The mechanical characteristics of the multielement coatings (TiNbCrZrSi)N have been studied depending on the deposition process parameters, in particular the bias potential. X-ray diffraction spectra has shown, that the coating is formed on the basis of single-phase state of the fcc lattice, which in the case of nitrides has structural type NaCl. Hardness and elastic modulus of the coating (TiNbCrZrSi)N varies from H = 24 GPa and E = 254 GPa to H = 28,9 GPa and E = 291 GPa. Coating index of resistance to plastic deformation (H³/E² has a value of 0,28).

Досліджено поведінку поверхні кристалів NaCl у пересиченому розчині за допомогою атомно-силової мікроскопії та застосування методів статистичної обробки зображень. З найдених розподілів швидкостей і відстаней між сходинками росту встановлено середні значення тангенціальної швидкості, відстані, а також флуктуації цих параметрів у кожному проміжку часу. Виявлено тенденцію до групування тонких сходинок росту на поверхні та до формування макросходинок. Розглянуто механізм такого групування, як наслідок формування кінематичних хвиль густини сходинок росту на поверхні кристала, а також питання морфологічної стабільності поверхні кристала у процесі його росту з розчину. Результати математичної обробки продемонстрували взаємне гальмування близько розташованих сходинок протягом експерименту з кінематичними хвилями густини.

Наведено результати дослідження рівноваги Донана, зокрема, моделювання електроліту протеїнами у формах мономерів і димерів, ко- і контріонами, що представлені зарядженими твердими сферами різного розміру і заряду. Вивчено властивості моделі за допомогою розв'язку рівняння Орнштейна - Церніке у асоціативних середньосферичному і гіперланцюжковому наближеннях. Розглянуто питання моделювання на основі методу Монте-Карло моделі водного розчину протеїну лізоциму за 0,1-мольного буферу NaCl.

Приведены результаты исследования равновесия Донана, в частности, моделирования электролита протеинами в формах мономеров и дымеров, ко- и контрионами, представленными заряженными твердыми сферами разного размера и заряда. Изучены свойства модели с помощью решения уравнения Орнштейна - Цернике в ассоциативных среднесферическом и гиперцепочечном приближениях. Рассмотрены вопросы моделирования на основе метода Монте-Карло модели водного раствора протеина лизоцима при 0,1-мольном буфере NaCl.

Досліджено рівновагу Донана. Електроліт змодельовано протеїнами у формах мономерів і димерів, ко- і контріонами, що представлені зарядженими твердими сферами різного розміру та заряду. Для вивчення властивостей моделі використано розв'язок рівняння Орнштейна - Церніке у асоціативних середньосферичному та гіперланцюжковому наближеннях. Для перевірки теорії за допомогою методу Монте-Карло змодельовано модель водного розчину протеїну лізоциму у випадку 0,1-мольного буфера NaCl. Запропоновану теорію застосовано для опису низки експериментальних даних осмотичного тиску для протеїнів bovine serum albumin у 0,15-мольному буфері NaCl, human serum albumin в 0,1-мольному фосфатному буфері та лізоциму в сульфатному та фосфатному буферах.

Many substances with adjuvant properties have been discovered in different laboratories all over the world. However, only aluminum compounds continues to be traditional in clinical use. Although aluminum is regarded as safe, it has caused different effects, such as eosinophilia, abscesses, myofascilitis, granuloma formation and allergy, and influenced on the incidence of Alzheimerіs disease. To avoid possible side effects of aluminum and to achieve long lasting immune responses, intensive research on development of new adjuvants has been conducted. Cross-linked anionic polyelectrolyte hydrogels (PHG) have been synthesized via dispersion polymerization in non-polar organic media and their structures, functionality, hydrodynamic diameters have been determined. Newly synthesized polymers MG-4 and MG-8 are the same in terms of quality chemical composition, but differ in quantitative ratios of monomer units. Aim of the study has been to evaluate immunological possibilities of PHG and its biological influence on mice. The adjuvant properties of PHG have been investigated using a model protein - bovine serum albumin (BSA). Mice 5 month old have been injected subcutaneously with PHG (MG-4 or MG-8) and BSA together, and with BSA alone, and with 0,9 % isotonic NaCl solution. Immunization has been performed on the following days: 1, 14 and 28. One week after the last injection antibodies have been isolated. The anti-BSA antibodies titers have been measured by immunoassay analysis. Possibilities of PHG MG-4 and MG-8 to produce of anti-BSA antibodies have been established. After subcutaneous immunization of mice with PHG of a lesser size MG-4, titers of specific to BSA antibodies have increased by 33,3 % compared to a larger PHG MG-8. BSA alone have not stimulate sufficient antibody responses. Because of the containing epoxy groups in polymers, the activity of antioxidant enzymes - SOD, catalase and GP for their application have been studied. MG-4 has decreased SOD activity by 46,6 % compared to the controls. Both hydrogels have raised catalase activity by 21,6 %. The value of GP activity has been individual for all animals and within the limits of physiological oscillations. Using MG-4 activity of ALT has been increased by 1,46 and AST by 1,22 times, however, the de Ritis factor, which is noted by the ratio of activity of AST to ALT, has been normal and amounted 1.33. The application of polymer MG-8 has caused an increase in the de Ritis factor to 2. Subcutaneous immunization with MG-4 and MG-8 leads to growth in the activity of catalase, indicating the activation of the system of antioxidant protection of the organism. The detected minor changes in the activity of SOD and ALT after immunization with MG-4 may indicate its slight toxicity. Adjuvant properties have been found for the both polymers. The use of MG-4, which has smaller size, results in higher antibody titers specific for the model antigen (BSA). The PHG with subcutaneous administration are permissible and suitable for further studies to establish safe and effective vaccines.

Nanostructured titania layers formed on the surface of titanium and titanium alloys by anodic oxidation play an important role in the enhancement of their biocompatibility and osseointegration in the human body. For this purpose, we aimed to study in the current work the structural and electrochemical properties of amorphous and crystallized nanostructured TiO2 thin films elaborated on Ti6Al4V substrate by electrochemical anodization in fluoride ions (F<^>-) containing electrolyte at 10 V during 15 mm and heat treated in air at <$E550~symbol Р roman C> for 2 h. The morphology, chemical composition and phase composition of synthesized layers were investigated using field emission scanning electron microscopy and X-ray diffraction. The corrosion resistance improvement of both as-anodized and annealed titania layers was evaluated in 0,9 wt. % NaCl solution with pH = 6,4 at room temperature by means of open circuit potential (Eoc) potentiodynamic polarization and electrochemical impedance spectroscopy.

Експериментально досліджено застосування литого пористого алюмінію в якості самозмащувального підшипникового матеріалу. Алюмінієві зразки були одержані шляхом відливання розплавленої суміші рідкого алюмінію з частинками солі NaCl з подальшим розчиненням солі з затверділого розплаву в водному середовищі. Встановлено, що при ковзанні без змащування практично немає різниці в трибологічній поведінці між пористими та компактними матеріалами. Перед трибологічними випробуваннями в умовах граничної змащення зразки були просочені моторним маслом. При рясному постачанні масла в зону контакту, пористі просочені матеріали показали нижчий і стабльний коефіцієнт тертя в порівнянні з компактними матеріалами. Найбільш визначна різниця була виявлена в умовах змащення з голодуванням коли поверхневий шар олії був повністю видалений з поверхонь тертя перед випробуванням; пористі просочені матеріали демонстрували значно нижчі коефіцієнти тертя, ніж компактні зразки, які також демонстрували тенденцію до схоплення при порівняно нижчому значенні навантаження.

Pозглядається дифузія іонів у неодноpідних умовах двофазної системи вихідний pозчин електpоліту - мембpана. За допомогою методу неpівноважного статистичного опеpатоpа отpимано виpази для константи теpтя, коефіцієнтів самодифузії та взаємної дифузії в неодноpідному випадку. Їх застосовано до даної системи і pозpаховано поведінку коефіцієнта самодифузії для NaCl, залежного від віддалі до звоpотноосмотичної мембpани.

Досліджено циклічну тріщиностійкість сталі морського призначення. Компактні зразки з довгою тріщиною та циліндричні з короткою поверхневою випробувано в повітрі (частота циклів 5 - 10 Гц) і в 3,5 %-му водному розчині NaCl (0,1 Гц). За катодної поляризації (- 950 мВ/SCE) швидкість зростання довгої тріщини є вищою, ніж за умов вільної корозії, а на кривих <$E da "/" dN~-~ DELTA K > з'являється плато, що вказує на водневе окрихчування. Швидкості зростання коротких і довгих тріщин збігаються, коли <$E DELTA K~>>~10 > МПа.

Досліджено зміни фітогормонального балансу у рослин з контрастною солестійкістю - глікофіта Phaseolus vulgaris L. і галофіта Mesembryanthemum crystallinum L. - за дії сольового стресу (NaCl). Зроблено припущення, що солестійкість M. сrystallinum пов'язана з особливостями гормонального балансу, а саме із вкрай низьким вмістом АБК на тлі суттєвих кількостей ІОК і цитокінінів.

Два штами оранжево-пігментних грампозитивних аеробних бактерій ізольовано збагаченням під час деградації талому бурих водоростей Fucus evanescens. Для дослідження клітинної морфології використано атомно-силовий мікроскоп. Безконтактний спосіб дослідження виявив незвичайну іррегулярну кокоїдну форму клітин, що мали один джгутик. Бактерії утворювали каротиноїдні пігменти, були хемо-органотрофами, алкаліфільними і галотолерантними; вони добре росли на середовищі, яке містило до 15 % NaCl. Ріст спостерігали в інтервалі температур від 5 до 45 <$E symbol Р>C. Склад основ ДНК становив 48 % Г + Ц, а рівень подібності ДНК обох культур (98 %) засвідчив їх належність до одного виду. Порівняльний філогенетичний аналіз послідовностей гена 16S рРНК показав, що штам КММ 3738 близько примикає до нещодавно описаного Planococcus maritimus (99,9 % подібності послідовності гена 16S рРНК). Експерименти по ДНК-ДНК-гібридизації виявили 12 - 15 і 16 - 36 % генетичної спорідненості штаму КММ 3738 з типовими штамами родів Planomicrobium і Planococcus відповідно і 87 % - з ДНК Planococcus maritimus, що вказує на належність нових ізолятів до цього виду.

Мета роботи - провести оцінку анамнестичних, клінічно-параклінічних даних і перебігу захворювання респіраторно-синцитіальної (РС) вірусної інфекції у пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в неонатальному блоці обласної дитячої клінічної лікарні (ОДКЛ) м. Чернівці. Ретроспективно проведено аналіз історій хвороб 50 дітей, які проходили лікування з приводу РС-інфекції впродовж останнього року. Під час перебування в стаціонарі всім дітям було проведено загальноклінічні, біохімічні, інструментальні методи дослідження. Майже 18 % дітей, госпіталізованих з РС-вірусним бронхіолітом, одержували антибактеріальну терапію, незважаючи на те, що частка нашарування вторинної бактеріальної інфекції не перевищувала 8 % випадків. Всі діти одержували небулайзерну та симптоматичну терапію. Залежно від ступеня тяжкості та клінічного перебігу захворювання небулайзерна терапія проводилася у поєднанні з використанням інгаляційних beta 2-агоністів. 18 дітей (36 %) одержували інгаляційні глюкокортикостероїди, а в решти - застосовувалася небулайзерна терапія з використанням 0,9 % р-ну NaCl. Проведення кисневої дотації потребували всі діти під час перебування у відділенні інтенсивної терапії, а одна дитина потребувала штучної вентиляції легень. Середній ліжко-день склав у середньому 10 діб, лише у трьох дітей він виявився більш тривалим у зв'язку з малим терміном гестації. Висновок: аналіз одержаних даних показав, що серед хворих на РС-вірусну інфекцію, гострий бронхіоліт переважали діти першого - другого місяця життя із багатодітних сімей сільської місцевості, переважно зі сприятливим перебігом захворювання. Результати дослідження підтвердили актуальність щодо дотримання раціональної антибактеріальної терапії, виходячи із передбаченого діагнозу або даних ідентифікації патогенного збудника.

Порівняно спонтанні та індуковані циклофосфамідом мікроядерні індекси в клітинах кісткового мозку трьох ліній щурів - Sprague Dawley, Люіс і Вистар. Сформували п'ять експериментальних груп (по 10 тварин кожної статі і лінії в кожній групі). Першу групу використали як негативний контроль (інтактні тварини), друга слугувала контролем впливу перорального прийому препаратів. Всі умови утримання були однаковими для всіх груп тварин. Щурів третьої групи обробляли 2 % Tween 65, а четвертої групи - 0,9 % NaCl. Обидві речовини вводили перорально в дозі 2 мл/кг впродовж 14 днів. Тварин п'ятої групи обробляли внутрішньочеревно циклофосфамідом в дозі 50 мг/кг (10 мл/кг розчину), за 48 і 24 год до евтаназії. Лінія Sprague Dawley (обидві статі) істотно відрізнялась від інших. Щури цієї лінії мали низькі показники спонтанного утворення мікроядер і високий індекс при індукції циклофосфамідом, а також відсоток еритроцитів з мікроядрами в кістковому мозку та індекс цитотоксичності. Одержані результати дозволяють визначити найбільш відповідні лінії щурів як модельних тварин для вивчення генотоксичності. Це також дозволить одержувати точніші оцінки генотоксичності різних речовин.

Випаровування крапель аерозолів є важливим аспектом науки та промисловості. Хоча теоретичні основи цього процесу були розроблені понад 100 років тому і в наш час доповнені різними поправками, її формули не є повністю релевантними для процесу випаровування: часто вони надають тільки грубі оцінки для складних систем. Комп'ютерне моделювання є придатним інструментом для розрахунку параметрів процесу випаровування аерозолів. Представлено модель для комп'ютерного моделювання процесу випаровування іонного розчину. Сіль NaCl було вибрано на роль електроліту через свою простоту і широке застосування. Процес моделювання грунтується на методі Монте-Карло. Розглянуто температуру Т, тиск навколишнього середовища та концентрацію NaCl як вхідні параметри моделювання та коефіцієнт випаровування як вихідний. Для моделювання взаємодії між молекулами води було використано потенціали Стокмайера і Леннард - Джонса. Щоб оцінити ефективність запропонованої моделі, коефіцієнт випаровування було визначено експериментально. Було показано, що одержані експериментально коефіцієнти випаровування мають той самий порядок величини, що й розраховані за допомогою комп'ютерного моделювання.

Наведено результати досліджень температурного інтервалу утворення та температурної стійкості рідкої фази в острівцевих вакуумних конденсатах хлоридів срібла та натрію на нікелевих підкладках. Встановлено, що зміна механізму конденсації від пара - кристал до пара - рідина у процесі осадження плівок цих хімічних сполук спостерігається за температур підкладки нижчих за температури їх плавлення. Визначено величини переохолоджень у процесі кристалізації острівцевих плівок досліджуваних речовин на нікелевій підкладці, які склали 95 і 369 K для AgCl і NaCl, відповідно. Показано, що метод вивчення переохолоджень із використанням вакуумних конденсатів є придатним для широкого класу речовин.

Мета роботи - одержати трансгенні рослини моркви та селери, що експресують рекомбінантний тауматин II, з метою підвищення стресостійкості цих культур. Для одержання трансгенних рослин проводили Agrobacterium-опосередковану трансформацію. Присутність та транскрипцію трансгенів підтверджували за допомогою ПЛР та ЗТ-ПЛР аналізів. Визначали стійкість одержаних рослин до біотичних стрес-факторів (аналіз антибактеріальної/антифунгальної активності in vitro) та до дії сольового/осмотичного стресу (тест на виживання рослин за присутності NaCl/ПЕГ у різних концентраціях). Трансгенні рослини моркви та селери, що експресують ген тауматину II (транскрипцію підтверджено для 60 - 100 %) було одержано шляхом агробактеріальної трансформації. Екстракти трансгенних рослин моркви інгібували ріст досліджуваних штамів фітопатогенних бактерій, але не виявляли антифунгальної активності. Рівень виживання трансгенних рослин у разі абіотичного стресу був значно вищим у порівнянні з нетрансгенними рослинами. Аналіз вмісту фотосинтетичних пігментів не показав достовірної різниці показників для трансгенних рослин під час сольового стресу, що може вказувати на можливу захисну активність рекомбінантного білка. Висновки: одержані у дослідженнях трансгенні рослини селери та моркви, що експресують рекомбінантний тауматин II, характеризувались антибактеріальною активністю та підвищеною стійкістю до сольового та осмотичного стресу.

Досліджено початкові стадії корозійної втоми з поверхонь напівколових вирізів у системі "низьковуглецева сталь - 3-й розчин NaCl" під різними навантаженнями та за неоднакових електрохімічних умов на поверхні вирізів. Показано, що процеси електрохімічного розчинення металу відіграють домінуючу роль на перших стадіях розвитку коротких корозійно-втомних тріщин. Запропоновано залежність для прогнозування характеристичної густини корозійно-втомних тріщин як функцію параметрів циклічного навантаження та електрохімічного розчинення металу на поверхні вирізу.

With density functional theory, structural, electronic and mechanical properties of tantalum monocarbide (TaC) and tantalum mononitride (TaN) of the tungsten carbide (WC), nickel arsenide (NiAs), rock salt (NaCl), cesium chloride (CsCl), and zinc blende structure were investigated, respectively. Our results indicate that TaN of the WC-type structure (TaN - WC), which has a large bulk modulus, Young's modulus, and a small Poisson's ratio, is the most stable one among the considered compounds. The theoretical hardness of TaN - WC is 37,1 GPa, which indicates that TaN - WC is a potential candidate structure to be one of the ultraincompressible and hard materials.

Запропоновано молекулярний механізм перетворень подвійної спіралі ДНК за умов гіпертермії. Експериментально досліджено затверділі трьохкомпонентні рідинні системи "NaCl - дистильована вода - сухий препарат ДНК". Показано, що плівки, сформовані за температур <$E20~symbol Р roman C> та <$E42~symbol Р roman C>, відрізняються за своєю структурою. Встановлено, що імовірною причиною такої різниці є утворення уступів в спіралі ДНК, що виникають в результаті розриву водневих зв'язків під час динамічного фазового переходу за температури <$E42~symbol Р roman C>.

Вивчено вплив тривалості експозиції, типу сталевого профілю та концентрації розчину на ранню стадію корозії вуглецевої сталі. Використано сталеві зразки у вигляді куба, трубки та кутника. Досліджено в 3,5-, 5,0- та 7,0 %-их розчинах NaCl. Встановлено, що після досягнення межової концентрації розчину хлориду натрію подальше збільшення вмісту солі не впливає на корозію сталі.