кринички", ботанічні пам'ятки природи "Олинська" та "Туранівські ялини". Загальна площа проектованого заказника "Кринички" складає 94,9 га. Переважна частина якої зайнята угрупованням асоціації Quercetum (roboris) convallariosum (majalis). Вік лісового насадження понад 100 років. Наявні види, занесені до Червоної книги України: Epipactis helleborine (L.) Crantz, Platanthera bifolia (L.) Rich. та Lycopodium annotinum L. Epipactis helleborine зустрічається у великій кількості. На окремих ділянках її щільність коливається від двох до п'яти особин на 1 м<^>2. Локуси Platanthera bifolia та Lycopodium annotinum мало чисельні, зустрічаються спорадично. Виявлено один вид з переліку видів рослин, тварин і грибів, що підлягають особливій охороні на території Сумської області - Digitalis grandiflora Mill. Вона розповсюджена по угрупованню не рівномірно, окремими куртинами, з 5 - 10 особин, що тяжіють до більш освітлених ділянок. Територія пропонована для створення пам'ятки природи "Олинська" має площу 2,2 га. Вона зайнята угрупованням асоціації Quercetum (roboris) varioherbosum. Вік лісового насадження понад 130 років. На дослідженій території виявлені види рослин, що потребують особливої охорони. Серед них один вид - Digitalis grandiflora - охороняється на обласному рівні та три види занесені до Червоної книги України: Epipactis helleborine, Platanthera bifolia, Lilium martagon. Характерними ознаками онтогенетичних спектрів Epipactis helleborine, Platanthera bifolia, Lilium martagon є неповночленність. В них наявні лише віргінільні та генеративні рослини. Digitalis grandiflora розповсюджена в угрупованні, як і в межах урочища "Кринички". Території, які пропонується включити до складу природно-заповідного фонду Сумської області, мають важливе значення для формування місцевої екомережі східної частини Новгород-Сіверського Полісся. Вивчено видовий склад флори і стан рослинності проектованих заповідних об'єктів. Окрім рідкісних видів рослин важливими складовими біорізноманіття є й місцеві види автохтонної дендрофлори (Quercus robur, Рісеа abies). Необхідність охорони яких обумовлена їх представленістю в "Червоному списку МСОП". На основі проведеного аналізу стану природних комплексів та біорізноманіття для проектованих територій природно-заповідного фонду визначено основні вимоги щодо режимів використання та охорони.

Обгрунтовано, що територія НПП "Північне Поділля" є унікальною за фітосозологічним значенням екосистемою - три види рослин (Cochlearia pyrenaica DC., Sesleria caerulea (L.) Ard., Spiranthes amoena (M. Bieb.) Spreng.) в Україні трапляються лише тут, місцезростання яких авторами було підтверджено у 2017 р. У НПП "Північне Поділля" відзначено нові екотопи видів рослин Червоної книги України: Utricularia intermedia Hayne, U. minor L., Salix lapponum L., Dactylorhiza maculata (L.) Soo, D. majalis (Rchb.) P. F. Hunt et Summerhayes. Виявлено частину видів Червоної книги України, які наведено в літературних джерелах. Проаналізовано перелік регіонально рідкісних рослин Львівської обл. Наведено 10 фітоугруповань Зеленої книги України. Представлено рідкісні водно-болотні типи природних середовищ Бернської конвенції. Після додаткових досліджень, до четвертого видання Червоної книги України авторами рекомендовано включити такі уразливі, рідкісні, зникаючі види рослин флори водно-болотних угідь і торфовищ НПП "Північне Поділля": Drosera rotundifolia L., Lathyrus palustris L., Ophioglossum vulgatum L., Veratrum lobelianum Bernh., Lotus uliginosus L., Eriophorum gracile Koch, Parnassia palustris L., Triglochin palustre L., Blysmus compressus (L.) Panz. ex Link.