В результаті проведених досліджень показано, що між об'ємними змінами еритроцитів та рівнем гемолізу не існує прямого зв'язку. Це свідчить про те, що постгіпертонічний лізис (ПЛ) не розвивається за колоїдно-осмотичним механізмом, а обумовлений формуванням мембранних пошкоджень на етапі регідратації. Останні регулюються і можуть бути пригнічені зростанням іонної сили середовища регідратації. Клітини в умовах гіпертонічної інкубації не пошкоджуються, однак підвищується їхня чутливість до наступних мембранних дефектів. ПЛ вирізняється більше в неелектролітних (сахарозних) середовищах порівняно з електролітними (NaCl, ChCl), де мембрани відновлюють свою первинну проникність повільніше, ніж у сахарозних середовищах.

Досліджено вплив адсорбції валіноміцина та схрещених електромагнітних полів на електричні властивості розділу розчин електроліту - газ. Встановлено, що адсорбція валіноміцина на поверхні розчину (система NaCl - KCl - H₂O) і обробка встановленої системи в схрещених електромагнітних полях веде к зменшенню міжфазного електричного потенціалу.

Методами термічного фазового аналізу досліджено чотирну сольову взаємну систему K, Na II BF₄, Cl, F. Побудовано діаграми плавкості потрійних систем, що складають розгортку призми складу чотирної взаємної системи, та двох внутрішніх стабільних розтинів: KCl - NaF - KBF₄, NaCl - NaF - KBF₄. Встановлено температури та склад трьох чотирних евтектик у системі K, Na II BF₄, Cl, F. Визначено загальну характеристику первинної кристалізації солей у багатокомпонентній системі K, NaIIBF₄, Cl, F.

У гострих дослідах на котах було показано, що зрушення осмотичного гомеостазу за своєю інтенсивністю відповідні фізіологічним межам, призводять до модифікації патерну імпульсної активності значної частини термосенситивних нейронів преоптичної ділянки (RPO) - індукції ритмічної післядії (РП). Локальне нагрівання/охолодження (+- 7 °С) шкіри подушечки контралатеральної лапи було використано для ідентифікації нейронів RPO як термосенситивних. Осмотична стимуляція здійснювалася за допомогою інфузії 0,1 - 0,3 мл 3 %- або 0,2 %-вого розчинів NaCl в a.carotis communis dextra. У термосенситивних нейронів РП виникала значно частіше при інфузіях гіпертонічного (13/34) і рідше - гіпотонічного (6/34) розчину NaCl, тоді як для нетермосенситивних нейронів була виявлена зворотна закономірність: інфузії гіпотонічного розчину індукували РП частіше. Певна специфіка була також характерна для локалізації термосенситивних нейронів RPO, у яких осмотична стимуляція індукувала РП. Обговорюються механізми індукції та можлива функціональна роль групування імпульсів в активності термосенситивних нейронів.

Із застосуванням методу рентгенівської емісійної спектроскопії досліджено електронну будову кубічних (структура типу NaCl) нітридів TaN_x з вакансіями в підгратці неметалу або металу (0,78 <= x <= 1,172). Для порівняння досліджено рентгенівські емісійні смуги гексагонального нітриду TaN_0,99 із структурою типу CoSn. У всіх досліджених сполуках Ta5d- і N2p-електронні стани сильно гібридизовані, а перенесення заряду відбувається в напрямку Та -> N. В найбільш нестехіометричних по металевій підгратці кубічних нітридах TaN_x (1,134 <= x <= 1,172) зафіксовано формування підсмуги N 2p-електронних станів у енергетичній щілині між Ta5d-N2p- і Ta5d-підсмугами.

Встановлено, що в області позитивних зарядів поверхні срібла в розплаві електроліту (700 °C) на ньому формуються три відмінні за структурою подвійні електричні шари (ПЕШ): у фоновому разплаві NaCl^- - KCl ПЕШ сформовано електростатично адсорбованими диполями Cl^- - Na⁺(K⁺), в розплавах NaCl - KCl - NiCl₂ і NaCl - KCl - CoCl₂ відбувається заміна Cl^- у ПЕШ комплексними аніонами NiCl₆^4- та CoCl₄^2-, що супроводжується утворенням гетерофазних комплексних угрупувань і, як наслідок, зростанням ємності C_min, зсувом phi_нз до від'ємних значень phi, відповідною зміною зарядів Q.

Викладено результати досліджень сплавів Al-Zn-Mg та Al-Zn-Ca-Mg в розчині NaCl з низькою швидкістю деформації. З урахуванням впливу додатку триокису миш'яку, збереження водню після виділення та катодної поляризації на чутливість металів до корозійного розтріскування показано внесок водню у цей процес. Механізм корозійного розтріскування під впливом водню, який враховує часові зміни в мікроструктурі границь зерна, вміст водню та його розподіл, подано через концепцію критичної концентрації водню.

Досліджено початкові стадії корозійної втоми з поверхонь напівколових вирізів у системі "низьковуглецева сталь - 3-й розчин NaCl" під різними навантаженнями та за неоднакових електрохімічних умов на поверхні вирізів. Показано, що процеси електрохімічного розчинення металу відіграють домінуючу роль на перших стадіях розвитку коротких корозійно-втомних тріщин. Запропоновано залежність для прогнозування характеристичної густини корозійно-втомних тріщин як функцію параметрів циклічного навантаження та електрохімічного розчинення металу на поверхні вирізу.

За допомогою позитронної анігіляції вивчено лужно-галоїдні кристали LiF, NaCl, KBr, CsI, а також металооксид YBa₂Cu₃O_{7 - x}. Встановлено лінійну кореляційну залежність параметра r_m спектрів кутового розподілу анігіляційних фотонів (КРАФ) від радіуса аніонів, що мають заповнену зовнішню електронну оболонку. Проведено калібрування спектрів КРАФ, що дозволяє визначити середні радіуси іонів кисню у сполуках. При переході YBa₂Cu₃O_{7 - x} з орторомбічної надпровідної (x approx 0) до тетрагональної ненадпровідної (x approx 1) фази середній радіус іонів кисню зростає від 0,1335 до 0,1525 нм. За цими даними, з урахуванням положення атомів кисню і міді у вузлах елементарної комірки, побудовано іонно-ковалентну модель структури металооксиду. З моделі випливає, що при утворенні дірки на іоні значно (на 20 - 30 %) зменшується його радіус. Це викликає хвилю зміщень іонів в напрямку [a]. При переміщенні дірок у кристалі вздовж провідних мідно-кисневих ланцюжків у напрямку [b] хвилі зміщень іонів обумовлюють синхронний рух дірок, необхідний для їх спарювання. Оцінка в рамках моделі показує, що порушення когерентності і руйнування надпровідності в YBa₂Cu₃O_6,8 відбуваються при густині критичного струму j_кр = 1,7 ^. 10⁷ А/см² (Т = 4,2 К, В = 0 Тл).

Iз застосуванням методів рентгенівської емісійної, абсорбційної та фотоелектронної спектроскопії досліджено електронну будову мононітридів танталу із структурами типу CoSn, WC та NaCl. Для всіх сполук рентгенівські спектри емісії та абсорбції суміщені в єдиній енергетичній шкалі. В досліджених нітридах зафіксовано перенесення заряду в напрямку від атомів танталу до атомів азоту. Для всіх вищевказаних сполук характерною є наявність сильної гібридизації Ta5d- i N2р-електронних станів. В послідовності TaN (структурний тип CoSn) -> TaN (структурний тип WC) -> TaN (структурний тип NaCl) спостерігається значне звуження NK alpha-смуги.

Для обгрунтування фізико-хімічних принципів створення нової технології вакуумного активованого дифузійного насичення металів досліджено термодинаміку, механізм та кінетику масопереносу насичуючого елемента в широкому діапазоні температур та тисків. На прикладі системи NaCl - Si - Mo в інтервалі температур 1300 - 1600 К та тисків 10⁵-10^-3 Па визначено рівноважний склад компонентів газового середовища, ступінь перетворення реакцій, що визначають масоперенос, і встановлено провідні реакції, які характеризують як продуктивність процесу, так і склад захисних покриттів. Одержані результати покладено в основу створення перспективної, екологічно чистої та безвідходної технології одержання захисних покриттів заданого складу.

Осаджені на нагріті до 150 °С шорсткі поверхні монокристалів NaCl та KCl гранулярні плівки телуру складаються з двох шарів, у кожному з яких одночасно збуджується по одній резонансній смузі. В ізольованих одна від одної гранулах верхнього шару збуджується смуга з частотою власних коливань електронів omega₀. За виміряним omega₀ та діелектричним сталим NaCl та KCl розраховано плазмову частоту масивного телуру.

Изложены результаты влияния легирующих элементов (Cr, Al, Ti, Mo, W, Nb, Co) на сопротивление сульфидной коррозии в расплаве 75 % Na₂SO₄ + 25 % NaCl при температуре 900 °C, 30 ч и жаропрочность (tau₂₀₀⁹⁰⁰, ч) никелевых сплавов. Для обеспечения высокого сопротивления сульфидной коррозии и длительной прочности на уровне tau₂₀₀⁹⁰⁰ = 100 ч сплавы на никелевой основе должны иметь: 14...16 % Cr; Ti/Al = 0,8...1,5 при sum Al + Ti = 6...7,5 %; Cr/Al >= 6; sqrt Cr ^. Ti "/" Al >= 4; 3...4 % Mo; 3...4 % W; 4...6 % Co; 1,5...2 % Nb.

Экспериментально установлено, что скорость коррозии стали 12Х18АГ18Ш в 22 %-м растворе NaCl в интервале температур 20...100 °С не превышает 0,22 g/(m^{2 .} h). Материал самопассивируется с образованием защитной пленки Fe₃O₄ + (Fe,Cr)₂O₃ + (Mn,Fe)₂O₃. В растворах с концентрацией хлорид-ионов больше 0,2 mol/L при температуре 40 °С и выше питтингостойкость стали снижается. Исследовано селективное растворение некоторых компонентов стали. Наиболее интенсивно в раствор переходит марганец. Хром ионизируется медленнее, чем железная матрица. В результате селективного растворения стали пассивная пленка обедняется марганцем и азотом.

В інтервалі температур 300-5 К електроннооптичними методами досліджено структуру та параметр гратки плівок фулеріту C₆₀, сконденсованих у вакуумі на поверхню (100) NaCl при температурах підкладки 290 - 400 К. При кімнатній температурі плівки фулеріту мали ГЦК гратку. При змінюванні температури конденсації структура плівок змінювалась від епітаксіальної з орієнтацією (111) до неорієнтованої гранично нанодисперсної з розміром зерна 4 - 5 нм. Визначено кристалографічні умови спряження поверхні (100) NaCl та епітаксіальних плівок фулеріту C₆₀, встановлено чотирьохпозиційний характер їх структури. Температура переходу ГЦК-ПК та величина стрибка параметра гратки плівок, що спостерігається при цьому, близькі до аналогічних даних масивного фулеріту. Із температурної залежності параметра гратки в інтервалі 100 - 260 К визначено середній коефіцієнт лінійного розширення плівок alpha. Підвищення alpha при малих товщинах є розмірним ефектом, який обумовлено істотним впливом поверхні. За даними проведених досліджень запропоновано механізм формування сруктури конденсованих плівок фулеріту C₆₀.

Дисертацію присвячено вивченню багатокомпонентних халькогенідів міді та срібла у масивних зразках і в тонких плівках. Методами ДТА та рентгеноструктурного аналізу досліджено фазоутворення у розрізах Cu₂S - Ag₂Se, Cu₂S - Ag₂Te, Cu₂S - Cu₂Se, Cu₂S - Cu₂Te, запропоновано гіпотетичні діаграми стану. Встановлено закономірності росту плівок складних халькогенідів міді та срібла на монокристалічних (NaCl, KCl, KBr, слюда) та аморфних підкладках. Виявлено, що за високих температур підкладки (T > 570 K, а також перекристалізації плівок утворюються надструктури. Досліджено електрофізичні властивості плівок складів Cu₂Se_xS_1-x, Cu₂Te_xS_1-x (0,3 <= x <= 0,7), Cu₄TeSe, AgCuSe.

Виявлено механізми адсорбції атомів Cd, Se, S на поверхні NaCl, які обумовлені характером розподілу електронних зарядів між Cd, Se, S і Na та Cl-вузлами. Результати розрахунків для елементарних актів адсорбції атомів Cd, Al, Se, S на підкладці NaCl показують різні інтенсивності електронної взаємодії поверхні [001] NaCl з атомами та молекулами пари. Адсорбція атомів Cd найбільш ефективна на атомах Na при відстані від поверхні r = 0,4 нм і енергії зв`язку E ~ 0,3 еВ. Атоми Cd не утворюють стійких зв`язків з поверхневими атомами Cl. Адсорбційна взаємодія атомів S і Se з поверхнею NaCl ефективна тільки відносно атомів Cl. Для Se енергія зв`язку (r = 0,27 нм) складає E ~ - 0,54 еВ, в той же час для S виявлено два стабільних стани (r = 0,25 нм, E = - 1,09 еВ і r = 0,15 нм, E = - 2,3 еВ). Крім того, у міжвузлі існує досить глибокий мінімум енергії взаємодії для S і Se.

Описано квазірівноважний лазерний метод осадження тонких плівок та наноструктур, який полягає у випаровуванні вихідних сполук променем лазера, спрямованого протилежно до підкладок, у вакуумній камері, де створено градієнт температури від вихідного матеріалу, що випаровується, до підкладок. Метод випробувано для сполук Zn(Cd) Ga₂S₄. Теоретично оцінено мінімальну товщину осадженого шару і за допомогою методів CNDO і PMX розглянуто особливості взаємодії атомів і молекул парової фази Zn(Cd)Ga₂S(Se)₄, Ga - As - Se(S) і т. ін. з класичними матеріалами підкладок - Si , NaCl та GaAs різної орієнтації та морфології поверхні. Встановлено мінімальне значення товщини (1 нм), яке забезпечує утворення стабільних наноструктур.

Розрахунки, виконані напівемпіричним методом МО - ЛКАО, показали, що осадження Zn більш імовірне у міжвузлях на відстані 1,5 ангстрем від поверхні підкладки при енергії зв'язку 0,3 еВ, і його положення енергетично нестабільне. Атоми Ga осаджуються у міжвузлях (r₀ = 0,5 ангстрем, E₀ = -2,3 еВ), а також у вузлах гратки NaCl і центрах зв'язку (r₀ = 1,5 ангстрем, E₀ = -1,8 еВ). Атоми S захоплюються вузлами кристалічної гратки при енергії зв`язку 5,0 - 5,5 еВ на відстані 2,5 ангстрем. Крім того, можливе їх проникнення у поверхневий моношар у міжвузлях на відстані r₀ = 4 ангстрем.

Еритроцити людини інкубували в різні строки при температурі 37 °C у гіпертонічних розчинах 1,5 М NaCl і 1,2 М сахарози та регідратували в ізотонічних середовищах NaCl і сахарози в присутності та відсутності дивалентних катіонів Ca²⁺ і Zn²⁺. Встановлено, що останні здатні активувати постгіпертонічний лізис (ПЛ) еритроцитів, якщо початкова дегідратація здійснюється в сахарозному середовищі. Такої активації не спостерігається у випадку лізису, індукованого різними гемолітичними агентами (мелітин, тритон Х-100 і т.і.), де ці катіони проявляють лише пригнічуючий ефект. Попередня інкубація клітин у гіпертонічному розчині NaCl згаданий ефект усуває. Обробка дегідратованих еритроцитів катіонами Na⁺, K⁺, Mg²⁺ призводить до пригнічення гемолізу, однак не впливає на активуючу здатність іонів Ca²⁺ і Zn²⁺. У випадку дегідратації клітин у присутності іонів Ca²⁺ катіони втрачають здатність активувати ПЛ. У разі переносу еритроцитів із гіпертонічних до ізотонічного середовища відбувається формування мембранних гемолітичних пор, до структури яких входять два активуючих іоноспецифічних і один блокуючий сайти для дивалентних катіонів. Вказані сайти здатні регулювати формування мембранних пошкоджень при взаємодії з катіонами Ca²⁺ і Zn²⁺.