Конденсацією динатрієвої солі N,N'-біс-(2-n-толуолсульфоніламіноетил)піперазину з трис-(n-толуолсульфоніл)диетаноламіном в сухому ДМФА одержано декаазатрицикло[28.2.2.2^13,16]тетратриаконтан. Методом pH-потенціометричного титрування визначені константи протонування (K₁^H - K₆^H) у водних розчинах з іонною силою 0.1 M (NaClO₄) при 18 °C. Показано, що у присутності іонів міді (II) утворюються комплекси складу 1:1 та 2:3. Розраховані відповідні константи стійкості.

Представлено результати експериментального дослідження: 1) електричної провідності LiClO₄, NaClO₄, NaBPh₄ і Bu₄NClO₄ в етилацетаті при температурах 278,15 - 318,15 К; NaClO₄, NaBPh₄, Bu₄NClO₄ в суміші бутан-1-олу з н-октаном (з масовою часткою н-октану 50 %) в інтервалі температур 298,15 - 368,15 К; NaBPh₄, Bu₄NBr, Bu₄NBPh₄ в ацетоні при 278,15 - 318,15 К; 2) фізико-хімічних властивостей розчинників у широкому інтервалі температур. Встановлено модель асоціаційних рівноваг для опису концентраційної залежності електричної провідності 1-1 електролітів у розчинниках з низькою діелектричною проникністю (ДП). Запропоновано оригінальну методику обробки кондуктометричних даних з урахуванням іонних пар та трійників. Одержано значення граничних молярних електричних провідностей і констант асоціації іонів до іонних пар та іонних трійників. Розраховано енергію Гіббса некулонівської міжіонної взаємодії, атракційний коефіцієнт тертя, вільну енергію дипольної взаємодії та її складові в етилацетаті, суміші бутан-1-олу з октаном та ацетоні. Встановлено, що в розчинниках з низькою ДП, на відміну від розчинників з середньою ДП, температурні зміни некулонівської енергії Гіббса міжіонної взаємодії визначаються як некулонівською складовою енергії дипольної взаємодії, так і значним внеском енергії іонмолекулярної взаємодії. Показано, що іонні трійники наслідують властивості іонних пар.

Методами диференційно-термічного аналізу (ДТА), термогравіметрії (ТГ) з використанням ІЧ-спектроскопії, рентгенофазового аналізу та калориметрії вивчено взаємодію Mg(ClO₄)₂ з NaO₂ та Na₂O₂. З'ясовано, що взаємодія між ними здійснюється через ряд послідовних стадій з утворенням Na₂O₂, NaClO₄ та NaClO₃ як проміжних речовин і MgO, NaCl, O₂ як кінцевих продуктів. Запропоновано математичний опис процесу. Розраховано теоретичні криві ДТА та ТГ, що відповідають різним умовам експерименту.

Вивчено твердофазну самопоширювану взаємодію (СПВ) перхлорату магнію з пероксидними сполуками натрію. Встановлено, що взаємодія залежно від теплових умов супроводжується утворенням MgO і NaCl або NaClO₄ і MgO як кінцевих сполук. Визначено швидкості СПВ та кінетичні параметри реакції взаємодії Mg(ClO₄)₂ з Na₂O₂. Запропоновано математичний опис процесу СПВ. Зроблено висновок, що композиції Mg(ClO₄)₂ з NaO₂ можуть зацікавити як хімічні джерела кисню.

Методами потенциометрического титрования с натрий-селективным электродом и ЯМР на ядрах ²³Na изучены химические равновесия в системе Ag(S₂O₃)₂^3- - NaClO₄ в водно-амидных средах и определены константы устойчивости ионной пары {Na[Ag(S₂O₃)₂]}^2-. При ионной силе 0,1 моль-л^-1 и температуре 25 ^oC константы устойчивости увеличиваются в ряду вода << вода - карбамид << вода - диметилформамид (28,4, 28,9 и 29,3 л-моль^-1).