Заболевание раком простаты требует принятия необходимых решений в выборе лечения как от больных, так и от лечащих врачей. Кроме того, врач должен принимать во внимание возможные последствия как заболевания, так и применяемой терапии, которая может иметь не только физические, но и психосоциальные побочные эффекты. Врач должен получать информацию от больного, касающуюся ежедневной деятельности, удовлетворения жизненных потребностей и сексуальной активности с использованием стандартной анкеты, оценивающей качество жизни (QoL) пациента. Использование анкетирования было примененено или применяется в настоящее время во многих исследованиях. Сегодня применение современных анкет для оценки QoL считается исключительно необходимым не только для увеличения качества назначаемой терапии, но и для улучшения функционального статуса больного.

Изучены уродинамические эффекты нового селективного антагониста <$E alpha sub roman 1A>-адренорецепторов силодозина в терапии доброкачественной гиперплазии предстательной железы (ДГПЖ). Лечение силодозином (4 мг дважды в день) 36 пациентов мужского пола с ДГПЖ (72 года), которым требовалась хирургическая операция. У участников исследования оценка IPSS (Международная система суммарной оценки симптомов при заболеваниях ПЖ) составляла <$E20,7~symbol С~7,4>, максимальная скорость потока мочи (Qmax) - <$E6,7~symbol С~3,0> мл/с и объем предстательной железы - <$E45,6~symbol С~24,5> мл. После 1 - 12 мес лечения имело место достоверное снижение общей оценки IPSS по подоценкам накопления и опорожнения мочевого пузыря и оценки QoL (качества жизни), а также достоверное увеличение Qmax (во всех случаях <$E roman P~<<~0,05>). Исследование уродинамики (n = 29) показало после лечения достоверное (<$E roman P~=~0,0027>) увеличение максимальной цистометрической емкости мочевого пузыря и устранение гиперактивности детрузора (ГД) у 8 из 20 пациентов (40 %) и улучшение состояния (увеличение емкости мочевого пузыря более чем на 50 %) у 7 (35 %) пациентов. Исследование давление/поток (n = 27) показало снижение степени обструкции мочевого пузыря у 15 пациентов (56 %). После терапии отмечено достоверное снижение детрузорного давления открытия, детрузорного давления при Qmax, индекса инфравезикулярной обструкции и класса обструкции по Шаферу (во всех случаях <$E roman P~<<~0,01>). Через 1 год 16 пациентов (44 %) продолжали лечение силодозином на протяжении <$E23,3~symbol С~7,0> мес (диапазон 12 - 36) с сохранением улучшений IPSS и Qmax. Двадцать пациентов прекратили лечение по причине неудовлетворительной эффективности у 13 пациентов (12 была выполнена операция), побочных эффектов у 3 и по неизвестным причинам остальные 4 пациента. Силодозин обеспечивал ослабление или полное устранение ГД и степени обструкции у пациентов с ДГПЖ. Применение силодозина позволило эффективно контролировать симптомы нижних мочевыводящих путей на протяжении более одного года у более 44 % участников этого исследования.

Дослідження підтвердили значне покращення уродинамічних показників після фотоселективної вапоризації простати в лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію простати. IPSS, QOL покращились до статистично значущих значень безпосередньо після хірургічного втручання. Частота ускладнень протягом року після операції була низькою.

Исследования подтвердили значительное улучшение уродинамических показателей после фотоселективной вапоризации простаты в лечении больных доброкачественной простатической гиперплазией. IPSS, QOL улучшились до статистически значимых значений непосредственно после хирургического вмешательства. Частота осложнений в течение года после операции была низкой.

Мета роботи - покращити результати хірургічної реабілітації хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) та високим операційним ризиком, обгрунтувавши диференційований підхід до застосування селективної артеріальної емболізації (САЕ) та монополярної трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРПЗ). Досліджено шляхом аналізу ефективність та безпечність САЕ передміхурової залози (ПЗ) як методу лікування симптомів нижніх сечовивідних шляхів (СНСШ) у хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком у порівнянні з ТУРПЗ. Аналіз базувався на систематичному вивченні функціональних результатів та ускладнень у 33 хворих основної групи, яким виконали САЕ, та у 39 хворих порівняльної групи, яким виконали ТУРПЗ. Хворі, яким виконали САЕ, не мали операційної травми, у них був низький ризик виникнення післяопераційних ускладнень, коротший післяопераційний період, покращились показники: Міжнародної шкали оцінки простатичних симптомів (IPSS) - на 47,8 %, шкали оцінки якості життя (QoL) - на 53,3 %, максимальної об'ємної швидкості струменя сечі (Qmax) - на 58,4 % на фоні зменшення об'єму ПЗ на 28,6 % та об'єму залишкової сечі на 55,3 % протягом 24 міс спостереження, що є підставою вважати САЕ ПЗ ефективним та безпечним методом мініінвазивного лікування ДГПЗ у хворих з високим операційним ризиком. Після монополярної ТУРПЗ результати були подібні: покращення показників IPSS - на 50 %, QoL - на 65,1 %, Qmax - на 59,2 %, зменшення об'єму ПЗ - на 31,6 % та об'єму залишкової сечі - на 64,6 %, але даний метод супроводжувався статистично більшою частотою післяопераційних ускладнень, що погіршувало рівень періопераційної безпеки. Висновки: результати дослідження засвідчили, що САЕ є фективним та безпечним методом лікування хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком, за результативністю порівняним з ТУРПЗ, але з меншим ризиком виникнення післяопераційних ускладнень. САЕ може бути методом вибору у хворих похилого віку з вираженою супутньою патологією, які мають протипоказання до стандартного оперативного втручання або утримуються від нього з інших причин.

Клінічно оцінено застосування трансурстральної фотоселективної вапоризації передміхурової залози (ПЗ) з використанням лазера потужністю 120 Вт у чоловіків із симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ) внаслідок доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ). За результатами дослідження виявлено, що фотоселектив на вапоризація ПЗ (ФВПЗ) є ефективним методом лікування СНСШ, що зумовлені ДГПЗ. Мало місце покращання відповідно показників IPSS, QoL безпосередньо після хірургічного втручання. Дослідження підтвердили значне покращання уродинамічних результатів після ФВПЗ, незначну кількість ускладнень. Крім того, вона може безпечно застосовуватись у пацієнтів високого ризику (тобто у пацієнтів, що одержують антикоагулянти або у хворих з важкою кардіолегеневою патологією). Клінічні результати ФВПЗ є подібними до відповідних результатів після застосування трансуретральної резекції ПЗ при одночасному зменшенні ризику операції, навіть у пацієнтів високого ризику. Зазначені клінічні переваги підтверджуються відповідними уродинамічними параметрами. Але потенційні переваги при використанні 120 Вт "Зеленого лазера" все ще недостатньо доведені великими рандомізованими дослідженнями.

Дане дослідження показало, що після фотоселективної вапоризації (PV) простати має місце покращення як симптомів, так і об'єктивних показників для пацієнтів з гострою затримкою сечі внаслідок доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Спостерігалося поліпшення показників IPSS і QoL. Вказана малоінвазивна методика є безпечною і ефективною для швидкого зменшення симптомів інфравезикальної обструкції за низького ступеня післяопераційних ускладнень, що робить її особливо корисною у пацієнтів групи високого ризику.

Данное исследование показало, что после фотоселективной вапоризации (PV) простаты имеет место улучшение как симптомов, так и объективных показателей для пациентов с острой задержкой мочи вследствие доброкачественной гиперплазии предстательной железы. Наблюдалось улучшение показателей IPSS и QoL. Указанная малоинвазивная методика безопасна и эффективна для быстрого уменьшения симптомов инфравезикальной обструкции при низкой степени послеоперационных осложнений, что делает ее особенно полезной у пациентов группы высокого риска.

Мета дослідження - оцінювання впливу препарату простекс на показники, що характеризують вираженість симптомів нижніх сечових шляхів (СНСШ) (IPSS, QoL) та еректильну функцію (МІЕФ5, твердість ерекції) у сексуально активних пацієнтів із симптоматичною доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). У відкритому дослідженні взяли участь 30 сексуально активних пацієнтів із симптоматичною ДГПЗ віком 45 - 55 років. Вивчали ефективність та переносимість застосування препарату простекс курсом по 1 ректальному супозиторію на ніч протягом 30-ти днів. Головні показники ефективності: IPSS, QoL, МІЕФ5, твердість ерекції, другорядні: Qmax, PVR. Встановлено, що 30-денний курс простексу у сексуально активних пацієнтів з симптоматичною ДГПЗ та еректильною дисфункцію (ЕД) статистично достовірно і клінічно вагомо впливає на сумарний бал IPSS, QoL, сумарний бал МІЕФ5, бал твердості ерекції. Простекс є ефективним у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями сечовипускання, спричиненими ДГПЗ, що підтверджується зменшенням частки пацієнтів з помірним ступенем порушень у разі його застосування з 90 до 53,3 %. Простекс покращує еректильну функцію, що проявляється послабленням тяжкості ЕД та збільшенням частки пацієнтів (на 50 %), які оцінюють ригідність ерекції як максимальну. Застосування простексу протягом 1 міс не позначається на об'ємах залишкової сечі, передміхурової залози та ПСА, а ефект підвищення Qmax не має клінічного значення. Заключення: результати проведеного дослідження надають підстави рекомендувати простекс для лікування пацієнтів із симптоматичною ДГПЗ та ЕД з легкою та помірною вираженістю симптомів. Необхідні подальші дослідження для встановлення механізмів, що лежать в основі клінічних ефектів простексу, та доцільності його комбінування з уроселективними альфа-блокаторами за вираженої інфравезікальної обструкції.

Мета дослідження - оцінювання ефективності, безпеки та переносимості дієтичної домішки (ДД) еростамін у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ) та еректильною дисфункцією (ЕД), асоційованих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів віком від 45-ти до 65-ти років із СНШС та ЕД на фоні ДГПЗ. Пацієнти протягом 60-ти днів застосовували 300 мг ДД еростамін (виробництво ТОВ "ВОРЛД ГРІНІЗЕЙШЕН СІСТЕМ") по 2 капсулі двічі на день. Результати проведеного дослідження свідчать, що еростамін є досить ефективним засобом для лікування еректильної дисфункції. Після курсу лікування спостерігається суттєве покращання інтеграційних параметрів, що характеризують сексуальну функцію та сечовипускання у пацієнтів з ЕД та СНСШ на фоні ДГПЗ, а саме МІЕФ та (IPSS, QoL). Частота побічних явищ становила 13 %, що не вимагало відміни ДД. Серйозних небажаних явищ не спостерігали. Заключення: курсове лікування еростаміном сприяє суттєвому покращанню якості життя даної групи пацієнтів. Еростамін має високий комплаєнс та практично не спричинює побічних ефектів у разі тривалого вживання (протягом 60-ти днів).

Розглянуто аспекти консервативної терапії хронічного простатиту (ХП) та доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) із застосуванням комбінації рослинних субстанцій. У ДУ "Інститут урології НАМН України" спостерігали 127 пацієнтів з ХП та проявами мінімально ускладненої ДГПЗ I ступеня, яких було поділено на три клінічних групи. До I групи (n = 43) увійшли пацієнти, що одержували Правенор по 2 капсули на добу після їди протягом одного року. II групу (n = 52) склали пацієнти, які одержували стандартну монотерапію тамсулозином 4 мг на добу. До III групи (n = 32) були включені пацієнти, які не одержували лікування протягом терміну дослідження. Контрольну групу (IV) (n = 30) склали практично здорові чоловіки (середній вік - 32 роки). Вік пацієнтів коливався від 49 до 63,5 року (середній вік - 54 роки). Середній анамнез захворювання на ХП - <$E12,8~symbol С~1,3> року, на ДГПЗ - <$E2,8~symbol С~0,3> року. Встановлено, що консервативна терапія пацієнтів з ХП та початковими проявами ДГПЗ потребує використання рослинних інгібіторів 5<$E alpha>-редуктази. Комбінація рослинних компонентів (Правенор) на фоні ХП та ДГПЗ I ступеня є вірогідно ефективною та потребує проведення лікування понад 6 міс. Правенор здатний до стійкого вірогідного відновлення показників IPSS і QoL в осіб з мінімально ускладненою ДГПЗ, які приймають препарат понад 6 міс.

Сочетание у больных сахарным диабетом и хроническим простатитом, проявляющееся симптомами нижних мочевых путей, является актуальным медико-социальным вопросом и требует адекватных мер диагностики и медикаментозной коррекции. Цель исследования - определить перспективы долгосрочного применения средств комбинированной фитотерапии у мужчин с симптомами нижних мочевых путей на фоне хронического простатита (ХП) и сахарного диабета (СД). В ГУ "Институт урологии НАМН Украины" были обследованы 95 мужчин, из них 63 пациента с ХП на фоне СД 1-го и 2-го типов (средний возраст - 42,3 +- 0,9 года). В 1-й группе больным (n = 30) назначали правенор в форме капсул по 2 капсулы в сутки после еды в течение 4 мес с 3-мя 10-дневными промежутками, в период которых назначали свечи правенор по 1 х 2 раза в сутки; во 2-й группе (n = 33) пациенты принимали экстракт семян тыквы обыкновенной 500 мг 2 раза в сутки в течение 4 мес. Контрольную группу (n = 32) составили практически здоровые пациенты, которые не получали лечения в течение срока исследования. Анамнез заболевания ХП составил в среднем 5,2 +- 0,8 года, СД - 12,8 +- 0,9 года, отношение СД 1-го/СД 2-го типов - 70 : 30 %. Применение препаратов правенор капсулы и правенор суппозитории базировалось на длительном медикаментозном воздействии на воспалительный фактор в тканях предстательной железы. При контрольном осмотре одним из наиболее значимых показателей являлась компенсация углеводного обмена. При осмотре пациентов 1-й группы в контрольные сроки (30 сут) было установлено, что применение фитопрепаратов правенор капсулы и правенор суппозитории обеспечивает хороший клинический эффект, улучшает состояние здоровья и качество жизни. У пациентов 1-й клинической группы, получавших непрерывную комбинированную терапию, улучшились практически все показатели по сравнению со 2-й группой. Так, показатель максимальной скорости мочеиспускания Vmax у пациентов 1-й группы улучшился на 24,8 %, акта мочеиспускания по IPSS - на 20,6 %, QoL - на 46,5 % соответственно (p << 0,05). У пациентов 2-й группы такой динамики выявлено не было. Заключение: применение фитопрепаратов правенор капсулы и правенор суппозитории у пациентов с ХП на фоне СД является оправданной тактикой лечения, способствующей уменьшению дизурических явлений. Полученные результаты позволяют рекомендовать использование правенор капсулы и правенор суппозитории для комплексного лечения пациентов с ХП на фоне СД.

Проведен сравнительный анализ влияния Простапланта Форте и тамсулозина на симптомы нижних мочевых путей в группах лиц с доброкачественной гиперплазией предстательной железы (ДГПЖ) в ранний послеоперационный период после удаления ткани предстательной железы (ПЖ) с помощью метода трансуретральной резекции (ТУР). Больные поделены на группы: I - лица, которые получали Простаплант Форте (n = 56); II - лица, которые получали в те же сроки тамсулозин (n = 13); III - лица, которые не получали лечения в послеоперационный период (n = 7), и IV группа - здоровые мужчины (n = 16). Обследование проводили через 4 и 24 нед и оно состояло в оценке симптомов по шкале IPSS и показателю QoL. В течение 1 мес установлено, что улучшение происходило в I и II группах со статистически недостоверными преимуществами тамсулозина. В конце 24-й недели исследования был получен клинический эффект в обеих группах, который был достоверно лучшим при сравнении с контролем без лечения и здоровыми мужчинами (n = 16). Результаты тестов IPSS QoL в контрольные сроки 24 нед свидетельствовали о развитии клинического эффекта, с преимуществом по показателям у лиц I группы (р << 0,05). Таким образом, установлено, что терапия Простаплантом Форте является высокоэффективной, качественной, целесообразной и патогенетически обоснованной у лиц, перенесших оперативное вмешательство (ТУР ПЖ) по поводу ДГПЖ. Таким образом, использование Простапланта Форте является альтернативным терапии селективными <$E alpha sub 1>-адреноблокаторами. Срок лечения более полугода является оптимальным, а побочное действие данного препарата практически отсутствует.

Были обследованы 56 мужчин с хроническим калькулезным простатитом в стадии нестойкой ремиссии (средний возраст <$E34,2~symbol С~1,8> года), разделенные на 2 группы. Лица I (n = 47) получали монотерапию троксерутином (флеботон, Софарма, Болгария) по 2 капсулы в сут на протяжении 3 мес. Пациенты II (n = 9) группы с аналогичным состоянием получали монотерапию аскорбиновой кислотой (300 мг/сут), контроль составили 5 здоровых мужчин. Контрольные исследования проводили спустя 30 и 90 дней от начала терапии. В результате цитологических, ультразвуковых и клинических исследований установлено, что лица, получавшие троксерутин, имели достоверно лучшие показатели IPSS, QoL, динамику повышения лецитиновых зерен в соке предстательной железы (ПЖ) и снижение размеров ПЖ, по сравнению с лицами из II группы. Применение растительного ангионротектора троксерутина (флеботон) в качестве монотерапии является альтернативой общепринятым схемам лечения и имеет высокие результаты.

Обстежено 122 чоловіка з хронічним абактеріальним простатитом у стані нестійкої ремісії, середній вік яких склав <$E3,3~symbol С~0,6> року, а термін спостереження - 90 днів. Досліджуваних осіб було розподілено на групи: в I групі (n = 63) застосовували монотерапію тамсулозином (флосін) 0,4 мг 1 раз на добу; у 13-ти (n = 30) - проводили традиційну комбіновану терапію без alpha-адреноблокаторів; в III (n = 29) - лікування не проводили. До кінця 90-ї доби було встановлено, що достовірне покращання показників IPSS і QoL настало в I та II групах, проте рівень розвитку небажаних побічних явищ в осіб II групи був у 9,0 разу більше (3,2 % і 23,3 % відповідно, <$Eroman p~<<~0,05>) за такий в осіб I групи. Це надало змогу рекомендувати монотерапію тамсулозином (флосін) в таких випадках з високим рівнем ефективності лікування та добрим профілем безпеки.

Мета дослідження - оцінити клінічну ефективність монотерапії препаратами фітотерапії та alpha-адреноблокаторами, а також їх комбінації в осіб із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) II - III стадії після проведення трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРПЗ). Усіх хворих (n = 145) було розподілено на 4 клінічні групи залежно від методики проведеної терапії. Пацієнтам 1-ї групи (n = 42) не призначали медикаментозне лікування після ТУР, за ними було встановлено активне спостереження. Хворі 2-ї групи (n = 38) одежували монотерапію препаратом простамол уно. Пацієнти 3-ї групи (n = 31) одержували препарат флосін. Хворі 4-ї групи (n = 34) одержували комбіновану терапію препаратами простамол уно і флосін. Визначено критерії ефективності медикаментозної терапії після оперативного лікування ДГПЗ: збільшення об'єму ПЗ на 25 %, збільшення об'єму ПЗ на 50 %, зменшення середньої швидкості сечовипускання; частота нічного сечовипускання; дані IPSS і QoL. Протягом року після ТУР ПЗ стан пацієнтів помітно покращився, але виявлена достовірна різниця в показниках групи активного спостереження і груп, що одержували монотерапію та комбіновану терапію. Заключення: ранній післяопераційний період після ТУР ПЗ є показанням до довгострокової комбінованої терапії препаратами простамол уно і флосін. Комбінована терапія препаратами простамол уно і флосін у післяопераційний період є патогенетично високоефективною та безпечною, сприяє швидкій ліквідації іритативних і обструктивних симптомів з покращанням показників якості життя пацієнта.

Цель исследования - оценить возможности долгосрочной монотерапии гентосом форте при доброкачественной гиперплазии предстательной железы (ДГПЖ) 1-й степени на фоне сахарного диабета (СД) 2-го типа. В консультативной поликлинике ГУ "Институт урологии НАМН Украины" были обследованы 95 мужчин с ДГПЖ, которые были распределены на 3 клинические группы. Первую (I) группу (n = 31) составили пациенты с признаками ДГПЖ 1-й степени на фоне верифицированного СД 2-го типа (средний возраст 54,8 +- 1,3 года), получавшие монотерапию гентосом форте (Bittner Pharma). Вторую (II) группу (n = 34) составили пациенты с аналогичным состоянием (средний возраст - 55,6 +- 1,0 года), получавшие лечение в виде монотерапии тыквенным глобулином 600 мг/сут. Анамнез длительности заболевания по СД 2-го типа составлял в среднем 8,1 +- 0,7 года; по ДГПЖ - в среднем 6,3 +- 0,5 года. В третью (III) группу вошли 30 пациентов такого же возраста с ДГПЖ, не получающих никакого лечения в течение 1 года. Были проведены клинические (анкетирование по IPSS, QoL, комплаенсу и Международному индексу эректильной функции) и дополнительные (трансректальное ультразвковое исследование предстательной железы) исследования до и спустя 3 мес от начала наблюдения. Результаты исследования указывают на то, что монотерапия гентосом форте является надежной альтернативой у лиц с клинической ассоциацией ДГПЖ и СД, причем эффективность такой терапии может зависеть от выраженности процесса и длительности назначаемой терапии. Заключение: клиника ДГПЖ пациентов с СД 2-го типа характеризуется выраженными проявлениями симптомов нижних мочевых путей, снижением эректильной функции и требует консервативной терапии с учетом патогенеза заболевания; монотерапия гентосом форте, проводимая в течение 90-а сут, способствовала снижению проявлений симптомов нижних мочевых путей на 33,4 % (во II группе - 14,9 %), улучшению показателя качества жизни на 44,7 % (во II группе - 16,0 %), а также уменьшению размеров предстательной железы у 54,8 % исследуемых на 14,7 +- 0,4 % см<^>3 (p << 0,05); применение гентоса форте у 58,6 % (p << 0,05) пациентов I группы способствовало оптимизации эректильной функции (согласно анкетирования по МИЭФ) спустя 90 сут монотерапии; монотерапия у пациентов I группы характеризовалась высокой комплаентностью ("отличная" по данным опроса врача - 93,5 %, пациента - 90,3 %) и отсутствием развития нежелательных явлений в 100 % случаев.

Мета роботи - оцінити значення клінічного обстеження та відбору хворих для поліпшення технічних і клінічних результатів селективної артеріальної емболізації (САЕ). Критерії залучення у дослідження: чоловіча стать, вік понад 50 років, високий операційно-анестезіологічний ризик (показник шкали Американського товариства анестезіологів (ASA) III - IV), об'єм передміхурової залози понад 40 см<^>3, діагноз "доброякісна гіперплазія передміхурової залози" з помірно вираженими або тяжкими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS >> 18 балів та/або за шкалою оцінки якості життя QoL >> 3 балів), неефективність медикаментозного лікування протягом 6 міс. Критерії вилучення: злоякісне новоутворення (діагностоване за допомогою пальцевого ректального та трансректального ультразвукового дослідження з визначенням рівня простат-специфічного антигена в сироватці крові та при біопсії), дивертикули сечового міхура, конкременти сечового міхура великого розміру, хронічна ниркова недостатність, звивистість або виражений атеросклероз артерій малого таза за результатами компіютерної томографії та ангіографії, гострий запальний процес сечовивідних шляхів, декомпенсована коагулопатія. Близько 40 % хворих, яких консультували, відповідали критеріям для проведення САЕ. Група хворих з прогностично сприятливими результатами лікування - це хворі з вираженими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS >> 18 балів), низькою максимальною швидкістю сечовипускання (<< 10 мл/с) та підтвердженою інфравезикальною обструкцією. Висновки: попередня клінічна оцінка та відбір хворих мають важливе значення для поліпшення технічних і клінічних результатів САЕ.

С целью сравнительного изучения качества жизни пациентов с регрессией множественной миеломы с учетом демографических, клинических, психосоциальных факторов риска неблагоприятного прогноза в зависимости от возникновения кардиоваскулярных событий исследовали популяционную выборку из 95 больных. Все пациенты получили опросники SF-36 и QOL-CS, из них 89 (93,7 %) ответили на вопросы и были включены в исследование. Стандартные параметры качества жизни, клинические проявления и перенесенное лечение, демографические показатели оценивали с помощью линейной регрессии для идентификации факторов, влияющих на качество жизни. На протяжении года у 38 (42,7 %) больных диагностировали 92 кардиоваскулярных события. Эти пациенты отмечали значительно худшее психологическое функционирование, ухудшение общего здоровья и жизнеспособности, снижение качества жизни. Перенесенная химиотерапия также была связана с ухудшением качества жизни. Статистическая значимость различий достигнута при использовании опросника QOL-CS. Это свидетельствует, что общее состояние здоровья, жизнеспособности у пациентов с регрессией множественной миеломы существенно ухудшается после возникновении кардиоваскулярных событий.

Розроблено інтегральний критерій, названий параметром рівня якості сигналу QoL, який пов'язує енергетичні та якісні показники каналу доступу, надає можливість оцінки застосування того чи іншого методу передачі обслуговування. Критерій враховує рівень прийнятого сигналу, ймовірність пропадання виклику та прийому співканальної завади. На базі розробленого критерію проведено порівняння існуючих методів передачі обслуговування (пороговий, гістерезисний, комбінований порогово-гістерезисний), визначено компроміс між якістю сигналу і кількістю передач обслуговування. Результати проведених числових досліджень показують, що найкращий показник якості сигналу QoL має гістерезисний метод, а ефективність застосування усіх методів передачі обслуговування знижується зі збільшенням кількості передачі обслуговування. За певних значень кількості передачі обслуговування в усіх методах досягаються свої високі значення QoL. Одержані результати свідчать, що існують значні можливості для покращання застосувань існуючих методів передачі обслуговування, їх комбінування та обмеження за кількістю необхідних передач обслуговування.

Мета роботи - визначити показник якості життя в жінок після родорозрішення шляхом кесаревого розтину за стандартною та удосконаленою методикою. Згідно зі шкалою QOL обстежено 80 жінок (I група) і 70 жінок (II група), яким виконано кесарів розтин за традиційною та удосконаленою методикою відповідно. Опитування проведено на першу і п'яту добу після оперативного розродження з визначенням показника якості життя. Достовірне зниження показників фізичного та соціального функціонування на першу та п'яту добу, підвищення больового синдрому порівняно з відповідними показниками II групи свідчать про суттєве погіршення якості життя в жінок на першу та п'яту добу післяпологового періоду, розроджених шляхом операції кесаревого розтину, виконаного за традиційною методикою. З іншого боку, високий узагальнений показник якості життя в жінок II групи свідчить про ефективність удосконаленої методики кесаревого розтину з урахуванням суттєвого зниження больового синдрому. Висновки: показник якості життя може бути провідним критерієм при вирішенні питання про ефективність різних технік оперативного розродження за відсутності чітких клінічних і лабораторно-інструментальних маркерів. Слід зазначити, що як загальний показник якості життя, так і всі його складові суттєво вищі в групі жінок, яким проведено оперативне розродження за удосконаленою методикою.

В течение 26 мес проводили математическую оценку критериев состояния здоровья у 734 пациентов разных возрастных групп, страдающих доброкачественной гиперплазией предстательной железы (ДГПЖ), по следующим параметрам: возраст больного, анамнез основного заболевания, жалобы по шкале IPSS и QoL, УЗИ с учетом объема предстательной железы и остаточной мочи, урофлоуметрического индекса и сопутствующей патологией. Каждый критерий оценен по балльной системе от "0" до "170" со знаком "+" или "-". На основании собственных исследований проведена количественная (балльная) оценка каждого из симптомов, определяющая состояние больного с ДГПЖ, которая позволила более точно определить общее состояние, риск оперативного вмешательства и границы консервативной терапией и выбрать тактику лечения.